Ухвала

від 26.09.2023 по справі 910/17717/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/17717/20

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023

у справі № 910/17717/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна"

до Державної податкової служби України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної казначейської служби України

про стягнення 6 293 326,45 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/17717/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства збитки у розмірі 3 116 237,67 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 апеляційну скаргу ДПС на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/17717/20 залишено без задоволення.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" задоволено.Судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" в сумі 50 000,00 грн покладено на Державну податкову службу України. Стягнуто з Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги.

18.08.2023 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України з доданими до неї матеріалами додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 910/17717/20, в якій скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржуване суде рішення; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано зокрема тим, що зв`язу з військового агресією російської федерації проти України пунктом 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 24.02.2022 по теперішній час запроваджено воєнний стан, а період дії воєнного стану на території України, в тому числі і м. Києва діяли та продовжують діяти відповідні обмеження. Вказані обставини на думку скаржника свідчать про необхідність надати можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід слід розцінювати, як прояв надмірного формалізму та обмеження особи в доступі до суду. Крім того, скаржник просить взяти до уваги, що звертається до суду касаційної інстанції в найкоротші строки, що свідчить про сумлінність дій ДПС України та дотримання розумності строків для оскарження із дня коли у скаржника з`явилася можливість звернутися до суду, що свідчить про важливість даної справи для ДПС України та відсутність жодних зловживань.

Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2023 касаційну скаргу Державної податкової служби України додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 910/17717/20, залишено без руху. Надано Державної податкової службі України строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обгрунтуванням поважності підстав його пропуску; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.09.2023 №29.2-02/2589 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/17717/20 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Жукова С.В. та відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. (головуючий), Картере В.І., Пєскова В.Г

19.09.2023 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява на виконання вимог ухвали від 06.09.2023. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване аналогічними підставами, викладеними у касаційній скарзі. Разом з тим, скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення на адресу ДПС не надходило.

Перевіривши касаційну скаргу з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з цією процесуальною нормою суд касаційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі «Пономарьов проти України».

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Предметом касаційного оскарження є додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 повний текст якої складено 16.06.2023 (оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 19.06.2023) тобто останнім днем подання касаційної скарги є 06.07.2023.

Однак, касаційну скаргу на оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції надіслано 18.08.2023, тобто за спливом більш ніж 1 місяця після останнього дня строку на касаційне оскарження, що свідчить про пропуск процесуального строку.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Тобто, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Як вбачається з матеріалів справи № 910/17717/20 повний текст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції було надіслано Державній податковій службі України на електронний кабінет 06.07.2023, що підтверджується Довідкою "Про доставку електронного документа" складеною секретарем судового засідання А.М. Линник (том 5, а.с. 105). Однак, в заяві про виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06.09.2023 даний факт не було підтверджено та/або спростовано скаржником.

Крім того, посилання скаржника на введення на території України воєнного стану не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Відповідно до висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного суду від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення Суду у справі "Мушта проти України", no. 8863/06, від 18.11.2010).

Умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

За приписами абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву (про поновлення пропущеного строку) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку про те, що наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними і як наслідок про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 910/17717/20.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, 255, 287, 288 ,292, 293 Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити Державній податковій службі України в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 910/17717/20.

2.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 910/17717/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Пєсков В.Г.