Постанова

від 16.01.2024 по справі 420/12671/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12671/22

Категорія: 106000000Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 20.11.2023 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у справі №420/12671/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року, задоволено частково позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ (далі МВС) України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2017 року по 28 червня 2018 року у розмірі 55 630 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот тридцять) грн. 12 коп.

31 липня 2023 року від позивача до суду надійшла заява в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року шляхом подання відповідачем звіту.

Заява обґрунтована тим, що рішення суду станом на 25 липня 2023 року відповідачем не виконано, на звернення щодо стану виконання судового рішення відповідач та Державна казначейська служба України не відповідають.

07 серпня 2023 року від МВС України надійшли письмові заперечення на заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

Відповідач зазначив, що заява про встановлення звіту є передчасною та необґрунтованою з таких підстав. МВС України на даний час вживаються заходи стосовно перегляду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року за нововиявленими обставинами. Відповідно до інформації з Єдиного реєстру судових рішень, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року відкрито провадження за апеляційною скаргою МВС на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року про відмову у задоволені заяви МВС про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 у справі №420/12671/22. Окрім того, ОСОБА_1 на даний час отримано виконавчий лист та надіслано його до органів Державної казначейської служби України.

Листом за підписом судді від 03 серпня 2023 року учасників справи повідомлено, що вказана адміністративна справа 01 серпня 2023 року була направлена до П`ятого апеляційного адміністративного суду та на станом на 03 серпня 2023 року до суду першої інстанції не поверталась. Відтак, заява представника позивача про подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року буде розглянута судом, відповідно до приписів чинного законодавства України після повернення адміністративної справи до Одеського окружного адміністративного суду.

01 листопада 2023 року справа №420/12671/22 повернута судом апеляційної інстанції до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у справі №420/12671/22 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року) в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що невиконання судового рішення відповідно до ч.2 ст. 370 КАС України тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Завершальною стадію судового провадження являється виконання судового рішення як гарантія захисту порушених прав та інтересів осіб, які звернулись до суду за їх відновленням.

Відтак, апелянт зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

У відзиві МВС України на апеляційну скаргу вказується, що судом першої інстанції ухвалено рішення з дотриманням вимог чинного законодавства та підстав для його скасування немає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

18 квітня 2023 року МВС України було подано заяву про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви МВС України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до МВС України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідачем була оскаржена дана ухвала суду від 14 червня 2023 року. Станом на час подання заперечень МВС України на заяву про встановлення судового контролю судове рішення за результатами апеляційного оскарження прийнято не було.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу МВС України залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року залишено без змін.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року, що набрало законної сили 14 лютого 2023 року, є чинним та обов`язковим до виконання.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи до уваги наявність виданого та невиконаного виконавчого листа №420/12671/22 від 09 березня 2023 року, враховуючи строк, що минув з моменту прийняття постанови П`ятим апеляційним адміністративним судом постанови за результатами перегляду ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також те, що ст. 382 КАС України встановлено право, а не обов`язок суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд не вбачає об`єктивних підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78, 381, 382, 383 КАС України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно ч.2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

Згідно ч.1 ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В свою чергу, положеннями ч.1 ст. 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів накладення штрафу (ст. 382); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (ст. 287).

Колегія суддів зазначає, що вказані вище положення Кодексу мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у справі №420/12671/22 набрало законної сили 14 лютого 2023 року.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що при наявності, виданого та невиконаного, виконавчого листа №420/12671/22 від 09 березня 2023 року об`єктивних підстав вважати, що за відсутності встановлення судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Згідно ч.6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що необхідною передумовою щодо задоволення судом заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, є встановлення обставин протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що ст.ст. 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

В свою чергу, у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Враховуючи те, що відповідачем вчиняються дії з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України, колегія суддів наголошує, що в межах цієї справи, не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав позивача, у зв`язку з чим, підстави для задоволення заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України, відсутні.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не використано всіх передбачених чинним законодавством засобів, щодо належного виконання судового рішення, доказів іншого заявником не надано та відповідно, у зв`язку із чим звернення позивача в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним.

При цьому, незважаючи на існування інституту судового контролю, саме виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати під час вирішення спірного питання відсутні.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.3 ст. 328 382, 383 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 16 січня 2024 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.