Постанова

від 04.06.2024 по справі 536/648/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/648/22 Номер провадження 22-ц/814/265/24Головуючий у 1-й інстанції Клименко С.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Пінчук Ю.В.,

представника відповідача - адвоката Фєдосєєва Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 серпня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Третя кременчуцька державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

В червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохала суд встановити факт свого проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 з вересня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - день смерті останнього; визнати житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер 5322485601:01:001:0061, за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю; визнати за нею в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та на 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір за подання позову.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона з ОСОБА_3 з вересня 2006 року по 18.06.2021 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу: мали спільний бюджет, вели спільне господарство, разом їздили на відпочинок та ходили в гості, обробляли земельну ділянку, проводили спільно дозвілля. Між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, в шлюбі з іншими особами ані вона, ані він не перебували.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Третя кременчуцька державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя - відмовлено у повному обсязі.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохала рішення місцевого суду скасувати, як таке, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, та ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Вказувала, що місцевий суд належним чином не надав оцінки доказам у справі, що подавались нею, зокрема, довідці старости сільської ради та акту про проживання, не надах належної оцінки показам свідків, тому дійшов безпідставного висновку про недоведеність позовних вимог.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 , адвокат Фєдосєєв Д.О. прохав рішення місцевого суду залишити без змін.

Щодо встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Салівка, Кременчуцького району Полтавської області помер ОСОБА_3

Померлому ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями, посвідченим приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу 19.02.2008 та зареєстрованим в реєстрі за № 1178, та витягу із Державного реєстру правочинів, належали на праві власності будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка площею 0,15га за адресою: АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина на зазначене вище майно.

Із заявою про прийняття спадщини за законом 21 вересня 2021 року до Третьої Кременчуцької державної нотаріальної контори звернулася позивачка - ОСОБА_1 , як особа, яка проживала разом із померлим однією сім`єю 14 років до дня відкриття спадщини.

Спадкова справа зареєстрована у Спадковому реєстрі за №66522741.

12 листопада 2021 року із заявою про прийняття спадщини за законом до Третьої Кременчуцької державної нотаріальної контори звернувся і син померлого - ОСОБА_2 , який є спадкоємцем першої черги за законом.

Інших спадкоємців не зареєстровано, як і заповітів.

Згідно із довідкою Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області №12-03/20-С від 25.01.2022 ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та на день його смерті разом із ним за вказаною адресою була зареєстрована позивачка.

У відповідності з інформації з паспорту ОСОБА_1 була зареєстрована по АДРЕСА_1 з 23.03.2021.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що позивачка не надала суду належних, допустимих та безспірних доказів того, що вона у спірний період проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 , вела з ним спільне господарство, мала спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто, що між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю, у розумінні статті 74 СК України без наявності інших ознак сім`ї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

У абзаці 1 частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У відповідності з вимогами ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Частиною другою вказаної статті визначено, що на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2019 року у справі № 133/525/17 (провадження № 61-47044 св 18) зазначено, що «для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні такі докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін побуту, проведення спільних витрат, взаємність прав і обов`язків, а тому покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2019 року у справі № 387/938/17 (провадження № 61-12091св18) вказано, що «обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18), від 20 липня 2020 року у справі № 146/1825/18 (провадження № 61-20715св19), від 09 квітня 2021 року у справі № 334/9088/15-ц (провадження № 61-3411св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 438/1456/18 (провадження № 61-2740св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 310/7480/19 (провадження № 61-7764св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 523/17895/16-ц (провадження № 61-6355св20) та інших.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц обґрунтувала правову позицію щодо ефективного способу захисту у справах про поділ майна подружжя, а саме зазначила, що підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Позивачка стверджує, що з вересня 2006 року до 19.02.2008 та в подальшому до дня смерті ОСОБА_3 вони проживати однією сім`єю, вели спільне господарство, відпочивали разом, мали один бюджет, спочатку проживали з вересня 2006 року по 18 листопада 2007 року в АДРЕСА_2 з його матір`ю ОСОБА_4 в будинку, який винаймали у сторонньої особи та за спільні кошти оплачували його оренду, а потім в будинку в АДРЕСА_1 , який купили за спільні кошти та оформили документи на ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, ОСОБА_3 право власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , набув за договором купівлі-продажу від 19.02.2008.

Для визнання даного майна спільною сумісною власністю, як осіб, які проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, позивачка повинна була довести зазначений факт саме на цей період.

Як вбачається з письмових доказів, наявних у справі, зокрема, договору купівлі-продажу від 19.02.2008, в пункті 6 цього договору покупець ОСОБА_3 зазначив, що на час придбання цих об`єктів він ані в зареєстрованому шлюбі, ані в інших шлюбних відносинах не перебуває. Вартість об`єктів нерухомості становила 58 584 грн. (а.с. 15)

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту, що спірні об`єкти нерухомості (будинок та земельна ділянка) придбані в тому числі за рахунок коштів ОСОБА_1 .

Місцевий суд належним чином надав оцінку свідченням допитаних в ході судового розгляду справи свідків та дійшов вірного висновку про недоведеність позивачкою фактів: ведення із ОСОБА_3 спільного господарства, наявність в них спільного бюджету, спільних витрат, існування у них спільних прав та обов`язків на час придбання спірної нерухомості.

Сам факт спільного проживання з померлим ОСОБА_3 у період з вересня 2006 року по день смерті останнього ще не є безумовним фактом для висновку про наявність між ними сімейних відносин, притаманних подружжю, та не є безумовною підставою для виникнення у позивачки права власності на 1/2 частину придбаного померлим ОСОБА_3 в цей період нерухомого майна.

Місцевий суд вірно оцінив долучені до матеріалів справи довідки від 25.01.2022, видані Східним Старостинським округом Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району, згідно з якими ОСОБА_1 постійно проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 з вересня 2006 року, та вірно дійшов висновку, що зазначені довідки не є безумовною підставою для підтвердження факту наявності в спірний період між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 саме сімейних відносин.

Показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 також не підтверджено факту наявності в позивачки саме сімейних відносин з померлим ОСОБА_3 у період з вересня 2006 року по 20.02.2008 та після вказаної дати.

Доводи апеляційної скарги в частині невірної оцінки місцевим судом доказів у справі є безпідставними та зводяться лише до незгоди із такою оцінкою.

Враховуючи те, що встановлення факту проживання однією сім`єю позивачці потрібно для визнання права власності на об`єкти нерухомості, придбані в 2008 році, факт проживання позивачкою однією сім`єю із померлим ОСОБА_3 після 20.02.2008 не породжує для неї виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, спадкових.

Крім того, належними доказами цей факт не підтверджений і після 20.02.2008 до дня смерті ОСОБА_3 .

Суд не може встановити факт спільного проживання осіб однією сім`єю виключно на показах свідків та виходячи з самого факту спільного проживання двох осіб без доведення обставин ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, виникнення у них прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Оскільки позивачкою не доведено належними і достатніми доказами у справі факту спільного проживання із ОСОБА_3 , як сім`я, без реєстрації шлюбу, підстави для поділу спірного майна відсутні, оскільки саме встановлення даного юридичного факту є підставою для вирішення спору про поділ майна.

висновок за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем у справі, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 червня 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль