Рішення

від 28.08.2023 по справі 911/1894/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/1894/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Кочурової Т.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Ступака Станіслава Миколайовича до Комунального некомерційного підприємства «Білоцерківська центральна районна лікарня» Маловільшанської сільської ради про стягнення 659 228,30грн, за участі представників від:

позивача Запаскін М.Р. (ордер серії АІ №1169167 від 01.11.2021);

відповідача Новогребельська І.М. (ордер серії АІ №1440310 від 09.08.2023)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ступак Станіслав Миколайович (далі ФОП Ступак С.М.) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківська центральна районна лікарня Маловільшанської сільської ради (далі КНП БЦ ЦРЛ МВСР) про стягнення 659 228,30грн, у т.ч.: 70 182,61грн - 3% річних за період з 05.11.2020 по 15.03.2023; 589 045,69грн - втрати від інфляції за період з 05.11.2020 по 15.03.2023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається, на не виконання відповідачем зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами про закупівлю теплової енергії №21734/48 від 26.02.2020, №21734/10 від 12.02.2021, у встановлений такими договорами строк, що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2022 у справі №911/287/22, яке набрало законної сили, та виконання відповідних зобов`язань остаточно лише 15.03.2023, що надає йому право вимагати сплати процентів та втрат від інфляції. При цьому, позивач вимагає стягнення втрат від інфляції та 3% річних за період з 05.11.2020 по 15.03.2023 за мінусом вже заявлених та розглянутих у справі 911/287/22 (а.с.1-7).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2023: відкрито провадження у даній справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 15:15 19.07.2023; встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету представника позивача адвоката Запаскіна М.Р. 26.06.2023 о 21:33 (а.с.41); копія ухвали направлена відповідачу поштою та отримана ним 30.06.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43).

14.07.2023 судом отримано відзив на позов (а.с.44-47), який подано з дотриманням встановленого судом строку, у якому відповідач вважає позовну заявву такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що:

- вимоги позивача вже розглянуті у справі №911/287/22 і відповідне рішення набрало законної сили;

- борг, на який нараховані втрати від інфляції, на день подання позову 29.05.2023 вже не існував і сплачений добровільно протягом місяця після отримання рішення суду;

- втрати від інфляції невірно обраховані позивачем.

Також, у поданому відзиві відповідач вказує на завищення судових витрат, їх не співмірність та недоведеність їх розміру.

19.07.2023 до суду надійшла заява позивача, у який позивач вказує, що заява про збільшення позовних вимог повернута і відповідні вимоги не розглядались у справі №911/287/22, тому відповідач невірно викладає хід розгляду такої справи у відзиві на позов (а.с.54-55).

19.07.2023 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу засідання, а.с.57-58), якими:

- зобов`язано позивача направити копію заяви №3/159-02/02-01 від 19.07.2023 відповідачу, про що надати суду докази;

- встановлено строк відповідачу для подання заперечення з наданням доказів в обґрунтування його доводів та доказів направлення його копії з додатками позивачу - 5 днів з дня отримання копії заяви позивача №03/159-02/02-01 від 19.07.2023, що за своєю суттю є відповіддю на відзив;

- оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12:40 14.08.2023.

Зобов`язуючи позивача направити копію вказаної заяви відповідачу, а також встановлюючи відповідачу строк для подання заперечень, суд виходив з того, що фактично за своєю суттю така заява позивача є відповіддю на відзив.

Так, як визначено ч.ч.1,2 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, якими є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У поданій заяви позивач фактично спростовує доводи відповідача, викладені ним у відзиві, про те, що в іншій справі вже розглянуті вимоги, заявлені позивачем у даній справі. Отже, позивач у такій заяві викладає пояснення щодо предмету спору.

Перерва судом оголошена на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, зважаючи на те, що підготовка справи до розгляду по суті ще не завершена і відповідач не скористався правом подати заперечення у встановлений судом строк.

14.08.2023 судом отримані заперечення відповідача (передані для відправлення до суду відділенню поштового зв`язку 10.08.2023), у яких відповідач заявляє про те, що судом у іншій справі вже розглянуті вимоги позивача і щодо них ухвалене судом рішення, яке набрало законної сили, тому провадження у справі підлягає закриттю (а.с.63-70,100-107).

При цьому, з цих же підстав відповідачем заявлене клопотання про закриття провадження у справі (а.с.84-87, 124-127).

Ухвалами, які занесені до протоколу підготовчого засідання (а.с.147-149):судом: продовжено строк на подання заперечень та прийняті відповідні заперечення; закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.08.2023 о 16:00.

