Постанова

від 04.10.2023 по справі 910/17717/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/17717/20

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представників сторін: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" - Фрейдун О.М.; Державної податкової служби України - Грищенко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023

у справі № 910/17717/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна"

до Державної податкової служби України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України

про стягнення 6 293 326,45 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" (далі - ТОВ "Ґудвеллі Україна", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач) про стягнення 6 293 326,45 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, підтвердженої рішенням суду щодо невключення ТОВ "Ґудвеллі Україна" до Реєстру отримувачів бюджетної дотації, позивач втратив можливість отримати бюджетну дотацію за жовтень 2017 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі №910/17717/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26.05.2022 касаційну скаргу ТОВ "Ґудвеллі Україна" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі № 910/17717/20 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 зазначив таке:

встановлені судом у справі № 809/891/18 обставини протиправної бездіяльності відповідача щодо невключення позивача в Реєстр отримувачів бюджетної дотації за жовтень 2017 року є преюдиціальними в силу частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при вирішенні цього спору;

бездіяльність відповідача щодо його обов`язку з включення ТОВ "Ґудвеллі Україна" в Реєстр отримувачів бюджетної дотації за жовтень 2017 року є протиправною формою поведінки, внаслідок якої позивач втратив надану йому Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" можливість на отримання суми бюджетної дотації за жовтень 2017 року;

з урахуванням встановленого факту протиправної бездіяльності відповідача щодо невключення ТОВ "Ґудвеллі Україна" в Реєстр отримувачів бюджетної дотації за жовтень 2017 року у позивача наявне право на стягнення збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, пов`язаних з втратою ним можливості на отримання бюджетної дотації за відповідний період року;

під час розгляду справи судами не враховано наявність в діях відповідача складу цивільного (господарського) правопорушення, необхідного для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди;

судами попередніх інстанцій не перевірено та не з`ясовано дійсного розміру коефіцієнту пропорційності за напрямками КВЕД, виходячи з якого підлягає визначенню розмір бюджетної дотації, яку мав отримати позивач.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/17717/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023, позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Ґудвеллі Україна" збитки у розмірі 3 116 237,67 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані наявністю фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ДПС України на користь ТОВ "Ґудвеллі Україна" збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 3 116 237,67 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ДПС України (далі також скаржник) подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у цій справі скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій:

не взято до уваги, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки ДПС України в силу Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.2017 № 77 не є органом державної влади, до повноважень якого відносяться питання виплати бюджетних дотацій;

порушено підвідомчість розгляду цього спору, оскільки, на переконання ДПС України, справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства як публічно-правовий спір (аналогічний висновок відображений в постановах Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 у справі № 910/16215/19, Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 № 916/978/19);

допущено неповноту дослідження усіх обставин справи, що мають значення для розгляду спору по суті, зокрема щодо: відсутності у діях ДПС України ознак неправомірності у той час, коли позивачем самостійно допущено помилки у поданій податковій декларації; що бюджетна дотація носить не обов`язковий, а лише можливий характер, тому втрати від її неодержання не можуть вважатися невідворотними, тобто упущеною вигодою позивача у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України); обставин виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 у справі №809/891/18 за позовом ТОВ "Ґудвеллі Україна; не перерахування бюджетної дотації за результатами діяльності у листопаді 2017 року та грудні 2017 року.

За змістом касаційної скарги ДПС України посилається на правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені (висновки) у постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ТОВ "Ґудвеллі Україна" подало відзив, у якому просить закрити касаційне провадження за безпідставністю, а у разі не встановлення Верховним Судом підстав для закриття касаційного провадження - касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Касаційне провадження. Розгляд клопотань

14.06.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ДПС України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/17717/20 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2023 касаційну скаргу залишено без руху з огляду на невідповідність її змісту вимогам процесуального закону; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 03.07.2023 до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

У зв`язку із відпусткою судді Картере В.І., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023).

Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПС України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі № 910/17717/20; призначено її до розгляду на 09.08.2023 о 11:15 год.

Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі з розгляду касаційної скарги ДПС України до 13.09.2023 о 10:30 год.

22.08.2023 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла заява ДПС України про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі № 910/17717/20 до вирішення справи касаційним судом.

Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2023 заяву ДПС України задоволено та зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/17717/20 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

У зв`язку із відпусткою суддів Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Пєсков В.Г., Картере В.І. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023).

Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі з розгляду касаційної скарги ДПС України до 04.10.2023 о 10:20 год.

Судове засідання 04.10.2023 відбулось за участю представників ТОВ "Ґудвеллі Україна" та ДПС України, які надали пояснення у справі.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

У прохальній частині відзиву ТОВ "Ґудвеллі Україна" міститься клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивоване необґрунтованим посиланням заявника касаційної скарги на перелічені ним постанови Верховного Суду з огляду на їх нерелевантність обставинам цієї справи.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Разом з тим, частиною другою статті 313 ГПК України передбачено, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Ураховуючи наведені норми права та беручи до уваги доводи скаржника про непідвідомчість цієї справи господарському суду, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для закриття касаційного провадження у порядку пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, відтак заявлене клопотання ТОВ "Ґудвеллі Україна" підлягає відхиленню.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення з держави майнової шкоди (упущеної вигоди), завданої позивачу протиправною бездіяльністю державного органу - ДПС України.

