Постанова

від 12.12.2024 по справі 120/13345/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/13345/23

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський Олександр Ванадійович

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

12 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

позивача - ОСОБА_1 ;

представника позивача - Матюха Володимира Віторовича;

представників відповідачів: Мирошниченко Тетяни Дмитрівни та Попроцького Віталія Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації, Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації та КНП "Чернівецький центр ЦПМСД Чернівецької селищної ради" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної та матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації, Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації, та КНП "Чернівецький центр ЦПМСД Чернівецької селищної ради", в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо незабезпечення ОСОБА_1 в частині невиконання Індивідуальної програми реабілітації;

- визнати протиправною бездіяльність Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо незабезпечення ОСОБА_1 ортопедичним взуттям двома парами щороку на його вибір зимового та/або літнього з відшкодуванням проїзду до підприємства та додому;

- визнати протиправною бездіяльність Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо незабезпечення ОСОБА_1 палицею раз на два роки;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ОСОБА_1 медичною реабілітацією у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладах щороку тривалістю 24 календарні дні у закладі за його вибором з відшкодуванням проїзду у дві сторони;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ОСОБА_1 санітарно-курортним лікуванням щороку тривалістю 24 календарні дні у закладі за його вибором з відшкодуванням проїзду у дві сторони;

- визнати протиправною бездіяльність КНП "Чернівецький центр ЦПМСД Чернівецької селищної ради" щодо незабезпечення ОСОБА_1 медикаментозним лікуванням;

- стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 1 339 000 грн.;

- стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду у розмірі 265 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликався на те, що, відповідачами протиправно не вчинено законодавством визначені дії для забезпечення його, як особу з інвалідністю, ортопедичним взяттям, палицею, медичною реабілітацією у реабілітаційних відділеннях санітарно-курортних закладах, санітарно-курортним лікуванням та медикаментозним лікуванням. Зазначав, що статею 10 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 №62961-IV встановлено, що центральні органи виконавчої влади беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю та в межах своїх повноважень забезпечують, зокрема: контроль за втіленням державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю; розробку нормативно-правових актів з питань соціального захисту осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, контроль за додержанням законодавства, що регламентує правовідносини у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю.

Покликався на ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», постанову КМУ №757 від 23.05.2007, постанову ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25.03.2008 №23, постанову ФСС від 09.06.2010 №18, Порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні та інші засоби реабілітації, затверджений постановою КМУ від 05.04.2012 №321.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням позивачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм як матеріального так і процесуального права просив скасувати оскаржене судове рішення, постановити нове - про задоволення позовних вимог. При цьому апелянт уточнив розмір суми заявленої до солідарного стягнення, як 4000,00 грн. матеріальної шкоди, завданої відповідачами, та стягнути з відповідачів сплачений ним судовий збір за подачу ним первинного позову та апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 15.04.2024 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. Також, учасникам справи встановлені строки для подання відзивів на апеляційну скаргу.

18.04.2024 до суду від Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації, надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач просить у задоволенні вимог апелянта - відмовити, а оскаржене рішення - залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зіслалась, зокрема на те, що за інформацією Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної військової адміністрації громадянин ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва III групи з 2018 року та перебуває на обліку в загальній черзі з 29 березня 2023 року для забезпечення санаторно-курортною путівкою за №175 згідно медичних показань.

Пунктом 9 Порядку №187 визначено, особи з інвалідністю забезпечуються путівками строком на 18-21 календарний день у порядку черговості.

Відповідно до пункту 14 Порядку №187 гранична вартість путівки та гранична вартість пільгового санаторно-курортного лікування для осіб з інвалідністю та постраждалих осіб визначаються щороку Мінсоцполітики за пропозицією Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та за погодженням з Мінфіном.

Звернуто увагу суду, що станом на дату відкриття провадження у справі судом першої інстанції (25.09.2023), вимоги позивача до їх Департаменту були передчасні, оскільки за інформацією Мінсоцполітики наказ щодо встановлення граничної вартості путівки та граничної вартості пільгового санаторно-курортного лікування для осіб з інвалідністю та постраждалих осіб знаходився на погоджені в Мінфіні.

Вважає, що в діях Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації відсутня будь-яка протиправна бездіяльність, так як позивач, в листопаді місяці 2023 року отримав санаторно-курортне лікування в ДП "Санаторій "Моршинкурорт" ПАрАТ "Укрпрофоздоровниця", як в порядку черговості та по мірі надходження кошторисних призначень.

