Ухвала

від 08.09.2023 по справі 145/89/23

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

145/89/23

2/145/464/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2023 смт. Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді : Вальчука В.В.

з участю секретаря : Крикливої М.С.,

представника відповідача : Московко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення та виплату втраченого заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тиврівського районного суду перебуває вищевказана цивільна справа.

Під час розгляду даної справи позивач ОСОБА_1 заявила відвід головуючому судді Вальчуку В.В., посилаючись на те, що не довіряє останньому, так як має сумніви в його неупередженості, оскільки суддя не є безстороннім та неупередженим.

Позивач ОСОБА_1 на розгляд справи до суду не з"явилася, про час та місце її розгляду повідомлена в установленому законом порядку.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти заявленого відводу, вказуючи на надумані позивачкою підстави для відводу.

Згідно зі ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Суд дослідивши заяву позивача про відвід, враховуючи думку представника відповідача та матеріали позову, дійшов такого висновку.

Підстави для відводу судді визначені у ст.36 ЦПК України, яка передбачає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб встановити, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід звернути увагу, на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного (рішення у справах "Фіндлей проти Сполученого Королівства", "Брудніцька та інші проти Польщі", "Олександр Волков проти України").

Тобто, для того, щоб визначити, чи можна вважати "суд" незалежним згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зовнішні критерії також можуть мати значення. Важливим є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти населенню (зокрема, рішення у справі "Саінер проти Туреччини").

Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку Європейського суду з прав людини, у "об`єктивного спостерігача" не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається (зокрема, рішення у справі "Кларк проти Сполученого Королівства").

Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд є достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду (рішення у справі "Бєлілос проти Швейцарії"). Навіть самі лише сумніви "розсудливого спостерігача" в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд (рішення у справах "Ферантелі та Сантанджело проти Італії", "Веттштайн проти Швейцарії").

Також, згідно з практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі; об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Веттштайн проти Швейцарії"). Водночас, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру").

Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі "Пуллар проти Сполучного Королівства").

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється", адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справах "Де Куббер проти Бельгії" "Олександр Волков проти України", "Газета "Україна - центр" проти України").

На думку суду, вирішення будь-якої іншої справи або будь-якого процесуального клопотання не на користь сторони чи певної особи не є прямо визначеною законом підставою для відводу судді, іне свідчить про упередженість складу суду.

Суд зазначає, що наведені позивачем у заяві обставини не свідчать про те, що суддя маєупереджене та необ`єктивне ставлення до позивача, оскільки суд здійснює оцінку будь-яких доказіввиключно на основі внутрішнього переконання, яке ґрунтується на їх всебічному, безпосередньому, об`єктивному таповному дослідженні.

Разом з тим, суд дійшов висновкупронаявність упозивача певної недовіри до цього складу суду,щопов`язуєтьсязвідповідними процесуальними рішеннями,прийнятими судом в тому числі і в цій справі. На думку суду позивач не позбавлений права мати власне суб`єктивне ставлення до складу суду, якщо не вважає його таким, якому він може цілком та повністю довіряти. Зазначеневиключає можливість подальшого розгляду ним цієї справи.

За таких умов суд вважає, що існують визначені законом інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді саме у сторони позивача у справі, а не у суду, а тому є підстава для відводу судді. Тому, з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності судді, з метою уникнення будь-яких сумнівів у сторін та інших учасників судового процесу щодо неупередженості суду та забезпечення права особи на справедливий суд, заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Вальчука В.В. необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40, 260, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Тиврівського районного суду Вінницької області Вальчука В.В. - задовольнити.

Відвести суддю Вальчука В.В. від участі у розгляді цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення та виплату втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

Матеріали справи №145/89/23, провадження №2/145/464/2023 передати до канцелярії суду для визначення іншого складу суду в порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вальчук В.В.