Згідно із пунктом 21.3 статті 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України) шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

За частиною третьою статті 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України, згідно частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина заподіювача шкоди.

Водночас, частиною першою статті 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стаття 1173 є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність, серед інших, органів державної влади, які (особливості) відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії такого органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Наведений правовий висновок щодо можливості притягнення до цивільно-правової відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди виключно за наявності складу цивільного правопорушення є усталеним у практиці Верховного Суду, про що свідчать, серед інших, наведені скаржником постанови від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Як зазначено вище, предметом позову в цій справі є вимога про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказаної правової позиції дотримувався Верховний Суд України в постанові від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16, що послідовно була відображена також і в наведених скаржником постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц, від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Схожий за змістом правовий висновок (на який посилається скаржник) викладений у постановах Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12, відповідно до якого пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

У справі, що розглядається, ТОВ "Ґудвеллі Україна" (стара назва - ТОВ "Даноша"), звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послалося на положення пункту 21.3 статті 21 ПК України, частини третьої статті 147 ГК України, статей 22, 1166 ЦК України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення збитків (упущеної вигоди) зауважило, що внаслідок протиправної бездіяльності ДПС України, підтвердженої рішенням суду щодо невключення ТОВ "Ґудвеллі Україна" до Реєстру отримувачів бюджетної дотації, позивач втратив можливість отримати бюджетну дотацію за жовтень 2017 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини:

24.03.2017 позивач був включений до Реєстру отримувачів бюджетної дотації;

17.11.2017 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2017 року, відповідно до якої задекларував 7 478 230,00 грн ПДВ, питома вага сільськогосподарської продукції за операціями, визначеними частиною третьою статті 161 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" складає 79,76 %;

30.11.2017 позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2017 року, згідно з яким донарахував ПДВ в сумі 132 500,00 грн та штраф в сумі 3 % - 3 975,00 грн;

за даними системи електронного адміністрування ПДВ залишок коштів на ПДВ-рахунку позивача станом на 01.12.2017 складав 9 370 083,08 грн;

позивач не був включений до Реєстру отримувачів бюджетної дотації за жовтень 2017 року, оскільки, як зазначив ДФС України, він станом на 01.12.2017 мав податковий борг з податку на додану вартість у сумі 132 500,00 грн, за рахунок несвоєчасно сплаченого податкового зобов`язання з ПДВ згідно з уточнюючим розрахунком від 30.11.2017;

06.08.2018 Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 809/891/18, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019, яким визнав протиправною бездіяльність ДФС України щодо невключення позивача в Реєстр отримувачів бюджетної дотації за жовтень 2017 року та зобов`язав ДФС України включити ТОВ "Ґудвеллі Україна" в Реєстр отримувачів бюджетної дотації за жовтень 2017 року;

рішенням суду від 06.08.2018 у справі № 809/891/18 встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача щодо невключення позивача в Реєстр отримувачів бюджетної дотації за жовтень 2017 року, чим порушено гарантоване статтею 161 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" його право на отримання бюджетної дотації за наведений місяць року;

згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 26.05.2022 наведене рішення суду від 06.08.2018 та постанова суду апеляційної інстанції від 20.02.2019 у справі № 809/891/18 в касаційному порядку не переглянуті.

Ураховуючи наведені обставини та керуючись вказівками Верховного Суду у постанові від 26.05.2022 (якою ця справа направлялась на новий розгляд), суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов таких висновків:

встановлені судом у справі № 809/891/18 обставини протиправної бездіяльності відповідача щодо невключення позивача в Реєстр отримувачів бюджетної дотації за жовтень 2017 є преюдиціальними в силу частини четвертої статті 75 ГПК України при вирішенні цього спору;

позивач фактично як результат такої бездіяльності відповідача поніс майнові втрати (майнові вигоди), що могли бути реально отримані ним за звичайних обставин, якби його право не було порушено, що охоплюється визначенням упущеної вигоди, адже як свідчать встановлені обставини справи у 2017 році всі виділені Мінагрополітики кошти на бюджетну дотацію з бюджетної програми 2801580 "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників" податковим органом були розподілені та Казначейством у автоматичному порядку перераховані відповідним підприємствам товаровиробникам. Після виплати бюджетної дотації за жовтень 2017 року, Міністерство аграрної політики та продовольства України листом від 26.03.2018 № 37-21-7/9824 (вх. ДФС № 22121/5 від 24.05.2018) повідомило ДФС, про відсутність підстав для здійснення заходів щодо відкриття планових асигнувань за наведеною бюджетною програмою за результатами діяльності сільськогосподарських товаровиробників, зважаючи що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" не передбачено видатків Мінагрополітики на виплату бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції;

такі збитки перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наведеною протиправною бездіяльністю відповідача, оскільки їх виникнення зумовлено невиконанням останнім обов`язку в силу положень Закону України "Про державну підтримку сільського господарства в Україні", Порядку № 83 від 08.02.2017 щодо включення позивача в Реєстр отримувачів бюджетної дотації за жовтень 2017 року.