19.04.2024 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач просить у задоволенні апеляційних вимог - відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зіслався, зокрема на те, що зазначені в індивідуальній програмі заходи не належать до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. До функціональних обов"язів Головного управління входить виплата ОСОБА_1 відповідних щомісячних страхових виплат, передбачених ст.36 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року №1105-ХIV. Також, відповідно до зазначеної норми вказаного Закону, потерпілому на виробництві, який став особою з інвалідністю, компенсуються витрати на проїзд до місця лікування та/або реабілітації й у зворотньому напрямку. Проте ОСОБА_1 з відповідною заявою до них не звертався. Оскільки зазначені вимоги безпідставні, то, і решта вимог, як похідні, не підлягають задоволенню.

20.04.2024 до суду від Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зокрема зазначив, що відповідно до Положення про Департамент, затвердженого розпорядженням Голови обласної державної адміністрації від 30.07.2020 року №486 до їх повноважень віднесено здійснення організаційного та методичного керівництва роботою закладів охорони здоров"я з питань надання лікувально-профілактичної допомоги, забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення на території Вінницької області, забезпечення доступу до інформації розпорядником якої є Департамент. Також зазначив, що правові, фінансові та організаційні засади загальнообов"язкового державного соціального страхування у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров"я, визначені Законом України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування".

Оскільки на Департамент не покладено функцій забезпечення громадян медичною реабілітацією у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладах з відшкодуванням проїзду у дві сторони, то в діях Департаменту відсутня будь-яка протиправна бездіяльність.

20.04.2024 до суду від КНП "Чернівецький центр ЦПМСД Чернівецької селищної ради" надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а оскаржене рішення - залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зокрема зазначила, що вказані у виписці із медичної картки позивача лікарські засоби не підлягають реімбурсації по Урядовій програмі «Доступні ліки».

28.04.2023 року з метою реалізації права потерпілих на виробництві на забезпечення соціальними послугами з догляду та медичними послугами прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 року №438 «Деякі питання організації забезпечення соціальними послугами з догляду та медичними послугами потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які їх потребують».

Постановою №438, зокрема внесено зміни до Переліку категорій захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань».

Проте, діагноз позивача в перелік доданих захворювань не входить.

Перелік послуг, які держава гарантує пацієнту безоплатно, в тому числі реабілітаційних, передбачений у специфікаціях до кожного з пакетів медичних послуг. Ознайомитися з ними можна на офіційному сайті Національної служби здоров`я України у розділі "Вимоги Програми медичних гарантій 2023» за посиланням: https://contracting.nszu.gov.ua/vimogi-pmg-paket.

Щодо заявлених моральних та матеріальних відшкодувань то позивачем не зазначено з яких міркувань він виходив визначаючи їх розмір, не надано доказів і на підтвердження факту заподіяння йому втрат майнового характеру.

В судовому засіданні, вислухавши пояснення позивача та представників сторін, колегія суддів протокольною ухвалою визначилась - подальший розгляд справи з прийняттям остаточного рішення, здійснювати в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтувалися позовні вимоги, заперечення відповідачів, розглянувши подані документи та матеріали, оцінивши їх як докази, що мають значення для вирішення спору, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 в березні 1990 року отримав виробничу травму: перелом кісток правої гомілки, що призвело до незворотних наслідків: укорочення правої нижньої кінцівки на 2 см, хронічного остеомієліту в стадії ремісії. Анколіоз правого колінного суглобу під кутом 180*, деформуючий артроз правого колінного суглобу 3 ст., у зв`язку з чим позивачу з 01.03.1990 встановлено третю групу інвалідності, безтерміново.

Як зазначив позивач, періодично один раз на два роки він проходив повторну медико-соціальну експертну комісію, за наслідками якої йому розроблялася індивідуальна програма реабілітації інваліда у якій визначалися необхідні реабілітаційні заходи, спрямовані на відновлення та компенсацію порушених та втрачених функцій організму і здібностей.

За Індивідуальною програмою ОСОБА_1 від 16.02.2022 №235, МСЕК передбачено потребу позивача у наступних реабілітаційних заходах:

- медична реабілітація (відновна терапія, профілактичні заходи, медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування);

- фізична реабілітація (лікувальний масаж, лікувальна фізкультура);

- технічні та інші засоби реабілітації (палиці);

- протезні вироби (ортопедичне взуття).

Вважаючи бездіяльність відповідачів, щодо невиконання Індивідуальної програми реабілітації позивача та не забезпечення його ортопедичним взяттям, палицею, медичною реабілітацією у реабілітаційних відділеннях санітарно-курортних закладах, санітарно-курортним лікуванням та медикаментозним лікуванням - протиправною, позивач звернувся з зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиконання Індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає.

08.04.2023 року ОСОБА_1 письмово звернувся до Голови Пенсійного фонду України (а.с.14, т.1), щодо надання: путівки на санаторно-курортне лікування терміном на 24 доби за відповідно визначеним профілем у санаторій "Борисфен" міста Очаків; медичної реабілітації у реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу "Куяльник" м.Одеса, терміном 24 доби та медикаментозне лікування відповідно до виписки із медичної карти форма №027/о від 10.03.2023 та довідки серії 12ААА №042101 від 05.02.2018р.

На зазначене звернення Пенсійним фондом України ОСОБА_1 повідомлено, що питання щодо санаторно-курортного лікування не належать до компетенції Фонду (а.с.44, т.1), тому його звернення переадресовано до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» від 21.03.1991 року №875-XII(Закон № 875-XII) особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 5 Закону №875-ХІІвизначено, що порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями.

Як встановлено судом, за Індивідуальною програмою ОСОБА_1 від 16.02.2022 №235, МСЕК передбачено потребу позивача у наступних реабілітаційних заходах: медична реабілітація в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів (відновна терапія, профілактичні заходи, медикаментозне лікування, щорічне санаторно-курортне лікування); фізична реабілітація (лікувальний масаж, лікувальна фізкультура); технічні та інші засоби реабілітації (палиці); протезні вироби (ортопедичне взуття) (а.с.45-46, т.1).

З пояснень позивача слідує, що оскільки відповідно до Закону України №2620-IX від 21.09.2022 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року, то Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень, а тому саме Головне управління Пенсійного фонду України має нести відповідальність за виконання та фінансування потреб, які передбачені Індивідуальною програмою ОСОБА_1 від 16.02.2022 №235.

Так, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаєЗакон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV(далі по тексту -Закон №1105-XIV).

Згідно ізст.4 Закону №1105-XIV органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Уповноважений орган управління є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Заст.5 Закону №1105-XIVУповноважений орган управління та його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань:

- здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами в межах коштів соціального страхування, затверджених Кабінетом Міністрів України, управління майном;

- проводять розслідування страхових випадків, перевірку обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності та документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів;

- здійснюють заходи з профілактики страхових випадків;

- забезпечують функціонування інформаційно-аналітичної системи соціального страхування;

- забезпечують електронну інформаційну взаємодію інформаційно-комунікаційної системи соціального страхування з інформаційно-комунікаційними системами центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, охорони здоров`я, реалізацію державної податкової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, формування та реалізацію державної фінансової політики, державної політики з питань державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної політики у сферах освіти і науки, формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, для виконання покладених на них функцій і завдань, визначених законодавством;

- здійснюють контроль за використанням страхових коштів, перевірку правильності їх використання страхувальниками із застосуванням ризик-орієнтованих підходів, контроль за веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують у встановленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи;

- беруть участь у проведенні наукових досліджень з питань соціального страхування, вивчають міжнародний досвід з метою запровадження інноваційних форм соціального страхування, виступають замовником проведення наукових досліджень, розроблення методичного забезпечення;

- беруть участь у здійсненні міжнародного співробітництва для розв`язання проблем та обміну досвідом у сфері соціального страхування;

- здійснюють інші функції, передбачені цим Законом.

Водночас, відповідно до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 №28-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.01.2023 за №124/39180), Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат.

30.12.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1467 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Постанова №1467).

За наведеною Постановою №1467 передбачено, що виконавча дирекція Фонду соціального страхування та її робочі органи передають Пенсійному фонду України в електронній формі виплатні документи на січень 2023 р. засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів до 2 січня 2023 р., а бази даних, носії інформації та програмне забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати), за актами приймання-передачі - до 20 січня 2023 року.

Як зазначено відповідачем, на виконання Постанови №1467 Головному управлінню, з-поміж іншого, передано індивідуальну справу про страхові виплати №97.0 ОСОБА_1 , яка відкрита 01.11.2001.

Враховуючи, що до функціональних обов`язків Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області входить виплата ОСОБА_1 відповідних щомісячних страхових виплат, передбачених ст.36 Закону №1105, а відповідно до цієї ж норми, потерпілому на виробництві, який став особою з інвалідністю, компенсуються і витрати на проїзд до місця лікування та/або реабілітації й у зворотному напрямку, тому ОСОБА_1 , за наявності понесених відповідних витрат, має право на відповідне відшкодування.

Про те, як слідує з заперечень Пенсійного фонду позивачем такої вимоги до управління не заявлялося, а докази звернення позивача з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у матеріалах справи відсутні.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиконання Індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_1 , оскільки зазначені в Індивідуальній програмі заходи (отримання санаторно-курортного лікування, медичної реабілітації та медикаментозного лікування) не належать до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а вимога щодо відшкодування витрат на проїзд, позивачем до ГУПФУ - не заявлялася.

Щодо визнання протиправною бездіяльності Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо незабезпечення ОСОБА_1 ортопедичним взуттям двома парами щороку на його вибір зимового та/або літнього, палицею раз на два роки з відшкодуванням проїзду до підприємства та додому та щодо незабезпечення ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Так, позивач посилається на норми постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25.03. 2008р. за №23, якими було передбачено, що потерпілі щороку забезпечуються двома парами ортопедичного взуття на їх вибір - зимового та/або літнього (п.4.7. Постанови Правління ФСС) та однією палицею на 2 роки (п.7 Постанови Правління ФСС).

Пунктом 1.4. вищезазначеної Постанови Правління Фонду соціального страхування (ФСС) передбачено, що забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Однак, суд зазначає, що функції щодо забезпечення позивача взуттям і палицею з 01.01.2023 перейшли до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

А тому, Постанова Правління ФСС від 25.03. 2008 р. за №23 не розповсюджується на правовідносини щодо забезпечення осіб, інвалідність, яких пов`язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Постановою КМУ від 2 грудня 2022 р. за №1350 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо забезпечення реалізації окремих функцій Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» було виключено абзац п`ятий пункту 1 Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 р. №321 (надалі Постанова КМУ №321). Отже, Постанова КМУ №321 з 01.01.2023 року розповсюджується на осіб, інвалідність яких пов`язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Пунктом 30 Постанови КМУ №321 передбачено, що строк, на який видано індивідуальний засіб реабілітації, визначено у переліку згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 р. №321 "Про затвердження Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, їх переліку": особа з інвалідністю та учасник бойових дій, постраждалий забезпечуються - двома парами ортопедичного взуття на два роки.

Тобто, нормами чинного законодавства визначені чіткі строки експлуатації допоміжних засобів реабілітації, якими забезпечуються особи з інвалідністю за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

При цьому, суд вірно зазначив, що нормами Постанови КМУ №321 відшкодування вартості проїзду особам з інвалідністю до підприємства та додому, чи у будь-якому іншому напрямку - не передбачено.

З пояснень представника Вінницького ОВФСЗОІ слідує, що ОСОБА_1 30.03.2023 року звернувся до відділення Фонду з заявою про заміну технічного та іншого засобу реабілітації, а саме: заміну палиці та ортопедичного взуття.

19.04.2023 року в Централізованому банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ) Вінницьким ОВФС3ОІ було сформовано електронне направлення на забезпечення його засобами для ходіння, керованими однією рукою.

Одночасно, через органи соціального захисту ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки строк експлуатації раніше виданого ортопедичного взуття закінчується 23.03.2024р., то відповідно, для його заміни слід звернутися після зазначеної дати.

У подальшому, 01.05.2023р. Позивач, у порядку Постанови ФСС від 25.03.2008 року за №23, звернувся до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо забезпечення його допоміжними засобами реабілітації.

19.05.2023 року Фондом на адресу Позивача надана відповідь щодо строків забезпечення ортопедичним взуттям відповідно до Постанови №321, а 27.06.2023 року, відповідно до акту приймання-передачі Позивач був забезпечений Палицею з пристроєм проти ковзання (регульована за висотою з пристроєм проти ковзання, напівавтоматом) у кількості 1 шт. вартістю 290,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2023 р. за №1306 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 р. №321. Постановою змінено строки на які особи з інвалідністю забезпечуються засобами реабілітації, а саме: згідно п.28, строк, на який видано індивідуальний засіб реабілітації, визначено в переліку згідно з додатком 1 до постанови.

Особа з інвалідністю, військовослужбовець, постраждалий та потерпілий від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання забезпечуються двома парами ортопедичного взуття на один рік.

Отже, з 15.12.2023p., відповідно до нового Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби в редакції Постанови КМУ №1306, Позивач має право на забезпечення двома парами ортопедичного взуття на один рік. Щодо строків на які видаються засоби для ходіння, керовані однією рукою (палиці), то вони не зазнали змін, тобто одна палиця на три роки.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку відмовивши в задоволенні заявленої позовної вимоги до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Щодо визнання протиправною бездіяльності Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ОСОБА_1 медичною реабілітацією у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладах щороку тривалістю 24 календарні дні у закладі за його вибором з відшкодуванням проїзду у дві сторони, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Департамент, затвердженого розпорядженням Голови обласної державної адміністрації від 30.07.2020 року №486 до їх повноважень віднесено здійснення організаційного та методичного керівництва роботою закладів охорони здоров"я з питань надання лікувально-профілактичної допомоги, забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення на території Вінницької області, забезпечення доступу до інформації розпорядником якої є Департамент.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов"язкового державного соціального страхування у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров"я, визначені Законом України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п.3 Розділу V "Загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" вказаного Закону, потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров"я в закладах охорони здоров"я, що проводяться відповідно до вимог законів України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" та "Про реабілітацію у сфері охорони здоров"я".

Заходи з реабілітації у сфері охорони здоров`я передбачають медикаментозне лікування в рамках компетенцій лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фізичну терапію, ерготерапію, терапію мови та мовлення, забезпечення протезуванням, ортезуванням, іншими допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до загальної мети та завдань реабілітації, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані. Інші види реабілітаційних заходів здійснюються у разі, якщо потребу в них визначено висновком МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складання) відповідно до вимог Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні». Фінансування таких заходів здійснюється з програм державного бюджету відповідно до законодавства.

Відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій. Фінансує конкретні медичні послуги/групи послуг відповідно до умов їх закупівлі за Програмою медичних гарантій Національна служба здоров`я України за укладеними договорами із закладами охорони здоров`я.

Перелік послуг, які держава гарантує пацієнту безоплатно, в тому числі реабілітаційних, передбачений у специфікаціях до кожного з пакетів медичних послуг. Ознайомитися з ними можна на офіційному сайті Національної служби здоров`я України у розділі "Вимоги Програми медичних гарантій 2023» за посиланням: https://contracting.nszu.gov.ua/vimogi-pmg-paket.

Крім того, відповідно до установчих документів та рішень органів місцевого самоврядування, заклади охорони здоров"я реорганізовані шляхом перетворення у комунальні некомерційні підприємства та є об"єктами спільної власності територіальних громад, сіл, селища, міста відповідного району, міста.

Відповідно до статутних та установчих документів зазначених підприємств, саме керівник підприємства несе персональну відповідальність за вирішення питань належної організації роботи закладу охорони здоров"я, його структурних підрозділів, зокрема, організації надання медичних послуг (у тому числі в частині забезпечення належного виконання медичними працівниками відповідного закладу своїх функціональних обов"язків). Комунальні некомерційні підприємства як суб"єкти господарювання свою діяльність проводять автономно, відповідно до затвердженого власником або уповноваженим ним органом фінансового плану. Будь-яке втручання у діяльність суб"єкта господарювання, не передбачене законодавством, є незаконним.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки до повноважень Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації не відноситься забезпечення громадян медичною реабілітацією у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладах то в діях Департаменту відсутня будь-яка протиправна бездіяльність.

Крім того, як зазначено вище, відшкодування проїзду законодавцем покладено на органи Пенсійного фонду, а оскільки таке відшкодування не входить до повноважень Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації, то заявлена вимога до зазначеного Департаменту, як відповідача, є безпідставною.

Враховуючи вищевикладене в діях Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації відсутня будь-яка протиправна бездіяльність.

Щодо визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ОСОБА_1 санітарно-курортним лікуванням щороку тривалістю 24 календарні дні у закладі за його вибором з відшкодуванням проїзду у дві сторони, суд зазначає наступне.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів від 22 лютого 2006 року №187 забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян та виплати їм компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад.

За інформацією Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної військової адміністрації громадянин ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва III групи з 2018 року та перебуває на обліку в загальній черзі з 29 березня 2023 року для забезпечення санаторно-курортною путівкою за №175 згідно медичних показань.

03.04.2023 року ОСОБА_1 письмово звернувся до начальника Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської військової районної адміністрації (а.с.21, т.1), щодо надання: путівки на санаторно-курортне лікування терміном на 24 доби на червень місяць 2023 року за відповідно визначеним профілем відповідно до довідки №2017 від 29.03.2023, форма №070/о, довідки серії 12ААА №042101 від 05.02.2018, індивідуальної програми реабілітації інваліда №235 від 16.02.2022.

03.05.2023 року ОСОБА_1 письмово вдруге звернувся до начальника Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської військової районної адміністрації (а.с.20, т.1), щодо забезпечення його медичною реабілітацією у реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу "Куяльник" м.Одеса, терміном 24 доби та медикаментозного лікування відповідно до медичної картки форма №027/о від 10.03.2023, довідки серії 12ААА №042101 від 05.02.2018, індивідуальної програми реабілітації інваліда №235 від 16.02.2022.

Не отримавши належне санітарно-курортне лікування, медикаментозне лікування та медичну реабілітацію у реабілітаційних відділеннях санітарно-курортних закладах за 2023 рік, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом де зазначив відповідних відповідачів. При цьому, суд звертає увагу, що Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської військової районної адміністрації до компетенції якого законодавцем віднесено забезпечення санаторно-курортним лікуванням та до якого звертався позивач із відповідними заявами, останнім не був визначеним в якості відповідача та вимог по суду - не заявлялось.

На думку колегії суддів, вимоги, щодо незабезпечення позивача санітарно-курортним лікуванням щороку тривалістю 24 календарні дні у закладах за його вибором з відшкодуванням проїзду у дві сторони заявлено до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації, як до неналежного відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в діях Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації відсутня будь-яка протиправна бездіяльність, проте не з підстав передчасності звернення, оскільки позивач в листопаді місяці 2023 року отримав санаторно-курортне лікування в ДП "Санаторій "Моршинкурорт" ПАрАТ "Укрпрофоздоровниця", як в порядку черговості та по мірі надходження кошторисних призначень про що зазначено судом першої інстанції в оскарженому рішенні, а з наведених вище підстав.

Щодо визнання протиправною бездіяльність КНП "Чернівецький центр ЦПМСД Чернівецької селищної ради" щодо незабезпечення ОСОБА_1 медикаментозним лікуванням, суд зазначає наступне.

Як стверджує Відповідач, вказані у виписці із медичної картки позивача лікарські засоби не підлягають реімбурсації по Урядовій програмі «Доступні ліки».

Так, відповідно до постанови КМУ №1303 від 17.08.1998 р. "Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення за певними категоріями захворювань", ОСОБА_1 , як інвалід 3-ї групи (згідно довідки МСЕК №042101) не входить до відповідного переліку груп населення.

Не входить ОСОБА_1 за своїм діагнозом і до Переліку категорій захворювань, затвердженого постановою №1303, до якого (уже після звернення позивача -26.04.2023р) внесено зміни Постановою КМУ №438 від 28.04.2023 р. "Деякі питання організації забезпечення соціальними послугами з догляду та медичними послугами потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які їх потребують".

Перелік послуг, які держава гарантує пацієнту безоплатно, в тому числі реабілітаційних, передбачений у специфікаціях до кожного з пакетів медичних послуг.

Ознайомитися з ними можна на офіційному сайті Національної служби здоров`я України у розділі "Вимоги Програми медичних гарантій 2023» за посиланням: https://contracting.nszu.gov.ua/vimogi-pmg-paket.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку відмовив в задоволенні даної позовної вимоги.

Щодо стягнення з відповідачів солідарно моральної шкоди у розмірі 1 339 000 грн та 4000,00 грн. матеріальної шкоди, то колегія суддів зазначає, що зазначені вимоги є похідними від основних в задоволенні яких відмовлено, а тому і останні не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

У даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідачі як суб`єкти владних повноважень довели відсутність протиправної бездіяльності.

Водночас доводи позивача на підтвердження обставин, на які він посилався, спростовані доводами й доказами відповідачів у справі.

Враховуючи наведене, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, колегія суддів дійшла висновку що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є правильним, проте враховуючи обраний позивачем спосіб порядку захисту порушеного права (через звернення з конкретно визначеними вимогами до зазначених позивачем відповідачів, розв"язання яких (вимог), як встановлено судом, частково не підпадає під компетенцію останніх) то на переконання суду відмова у задоволенні позову, щодо певних відповідачів, повинна бути іншою, наведеною у цій постанові.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації, Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації та КНП "Чернівецький центр ЦПМСД Чернівецької селищної ради" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної та матеріальної шкоди змінити в його мотивувальній частині, виклавши її в редакції наведеній у цій постанові.

В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 грудня 2024 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.