Постанова

від 24.04.2024 по справі 145/89/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/89/23

Провадження № 22-ц/801/760/2024

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 рокуСправа № 145/89/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Різник Д. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу № 145/89/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» про визнання дій та наказу про звільнення незаконними, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.12.2023 року, ухвалене у складі судді Копилової Л. В. в приміщенні суду в м. Тиврів, повний текст рішення складено 27.12.2023 року, -

в ст ан о в и в :

16.01.2023 ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом (вх № 449/23-вх) до Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» (далі ПрАТ «ГЗС») про визнання незаконним звільнення та поновлення на посаді, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просила :

- визнати дії та наказ ПрАТ «ГЗС» № 4-ос від 9.01.2020 про звільнення незаконними, поновити її на посаді;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- відшкодувати моральну шкоду в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 10.09.2014 позивач працювала на посаді економіста юридичної служби на підприємстві відповідача. При розгляді однієї із справ у суді, головою профспілки підприємства було виявлено в матеріалах справи наказ № 4-ос від 9.01.2020 про її звільнення та доведено до відома про це позивачу. Зі змісту даного наказу вона дізналася про те, що її звільнено за прогули на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, хоча вона знаходилася у вимушеному прогулі у зв`язку з розглядом судами справи про її незаконне переведення через реорганізацію юридичної особи та перепідпорядкування начальнику відділу маркетингу та збуту.

Оскаржуваний наказ відповідача вона вважає незаконним так як вона перебувала у вимушеному прогулі, через неправомірні дії відповідача при її попередньому звільненні. Також у наказі відображено, що про її прогул свідчить записка інженера з договірних робіт ОСОБА_2 від 12.12.2019, хоча такої посади взагалі не існує та не передбачено жодним класифікатором професій.

Звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП можливе лише за попередньоюзгодою виборногооргану (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Однак не зважаючи на те, що вона є членом профспілки залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС», її звільнено без отримання відповідного погодження, про розгляд питання щодо її звільнення профспілкову організацію не повідомляли, про це нічого невідомо голові профспілки ОСОБА_3 . Відповідачем порушено статтю 43, частину десяту статті 247 КЗпП.

Звільнення позивача пов`язане з дискримінацією через перехід до іншої профспілкової організації.

У зв`язку з незаконним звільнення відповідач зобов`язаний компенсувати їй середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім цього, відповідач порушивши трудові права позивача має відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі, яку буде вираховано відповідно до розрахунку суми вимушеного прогулу, оскільки позивач зазнала моральних страждань, втратила впевненість у майбутньому, відчуває страх, докладає додаткові зусилля по організації свого побуту.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.12.2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що у справі відсутні докази, що наказ № 4-ОС від 9.01.2020 надсилався позивачу та з ним вона була ознайомлена. Про своє звільнення позивач дізналась від ОСОБА_4 , яка 5.12.2022 виявила в матеріалах справи № 145/219/20 фото копію оспорюваного наказу № 4-ОС від 9.01.2020. Про що вона повідомила позивачу через декілька днів після того як сфотографувала справу. Лист відповідача № 937/08 позивач не отримувала. Суд не викликав представників пошти, які б підтвердили, що позивачу 10.01.2020, 21.01.2020 та 27.01.2020 поштою ніякі листи не доставлялись, і позивач від них не відмовлявся, описи відправлень до них відсутні. Судом першої інстанції не було викликано свідка ОСОБА_5 , ні голови первинної профспілкової організації залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС», не переніс допит свідка ОСОБА_6 , яка просила перенести її допит на інший день. Покази зазначених свідків мають вважливе значення у справі. Судом першої інстанції не розглянуто заяву позивача про залучення третьої особи до участі у справі. Судом не надано оцінки тій обставині, що наказ № 151 від 18.10.2017 не є актом індивідуальної дії, який позивач могла би оскаржити і не є наказом про її переведення на посаду з якої її звільнили наказом № 4-ос від 9.01.2020. Наказ № 151 від 18.10.2017 є звичайним наказом по підприємству, який неможливо оскаржити. По суті позивача звільнено відповідачем з посади на якій вона не перебувала. Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач знаходилась у вимушеному прогулі, оскільки (1) не могла попасти на своє робоче місце; (2) у неї відібрано всі засоби праці; (3) відповідач не скасував наказ про переведення по рішенню по справі № 145/1630/17, не допускаючи позивача до роботи очікуючи рішення по справі щоб оскаржити його; (4) позивач судилась із відповідачем з приводу не поновлення на роботі на посаді і була звільнена перебуваючи у вимушеному прогулі. Позивач зазначає, що її не могли перевести на посаду, яка не передбачена діючим законодавством. Лист відповідача № 824/08 від 18.12.2019 не містить доказів передачі його профспілці або надсилання та його отримання, тому висновок суду, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору з позивачем є помилковим.

В апеляційній скарзі заявлено також клопотання про :

-виклик свідків(головупервинної профспілковоїорганізації залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС» ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та осіб чий підпис як поштарів Укрпошта м. Гнівань (міське відділення поштового зв`язку № 23310, вул. Соборна, 62) міститься на формах наданих відповідачем))

-залучення вякості третьоїособи первиннупрофспілкову організацію залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС»,

про що позивач просила в суді першої інстанції, в поданих клопотання /від 30.03.2023 т. 1 а. с. 138-153, 187/.

Ознайомившись із зазначеними клопотаннями апеляційний суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьоїстатті 367 ЦПК Українидокази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7.04.2021 в справі № 279/11692/15-ц (провадження № 61-1233св19) зазначено, що «вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».

Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стосовно клопотання про виклик свідків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявила в суді першої інстанції клопотання про виклик свідків :

- голову ППО залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС» ОСОБА_3 , члена первинної профспілкової організації ОСОБА_7 (для підтвердження чи отримувала ППО залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС» та ОСОБА_7 лист відповідача про бажання звільнити позивача);

- осіб, чий підпис як поштарів Укрпошта м. Гнівань (міське відділення поштового зв`язку № 23310, вул. Соборна, 62) міститься на формах наданих відповідачем (для підтвердження або спростування надсилання відповідачем листів, на які посилається відповідач у відзиві на позов, та підтвердження відмови їх отримання позивачем).

/т. 1 а. с. 187/.

Клопотання про виклик зазначених свідків було задоволено судом першої інстанції 11.05.2023.

/т. 1 а. с. 194 зворот, т. 2 а. с. 24/.

31.05.2023 свідки у судове засідання не з`явились /т. 1 а. с. 201/, повідомлялись про виклик до суду /т. 1 а. с. 198-199/.

На запит суду до відділення поштового зв`язку м. Гнівань Вінницької дирекції АТ «Укрпошта» про надання інформації про працівників Укрпошти, які вручали адресату поштові відправлення за № 2331000577549, 2331000577247, 2331000563562 /т. 1 а. с. 205, 214/ надійшла відповідь від 12.07.2023 № 103.003.-6739-23 з АТ «Укрпошта» /т. 1 а. с. 227-230, 233-238/, згідно якої інформація стосовно вручення зазначених поштових відправлення в автоматизованій системі Укрпошти відсутня, тому що вони були прийняті до пересилання більше ніж півроку тому. Зазначено, що документальна перевірка щодо отримання інформації про пересилання поштових відправлень, дані про які відсутні в автоматизованій системі Укрпошти, а також працівників, які здійснювали їх доставку/вручення, можлива у разі наявності інформації про прізвище, ім`я, по-батькові чи юридичної назви одержувача, адресу одержувача, дати відправлення/надходження вказаних відправлень, протягом одного року, поки не знищені первинні документи, на підставі ухвали суду.

20.06.2023 в судове засідання з`явився свідок ОСОБА_7 , розгляд справи було відкладено на 11.07.2023 без допиту зазначеного свідка /т. 1 а. с. 207-208/.

Ухвалою суду від 11.07.2023 визнано явку позивача обов`язковою до суду /т. 1 а. с. 221-222/.

В подальшому судом першої інстанції неодноразово здійснювався виклик свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , які будучи повідомлені про виклик до суду /т. 1 а. с. 239, 241, 242/ в судове засідання не з`явились /т. 1 а. с. 243/.

Судом першої інстанції на адресу позивача та свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_3 надіслано лист від 4.08.2023, в якому, з метою повного та всебічного розгляду справи суд зазначив, що явка позивача та свідків є обов`язковою в судове засідання 8.09.2023 на 13:30 год. /т. 1 а. с. 247/, який отримано позивачем та свідками /т. 1 а. с. 248-250/

Позивачем 8.09.2023 подано відвід судді Вальчук В. В. /т. 2 а. с. 1/, який ухвалою суду від 8.09.2023 задоволено /т. 2 а. с. 7-8/.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023 /т. 2 а. с. 12/ визначено склад суду ОСОБА_8

16.11.2023 судом першої інстанції задоволено клопотання позивача про виклик свідків /т. 2 а. с. 25 зворот/, які були повідомлено про розгляд справи /т. 2 а. с. 30-33/, однак в судове засідання 22.12.2023 не з`явились, як і позивач, яка просила розглядати справу у її відсутності.

Вивчення матеріалів справи та змісту клопотання про виклик свідків, яке заявлено до апеляційного суду, свідчать про відсутність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки факти, які просить встановити позивач шляхом допиту свідків можуть бути підтверджені письмовими доказами (відповіддю ППО залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС» на запит позивача щодо повідомлення про отримання профспілковою організацією подання роботодавця про надання згоди на звільнення працівника).

Щодо клопотання в частині виклику осіб, чий підпис як поштарів Укрпошта м. Гнівань (міське відділення поштового зв`язку № 23310, вул. Соборна, 62) міститься на формах наданих відповідачем (для підтвердження або спростування надсилання відповідачем листів, на які посилається відповідач у відзиві на позов, та підтвердження відмови їх отримання позивачем), колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна відповідь від 12.07.2023 № 103.003.-6739-23 з АТ «Укрпошта» на запит суду, в якій зазначено, що документальна перевірка щодо отримання інформації про пересилання поштових відправлень, дані про які відсутні в автоматизованій системі Укрпошти, а також працівників, які здійснювали їх доставку/вручення, можлива у разі наявності інформації про прізвище, ім`я, по-батькові чи юридичної назви одержувача, адресу одержувача, дати відправлення/надходження вказаних відправлень, протягом одного року, поки не знищені первинні документи, на підставі ухвали суду.

Поштові відправлення здійснені відповідачем у січні 2020 року, а з позовом позивач звернулась у січні 2023 року, тобто з часу здійснення поштових відправлень пройшло більше одного року. У клопотанні позивач не зазначає прізвище, ім`я, по-батькові працівників поштового відділення, яких вона просить викликати для допиту, а тому суд позбавлений можливості виклика особу, необхідні відомості для виклику якої суду не надано особою, яка заявляє клопотання.

Стосовно клопотання про залучення третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про залучення третьої особи ППО залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС» /т. 2 а. с. 1, т. 2 а. с. 21/.

Аналогічне клопотання заявлено позивачем в суді апеляційної інстанції.

Вирішуючи зазначене клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін; їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи (частина перша статті 53 ЦПК України).

У пунктах 7.22 - 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17 виснувано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

У клопотанні про залучення в якості третьої особи позивачем не обґрунтовано необхідність залучення профспілкової організації, не вказано повного статусу третьої особи (на стороні кого та з самостійними чи без вимогами).

Окрім цього, вирішення даного спору не пов`язано з захистом прав та інтересів первинної профспілкової організації залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «Гніванський ЗС».

Право третьої особи вступати до участі у справі передбаченостаттею 52 ЦПК України.

Будучи обізнаними про розгляд даної справи голова первинної профспілкової організації залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «Гніванський ЗС» Прігоцька О. А. не зверталась із заявою про залучення до участі у справі в якості третьої особи первинну профспілкову організацію.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що у даній справі відсутня доцільність залучення в якості третьої особи первинну профспілкову організацію залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «Гніванський ЗС», а подане клопотання є необґрунтованим.

