Рішення

від 18.09.2023 по справі 911/1894/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1894/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Невечера С.А., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Ступака Станіслава Миколайовича до Комунального некомерційного підприємства «Білоцерківська центральна районна лікарня» Маловільшанської сільської ради про стягнення 659 228,30грн, за участі представників від:

позивача не з`явилися;

відповідача Новогребельська І.М. (ордер серії АІ №1440310 від 09.08.2023)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.08.2023 судом (а.с.155-160):

відмовлено у задоволенні клопотання Комунального некомерційного підприємства «Білоцерківська центральна районна лікарня» Маловільшанської сільської ради (далі КНП «БЦ ЦРЛ» МВСР про закриття провадження у справі;

позов задоволено частково та стягнуто з КНП «БЦ ЦРЛ» МВСР на користь фізичної особи-підприємця Ступака Станіслава Миколайовича (далі ФОП Ступак С.М.) 70024,18 грн 3% річних, 589045,69грн втрат від інфляції, а також 9886,05грн в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором;

відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 158,43грн - 3% річних.

04.09.2023 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу (здана для відправлення до суду відділенню поштового зв`язку 01.09.2023), до якої долучено докази направлення відповідної заяви з додатками відповідачу (а.с.163-165).

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 19 200 грн в рахунок відшкодування відповідних витрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.09.2023 розгляд поданої заяви призначено в судовому засіданні на 18.09.2023 о 14:45, встановлено відповідачу строк для реалізації права на подання заперечень або заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з наданням доказів направлення копій позивачу - 5 днів з дня отримання відповідної ухвали (а.с.174-175).

Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету представника позивача адвоката Запаскіна М.Р. 05.09.2023 о 17:26 (а.с.176); копія відповідної ухвали направлена відповідачу поштовим відправленням №0600044063031, яке вручено відповідачу 13.09.2023 (а.с.184).

13.09.2023 суд отримав клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу до 10 000грн з посиланням на те, що заявлений до відшкодування розмір витрат є необґрунтованим, не відповідає реальності таких витрат, розумності їх розміру і є неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, об`ємом наданих послуг, ціною позову тощо (а.с.178-179).

Також, 18.09.2023 судом отримано заперечення відповідача щодо заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, у якій відповідач просить зменшити розмір відповідних витрат (а.с.185-190).

У запереченні відповідач вказує на те, що позивач до закінчення судових дебатів не звертався з клопотанням про розподіл судових витрат на правничу допомогу, а також зазначає, що розмір таких витрат є штучно та суттєво завищеним.

В судове засідання 18.09.2023 представник позивача не з`явився; у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просив розглядати відповідну заяву за відсутності його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.09.2023 підтримав подані клопотання про зменшення розміру витрат та заперечення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, що визначено п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як унормовано ч.3 відповідної статті, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат установлений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11547/19, від 26.10.2022 у справі №911/3001/21, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, від 28.06.2023 у справі №905/1029/22, від 11.07.2023 у справі №916/2664/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позові позивач повідомив про те, що очікує понести судові витрати у зв`язку з розглядом справи у розмірі 25 038,43грн (а.с.1-7). Відповідно до попереднього розрахунку, долученого до позовної заяви, орієнтовний розмір саме витрат на професійну правничу допомогу буде складати 15 000грн (а.с.29-30). Окрім того, у п.3 позовної заяви позивач просив вирішити питання про розподіл судових витрат та вказав, що документальне підтвердження судових витрат позивача буде надано суду не пізніше 5 днів після розгляду справи по суті, отже, посилання відповідача на те, що до закінчення судових дебатів у справі позивач не вказав, що має намір подати відповідні докази помилкові.

Після прийняття рішення у встановлений строк позивачем подана заява про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у сумі 19200 грн з доказами у підтвердження розміру витрат, які позивач має понести (а.с.166-171).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату правової (правничої) допомоги, суд виходить з наступного.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні докази у копіях:

- договір-доручення про надання правничої (правової) допомоги №159 від 01.11.2021, укладений між позивачем (далі клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Арбітріум Ліберті» (далі АО), за яким АО зобов`язується надати правову допомогу позивачу (а.с.166-167, далі договір №159);

- додаткову угоду №2 до договору №159 (а.с.168, далі додаткова угода);

- ордер серії АІ №1169167 від 01.11.2021, виданий АО адвокату Запаскіну М.Р. на підставі вищевказаного договору;

- акт №72/1589/01-09 про надання правничої допомоги від 28.08.2023, складений у підтвердження надання правничої допомоги у справі №911/1894/23, вартість якої становить 19200грн (а.с.169).

- рахунок №72/159/01-08 від 28.08.2023 на суму 19200грн на оплату професійної правничої допомоги адвоката у відповідній справі на суму 19 200грн (а.с.170);

- табель обліку робочого часу №2, відповідно до якого витрачено 8 годин адвокатом Запаскіним М.Р. (а.с.171).

Наданий договір передбачає надання АО позивачу за його дорученням за плату правничої (правової) допомоги щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства; представництво та захист інтересів клієнта, зокрема, в судах тощо.

Сторонами відповідного договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт позивач у справі сплачує АО за надану в межах договору правничу (правову) допомогу визначається сторонами окремою додатковою угодою і є його невід`ємною частиною, яка може бути викладена у формі додатку до договору (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.1 договору він набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022.

Так, додатковою угодою №2 від 31.12.2022 до такого договору сторони визначили обсяг правової допомоги при підготовці та розгляді в суді позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції, 3% річних за прострочення грошового зобов`язання щодо сплати за поставлену теплову енергію за договорами №21734/48 від 26.02.2020 ,№21734/10 від 12.02.2021. Розмір гонорару за 1 годину роботи адвоката відповідно до такої угоди складає 2 400грн, але не менше 2400грн за одне засідання.