Строк для подання заперечень судом продовжено на підставі ч.2 ст.119 ГПК України з власної ініціативи, враховуючи, що судом встановлено відповідний строк, який починав свій обрахунок з моменту отримання відповідачем копії заяви позивача, що мало місце, як свідчить інформація щодо поштового відправлення 0103284184452 (а.с.145), 27.07.2023 і спливав 01.08.2023, в копія ухвали від 19.07.2023, якою суд повідомив відповідача про встановлений строк для реалізації відповідного права, отримана відповідачем лише 02.08.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.62), отже, про встановлений строк відповідачу стало відомо вже після закінчення відповідного строку, що могло стати перешкодою в реалізації відповідного процесуального права відповідачем. Також, судом враховано думку позивача та те, що відповідний строк встановлений судом мінімальної тривалості. Так, в силу ч. 4 ст.120 ГПК України ухвала господарського суду, зокрема, про вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Підготовче провадження судом закрито на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України, оскільки виконані завдання підготовчого засідання.

В судовому засіданні 28.08.2023 позивач заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача просив закрити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

26.02.2020 між сторонами у справі ФОП Ступак С.М. (постачальник) та КНП БЦ ЦРЛ МВСР (споживач) укладено договір №21734/48 про закупівлю теплової енергії (далі договір №21734/48), за умовами якого постачальник зобов`язується відпускати споживачу вироблену теплову енергію цілодобово протягом року для підігріву гарячої води та опалення Білоцерківської ЦРЛ (м. Біла Церква, вул. Тімірязєва, 6), а відповідач вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію (п.п.1.2, 3.2.4 договору №21734/48).

Як узгоджено сторонами:

- кількість теплової енергії, яка подається постачальником споживачу, визначається згідно з даними приладів обліку теплової енергії, але не більше 1541,85гКал;

- загальна вартість договору 2 450 000грн;

- договірна ціна за одиницю гКал теплової енергії становить 1589грн за наявності приладів обліку постачання гарячої води з тепловими витратами та переглядається за узгодженням сторін перед початком опалювального періоду;

- строк оплати до 5-го числа наступного місяця за фактично спожиту теплову енергію згідно актів про надані послуги і рахунків, які виписуються постачальником (п.п.1.5, 1.6,4.3, 4.4, 4.5 договору №21734/48).

Відповідно до п.6.1 договору №21734/48 такий договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2020.

Також, 12.02.2021 між сторонами у справі ФОП Ступак С.М. (постачальник) та КНП БЦ ЦРЛ МВСР (споживач) укладено договір №21734/10 про закупівлю теплової енергії (далі договір №21734/10), за умовами якого постачальник зобов`язується відпускати споживачу вироблену теплову енергію цілодобово протягом року для підігріву гарячої води та опалення КНП «БЦ ЦРЛ» МВСР (м. Біла Церква, вул. Тімірязєва, 6), а відповідач вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію (п.п.1.2, 3.2.4 договору №21734/10).

Як узгоджено сторонами:

- кількість теплової енергії, яка подається постачальником споживачу, визначається згідно з даними приладів обліку теплової енергії, але не більше 1541,85гКал;

- загальна вартість договору 2 450 000грн;

- договірна ціна за одиницю гКал теплової енергії становить 1589грн за наявності приладів обліку постачання гарячої води з тепловими витратами та переглядається за узгодженням сторін перед початком опалювального періоду;

- строк оплати до 5-го числа наступного місяця за фактично спожиту теплову енергію згідно актів про надані послуги і рахунків, які виписуються постачальником (п.п.1.5, 1.6, 4.3, 4.4, 4.5 договору №21734/10).

Факт споживання відповідачем теплової енергії у 2020-2021 році, поставленої позивачем, встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2022 у справі №911/287/22 за позовом ФОП Ступака С.М. до КНП БЦ ЦРЛ МВСР про стягнення 2 110802,22грн (а.с.27-28).

Під час розгляду відповідної справи судом встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання з оплати та борг відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію складає 1 927 513,38грн.

Як визначено ч. 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені рішенням у відповідній справі, не потребують доведення у даній справі, враховуючи тотожний склад сторін у даній справі та вказаній.

Відповідним рішенням суду з КНП БЦ ЦРЛ МВСР на користь ФОП Ступака С.М. стягнуто 1 927 513,38грн боргу, 134 382,29грн втрат від інфляції, 48 906,53грн 3% річних. При цьому, у справі №911/287/22 позивачем заявлені та розглянуті судом вимоги щодо стягнення 3% річних за період з 05.11.2020 по 27.12.2021, а втрат від інфляції фактично з 05.11.2020 по 30.11.2021. Так, хоча у розрахунку вказано період нарахування втрат від інфляції - «по 27.12.2021», такі нарахування здійснені лише по 30.11.2021, як свідчить розрахунок, у якому індекс інфляції за грудень 2021 року не застосовується (а.с.26), що пов`язано з тим, що на момент здійснення розрахунку та подання позову у відповідний справі офіційний індекс інфляції за грудень 2021 року ще не був встановлений.