14.03.2024 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх. № 2545), який подано засобами поштового зв`язку 11.03.2024, ПрАТ «ГЗС», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. /т. 2 а. с. 78-83/.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_9 заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач у судове засідання не з`явилась повідомлялась належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 371 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно зстаттею 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

24.02.2003 позивач прийнята на роботу в ПрАТ «ГЗС».

10.09.2014 позивача переведено на посаду економіста юридичної служби ПрАТ «ГЗС» (наказ № 152-ОС).

11.07.2017 позивача ознайомлено з наказом № 97, відповідно до якого у зв`язку з реорганізацією юридичної служби її перепідпорядковано начальнику відділу маркетингу та збуту.

/т. 1 а. с. 100-103/.

1.11.2017 відповідно до наказу № 151 від 18.10.2017 ОСОБА_1 переведено економістом відділу матеріально - технічного постачання та збуту (надалі - ВМТПіЗ) ПрАТ «ГЗС». З 1.11.2017 по 14.08.2019 позивач виходила на роботу та виконувала обов`язки, які були покладені на неї, про що свідчать розрахункові листки про нарахування заробітної плати з 11.2017 по 09.2019.

/т. 1 а. с. 47, 58, 71-79, 104-108/.

14.08.2019 в. о. начальника відділу матеріально-технічного постачання та збуту ОСОБА_10 керівництву ПрАТ «ГЗС» подано доповідну записку, відповідно до якої цього ж дня - 14.08.2019, економіст ВМТПіЗ ОСОБА_1 не з`явилась на робочому місці, про причини відсутності не повідомила. В присутності працівників ВМТПіЗ, ОСОБА_10 телефонував ОСОБА_1 чотири рази на мобільний телефон, однак остання на дзвінки не відповідала.

/т. 1 а. с. 47, 59/

Відповідно до пояснень інженера з договірних робіт ВМТПіЗ ОСОБА_2 від 12.12.2019 вбачається, що з 24.07.2019 по дату написання пояснень ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці.

/т. 1 а. с. 60/

Відповідно до акта від 26.12.2019 комісією в складі начальника ВМТПіЗ ОСОБА_11 , директора з кадрів та побуту ОСОБА_12 , заступника начальника ВМТПіЗ ОСОБА_10 , головного інженера ОСОБА_13 , провідного юрисконсульта ОСОБА_14 , інженера технагляду ОСОБА_15 , токаря РМЦ ОСОБА_16 , здійснено виїзд на домашню адресу позивача - АДРЕСА_1 , для з`ясування причин її відсутності на роботі з 24.07.2019. За домашньою адресою ОСОБА_1 до представників комісії ніхто не вийшов, тоді ж, знаходячись за вищевказаною адресою, директор з кадрових питань та побуту ОСОБА_12 здійснила дзвінок на мобільний телефон позивача НОМЕР_1 . ОСОБА_1 підняла слухавку, а ОСОБА_12 перевела телефон в режим гучного мовлення, для того, щоб всі члени комісії могли чути розмову. Позивача запитали про причини її відсутності на робочому місці з 24.07.2019, на що ОСОБА_1 вказала, що вона знаходиться у вимушеному прогулі і більше ніяких пояснень з цього приводу надавати не буде. Після телефонної розмови в поштову скриньку за адресою АДРЕСА_1 в присутності всіх членів комісії було поміщено вищезазначений лист № 937/08.

/т. 1 а. с. 47, 49-50, 62/

дії відповідача щодо встановлення причин відсутності позивача на роботі.

15.08.2019 відповідач звернувся з листом № 597/08 до КНП «Гніванський центр первинної медико-санітарної допомоги» Гніванської міської ради із запитом про перебування ОСОБА_1 з 25.07.2019 на лікарняному та 16.08.2019 отримав відповідь № 588, згідно якої в період з 25.07.2019 по 13.08.2019 ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні - видано листок непрацездатності № 494223 з 25.07.2019 по 13.08.2019.

/т. 1 а. с. 69-70/.

15.08.2019 відповідач звертався з листом № 598/08 до КНП «Гніванська МЛ» та просив надати інформацію про перебування на лікарняному з 25.09.2019 ОСОБА_1 , на який 19.08.2019 отримав відповідь за № 146, згідно з якою за даними медичної документації КНП «Гніванська МЛ» ОСОБА_1 в період з 25.07.2019 по дату подачі відповіді за лікарською допомогою не зверталася на стаціонарному лікуванні не перебувала.

/т. 1 а. с. 64-65/.

26.12.2019 відповідачем надіслано лист за № 937/08 на домашню адресу ОСОБА_1 з проханням з`явитися до відділу кадрів та надати пояснення щодо її відсутності на робочому місці з 24.07.2019, однак дане звернення залишилося без реагування позивачкою.

/т. 1 а. с. 47, 61/.

запит відповідача до первинної профспілкової організації.

12.12.2019 відповідач звернувся з листом № 913/02 до первинної профспілкової організації профспілки залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС», членом якої на той момент була ОСОБА_1 та просив профспілку надати будь-які відомості щодо відсутності на роботі позивача. Вказаний лист 16.12.2019 отримано заступником ППО залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС» ОСОБА_6 , про що свідчить відмітка про отримання на листі. Проте станом на 5.01.2020 жодної відповіді на вказаний лист відповідачем отримано не було.

/т. 1 а. с. 63/.

18.12.2019 відповідач звернувся з поданням № 824/08 до первинної профспілкової організації профспілки залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС» про надання згоди на звільнення позивача за прогул без поважних причин пункт 4 статті 40 КЗпП України економіста відділу матеріально-технічного постачання і збуту ОСОБА_1 ..

/т. 1 а. с. 87/.

Відповідно до копії акта від 18.12.2019 комісії в складі : головного інженера ОСОБА_13 , директора з кадрових питань та побуту ОСОБА_12 , начальника відділу матеріально-технічного постачання і збуту ОСОБА_11 18.12.2019 в. о. голови первинної профспілкової організації профспілки залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС» Т. О. Стахова відмовилась отримувати подання № 824/08 від 18.12.2019 про звільнення за прогул без поважних причин пункт 4 статті 40 КЗпП України економіста ВМТПіЗ ПрАТ «ГЗС». В присутності комісії ОСОБА_6 було зачитано в голос та роз`яснено, що згідно статті 43 КЗпП України первинна профспілкова організації має розглянути подання роботодавця у п`ятнадцятиденний строк та повідомити про своє рішення у письмовій формі згідно чинного законодавства.

/т. 1 а. с. 88/.

стосовно оскаржуваного наказу.

9.01.2020 відповідачем винесено наказ № 4-ос, відповідно до якого звільнено з 9.01.2020 з роботи ОСОБА_1 економіста відділу матеріально-технічного постачання із збуту за прогули, згідно п. 4 ст.40 КЗпП України (відсутня на роботі більш ніж чотири місяці з 14.08.2019 по 9.01.2020. Підстава видачі наказу : (1) доповідна записка в. о. начальника ВМТПіЗ ОСОБА_10 від 14.08.2019, (2) акти про відсутність на робочому місці на 100 аркушах; (3) пояснювальна записка інженера з договірних робіт ВМТПіЗ ОСОБА_2 від 12.12.2019; (4) відсутність пояснень ОСОБА_1 з приводу її відсутності на роботі попри неодноразові звернення щодо надання пояснень.

/т.1 а. с. 8, 57/.

На аркушах справи 71-79, 104-108 тома першого знаходяться розрахункові листи ПрАТ «ГЗС» по позивачу з 11.2017 по 01.2020.

На аркушах справи 109-135 тома першого знаходять штатні розписи ПрАТ «ГЗС» : станом на 1.02.2020; станом на 01.03.2018, станом на 1.11.2017, станом на 3.05.2017, станом на 1.03.2017, станом на 1.01.2017.

дії відповідача щодо повідомлення позивача про наказ про звільнення.

10.01.2020 відповідачем направлено на адресу ОСОБА_1 лист від 9.01.2020, в якому їй запропоновано з`явитись у відділ кадрів ПрАТ «ГЗС» для отримання повного розрахунку і трудової книжки та роз`яснено, що ОСОБА_1 звільнена згідно з наказом № 4-ос від 9.01.2020. Однак вказаний лист було повернуто відправнику з відміткою форми 20, - за закінченням встановленого строку зберігання, з відтиском штемпеля поштового відділення від 28.01.2020.

/т. 1 а. с. 80, 85/

21.01.2020 відповідач повторно направлено на адресу ОСОБА_1 лист № 58/08 від 21.01.2020, в якому повторно пропоновано їй з`явитися до відділу кадрів ПрАТ «ГЗС» для отримання повного розрахунку і трудової книжки. Однак від отримання вказаного листа ОСОБА_1 відмовилася, а лист повернуто відправнику, про що свідчить довідка форми 20 на конверті, з відтиском поштового штемпеля від 22.01.2020, з відміткою - "причина повернення за відмовою адресата від одержання".

/т. 1 а. с. 81, 84/

27.01.2020 відповідач втретє направив на адресу ОСОБА_1 лист № 82/08 від 27.01.2020, в якому пропонував їй з`явитися у відділ кадрів ПрАТ «ГЗС» для отримання повного розрахунку і трудової книжки. Однак ОСОБА_1 відмовилася від отримання зазначеного листа, який було повернуто відправнику, про що свідчить довідка форми 20 на конверті з відміткою "Відмовилась" та написом "листоноша ОСОБА_17 ".

/т. 1 а. с. 82-83/.

наявність інших судових процесів між сторонами.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.07.2019 по справі № 145/1630/1, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 14.01.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «ГЗС» задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ № 97 від 11.07.2017 про перепідпорядкування позивача як економіста договірного підрозділу юридичної служби, визнано дії відповідача щодо її переводу незаконними.

/т. 1 а. с. 9-16/

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт допущення прогулів ОСОБА_1 підтверджений наданими суду доказами, при звільненні позивача, відповідачем дотримані норми КЗпП України, тому позовні вимоги про визнання дій та наказу про звільнення незаконними, поновлення на посаді є необґрунтованими. Інші позовні вимоги (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди) є похідними від основних вимог, а тому задоволенню не підлягають також.

Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості зроблено за повного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Щодо вимог про визнання дій та наказу про звільнення незаконними, поновлення на посаді.

Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 6.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив судам, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Наявні у справі докази свідчать про те, що позивач була відсутня на роботі з 14.08.2019 по 9.01.2020, про що свідчить зокрема доповідна записка в. о. начальника ВМТПіЗ ОСОБА_10 від 14.08.2019, акти про відсутність на робочому місці; пояснювальна записка інженера з договірних робіт ВМТПіЗ ОСОБА_2 від 12.12.2019.

Окрім цього, сама позивач визнає ту обставину, що вона була відсутня на роботі в період з 14.08.2019 по 9.01.2020 зазначаючи про те, що вона була у вимушеному прогулі через наявність між нею та відповідачем спору про визнання незаконним і скасування наказу № 97 від 11.07.2017 про перепідпорядкування позивача як економіста договірного підрозділу юридичної служби, визнання дії відповідача щодо її переводу незаконними (справа № 145/1630/1).

З урахуванням встановлених у справі обставин, відповідач правомірно видав наказ № 4-ос від 9.01.2020 про звільнення з роботи ОСОБА_1 економіста відділу матеріально-технічного постачання із збуту за прогули, згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Надаючи оцінку наведеним в апеляційний скарзі аргументам апеляційний суд зазначає наступне. .

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач знаходилась у вимушеному прогулі, оскільки (1) не могла попасти на своє робоче місце; (2) у неї відібрано всі засоби праці; (3) відповідач не скасував наказ про переведення по рішенню по справі № 145/1630/17, не допускаючи позивача до роботи очікуючи рішення по справі щоб оскаржити його; (4) позивач судилась із відповідачем з приводу не поновлення на роботі на посаді і була звільнена перебуваючи у вимушеному прогулі, апеляційний суд вважає такими, що не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені в апеляційній скарзі порушення, які на думку апелянта були допущені відповідачем при її звільненні, а саме те, що вона не могла попасти на своє робоче місце, у неї відібрано всі засоби праці, відповідач не допускав позивача на роботу очікуючи рішення по справі № 145/1630/17 щоб оскаржити його, не розглядаються апеляційним судом, оскільки ці фактичні підстави не були зазначені позивачем в позовній заяві та їм не надавалась оцінка в рішенні суду першої інстанції.

Доводи позивачапро те,що їїне моглиперевести напосаду,яка непередбачена діючимзаконодавством,колегія суддіввідхиляє,оскільки предметомрозгляду уданій справіне єоцінка правомірностіпереведення відповідачемзгідно наказу№ 151від 18.10.2017позивача наіншу посаду економіста відділу матеріально - технічного постачання та збуту ПрАТ «ГЗС», про що свідчить запис в трудові книжці позивача № НОМЕР_2 .

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що наказ № 151 від 18.10.2017 є звичайним наказом по підприємству про роботу підприємства, а тому його неможливо оскаржити і з даним наказом позивачку ознайомлено не було, оскільки відповідно до положень КЗпП наказ, який породжує правові наслідки для позивача підлягає оскарженню та про даний наказ позивачу було відомо вже і на час розгляду у суді справи № 145/1630/17 ( рішення суду першої інстанції від 22.07.2019року).

На час вирішення даної справи наказ № 151 від 18.10.2017 є чинним.

Наведене свідчить про безпідставність тверджень позивача про те, що її звільнено відповідачем з посади на якій вона не перебувала.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач звільнив позивача без згоди первинної профспілкової організації профспілки залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС», членом якої є позивач, чим порушено статтю 43, частину десяту статті 247, 252 КЗпП, статтю 41 Закону України «Про професійні спілки та гарантії їх діяльності», апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем надано докази звернення до профспілки залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС» для отримання згоди профспілки на звільнення позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (лист № 913/02 від 12.12.2019 (лист отримано ОСОБА_6 ) /т. 1 а. с. 63/, поданням № 824/08 від 18.12.2019 /т. 1 а. с. 87/, акт від 18.12.2019 про відмову ОСОБА_6 отримувати подання № 824/08 від 18.12.2019 /т. 1 а. с. 88/).

Відповідачем були виконанні вимоги статті 43 КЗпП України.

Зміст поданих до суду заяв та клопотань сторонами свідчить про те, що ОСОБА_6 є членом профспілки залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС».

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником (частина друга статті 43 КЗпП України).

Відповідно до частини п`ятої статті 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

У строк встановлений статтею 43 КЗпП України профспілкою залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС» не повідомлено відповідача про надання чи відмову у наданні згоди на звільнення позивача.

Доводи позивача про те, що лист відповідача № 824/08 від 18.12.2019 /т. 1 а. с. 87/ не містить доказів передачі його профспілці або надсилання та його отримання, тому висновок суду, що виборний орган ППО дав згоду на розірвання трудового договору з позивачем є помилковим, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене спростовується наданими відповідачем доказами (лист № 913/02 від 12.12.2019 (лист отримано ОСОБА_6 ) /т. 1 а. с. 63/, поданням № 824/08 від 18.12.2019 /т. 1 а. с. 87/, акт від 18.12.2019 про відмову ОСОБА_6 отримувати подання № 824/08 від 18.12.2019 /т. 1 а. с. 88/).

