Ухвала

від 07.09.2023 по справі 908/1883/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/1883/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕС-ТРАНС-СЕРВІС"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕС-ТРАНС-СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕДІ"

про стягнення 353 960,55 грн,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2023 (подана в електронній формі 17.08.2023) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕС-ТРАНС-СЕРВІС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 908/1883/22.

Перевіривши доводи викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2023.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.04.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2023 в позові про стягнення 353 960,55 грн відмовлено повністю.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідною з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 908/1883/22 є стягнення 353 960,55 грн (300 000,00 грн авансового внеску за договором поставки, 7 520,55 грн 3% річних, 46 440,00 грн. інфляційних втрат), що становить менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 (2 481,00 грн * 500 = 1 240 500,00 грн), у зв`язку з чим суд першої інстанції відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати судовий розгляд справи у порядку спрощеного провадження (ухвала суду першої інстанції від 28.09.2022).

Можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від обставин конкретної справи.

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Проте, подана касаційна скарга скаржника не містить посилань на виключні випадки, передбачені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, яка становить менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто у касаційному порядку.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому, незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики.

У поданій касаційній скарзі відсутнє обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено Господарським процесуальним кодексом України, а саме частиною 2 та пунктом 2 частини 3 статті 287 зазначеного Кодексу, у зв`язку з чим підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕС-ТРАНС-СЕРВІС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у цій справі немає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕС-ТРАНС-СЕРВІС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 908/1883/22, на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕС-ТРАНС-СЕРВІС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 908/1883/22.

2. Оригінал касаційної скарги з додатками повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕДЕС-ТРАНС-СЕРВІС".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак