Постанова

від 05.09.2023 по справі 420/12671/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/12671/22

Категорія:106000000Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 15.06.2023р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року про відмову у задоволенні заяви Міністерства внутрішніх справ України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року по справі №420/12671/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, вирішено стягнути з Міністерства внутрішніх справ (далі МВС) України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2017 року по 28 червня 2018 року у розмірі 55 630,12 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року по справі №420/12671/22 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року залишено без змін.

03 квітня 2023 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та МВС України.

18 квітня 2023 року до суду першої інстанції від МВС України надійшла заява про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року за нововиявленими обставинами.

Заява МВС України мотивована скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду (п.3 ч.2 ст. 361 КАС України) та наявністю істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі на час розгляду справи (п.1 ч.2 ст. 361 КАС України).

Зокрема, заявник вказав, що на даний час відсутні правові підстави для стягнення з МВС України сум компенсації за затримку при звільнені за період з 29 грудня 2017 року по 28 червня 2018 року, оскільки постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №815/3599/15, якою замінено боржника у виконавчому листі №815/3599/15 від 10 липня 2020 року, а саме: УМВС України на Одеській залізниці (ЄДРПОУ 08603376) замінено на МВС України (ЄДРПОУ 0032684), скасована в судовому порядку постановою Верховного Суду від 23 березня 2023 року.

зТобто, згідно доводів МВС України, скасування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №815/3599/15, є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду від 17 листопада 2022 року у даній справі (№420/12671/22) за п.п.1, 3 ч.2 ст. 361 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року відмовлено МВС України у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до МВС України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В апеляційній скарзі МВС України ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року в зв`язку з тим, що вона постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- МВС України є органом влади, який формує державну політику, серед інших, у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Між тим, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього вказані завдання та функції держави покладались на міліцію. З огляду на зазначене є помилкове застосування до МВС України штрафних санкцій передбачених ст. 117 КЗпП України, оскільки апелянт не є роботодавцем стосовно позивача;

- судом першої інстанції залишено поза увагою, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №420/10747/20, яким було зобов`язано стягнути з МВС України на користь позивача грошове забезпечення за період з 15 листопада 2017 року по 13 грудня 2017 року у розмірі 8 864,14 грн. та одноразову грошову допомогу при звільнені з органів внутрішніх справ у розмірі 13 5178,86 грн. набрало законної сили лише 24 лютого 2022 року, а отже вищезазначені суми на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ (29 грудня 2017 року) "не належали працівникові" та були невиплачені позивачу не "з вини" МВС, а у зв`язку з тим, що рішення суду підлягало виконанню відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а отже у період часу з 24 лютого 2022 року до 15 липня 2022 року (листа ДКСУ) МВС України не могло вчиняти будь-яких дій стосовно виконання рішення суду ухваленого на користь позивача.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що оскаржувана ухвала про відмову у задоволенні заяви МВС України про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року за нововиявленими обставинами є законною, обґрунтованою, ухваленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заяви і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з грудня 1990 року по 13 грудня 2017 року.

Наказом МВС України від 18 травня 2015 року №888 о/с, згідно ч.3 ст. 1, п.8 ч.1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" та відповідно до п.62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, полковника міліції начальника Управління МВС України на Одеській залізниці ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року по справі №815/3599/15 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до МВС України, УМВС України на Одеській залізниці, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Міністерства юстиції України. Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України №888 о/с від 18 травня 2015 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника УМВС України на Одеській залізниці з 18 травня 2015 року. Стягнуто з УМВС України на Одеській залізниці на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2015 року по 14 листопада 2017 року у розмірі 278 761,92 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року по справі №815/3599/15 апеляційну скаргу МВС України залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року залишено без змін.

Наказом МВС України від 12 грудня 2017 року №1353 o/c скасовано наказ МВС України №888 о/с від 18 травня 2015 року та поновлено ОСОБА_1 на службі в OBC.

Наказом МВС України від 29 грудня 2017 року №1449 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ з 13 грудня 2017 року за п.64 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року по справі №420/10747/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року, задоволено позов ОСОБА_1 до МВС України. Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 15 листопада 2017 року по 13 грудня 2017 року у розмірі 8 864,14 грн. та одноразову грошову допомогу при звільнені з органів внутрішніх справ у розмірі 135 178,86 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Одеській області відмовлено.

29 квітня 2022 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/10747/20 про стягнення з МВС України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 15 листопада 2017 року по 13 грудня 2017 року у розмірі 8 864,14 грн. та одноразову грошову допомогу при звільнені з органів внутрішніх справ у розмірі 135 178,86 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань МВС України на користь ОСОБА_1 витрати на надання правової допомоги у розмірі 15 500 грн.

Разом із позовною заявою позивачем надано до суду роздруківку про зарахування коштів по картковому рахунку, відповідно до якого 19 серпня 2022 року згідно виконавчого листа №420/10747/20 проведено перерахування грошових коштів у сумі 115 954,61 грн. та 21 000 грн. на картковий рахунок позивача (а.с.62-63, т.1).

Вказані обставини справи не заперечуються сторонами.

Вважаючи, що відповідачем МВС України, грошове забезпечення за період з 15 листопада 2017 року по 13 грудня 2017 року та одноразова грошова допомога при звільнені з органів внутрішніх справ виплачені несвоєчасно, тобто не в день звільнення, у зв`язку з чим він має право на стягнення середнього заробітку за відповідний період затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з позовом, що є предметом судового розгляду у цій справі (№420/12671/22).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у даній справі (№420/12671/22), залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року, задоволено частково позов ОСОБА_1 до МВС України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2017 року по 28 червня 2018 року у розмірі 55 630,12 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи МВС України про те, що скасування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №815/3599/15 є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду від 17 листопада 2022 року у даній справі (№420/12671/22).

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 243, 248, ч.1, п.п.1, 3 ч.2 ст. 361 КАС України

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Статтею 362 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 1 ст. 361 КАС України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч.2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Отже, нововиявлені обставини це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

При цьому, нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи.

Отже, умовами для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору.

Для визначених п.3 ч.2 ст. 361 КАС України нововиявлених обставин характерним є їх виникнення після ухвалення судового рішення, в основу якого було покладено інше судове рішення, яке існувало на час розгляду справи і про яке було відомо суду і всім учасникам судового процесу. У цьому випадку нововиявленою є обставина, яка полягає у скасуванні такого преюдиційного судового рішення.

При вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбаченими п.3 ч.2 ст. 361 КАС України, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі, яке було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву.

Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для застосування п.3 ч.2 ст. 361 КАС України, є скасування саме преюдиційного судового рішення (того, що було покладено в основу рішення, яке заявник просить переглянути).

Як вже зазначалося раніше, скасування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №815/3599/15, стало підставою для звернення МВС України з відповідною заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 17 листопада 2022 року у даній справі (№420/12671/22) згідно п.п.1, 3 ч.2 ст. 361 КАС України, оскільки заявник вважає, що МВС України не є правонаступником УМВС України на Одеській залізниці у спірних правовідносинах.

Разом з тим, дослідивши текст постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №815/3599/15, яка була скасована Верховним Судом 23 березня 2023 року, колегією суддів констатує, що дана постанова не була преюдиційним судовим рішенням, тобто тим, що було покладено в основу рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року, яке МВС України просить переглянути.

Так, колегія суддів наголошує, що саме наказом МВС України від 29 грудня 2017 року №1449о/с позивача звільнено за п.64 в (через обмежений стан здоров`я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 13 грудня 2017 року.

Повний розрахунок з ним проведено 19 серпня 2022 року, згідно виконавчого листа №420/10747/20 проведено перерахування грошових коштів у сумі 115 954, 61 грн. та 21 000 грн. на картковий рахунок позивача (а.с.62-63, том 1), а тому, згідно ст. 117 КЗпП України, саме МВС України зобов`язана нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за затримку розрахунку при звільненні середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за період затримки, обрахований відповідно до "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100).

При цьому, приймаючи рішення у справі №420/10747/20, суд врахував зміни до ч.1 ст. 117 КЗпП, що відбулися 01 липня 2022 року, відповідно до яких статтю викладено у наступній редакції: "у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців".

Враховуючи вищенаведене, суд вважав, що належним, достатнім та ефективним способом захисту, який у повній мірі відновлює порушені права позивача, у даному випадку є зобов`язання саме МВС України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2017 року по 28 червень 2018 року відповідно до Порядку №100.

Крім зазначеного, суд виходив із того, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року по справі №420/10747/20 встановлено, що правонаступником Управління МВС України на Одеській залізниці є саме МВС України.

Таким чином, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яке було предметом судового розгляду у даній справі (№420/12671/22), пов`язано з виконанням чинного рішення у справі №420/10747/20, яким вирішено стягнути саме з МВС України на користь ОСОБА_1 : грошове забезпечення за період з 15 листопада 2017 року по 13 грудня 2017 року у розмірі 8 864,14 грн.; одноразову грошову допомогу при звільнені з органів внутрішніх справ у розмірі 135 178,86 грн.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №420/10747/20 набрало законної сили і скасоване не було. Разом з тим, МВС України не подавало заяв про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами

Отже, судове рішення по справі №420/10747/20, яке стало підставою для ухвалення судового рішення у даній справі (№420/12671/22), не скасоване та є чинним. Відповідачем та боржником у якому було саме МВС України.

За приписами ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (ст. 52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року (справа №905/1956/15).

З огляду на викладене, колегія суддів наголошує, що заміна боржника у виконавчому провадженні не є нововиявленими обставинами в розумінні п.п.1, 3 ч.2 ст. 361 КАС України, та не є таким, що має істотне значення для розгляду справи, оскільки це є підставою для звернення із заявою в порядку ст. 52 КАС України для заміни сторони виконавчого провадження.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість доводів МВС України про те, що скасування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №815/3599/15 є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду від 17 листопада 2022 року у даній справі (№420/12671/22).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги МВС України та скасування ухвали суду Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року немає.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2023 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.