Тому правових підстав вважати, що відповідачем допущено порушення вимог статті 43 КЗпП України при звільненні позивача немає, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Аргументи позивача про те, що в наказі № 4-ОС від 9.01.2020 відображено, що про її прогул свідчить записка інженера з договірних робіт ОСОБА_2 від 12.12.2019, хоча такої посади взагалі не існує та не передбачено жодним класифікатором професій, колегія суддів не вважає такими, що свідчать про незаконність оскаржуваного наказу, оскільки доказів того, що ОСОБА_2 не працює у відповідача на даній посаді суду не надано, а доказування відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не розглянуто заяву про залучення третьої особи профспілки залізничників та транспортних будівельників України ПрАТ «ГЗС» апеляційний суд не вважає такими, що спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

Твердження проте,що у справі відсутні докази, що наказ № 4-ОС від 9.01.2020 надсилався позивачу та з ним вона була ознайомлена, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки наявні у справі докази підтверджують направлення позивачу листів відповідачем, в яких їй запропоновано з`явитись у відділ кадрів ПрАТ «ГЗС» для отримання повного розрахунку і трудової книжки та роз`яснено, що ОСОБА_1 звільнена згідно з наказом № 4-ос від 9.01.2020, однак зазначені листи були повернуті відповідачу без вручення позивачу з причин : «закінчення строку зберігання» та «відмова особи їх отримувати» /т. 1 а. с. 80, 85, а. с. 81, 84, а. с. 82-83/. Підстави вважати надані відповідачем докази надсилання листа від 9.01.2020, № 58/08 від 21.01.2020, № 82/08 від 27.01.2020, неналежними у справі відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не викликав представників пошти, які б підтвердили, що позивачу 10.01.2020, 21.01.2020 та 27.01.2020 поштою ніякі листи не доставлялись, і позивач від них не відмовлявся, описи відправлень до них відсутні, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не було зазначено прізвище, ім`я та по батькові осіб, які вона просила викликати, тому суд позбавлений можливості виклика особу, необхідні відомості для виклику якої суду не надано позивачем.

Наявна у справі відповідь від 12.07.2023 № 103.003.-6739-23 з АТ «Укрпошта» на запит суду свідчить про те, що документальна перевірка щодо отримання інформації про пересилання поштових відправлень, дані про які відсутні в автоматизованій системі Укрпошти, а також працівників, які здійснювали їх доставку/вручення, можлива у разі наявності інформації про прізвище, ім`я, по-батькові чи юридичної назви одержувача, адресу одержувача, дати відправлення/надходження вказаних відправлень, протягом одного року, поки не знищені первинні документи, на підставі ухвали суду.

Поштові відправлення здійснені відповідачем у січні 2020 року, а з позовом позивач звернулась у січні 2023 року та заявила про виклик працівників поштового відділення, тобто з часу здійснення поштових відправлень пройшло більше одного року.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

При цьому, факт допущення невідповідностей в інформації зазначеній в поштових відправлень має бути підтверджено саме АТ «Укрпошта», позивачем не надано суду доказів, що вона зверталась до АТ «Укрпошта» для проведення перевірки обставин, яких вона просить в клопотанні при виклик працівників поштового відділення.

Необґрунтованими є також твердження апеляційної скарги про те, що суд не надав оцінки доводам позивача про допущення дискримінації відповідачем при звільненні позивача, оскільки позивачем не доведено відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України факт дискримінації відповідачем щодо позивача при її звільненні. Обставини справи свідчать про те, що відповідач намагався встановити причини відсутності позивача на роботі, однак позивач не надав відповідачу як роботодавцю доказів поважності причин відсутності на роботі та відсутності в її діях прогулу.

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Суду не надано доказів, що звільнення позивача пов`язане з дискримінацією через перехід до іншої профспілкової організації.

Щодо інших вимог.

Ураховуючи те, що позовні вимоги про визнання дій та наказу про звільнення незаконними, поновлення на посаді є необґрунтованими, а вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди є похідними суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правих підстав для їх задоволення.

Щодо дотримання строку звернення до суду з позовом (стаття 233 КЗпП).

У постанові ВС від 6.09.2023 по справі № 158/2439/22 зроблено правовий висновок про те, що відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі необґрунтованості позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, правових підстав давати оцінку дотримання позивачем при зверненні до суду строку, встановленого статтею 233 КЗпП України немає.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції не надає оцінки аргументам сторін щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8.11.2023 в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.12.2023 року у даній справі залишити без змін.

Поновити дію рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.12.2023 року у даній справі.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за відповідачем.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 29.04.2024 року.