Під час розгляду такої справи позивачем подавалась заява про збільшення позовних вимог (а.с.132-134), відповідно до якої позивач фактично збільшував вимоги в частині втрат від інфляції до 515 442,48грн та 3% річних до 83284,91грн, здійснюючи такі нарахування за період з 05.11.2020 по 01.08.2022. Однак, з рішення суду вбачається, що така заява помилково прийнята судом без доплати судового збору і суд відмовив у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог (відмовив у прийнятті її до розгляду) та не розглядав її по суті. Так, хоч резолютивна частина рішення містить зазначення про те, що в частині позовних вимог відмовлено без зазначення щодо яких вимог прийнято рішення про відмову у їх задоволенні, його мотивувальна частина не містить обґрунтувань відмови та зазначення таких вимог, що свідчить про те, що будь-які інші вимоги не розглядались по суті.

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи те, що у даній справі позивачем заявлені вимоги щодо стягнення втрат від інфляції та 3% річних за інший період, аніж той, вимоги щодо якого розглянуті у справі №911/287/22, підстави для закриття провадження у справі у відповідності з п.3 ч.1 ст.231 ГПК України відсутні, тому у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі суд відмовляє.

З матеріалів справи вбачається, що основний борг за поставлену (спожиту) теплову енергію у розмірі 1 927 0513,38грн відповідачем погашено шляхом перерахування відповідної суми платіжним дорученням №352 від 15.03.2023 (а.с.23, зворот).

Предметом спору в даній справі застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором за порушення виконання зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії у вигляді сплати втрат від інфляції та 3% річних.

Заявлені вимоги є обґрунтованими лише частково з наступних підстав.

Укладені сторонамии договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, в силу ст.599 ЦК України, однією з підстав припинення зобов`язань є виконання зобов`язання належним чином.

Отже, зобов`язання з оплати теплової енергії припинилось внаслідок здійснення повної оплати за неї, що мало місце лише 15.03.2023 з порушенням строку його виконання, встановленого договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, вимоги позивача щодо сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних мотивовані.

За розрахунком суду розмір втрат від інфляції за весь період прострочення (до 14.03.2023 включно) складає 729785,90грн і враховуючи, що у справі №911/287/22 вже стягнуто 134 382,29грн втрат від інфляції за період з 01.12.2021 (оскільки у справі №911/287/22 розглянуті відповідні вимоги фактично по листопад 2021 року) по 14.03.2023 складають 595 403,61грн, що більше ніж заявлено позивачем

Розбіжності у розрахунку пов`язані з тим, що позивач нараховує втрати від інфляції на борг наростаючим підсумком і без врахування індексу інфляції на певну частину такого боргу за попередні періоди. При розрахунку втрат від інфляції позивачу для коректного нарахування необхідно було нараховувати втрати від інфляції за кожним місячним періодом поставки теплової енергії окремо, а саме:

- на борг у розмірі 141 159,58грн за спожиту у грудні 2020 року теплову енергію за період з 06.01.2021 по 14.03.2023 (частково оплата здійснена відповідачем за такий період);

- на борг у розмірі 570 292,10грн за спожиту у січні 2021 року теплову енергію за період з 06.02.2021 по 14.03.2023;

- на борг у розмірі 518967,40грн за спожиту у лютому 2021 року теплову енергію за період з 06.03.2021 по 14.03.2023;

- на борг у розмірі 499740,50грн за спожиту у березні 2021 року теплову енергію за період з 06.03.2021 по 14.03.2023;

- на борг у розмірі 197 353,80грн за спожиту у квітні 2021 року теплову енергію за період з 06.04.2021 по 14.03.2023.

Враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлені вимоги у розмірі , заявленому позивачем.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 589045,69грн втрат від інфляції.

Розмір 3% річних за заявлений у даній справі період - з 28.12.2021 по 14.03.2023 складає 70 024,18грн, що менше ніж заявлено позивачем, що пов`язано із нарахуванням позивачем 3% річних включно по 15.03.2023 день оплати, між тим, у такий день зобов`язання вже припинилось виконанням.

Враховуючи зазначене, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 70 024,18грн, а у задоволенні вимог про стягнення 158,43грн 3% річних відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 9886,05грн / (589045,69+70024,18):100*1,5.

У першій заяві по суті позовній заяві позивач вказував, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 038,43грн, однак, заяв про розподіл відповідних судових витрат у певному остаточному розмірі до прийняття рішення у даній справі не подавав, тому питання відшкодування судових витрат відповідного виду судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Комунального некомерційного підприємства «Білоцерківська центральна районна лікарня» Маловільшанської сільської ради про закриття провадження у справі.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Білоцерківська центральна районна лікарня» Маловільшанської сільської ради (ідентифікаційний код 01994764; 09129, Київська обл., Білоцерківський район, с. Озерна, вул. Хмельницького Богдана, 39) на користь фізичної особи-підприємця Ступака Станіслава Миколайовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 70024,18 грн 3 % річних, 589045,69грн втрат від інфляції, а також 9886,05грн в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

4. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 158,43грн - 3% річних.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.09.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова