Постанова

від 19.01.2024 по справі 924/373/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 року

м. Київ

cправа №924/373/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронської Г.О. - головуючої, Баранця О.М., Кондратової І.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Хмельницької області

(суддя - Яроцький А.М.)

від 08.06.2023

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(колегія суддів: Василишин А.Р. - головуючий, Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.)

від 06.09.2023

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський ремонтний завод»

про стягнення 223 974 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Міністерство оборони України (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський ремонтний завод» (далі - Відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 223 974 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Позивачем та Відповідачем 27 березня 2022 року укладено Державний контракт №403/1/22/67 на поставку (закупівлю) продукції. Згідно з пунктом 1.1 контракту, Відповідач зобов`язався поставити Позивачу продукцію, зазначену у специфікації до договору, у визначені строки. Проте Відповідачем допущено порушення умов контракту щодо строку поставки РСЗВ «RМ-70» на базі автомобільного шасі ТАТRА 813 (другої категорії) у кількості 1 одиниця, яка відповідно до акту приймання-передачі №1397 була поставлена 31 травня 2022 року, замість визначеного у специфікації 30 квітня 2022 року (прострочення 30 днів). З огляду на що, Позивачем, на підставі пункту 7.2 контракту нараховано до стягнення з Відповідача 223 974 грн пені за період з 01 травня 2022 року до 30 травня 2022 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 111 987 грн пені. Відмовлено в стягненні 111 987 грн пені.

4. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що відповідно до підпункту 1 пункту 7.2 контракту за порушення строків поставки товару Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості недопоставлених товарів, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки. Суд вказав, що Відповідачем допущено порушення умов контракту щодо строку поставки РСЗВ «RМ-70» на базі автомобільного шасі ТАТRА 813 (другої категорії) у кількості 1 одиниця, яка відповідно до акту приймання-передачі №1397 була поставлена 31 травня 2022 року, замість визначеного у специфікації 30 квітня 2022 року (прострочення 30 днів). З огляду на те, що контракт укладений на закупівлю для державних потреб товарів за кошти державного бюджету України, суд вважав правомірним застосування до стягнення з Відповідача за порушення строків виконання зобов`язання пені у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких було допущено прострочення на підставі приписів статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Суд першої інстанції, при цьому, здійснивши перерахунок пені на суму 7 465 800 грн за період з 01 травня 2022 року по 30 травня 2022 року встановив, що розрахунок Позивачем виконаний правильно.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Враховуючи винятковість випадку, невеликий термін прострочення виконання зобов`язання, повне виконання Відповідачем зобов`язання щодо поставки виробу за контрактом, важкий фінансовий стан Відповідача в результаті ракетних атак, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що клопотання Відповідача про зменшення розміру нарахованої пені є підставним, а тому вважав за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з Відповідача до 111 987 грн (на 50%).

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

5. 25 вересня 2023 року Скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі №924/373/23, в якій просить касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2023 у справі №924/373/23 - змінити, виклавши його у наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський ремонтний завод» на користь Міністерства оборони України штрафні санкції у розмірі 223 974 грн».

6. Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішень норм права, викладених у частині 1 статті 233 ГК України та частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків щодо застосування даних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.05.2022 у справі №910/10675/21, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 та від 02.11.2022 у справі №910/14591/21.

7. В обґрунтування поданої скарги Скаржником зазначено, що:

- справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Скаржника, оскільки невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України;

- вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги, що спірні правовідносини стосуються обороноздатності країни у період дії особливого періоду; забезпечення Збройних Сил України військовою технікою є одним з пріоритетних напрямків у забезпеченні оборони держави;

- суди попередніх інстанцій у даному випадку застосували до спірних правовідносин закон, який не підлягає застосуванню, а саме частину 1 статті 233 ГК України та частину 3 статті 551 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи по суті в частині відмови у задоволенні позовних вимог внаслідок зменшення належної до стягнення суми пені на 50%.

8. Відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити скаргу без задоволення.

Відзив обґрунтовано з посиланням на мотиви, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

9. 27 березня 2022 року між Позивачем та Відповідачем укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) продукції.

10. В силу дії пункту 1.1 контракту, Відповідач зобов`язався поставити Позивачу з дотриманням вимог законодавства продукцію, зазначену у специфікації продукції, що постачається з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а Позивач - прийняти через 4277 військове представництво Міністерства оборони України, та вантажоодержувача, зазначеного у специфікації, та оплатити таку продукцію.

11. Відповідно до пункту 1.5 контракту контроль за виготовленням продукції за цим контрактом покладається на представництво Позивача. Продукція поставляється (приймається Позивачем - з оформленням акту приймання-передачі продукції) не пізніше строку, зазначеного у специфікації.

12. Згідно з пункту 3.3 контракту, контроль за виконанням Відповідачем умов контракту, якістю виготовлення продукції та її приймання здійснює Позивачем у порядку, передбаченому Положенням про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 № 1107 (зі змінами) . У випадках, не передбачених контрактом, сторони, керуються ГОСТ В 15.307-77.

Приймання та контроль якості продукції, яка виготовляється за контрактом, здійснює представництво Позивача в порядку визначеному ГОСТ В 15.307-77. Представництво Позивача контролює своєчасність поставки продукції відповідно до строку, зазначеному в контракті.

13. Як визначено пунктом 3.10 контракту, датою виконання Відповідачем зобов`язань щодо поставки продукції є дата підписання сторонами акту приймання-передачі продукції.

14. Пунктом 4.1 контракту визначено, що Відповідач зобов`язався поставити продукцію згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації, та надати замовнику документи згідно з пунктом 2.10 контракту.

15. Згідно з пунктом 4.2 контракту: в обґрунтованих випадках, відповідно до спільного рішення, сторони мають право коригувати строк поставки і приймання продукції шляхом внесення змін до контракту; строк поставки продукції не підлягає коригуванню після його закінчення, у тому числі за наявності сертифікату Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

16. Відповідно до підпункту 1 пункту 7.2 контракту за порушення строків поставки товару Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставлених товарів, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми.

17. Пунктом 7.3 контракту передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання контракту та виникли незалежно від волі сторін (аварія, катастрофа; стихійне лихо, епідемія, диверсії, війна, інша небезпечна подія).

18. Згідно з пункту 7.4 контракту, сторона, що не може виконувати зобов`язання за контрактом унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі.

19. Як вбачається з пункту 7.5 контракту, єдиним належним доказом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є сертифікат про такі обставини, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними Торгово-промисловими палатами (за умови надання Відповідачем інформації про внесення такого сертифікату до єдиного Реєстру сертифікатів, виданих Торгово-промисловою палатою України або регіональними Торгово-промисловими палатами, про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

20. Відповідно до пункту 7.8 контракту, сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за контрактом, якщо доведуть, що невиконання зобов`язань викликало неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникла після укладання контракту.

21. Пунктом 10.1 контракту визначено, що контракт набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року.

22. Згідно зі Специфікацією (додаток 1 до контракту), поставці підлягала наступна продукція (з урахуванням змін, відповідно до додаткової угоди №1 від 12.04.2022): 122 мм самохідна гаубиця 2С1 «Гвоздика» (другої категорії) у кількості 18 одиниць, на суму 167 396 400 грн, строк поставки до - 20 серпня 2022 року; РСЗВ БМ-21УМ «Град» на дизельному автомобільному шасі Урал-4320 (другої категорії) у кількості 1 одиниця на суму 6 379 700 грн, строк поставки до - 25 квітня 2022 року; РСЗВ БМ-21 «Град» на дизельному автомобільному шасі Урал-4320 (другої категорії) у кількості 1 одиниця на суму 5 867 300 грн, строк поставки - до 25 квітня 2022 року; 120 мм міномет ПМ-38 (без запобіжника подвійного заряджання) (другої категорії) у кількості 10 одиниць на суму 4 107 369 грн 80 коп., продукцію фактично поставлено, оформлення документів, визначених пунктом 2.10 контракту - до 20 квітня 2022 року; РСЗВ «RМ-70» на базі автомобільного шасі ТАТRА 813 (другої категорії) у кількості 1 одиниця, на суму 7 465 800 грн, строк поставки - до 30 квітня 2022 року.

Загальна вартість продукції - 191 216 569 грн 80 коп.

23. 29 квітня 2022 року Відповідач передав начальнику 4277 ВП МОУ сповіщення №89, пред`явлення виробу «RM-70» на приймально-здавальні роботи.

24. Згідно з висновком військового представництва від 29.04.2022 виріб «RM-70» №313 не витримав випробування пробігом 50 км за пунктом 38 Протоколу випробувань згідно з р.7 ТУ БМ-21.

25. Поставлена Відповідачем продукція оплачена Позивачем на зальну суму 191 216 569 грн 80 коп., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №403/1/72 від 31.03.2022 на суму 143 714 000 грн, №403/1/152 від 30.04.2022 на суму 4 107 369 грн 80 коп., №403/1/255 від 14.06.2022 на суму 7 465 800 грн, №403/1/438 від 18.08.2022 на суму 35 929 400 грн.

26. 06 травня 2022 року листом №1025 Відповідач повідомив Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Позивача, що під час приймально-здавальних робіт виробу «RM-70», поставка якого передбачена до 30 квітня 2022 року, сталась технічна помилка, яка призвела до виходу з ладу двигуна виробу. З огляду на викладене, Відповідач просив Позивача розглянути можливість перенесення термінів поставки продукції на 30 травня 2022 року.

27. 07 травня 2022 року Позивачем направлена претензія №403/3/2306 у якій останній просив виконавця сплатити штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання.

28. 31 травня 2022 року сторонами підписано акт приймання-передачі військового майна №1397 про передачу замовнику РСЗВ «RM-70» на базі автомобільного шасі Tatra 813.

29. 19 січня 2023 року за вих. №403/3/2/793 Позивач повторно направив претензію про сплату штрафних санкцій.

30. 08 лютого 2023 року Відповідачем надіслано на адресу Позивача відповідь на претензію №367, де Відповідач просив визнати помилку двигуна форс-мажорними обставинами, які об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, передбачених умовами контракту і не застосовувати штрафні санкції/пеню передбачені розділом 7 контракту та звільнити Відповідача від відповідальності за порушення поставки продукції відповідно до умов передбачених статтею 617 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

31. Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов наступних висновків.

32. Правовідносини між сторонами у цій справі виникли із зобов`язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) продукції, неналежне виконання якого в частині порушення строку поставки продукції стало наслідком нарахування Скаржником штрафних санкцій до стягнення з Відповідача.

33. З урахуванням поданих сторонами у справі доказів, суд першої інстанції визнав обґрунтованим розрахунок Скаржника щодо розміру пені, що підлягає стягненню з Відповідача. Разом з тим, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вирішив зменшити заявлений Скаржником розмір пені до 111 987 грн, тобто на 50%.

34. Зміст доводів касаційної скарги зводиться до тверджень Скаржника щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій стосовно зменшення заявленого ним до стягнення розміру пені, оскільки зменшення штрафних санкцій впливає на ефективність обороноздатності держави та на репутацію Міністерства оборони України, забезпечення Збройних Сил України військовою технікою.

35. Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

36. Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

37. Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

38. Також частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

39. Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У вирішенні судом про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №910/8725/22.

40. Відтак для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

41. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

42. За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

43. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина 3 статті 216 ГК України).

44. За частинами 1 та 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

45. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

46. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

47. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

У наведених висновках Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

48. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

49. Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 03.03.2019 у справі №925/74/19; від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та інші), так визначення розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, що вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).

50. Вирішення цих питань не є завданням Верховного Суду (який є судом права, а не факту), як і заміна правової оцінки встановлених судами обставин власною. Суди першої та апеляційної інстанцій мають повноваження та кращі можливості для оцінки ситуації у світлі конкретних обставин. Враховуючи вже усталену та сформовану судову практику щодо критеріїв застосування норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, роль Верховного Суду обмежується з`ясуванням того, чи не були відповідно до конкретних обставин справи спосіб застосування цих норм та наслідки їх тлумачення такими, що реалізація (чи навпаки нереалізація) судами першої та апеляційної інстанцій права на зменшення розміру штрафних санкцій очевидно не узгоджується з загальним принципом справедливого розгляду, і висновки судів є явно необґрунтованими. У цьому контексті необхідно, зокрема, враховувати виконання судами обов`язку щодо мотивування оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для зменшення пені, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції. За відсутності таких виняткових обставин, слід виходити з того, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Неодноразовий розгляд судом касаційної інстанції повторюваного питання не сприяє забезпеченню єдності практики (постанова Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №921/481/22).