В силу п.5 зазначеної додаткової угоди, оплата наданих послуг здійснюється протягом 30 днів з моменту підписання актів про надання послуг. Також, за умовами відповідної додаткової угоди, строк дії договору його сторонами продовжено до 31.12.2024.

Як свідчить акт №72/159/01-09 позивач та АО засвідчили надання наступних послуг на суму 192000грн за вказаним договором та додаткової угодою: надання усних консультацій клієнту щодо предмету спору, підготовка та складання позовної заяви, розрахунок річних та інфляційних втрат 3год, 7200грн; ознайомлення та аналіз відзиву на позову заяву, підготовка та складання заяви про долучення доказів до матеріалів справи 1 год, 2400грн; представництво інтересів клієнта під час засідання у підготовчому провадженні 19.07.2023, 14.08.2023 по 1 год кожне, 2400грн - за кожне засідання; вивчення та аналіз клопотання про закриття провадження, заперечення відповідача 1 год, 2400грн ; представництво інтересів клієнта під час судового засідання з розгляду справи по суті 1 год, 2400грн.

Доказів оплата правової допомоги на момент ухвалення додаткового рішення не надано.

Зазначені витрати підлягають покладенню на відповідача лише частково з наступних підстав.

У даній справі відповідачем подано заяву про зменшення відповідних витрат, у якій він зазначає, що розмір судових витрат, який вказав позивач, є необгрунтованим, а понесені витрати на правничу допомогу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності та співмірності їх розміру.

Як визначено ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі № 902/519/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2023 у справі №924/746/22, від 21.06.2023 №908/3387/21, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У даній справі суд не погоджується з тим, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем мають повністю покладатись на позивача, оскільки розмір таких витрат не є співмірним, розумним, неминучим та пропорційним предмету спору.

Так, оцінивши доводи відповідача про неспівмірність заявлених до стягнення витрат з обсягом виконаної представником відповідача роботи, штучне збільшення часу на надання певної послуги, суд вважає їх обґрунтованими. Так, у акті про надання правничої допомоги розмір часу витраченого адвокатом, за виключенням судових засідань, завжди складає не менше 1 години роботи. Між тим, суд погоджується з представником відповідача про те, що час на ознайомлення з відзивом та його аналіз, складання заяви про долучення доказів (1год), а також аналіз клопотання про закриття провадження у справі (1год) є збільшеним, оскільки для надання відповідних послуг середні витрати часу мали скласти значно меншу тривалість, їх загальна тривалість не могла бути більшою за 1 годину. При цьому, при наданні правової допомоги у даній справі представником частково надавався аналіз доказам, які вже ним досліджувались та оцінювались у іншій справі - 911/287/22, та тим же правовідносинам сторін, що виникли внаслідок укладення відповідних договорів на поставку теплової енергії, правам та обов`язкам сторін, які виникли, змінились та припинені в силу відповідних фактів. З матеріалів справи вбачається, що адвокат не здійснював збір додаткових доказів, окрім наданих позивачем; не звертався з адвокатськими запитами. Також, суд враховує, що загальна тривалість засідань (підготовчого та по суті) у даній справі в суді склала всього 1год 37хв (19.07.2023 14хв; 14.08.2023 38хв, 28.08.2023 45хв).

Суд, розподіляючи витрати на правову допомогу, враховує, що розмір витрат відповідного виду у попередньому орієнтовному розрахунку складав 15 000грн і суттєво збільшений позивачем до 19 200грн, майже на 1/3 від раніше визначеного розміру.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на вищевказані обставини, необхідність та розумність відповідних витрат, враховуючи, що витрати, понесені позивачем не є пропорційними та неминучими, вартість аналогічних послуг інших суб`єктів за 1 годину роботи, обсяг фактично виконаної роботи (наданих послуг) у даній справі, поведінку сторін під час розгляду справи, незначну складність відповідної справи, при розгляді якої частина фактів вже була доведена судовим рішенням у іншій справи, подання заяви про зменшення судових витрат відповідачем, суд вважає, що відповідні витрати мають бути зменшені та на позивача у даній справі підлягає покладенню лише частина витрат, які поніс відповідач на оплату професійної правничої допомоги, враховуючи також часткове задоволення заявлених вимог, а саме у розмірі 10 000грн.

Витрати у розмірі 9200грн, які планує понести позивач, суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов`язання в силу договору, укладеного з АО, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача та АО.

На підставі викладеного, керуючись ст. 126, 129, 232-233, 237-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити клопотання Комунального некомерційного підприємства «Білоцерківська центральна районна лікарня» Маловільшанської сільської ради та зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 10 000грн.

2.Заяву фізичної особи-підприємця Ступака Станіслава Миколайовича про прийняття додаткового рішення щодо стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Білоцерківська центральна районна лікарня» Маловільшанської сільської ради витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

3.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Білоцерківська центральна районна лікарня» Маловільшанської сільської ради (ідентифікаційний код 01994764; 09129, Київська обл., Білоцерківський район, с. Озерна, вул. Хмельницького Богдана, 39) на користь фізичної особи-підприємця Ступака Станіслава Миколайовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 10 000 в рахунок відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

4.Витрати фізичної особи-підприємця Ступака Станіслава Миколайовича на професійну правничу допомогу у розмірі 9200грн покласти на фізичну особу-підприємця Ступака Станіслава Миколайовича.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 25.09.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова