Постанова

від 06.09.2023 по справі 924/373/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року Справа № 924/373/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Хмельницької області від 8 червня 2023 року, повний текст судового рішення складено 9 червня 2023 року по справі №924/373/23 (суддя Яроцький А.М.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод"

про стягнення 223974 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод" (надалі Відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 223974 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що між Позивачем та Відповідачем 27 березня 2022 року укладений Державний контракт №403/1/22/67 (надалі - Контракт) на поставку (закупівлю) продукції. Згідно з пунктом 1.1 Контракту, Відповідач зобов`язався поставити Позивачу продукцію, зазначену у специфікації до договору, у визначені строки. Вказує, що Відповідачем допущено порушення умов контракту щодо строку поставки РСЗВ "RМ-70" на базі автомобільного шасі ТАТRА 813 (другої категорії) у кількості 1 одиниця, яка відповідно до Акту приймання-передачі №1397 була поставлена 31 травня 2022 року, замість визначеного у специфікації 30 квітня 2022 року (прострочення 30 днів). З огляду на що, Позивачем, на підставі пункту 7.2 Контракту нараховано до стягнення з Відповідача 223 974 грн пені за період з 1 травня 2022 року до 30 травня 2022 року.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 8 червня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 111987 грн пені. Відмовлено в стягненні 111987 грн пені. Також, судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3359 грн 61 коп. (а.с. 113-116).

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що відповідно до підпункту 1 пункту 7.2 Контракту за порушення строків поставки товару Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставлених товарів, за кожний день прострочення поза встановлені Контрактом строки поставки. Суд вказав, що Відповідачем допущено порушення умов Контракту щодо строку поставки РСЗВ "RМ-70" на базі автомобільного шасі ТАТRА 813 (другої категорії) у кількості 1 одиниця, яка відповідно до Акту приймання-передачі №1397 була поставлена 31 травня 2022 року, замість визначеного у специфікації 30 квітня 2022 року (прострочення 30 днів). З огляду на те, що Контракт укладений на закупівлю для державних потреб товарів за кошти Державного бюджету України, суд вважав правомірним застосування до стягнення з Відповідача за порушення строків виконання зобов`язання пені у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких було допущено прострочення на підставі приписів статті 231 Господарського кодексу України. Місцевий господарський суд при цьому здійснивши перерахунок пені на суму 7 465 800 грн за період з 1 травня 2022 року по 30 травня 2022 року встановив, що розрахунок Позивачем виконаний правильно.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Враховуючи винятковість випадку, невеликий термін прострочення виконання зобов`язання, повне виконання Відповідачем зобов`язання щодо поставки виробу за Контрактом, важкий фінансовий стан Відповідача в результаті ракетних атак, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що клопотання Відповідача про зменшення розміру нарахованої пені є підставним, а тому вважав за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з Відповідача до 111 987 грн (на 50%).

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 119-124), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове яким задоволити позов в повному обсязі.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач вказує про те, що право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Апелянт вказує, що частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Позивач в апеляційній скарзі вказав, що зменшивши розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню на 50% від заявлених штрафних санкцій, суд першої інстанції не дотримався справедливого балансу інтересів сторін, не врахував що Відповідач уклав вказаний контракт, зокрема з метою одержання прибутку, що вказаний випадок (порушення Відповідачем умов Контракту) не є винятковим з огляду на встановлені обставини справи; застосував до Відповідача відповідальність не пропорційну вчиненому порушенню зобов`язання, тобто неправильно застосував положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин. На переконання Позивача, зменшивши стягнення штрафних санкцій на 50 % суд першої інстанції не дотримався принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, врахував лише інтереси Відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 липня 2023 року по справі №924/373/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача та запропоновано Відповідачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу (а.с. 132).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшов відзив, в котру Відповідач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Відповідач вказав, що товариство визнає факт порушення терміну постачання виробу РСЗВ "RM-70", але не погоджується з нарахуванням пені передбаченої розділом 7 Контракту з наступних підстав. Вказує, що Відповідач за відповідним Контрактом зобов`язався здійснити поставку відповідного виробу в термін до 30 квітня 2022 року і виконав би своє зобов`язання своєчасно, якби двигун виробу не вийшов з ладу в момент здачі представникам 4277 ВП МОУ 29.04.2022 року, саме в той час коли машина рухалась за погодженим маршрутом у повному навантаженні. Пояснює, що 29 квітня 2022 року, за добу до передачі виробу замовнику при випробуванні у повному навантаженні пробігом 50 км за пунктом 38 Протоколу випробувань згідно р.7 ТУ БМ-21 виник не характерний звук при роботі двигуна. Відповідач зазначає, що за результатом аналізу з зазначенням причин дефектів та їх характерності (не характерності) для раніше прийнятих виробів з врахуванням повторюваності виявлених дефектів (вихід з ладу двигуна TATRA Т-930 №4591). Стверджує, що даний випадок є поодиноким та не характерний для раніше відремонтованих та прийнятих відділом технічного контролю та представництвом 4277 ВП МОУ виробів. Вказує, що в Україні філії та представництва, які здійснюють постачання запчастин до цих двигунів - відсутні. Крім того Відповідач зауважує, що Відповідач через компанію - спецекспортера ДК "Укроборонпром" за мінімальний (місячний) термін придбав необхідні для ремонту вказаного двигуна запчастини, відновили та випробували виріб пробігом в 50 км і передав 31 травня 2022 року представникам Позивача (а.с. 140-143).