51. У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій врахували ті обставини, що Відповідач повністю виконав свої зобов`язання за контрактом щодо поставки виробу і своїми діями не заподіяв Скаржнику жодних збитків, а також невеликий термін прострочення виконання зобов`язання, повне виконання Відповідачем зобов`язання щодо поставки виробу за контрактом №403/1/22/67 від 27.03.2022, важкий фінансовий стан Відповідача в результаті ракетних атак, подане останнім клопотання про зменшення розміру нарахованої пені, а також докази, долучені Відповідачем до матеріалів справи на підтвердження поданого клопотання.

52. До того ж, Верховний Суд враховує, що Відповідач належить до державної форми власності, видами діяльності якого є, зокрема, ремонт та технічне обслуговування готових металевих виробів, виробництво зброї та боєприпасів, виробництво військових транспортних засобів, демонтаж (розбирання) машин і устаткування, ремонт і технічне обслуговування електронного й технічного устаткування. Відтак, враховуючи стратегічний характер завдань Відповідача, які направлені на зміцнення обороноздатності держави, зважаючи, що стягнення з Відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для його діяльності (при цьому для Скаржника не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені, оскільки наявність збитків та погіршення його фінансового становища ним не доведено), суди попередніх інстанцій, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, дійшли обґрунтованого висновку, що справедливим і розумним у контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення пені на 50%.

53. З урахуванням наведеного, Верховний Суд відхиляє доводи Скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій у цій справі положень статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суди, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначили, що такі обставини є винятковими та достатніми для зменшення пені.

Доводи касаційної скарги про вплив зменшення штрафних санкцій на ефективність обороноздатності держави, з урахуванням взятих до уваги судами попередніх інстанцій обставин, оцінюються критично та не свідчать про помилковість висновків судів щодо зменшення розміру неустойки на 50%, оскільки фактично зводяться до переоцінки обставин покладених судами в основу судових рішень в якості підстав для зменшення пені. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду.

54. При цьому, як було зазначено Верховним Судом вище, підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначивши, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішень застосували норми права, викладені у частині 1 статті 233 ГК України та частині 3 статті 551 ЦК України без урахування висновків щодо застосування даних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.05.2022 у справі №910/10675/21, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 та від 02.11.2022 у справі №910/14591/21.

55. Так, у справі №910/10675/21 предметом позову були вимоги про стягнення штрафних санкцій за прострочення відповідачем поставки товару відповідно до договору про закупівлю форменного одягу. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зменшив належні до сплати з відповідача на користь позивача штрафні санкції на 70%. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суди брали до уваги надані відповідачем докази вжиття всіх можливих заходів щодо належного виконання умов договору; причини затримки поставки тканини, замовленої з Китаю, що не залежала від боржника, оскільки виробником тканини для виготовлення форменного одягу є юридична особа, яка знаходиться у Китаї, й в процесі виготовлення та поставки товару виникли обставини, що зумовлені епідемією коронавірусу у світі; незначний строк прострочення; відсутність доказів, які підтверджували наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням відповідача. Поставою Верховного Суду від 24.05.2022 у вказаній справі рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін.

56. Як вбачається зі справи №922/2141/21, предметом позову були вимоги про стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання державного контракту. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зменшив належні до сплати з відповідача на користь позивача штрафні санкції на 99%. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав, що в оскаржуваних рішеннях суди, дійшовши висновків про обґрунтованість зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу на 99%, фактично не зменшили розмір штрафних санкцій, а звільнили відповідача від їх сплати, що не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами контракту.

