Постанова

від 21.08.2023 по справі 602/119/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/119/18Головуючий у 1-й інстанції Костів Л.І. Провадження № 22-ц/817/704/23 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

представника позивача Данилевич А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №602/119/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року (ухвалене суддею Радосюком А.В., повний текст якого складено 27 вересня 2019 року) в справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що ВАТ «Державний ощадний банк України», яке перейменоване на ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № 446 від 20.07.2007 року, згідно якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 69000.00 доларів США зі сплатою 13.5% річних, а позичальник зобов`язався повернути кредит до 19.07.2012 року.

У зв`язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань, Банк звернувся із позовною заявою до Лановецького районного суду Тернопільської області про дострокове стягнення боргу (80811.30 доларів США) шляхом звернення на предмет іпотеки. 13.07.2010 року Лановецьким районним судом Тернопільської області ухвалено рішення у справі №2-154/2010, яким позов Банку задоволено та достроково стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку 657996.96грн. шляхом звернення на іпотечне майно ОСОБА_5 згідно договору іпотеки №1739 від 20.07.2007 року.

Зазначив, що ОСОБА_4 неодноразово звертався до Лановецького районного суду із заявами про розстрочку виконання рішення і ухвалами суду було встановлено графік погашення платежів, який відповідачем було порушено. У зв`язку з невиконанням позичальником рішення суду від 13.07.2010 року Банк звернувся із заявою про примусове виконання рішення суду до ДВС Лановецького районного управління юстиції, яким 22.07.2013 року відкрито виконавче провадження за №39001357. Повторно виконавчий документ пред`явлено до виконання 06.09.2016 року до Збаразького міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. 13.09.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52203560.

Станом на 12.01.2018 року згідно розрахунку простроченої заборгованості за основним боргом згідно Кредитного договору №446 від 20.07.2007 року заборгованість по тілу кредиту становить 57234.87 дол. США; сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу та нарахованих відсотків за період з 09.01.2015 року по 10.01.2018 року складає 661255.16 грн; заборгованість за процентами відсутня. Остання оплата позичальником здійснено 25.01.2018 року в сумі 250.00 дол. США.

У зв`язку з наведеним просив суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість по основному боргу в сумі 50449.62 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату основного боргу, нараховану за період з 09.01.2015 року по 10.01.2018 року в сумі 661255.16 грн., а також понесені судові витрати, пославшись при цьому на обставини, вказані в позовній заяві.

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 50449.62 доларів США заборгованості по основному боргу за кредитним договором №446 від 20.07.2007 року та 18631.04 грн сплаченого судового збору.

Повернуто Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 2502.38 грн зайво сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення №72252445 від 08.02.2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, третя особа ОСОБА_5 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 30.05.2018 року ОСОБА_5 було залучено до участі у даній справі як третю особу, однак, його не було повідомлено про дату та час судового засідання.

Крім того, судом не прийнято до уваги твердження представника ОСОБА_4 про те, що на даний час набрали законної сили та виконуються рішення і ухвали суду, ухвалені та постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зокрема, рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року у справі №2-154/2010 задоволено позов ВАТ «Державний ощадний банк України» та достроково стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача 657996.96грн. шляхом звернення на іпотечне майно.

Також, судом не було враховано, що ОСОБА_4 подано заяву про застосування строків позовної давності.

У зв`язку з наведеним просить рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

14 липня 2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року не вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_5 . Також вказує, що ОСОБА_5 пропущено строк на апеляційне оскарження, оскільки про оскаржуване рішення останній був обізнаний своїм представником ОСОБА_6 , який одночасно представляв інтереси відповідача ОСОБА_4 . Крім того, судом правильно встановлено, що ОСОБА_4 регулярно проводилися платежі на погашення суми заборгованості, що призвело до переривання строку позовної давності. Звертає увагу на те, що оскаржуване судове рішення прийнято з повним та всебічним з`ясуванням норм матеріального та дотримання вимог процесуального права.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та закрити апеляційне провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № 446 від 20.07.2007 року, згідно якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 69000.00 доларів США зі сплатою 13.5% річних, а позичальник зобов`язався повернути кредит до 19.07.2012 року (а.с.6-8).

Для забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з Кредитного договору №446 від 20.07.2007 року ОСОБА_5 передано в іпотеку майно, яке належить йому на праві власності, а саме:

1) нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 393.80 кв.м.;

2) земельна ділянка для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0.06602 га кадастровий номер 6123810100020040153, що розташована на території Лановецької міської ради в АДРЕСА_1 ;

3) трикімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 69.40 кв.м, житлова площа 46 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

20.07.2007 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 1739 Іпотечний договір між Банком та ОСОБА_5 , який являється іпотекодавцем за власними зобов`язаннями та майновим поручителем ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с.9-12).

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року у справі №2-154/10 позов ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно задоволено та достроково стягнуто з ОСОБА_4 657996.96 грн, шляхом звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_5 згідно договору іпотеки № 1739 від 20.07.2007 року (а.с.13-14).

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2010 року заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року задоволено. Розстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року по цивільній справі № 2-154/2010 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно, та встановлено графік погашення суми стягнення (а.с.15).

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 05 вересня 2013 року заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року задоволено. Розстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року по цивільній справі № 2-154/2010 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно та встановлено графік погашення суми стягнення (а.с.16).

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 березня 2016 року заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року задоволено. Розстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року по цивільній справі № 2-154/2010 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно та змінено графік погашення заборгованості. Встановлено наступний графік погашення суми стягнення:

з 01 березня 2016 року по 01 березня 2017 року - по 250 доларів США;

з 01 березня 2017 року по 01 березня 2018 року - по 250 доларів США;

з 01 березня 2018 року по 01 березня 2019 року - по 300 доларів США;

з 01 березня 2019 року по 01 березня 2020 року - по 300 доларів США;

з 01 березня 2020 року по 01 лютого 2021 року - по 4135.50 дол. США (а.с.17).

13.09.2016 року державним виконавцем Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52203560 згідно виконавчого листа Лановецького районного суду Тернопільської області №2-154/2010 від 06.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 657996.96 доларів США боргу (а.с.18).

Згідно розрахунку простроченої заборгованості за основним боргом згідно з кредитним договором №446 від 20.07.2007 року станом на 12.01.2018 року, залишок простроченої заборгованості за кредитом складає 57484.87 доларів США (а.с.20-21).

Згідно розрахунку заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення основного боргу та нарахованих відсотків згідно КД № 446 від 20.07.2007 року за період з 09.01.2015 року по 10.01.2018 року сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу та нарахованих відсотків за період з 09.01.2015 року по 10.01.2018 року складає 661255.16 грн (а.с.22-30).

Позивачем змінено організаційно-правову форму з публічного на приватне акціонерне товариство, у зв`язку із чим змінено найменування на Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», що стверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань; копією Відомостей ЄДРПОУ; витягом із Статуту АТ «Державний ощадний банк України» (а.с.195-200).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача в користь позивача 50449 доларів США 62 центи заборгованості по основному боргу по кредитному договору №446 від 20 липня 2007 року суд виходив з наступного.

Ухвалою Лановецького районного суду від 20 лютого 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

18.05.2023 року ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції із заявою про залучення його в якості третьої особи (а.с.108)

Протокольною ухвалою Лановецього районного суду Тернопільської області від 30.05.2023 року ОСОБА_5 залучено до участі у даній справі як третю особу (а.с.118).

Згідно розпорядження №139 від 18.10.2018 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв`язку із закінченням строку повноважень судді Костів Л.І., призначеної на посаду Указом Президента № 571/2013 від 18.10.2013 року.

Відповідно до ст.14 ЦПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду дана справа розподілена судді Радосюку А.В.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, перерахованих в статті 11 ЦК України.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок стягнення заборгованості за основним зобов`язанням.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 50449 доларів США 62 центи заборгованості по основному боргу по кредитному договору №446 від 20 липня 2007 року.

Твердження представника відповідача про те, що на даний час набрали законної сили та виконуються рішення і ухвали суду, ухвалені та постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, колегія суддів відхиляє, оскільки рішенням суду від 13 липня 2010 року було стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість шляхом звернення стягнення на заставне майно, а в даній справі позивач просить суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за основним зобов`язанням.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача в користь позивача пені за несвоєчасну сплату основного боргу, нараховану за період з 09.01.2015 року по 10.01.2018 року в сумі 661255.16 грн. по кредитному договору №446 від 20 липня 2007 року слід виходити з наступного.

Рішенням Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року, достроково стягнуто з ОСОБА_4 657996.96 грн., шляхом звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_5 згідно договору іпотеки № 1739 від 20.07.2007 року. Рішення суду вступило в законну силу.

Після зміни строку виконання зобов`язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки позичальник був зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної у вимозі дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості не підлягали виконанню.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 02 грудня 2015 року (№ 6-1707цс15 та № 6-249цс15).

Таким чином, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості та винесення рішення суду кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача пені, оскільки нарахування неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

З моменту ухвалення вказаного рішення, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов`язань відповідача, правовідносини сторін перейшли в іншу площину виконання судового рішення. Ці правовідносини врегульовані спеціальним Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, згідно положень пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання пені за Кредитним договором.

За таких обставин суд першої інстанції правильно виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 661255.16 грн. не підлягають до задоволення.

Також, суд першої інстанції правильно не приймав до уваги клопотання представника ОСОБА_4 про застосування строку позовної давності до основного зобов`язання, оскільки відповідачем регулярно проводилися платежі на погашення суми заборгованості, як до звернення позивача до суду, так і під час розгляду справи в суді, що призвело до переривання строку позовної давності.

Доводи апелянта про те, що рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року ухвалено незаконно та необґрунтовано, з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів відхиляє, оскільки даним судовим рішенням не вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_5 .

Щодо порушення місцевим судом процесуальних норм, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

Апеляційним судом встановлено, що дану цивільну справу розглянуто місцевим судом за відсутності третьої особи ОСОБА_5 , якого не було повідомлено належним чином про дату, час і місце засідання суду. При цьому останній обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року підлягає скасуванню та у справі слід постановити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і ухвалення нового, яким у позовна заява підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 50449 (п`ятдесят тисяч чотириста сорок дев`ять) доларів США 62 центи заборгованості по основному боргу по кредитному договору №446 від 20 липня 2007 року та 18631 гривню 04 копійки сплаченого судового збору.

Повернути Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 2502 гривні 38 копійок зайво сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення №72252445 від 08 лютого 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 28 серпня 2023 року.

Реквізити учасників:

Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк», місце знаходження: майдан Волі, 2, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 09338500.

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1

Третя особа: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий

Судді