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

В той же час дана справа № 924/373/23 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2684 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 268400 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 19 липня 2023 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №924/373/23 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 18 вересня 2023 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

27 березня 2022 року між Позивачем та Відповідачем укладений Контракт на поставку (закупівлю) продукції (а.с. 11-18).

В силу дії пункту 1.1 Контракту, Відповідач зобов`язався поставити Позивачу з дотриманням вимог законодавства продукцію, зазначену у специфікації продукції (далі - Специфікація), що постачаються з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а Позивач - прийняти через 4277 військове представництво Міністерства оборони України, та вантажоодержувача, зазначеного у Специфікації, та оплатити таку продукцію.

Відповідно до пункту 1.5 Контракту контроль за виготовленням продукції за цим Контрактом покладається на представництво Позивача. Продукція поставляється (приймається Позивачем - з оформленням Акту приймання-передачі продукції) не пізніше строку, зазначеного у Специфікації.

Згідно пункту 3.3 Контракту, контроль за виконанням Відповідачем умов контракту, якістю виготовлення продукції та її приймання здійснює Позивачем у порядку, передбаченому Положенням про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року №1107 (зі змінами) . У випадках, не передбачених контрактом, сторони, керуються ГОСТ В 15.307-77.

Приймання та контроль якості продукції, яка виготовляється за Контрактом, здійснює представництво Позивача в порядку визначеному ГОСТ В 15.307-77. Представництво Позивача контролює своєчасність поставки продукції відповідно до строку, зазначеному в Контракті.

Як визначено 3.10 Контракту, датою виконання Відповідачем зобов`язань щодо поставки продукції є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі продукції.

Пунктом 4.1 Контракту визначено, що Відповідач зобов`язався поставити продукцію згідно з умовами Контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації, та надати замовнику документи згідно пункту 2.10 Контракту.

У відповідності до пункту 4.2 Контракту: в обґрунтованих випадках, відповідно до спільного рішення, сторони мають право коригувати строк поставки і приймання продукції шляхом внесення змін до Контракту; строк поставки продукції не підлягає коригуванню після його закінчення, у тому числі за наявності сертифікату Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно підпункту 1 пункту 7.2 Контракту за порушення строків поставки товару Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставлених товарів, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми.

Пунктом 7.3 Контракту визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання контракту та виникли незалежно від волі сторін (аварія, катастрофа; стихійне лихо, епідемія, диверсії, війна, інша небезпечна подія).

Згідно пункту 7.4 Контракту, сторона, що не може виконувати зобов`язання за Контрактом унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі.

Як вбачається з пункту 7.5 Контракту, єдиним належним доказом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є сертифікат про такі обставини, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними Торгово-промисловими палатами (за умови надання Відповідачем інформації про внесення такого сертифікату до єдиного Реєстру сертифікатів, виданих Торгово-промисловою палатою України або регіональними Торгово-промисловими палатами, про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно пункту 7.8 Контракту, сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за контрактом, якщо доведуть, що невиконання зобов`язань викликало неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникла після укладання Контракту.

Пунктом 10.1 Контракту визначено, що Контракт набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року.

Згідно зі Специфікацією (додаток 1 до Контракту), поставці підлягала наступна продукція (з урахуванням змін, відповідно до Додаткової угоди №1 від 12 квітня 2022 року): 122 мм самохідна гаубиця 2С1 "Гвоздика" (другої категорії) у кількості 18 одиниць, на суму 167 396 400 грн, строк поставки до 20 серпня 2022 року; РСЗВ БМ-21УМ "Град" на дизельному автомобільному шасі Урал-4320 (другої категорії) у кількості 1 одиниця на суму 6 379 700 грн, строк поставки до 25 квітня 2022 року; РСЗВ БМ-21 "Гра" на дизельному автомобільному шасі Урал-4320 (другої категорії) у кількості 1 одиниця на суму 5 867 300 грн., строк поставки до 25 квітня 2022 року; 120 мм міномет ПМ-38 (без запобіжника подвійного заряджання) (другої категорії) у кількості 10 одиниць на суму 4 107 369 грн 80 коп., продукцію фактично поставлено, оформлення документів, визначених пунктом 2.10 Контракту - до 20 квітня 2022 року; РСЗВ "RМ-70" на базі автомобільного шасі ТАТRА 813 (другої категорії) у кількості 1 одиниця, на суму 7 465 800 грн, строк поставки - до 30 квітня 2022 року.

Загальна вартість продукції - 191 216 569 грн 80 коп..

29 квітня 2022 року Відповідач передав начальнику 4277 ВП МОУ сповіщення №89, пред`явлення виробу "RM-70" на приймально-здавальні роботи.

Згідно висновку військового представництва від 29 квітня 2022 року виріб "RM-70" №313 не витримав випробування пробігом 50 км. за пунктом 38 Протоколу випробувань згідно р.7 ТУ БМ-21.

Поставлена Відповідачем продукція оплачена Позивачем на зальну суму 191 216 569 грн 80 коп., що підтверджується платіжними наступними дорученнями: №403/1/72 від 31 березня 2022 року на суму 143 714 000 грн, №403/1/152 від 30 квітня 2022 року на суму 4 107 369 грн 80 коп., №403/1/255 від 14 червня 2022 року на суму 7 465 800 грн, №403/1/438 від 18 серпня 2022 року на суму 35 929 400 грн (а.с. 30-330.

6 травня 2022 року, своїм листом №1025 Відповідач повідомив Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Позивача, що під час приймально-здавальних робіт виробу "RM-70", поставка якого передбачена до 30 квітня 2022 року, сталась технічна помилка, яка призвела до виходу з ладу двигуна виробу. З огляду на викладене, Відповідач просив Позивача розглянути можливість перенесення термінів поставки продукції на 30 травня 2022 року.

7 травня 2022 року Позивачем направлена претензія №403/3/2306 у якій останній просив виконавця сплатити штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання (а.с. 34-35).

31 травня 2022 року сторонами підписано Акт приймання-передачі військового майна №1397 про передачу замовнику РСЗВ "RM-70" на базі автомобільного шасі Tatra 813 (а.с. 28-29).

19 січня 2023 року за вих. №403/3/2/793 Позивач повторно направив претензію про сплату штрафних санкцій.

8 лютого 2023 року Відповідачем надіслано на адресу Позивача відповідь на претензію №367, де Відповідач просив визнати помилку двигуна форс-мажорними обставинами, об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, передбачених умовами Контракту і не застосовувати штрафні санкції/пені передбачені розділом 7 Договору та звільнити Відповідача від відповідальності за порушення поставки продукції відповідно до умов передбачених статтею 617 Цивільного кодексу України (а.с. 37-38).

Позивач вважаючи, що Відповідачем допущено порушення умови Контракту щодо строку поставки РСЗВ "RМ-70" на базі автомобільного шасі Тatra 813 (другої категорії) у кількості 1 одиниця, яка відповідно до Акту приймання-передачі № 1397 поставлена 31 травня 2022 року, звернувся з позовом за захистом порушеного, на його думку права, в якому просив стягнути з Відповідача 223 974 грн пені за період з 1 травня 2022 року по 30 травня 2022 року.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктами 2.5, 4.1 Контракту, продукція поставляється (приймається Позивачем - з оформленням Акту приймання-передачі продукції) не пізніше строку, зазначеного у Специфікації.

Відповідач зобов`язався поставити продукцію згідно з умовами Контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації - до 30 квітня 2022 року.

В силу дії пункту 4.2 Контракту, строк поставки продукції не підлягає коригуванню після його закінчення, у тому числі за наявності сертифікату Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що предметом апеляційного оскарження та відповідно, апеляційного розгляду, зважаючи на доводи та зміст апеляційної скарги Позивача у даній справі є рішення місцевого господарського суду саме в частині зменшення штрафних санкцій на 50 % та відмовою в стягненні 111987 грн пені.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою Законодавства України, колегія суду досліджує доводи та заперечення Позивача, наведені в апеляційній скарзі, які зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно зменшено штрафні санкції на 50 % зауважує наступне.

Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи Відповідачем продукцію за Контрактом поставлено не у визначений строк, зокрема, після 30 квітня 2022 року, а саме 31 травня 2022 року.

Враховуючи порушення Відповідачем строків поставки товару (у строк до 30 квітня 2022 року), Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 223974 грн за період з 1 травня 2022 року по 30 травня 2022 року.

Частина 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статтей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частин 1, 2 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені, передбаченої абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7.2 Контракту, за порушення строків поставки товару Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставлених товарів, за кожний день прострочення поза встановлені Контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми, що узгоджується з положеннями частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

З огляду на межі апеляційної скарги, та межі апеляційної скарги та те, що Контракт укладений на закупівлю для державних потреб товарів за кошти Державного бюджету України, судом першої інстанції визнано правомірним застосування до стягнення з Відповідача за порушення строків виконання зобов`язання пені у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення на підставі приписів статті 231 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції констатує, що місцевим господарським судом при перевірці наданого Позивачем розрахунку пені на суму 7465800 грн за період з 1 травня 2022 року по 30 травня 2022 року встановлено, що він є арифметично вірним та підставним.

При цьому апеляційний господарський суд констатує, що а ні Позивачем, а ні Відповідачем не оскаржили судові рішення в частині визнання судом правомірним нарахування та стягнення пені за вищеописане порушення з огляду на що суд апеляційної інстанції констатує відсутність підстав для перегляду судового рішення у відповідній частині, адже інакше це призвело б до виходу за межі апеляційного оскарження. З огляду на що колегія суду не бере до уваги заперечення Відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, котрі стосуються даної частини оспорюваного рішення.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо неправомірного зменшення суми пені, то суд апеляційної інстанції дослідивши дані доводи в сукупності з запереченнями Відповідача щодо вказаних доводів констатує наступне.

Зважаючи на клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкції та враховуючи заперечення Позивача щодо зменшення таких штрафних санкцій, а також зважаючи на заперечення висвітлені в апеляційній скарзі щодо відповідного зменшення та заперечення Відповідача щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів досліджує докази подані як зі сторони Позивача так і зі сторони Відповідача на підтвердження даних обставин, зазначаючи при цьому, що згідно з частиною 3 статтею 551 Цивільного кодексу України за рішенням суду розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і стаття 233 Господарського кодексу України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відтак вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведеного вище слідує, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Крім того, процесуальна норма щодо зменшення розміру пені може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. При цьому, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши докази, долучені Відповідачем до матеріалів справи в підтвердження поданого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій вбачається, що Відповідач повністю виконав свої зобов`язання за Контрактом і своїми діями не заподіяв Позивачеві жодних збитків. Більше того, Відповідач сам невідповідно повідомив Позивача про виниклу проблему, що призвело до порушення строків та звертався з проханням збільшити час для виконання робіт, що свідчить про добросовісність дій сторони, спрямованих на якнайшвидше повідомлення контрагента про відповідні недоліки. Разом з тим суд апеляційної інтснації враховує і незначний період затримки, що виник в зв`язку з усуненням відповідного недоліку. Разом з тим, з доказів вбачається, що несвоєчасна поставка товару зумовлена причинами, які не залежали від волі Відповідача. В той же час, добросовісність господарства підтверджується виконанням зобов`язань та своєчасним вчиненням відповідних дій з боку Відповідача (заключення договору комісії, поставка деталей з метою усунення пошкодження двигуна, ремонт несправностей, своєчасне повідомлення Позивача про технічні несправності двигуна; а.с. 57-59) за Контрактом.

Тобто, така поведінка Відповідача у сукупності з причинами несвоєчасного виконання зобов`язань, незначним терміном прострочення у виконанні зобов`язання та неумисне порушення Відповідачем умови Контракту на переконання колегії суду діє в даному випадку підстави вказують про винятковість обставини в розумінні статті 223 Господарського кодексу України та можливість зменшення суми штрафу.

В той же час, проаналізувавши подані Відповідачем докази в обґрунтування заявленого клопотання про зменшення штрафних санкцій, колегія суддів констатує, що стягнення з Відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення Відповідачем зобов`язання та значно перевищує розмір збитків.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи визнання місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом винятковості випадку, невеликий термін прострочення виконання зобов`язання, повне виконання Відповідачем зобов`язання щодо поставки виробу за Контрактом, важкий фінансовий стан Відповідача в результаті ракетних атак, подане останнім клопотання про зменшення розміру нарахованої пені, колегія суду вважає обгрунтованим та підставним зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з Відповідача на 50%, а саме до 111987 грн.

Дане вчинено і місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо його скасування в цій частині, погоджуючись з доводами Відповідача, висвітленими у відзиві на апеляційну скаргу, щодо безпідставності поданої апеляційної скарги.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо судового рішення, безпідставними, документально необґрунтованими, та відхиляються з підстав, вказаних вище в даній постанові.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Хмельницької області від 8 червня 2023 року в справі №924/373/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 8 червня 2023 року в справі №924/373/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу № 924/373/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.