Ухвала

від 04.09.2023 по справі 120/13345/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

04 вересня 2023 р.Справа № 120/13345/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Вільчинський Олександр Ванадійович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації, Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації, Чернівецького центру ПМСД про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації, Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації, Чернівецького центру ПМСД про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що наявні підстави для залишення позовної заяви без руху з огляду на таке.

1. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Пунктом 9 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, відповідачем у справі може бути як орган державної влади, так і його посадова чи службова особа. При цьому варто зауважити, що найменування відповідача у позовній заяві має бути викладено чітко, із зазначенням конкретного органу державної влади (або його посадової особи), наділеного адміністративною правосуб`єктністю, рішення, дії або бездіяльності якого оспорюються позивачем.

Відповідно до позовної заяви позивач як відповідача 2 визначив Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, із зазначенням, зокрема таких відомостей про нього: "код ЄДРПОУ 13308892; 21032, м.Вінниця, вул. Пирогова, 135а", водночас відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13308892 зареєстровано - Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

У зв`язку з цим позивачеві необхідно уточнити відповідача у справі та зазначити відомості про нього, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України.

2. Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що згідно з п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 1339000 грн; стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду у розмірі 265 грн.

Водночас позивачем зовсім не зазначено обґрунтованого розрахунку суми моральної та матеріальної шкоди, не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача, не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до п. 4 Постанову Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 №4 позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Окрім того, у пунктах 28, 29 постанови від 03.03.2021 у справі №640/6853/19 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку заявленої до відшкодування моральної шкоди свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам статті 160 КАС України (зокрема, пункту 3 частини п`ятої цієї статті), що є підставою для залишення позовної заяви без руху, а неусунення відповідного недоліку тягне за собою правовий наслідок у вигляді повернення позовної заяви позивачу.

Правовий висновок аналогічного змісту викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2021 у справі №9901/360/20.

Отже, позивачем у позовній заяві не дотримано вимог пунктів 3 та 5 частини 5 статті 160 КАС України, зокрема, не наведено обґрунтований розрахунок суми моральної та матеріальної шкоди, яку позивач просить стягнути, та не надано доказів на підтвердження їх розміру (1339000 грн моральної шкоди та 265 грн матеріальної шкоди).

3. Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (Закон № 3674-VI).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 3 Закону №3674-VI передбачено об`єкти справляння судового збору та визначено перелік процесуальних документів, за подання яких судовий збір не справляється.

Так, відповідно до 13 ч. 2 ст. 3 Закону №3674-VI судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з приписами частини першої статті 5 КАС України щодо способів судового захисту, які кореспондують з положеннями частини другої статті 245 КАС України щодо повноважень суду при вирішенні справи, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень - коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішують судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст вказаної норми вказує на те, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується.

Аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм права містяться в постановах Верховного Суду від 18.10.2019 у справі № 405/8768/18, від 13.08.2021 у справі № 440/5178/20, від 28.09.2021 у справі № 440/2461/20, від 22.09.2022 у справі № 300/6211/21, від 26.01.2023 у справі № 500/6796/21.

За змістом позовних вимог позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не забезпечення ОСОБА_1 щодо невиконання індивідуальної програми реабілітації;

визнати протиправною бездіяльність Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо не забезпечення ОСОБА_1 ортопедичним взуттям - двома парами щороку на його вибір зимового та/або літнього з відшкодуванням проїзду до підприємства та додому;

визнати протиправною бездіяльність Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо не забезпечення ОСОБА_1 палицею раз на два роки;

визнати протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації щодо не забезпечення ОСОБА_1 медичною реабілітацією у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладах щороку тривалість 24 календарних дні у закладі за його вибором з відшкодуванням проїзду у дві сторони;

визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації щодо не забезпечення ОСОБА_1 санітарно-курортним лікуванням щороку тривалістю 24 календарних дні у закладі за його вибором з відшкодуванням проїзду у дві сторони;

визнати протиправною бездіяльність Чернівецького ЦІМСД щодо не забезпечення ОСОБА_1 медикаментозним лікуванням;

сягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 1339000 (один мільйон триста тридцять дев`ять тисяч);

стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду у розмірі 265 (двісті шістдесят п`ять) грн.

Відтак підлягають оплаті судовим збором шість заявлених позивачем вимог немайнового характеру.

За змістом вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено в розмірі 2684 грн.

Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1073,60 грн.

Відтак, належна до сплати сума судового збору за подання цього позову із шістьма вимогами немайнового характеру становить 6441 грн 60 коп (1073,60 х 6).

Натомість до матеріалів позовної заяви позивачем долучено дві квитанції про сплату судового збору на суму 1073,60 грн кожна.

З огляду на викладене позивачеві необхідно надати докази сплати судового збору в розмірі 4294 грн 40 коп.

Крім того, позивачем подано клопотання про розстрочення сплати судового збору терміном на 12 місяців, оскільки позов стосується відновлення невизнаних соціальних гарантій людині з інвалідністю.

Визначаючись щодо клопотання позивача про розстрочення сплати судового збору, суд виходив з такого.

Положеннями ч. 1 ст. 133 КАС України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 КАС України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України "Про судовий збір" у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIII від 22.05.2015.

Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.

Водночас позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для розстрочення сплати судового збору. Доводи позивача про неможливість сплати судового збору, оскільки позов стосується відновлення невизнаних соціальних гарантій людині з інвалідністю, суд не вважає достатньо обґрунтованими для відстрочення позивачеві сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, оскільки відповідних доказів не надано.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для розстрочення позивачеві сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.

За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене вважаю, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачеві строк, для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації, Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації, Чернівецького центру ПМСД про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної та матеріальної шкоди залишити без руху.

Встановити позивачеві п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання:

уточненої позовної заяви із зазначенням у ній вірного найменування відповідача 2 та відомостей про нього, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України;

наведенням обґрунтованого розрахунку суми моральної та матеріальної шкоди та доказами на підтвердження їх розміру;

оригіналу доказу сплати судового збору в сумі 4294 грн 40 коп за такими реквізитами: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Копію ухвали направити (надати) особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяВільчинський Олександр Ванадійович