57. У справі №910/14591/21 предметом позову були вимоги про стягнення з відповідача 4 477 632,88 грн, з яких 2 772 000 грн - пеня за порушення строків надання послуг, 1 540 000 грн - штраф за прострочення надання послуг понад 30 днів, 165 632,88 грн - штрафні санкції за порушення терміну погашення попередньої оплати за неналежне виконання умов державного контракту. Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги та стягнув 800 000 грн штрафних санкцій. Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції та стягнув з відповідача на користь позивача 4 312 000 грн штрафних санкцій, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно зменшив стягнення з відповідача штрафних санкцій, не дотримався балансу інтересів сторін, не врахував, що для позивача використання результату отриманого за контрактом не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень - державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань. На думку апеляційного суду, порушення строків виконання державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому.

Постановою Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21 залишено без змін постанову апеляційного суду у вказаній справі, оскільки, оцінивши наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог статті 86 ГПК України, суд апеляційної інстанції не встановив існування об`єктивних обставин, які перешкоджали відповідачу виконати свої зобов`язання у строк, погоджений сторонами в контракті.

58. Натомість у цій справі №924/373/23 суди попередніх інстанцій, серед іншого, встановили, що Відповідач повністю виконав свої зобов`язання за контрактом і своїми діями не заподіяв Скаржнику жодних збитків. Більше того, Відповідач сам невідкладно повідомив Скаржника про виниклу проблему, що призвела до порушення строків, та звертався з проханням збільшити час для виконання робіт, що свідчить про добросовісність дій сторони, спрямованих на якнайшвидше повідомлення контрагента про відповідні недоліки. Разом з тим, судами враховано і незначний період затримки (30 днів), що виник в зв`язку з усуненням відповідного недоліку.

З доданих до матеріалів справи доказів на наданих сторонами пояснень вбачається, що несвоєчасна поставка товару зумовлена причинами, які не залежали від волі Відповідача, адже за добу до передачі виробу замовнику Відповідачем виявлені дефекти двигуна при його випробуванні. Такі двигуни модифікації TATRA T-930 розроблені в Чехословаччині в 1960-70 роках та зняті з озброєння у 2010 році, в Україні філії та представництва, які здійснюють постачання запчастин до цих двигунів, відсутні. У зв`язку із зазначеним, Відповідач за мінімальний термін (30 днів) придбав необхідні для ремонту вказаного двигуна запчастини, відновив та випробував виріб, передав замовнику. Зокрема, добросовісність господарства Відповідача підтверджується виконанням зобов`язань та своєчасним вчиненням відповідних дій з його боку (своєчасне повідомлення Скаржника про технічні несправності двигуна листом від 06.05.2022, заключення договору комісії від 21.05.2022 №USE-54.2-57-D/K-2 з Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», яка в свою чергу зобов`язалась укласти зовнішньоекономічний контракт з чеською компанією про купівлю на умовах імпорту товару; поставка ремонтного комплексу запасних частин з метою усунення пошкодження двигуна, яка підтверджується актом приймання-передачі товару від 30.05.2022; ремонт несправностей) за контрактом.

Також, судами попередніх інстанцій враховано, що Відповідач постраждав від ракетних обстрілів його території, що безпосередньо вплинуло на його фінансовий стан. Вказані обставини підтверджуються актом про пожежу від 25.08.2022, що був складений представниками Відповідача та Шепетівського регіонального управління Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Хмельницькій області, та актом обстеження пошкодженого (частково або повністю зруйнованого) майна від 06.09.2022, складеного представниками Відповідача, Центрального управління забезпечення наземними системами озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України, 4277 Відокремленим підрозділом Міністерства оборони України.

59. Верховний Суд звертає увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

60. Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема у справах, на які послався Скаржник в касаційній скарзі (постанови Верховного Суду від 24.05.2022 у справі №910/10675/21, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 та від 02.11.2022 у справі №910/14591/21) свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі. До того ж, Верховний Суд у наведених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру штрафних санкцій так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.12.2023 у справі №910/10469/22, від 21.12.2023 у справі №910/1056/23).

61. З огляду на викладене, всі наведені Скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, жодним чином не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.

62. Отже, доводи Скаржника про наявність передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судових рішень є недоведеною.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

64. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Скаржника, вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

66. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі №924/373/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

І. Кондратова