Ухвала

від 06.09.2023 по справі 910/17717/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/17717/20

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023

у справі № 910/17717/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна"

до Державної податкової служби України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної казначейської служби України

про стягнення 6 293 326,45 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/17717/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства збитки у розмірі 3 116 237,67 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 апеляційну скаргу ДПС на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/17717/20 залишено без задоволення.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" задоволено.Судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" в сумі 50 000,00 грн покладено на Державну податкову службу України. Стягнуто з Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги.

18.08.2023 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України з доданими до неї матеріалами додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 910/17717/20, в якій скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржуване суде рішення; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано зокрема тим, що зв`язу з військового агресією російської федерації проти України пунктом 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 24.02.2022 по теперішній час запроваджено воєнний стан, а період дії воєнного стану на території України, в тому числі і м. Києва діяли та продовжують діяти відповідні обмеження. Вказані обставини на думку скаржника свідчать про необхідність надати можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід слід розцінювати, як прояв надмірного формалізму та обмеження особи в доступі до суду. Крім того, скаржник просить взяти до уваги, що звертається до суду касаційної інстанції в найкоротші строки, що свідчить про сумлінність дій ДПС України та дотримання розумності строків для оскарження із дня коли у скаржника з`явилася можливість звернутися до суду, що свідчить про важливість даної справи для ДПС України та відсутність жодних зловживань.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Предметом касаційного оскарження є додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 повний текст якої складено 16.06.2023 (оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 19.06.2023) тобто останнім днем подання касаційної скарги є 06.07.2023.

Однак, касаційну скаргу на оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції надіслано 18.08.2023, тобто за спливом більш ніж 1 місяця після останнього дня строку на касаційне оскарження, що свідчить про пропуск процесуального строку.

Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

При цьому згідно із пунктом 7 частини другої, пунктом 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення, якщо визнає причини пропуску поважними.

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Саме лише посилання скаржника на введення на території України воєнного стану не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи № 910/17717/20 повний текст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції було надіслано Державній податковій службі України на електронний кабінет 06.07.2023, що підтверджується Довідкою «Про доставку електронного документа» складеною секретарем судового засідання А.М. Линник (том 5, а.с. 105).

Колегія суддів наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи вищевикладене, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови, у зв`язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення, як за допомогою контакт-центру суду, так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Зазначені у клопотанні Державної податкової служби України обґрунтування не можуть вважатися причинами, які дійсно перешкодили останньому звернутися з належним чином оформленою касаційною скаргою, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 910/17717/20, слід визнати неповажними.

Крім того, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу «правової визначеності».

Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування та аналізу наведених доказів. Крім того, скаржник зазначає, що справа в апеляційному провадженні переглядалась повторно, оскільки була направлена на новий розгляд, а також те, що представником позивача не вживалось активних дій щодо подання клопотань, заяв, пояснень, заперечень.

В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України, а саме в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права та чи є таке порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного пункту частини другої статті 287 ГПК України у контексті статті 310 ГПК України (частини першої та/або відповідного пункту (пунктів) частини третьої).

Відповідно до ч. 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової служби України додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 910/17717/20 - залишити без руху.

2.Надати Державної податкової службі України строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обгрунтуванням поважності підстав його пропуску; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3.Роз`яснити скаржнику у справі, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Пєсков В.Г.