За встановлених обставин, касаційний суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що підтверджена рішенням суду протиправна бездіяльність податкового органу щодо невключення сільськогосподарського товаровиробника, якому відповідно до статті 161 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства в Україні" надано право на отримання бюджетної дотації, до Реєстру отримувачів бюджетної дотації, у сукупності із встановленою судом неможливістю отримання дотації за жовтень 2017 року у встановленому законом порядку виключно у зв`язку з такою бездіяльністю ДПС вказує на наявність у діях ДПС складу цивільного правопорушення.

Установивши наявність трьох елементів цивільного правопорушення (неправомірних дій, збитків (упущеної вигоди), причинного зв`язку між протиправною бездіяльністю та заподіяними збитками), необхідних для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог та відшкодування позивачу завданих податковим органом збитків.

Наведеним вище спростовуються доводи скаржника про допущення судами неповноти дослідження усіх обставин справи, зокрема, щодо відсутності у діях ДПС України ознак неправомірності чи щодо неможливості вважати втрати від неодержання дотацій упущеною вигодою.

Більш того, вказані аргументи податкового органу спростовуються викладеними у постанові від 26.05.2022 у цій справі висновками Верховного Суду, вказівки якого є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи в силу приписів частини першої статті 316 ГПК України.

У контексті наведеного колегія суддів враховує, що доведеність складу елементів цивільного правопорушення встановлено Верховним Судом у постанові від 26.05.2022 у цій справі, натомість підставою для нового розгляду було питання з`ясування судами дійсного розміру коефіцієнту пропорційності за напрямками КВЕД, виходячи з якого підлягає визначенню розмір бюджетної дотації, яку мав отримати позивач.

На виконання зазначених вказівок Верховного Суду суди попередніх інстанцій з матеріалів справи встановили, що 29.09.2022 представником Державної казначейської служби України подано документи на виконання вимог ухвали суду від 09.09.2022, відповідно до яких сума бюджетної дотації, яка підлягає перерахуванню ТОВ "Ґудвеллі Україна" з урахуванням уточнень минулих податкових звітних періодів, складає 3 116 237,67 грн із застосуванням коефіцієнту пропорційності за напрямками КВЕД у розмірі 0,52.

Виходячи із встановлених судами обставин справи, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками цих судів про те, що належний до отримання позивачем розмір дотації за жовтень 2017 року становив 3 116 237,67 грн, відтак саме на таку суму останнім понесено збитки у зв`язку із протиправною поведінкою відповідача.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що за повторним розглядом справи та з врахуванням вказівок, що містились у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у цій справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував всі обставини, які мали значення для правильного вирішення спору.

Натомість, доводи скаржника спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права та зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що в силу положень статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не було враховано наведених у касаційній скарзі висновків Верховного Суду, викладених у вищезазначених постановах у справах №№ 920/715/17, 908/2261/17, 910/15865/14, 922/3928/20, 923/2075/15, 750/8676/15-ц, 910/12204/17, 910/14341/18, 127/16524/16-ц, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням, що підтверджується мотивами цієї постанови.

Надаючи оцінку іншим доводам ДПС України про неврахування судами факту виконання податковим органом рішення суду у справі № 809/891/18, зокрема щодо включення ТОВ "Ґудвеллі Україна" в Реєстр отримувачів бюджетної дотації за жовтень 2017 року, Верховний Суд бере до уваги доводи позивача про закінчення програми бюджетної дотації та зауважує на обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції про те, що виконання чи невиконання згаданого судового рішення не має правового значення для розгляду по суті спору про стягнення збитків (упущеної вигоди) у цій справі.

Аргументи скаржника про неналежність відповідача у спорі колегія суддів відхиляє з підстав їх помилковості, враховуючи предмет та підстави позову (стягнення збитків, завданих протиправною бездіяльністю ДПС України).

Касаційний суд також відхиляє хибні доводи скаржника про непідвідомчість цього спору господарському суду, зважаючи на сталу практику Верховного Суду, відповідно до якої господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України (постанови Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №915/1842/19, від 09.09.2021 у справі № 915/1853/19, від 09.09.2021 у справі №915/640/20, від 14.09.2022 у справі №910/513721).

Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм Верховний Суд відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПС України та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі №910/17717/20 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/17717/20.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді В.І. Картере

В.Г. Пєсков