Рішення

від 04.09.2023 по справі 922/1746/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2023м. ХарківСправа № 922/1746/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (Україна, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код особи 40121452) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИРКОН-СК» (Україна, 61027, Харківська обл., місто Харків, вулиця Кричевського, будинок 39, ідентифікаційний код особи 37765621) про стягнення коштів за участю представників:

позивача Єгоров В.С.

відповідача Канівець С.І.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИРКОН-СК» та просить суд:

1. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИРКОН-СК» (код ЄДРПОУ - 37765621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ - 40121452) кошти, в розмірі 4 836 158,08 грн, в тому числі:

- основний борг - 3 636 002,94 грн;

- три проценти річних - 130 360,40 грн;

- інфляційні втрати - 1 069 794,74 грн.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИРКОН-СК» (код ЄДРПОУ - 37765621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ - 40121452) суму судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що в період з 01Л 1.2021 по 25.12.2021 року Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 75515,00 куб. м. на загальну суму 3 636 002,94 грн (з урахуванням вартості транспортування), в той час як Відповідачем не було здійснено оплату за таку поставку.

Ухвалою суду від 03.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 29.05.2023 о 11:40, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Засідання відкладалося з 29.05.2023 по 19.06.2023, з 19.06.2023 по 10.07.2023, з 10.07.2023 по 31.07.2023.

19.06.2023 за вх. 15580 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

23.06.2023 за вх. 16268 позивачем було подано відповідь на відзив.

Надані учасниками справи заяви по суті справи судом було досліджено та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 31.07.2023 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.08.2023 р. о 11:15. Засідання відкладалося з 15.08.2023 по 04.09.2023.

В призначеному на 04.09.2023 судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача висловив часткові заперечення проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, Постачальник, Постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону, у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИРКОН-СК» (далі -Відповідач, Споживач) з 01.11.2021 по 25.12.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом Оператора ГТС від 13.12.2022 № ТОВВИХ-22-13588 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

На виконання зазначеного пункту оператором ГРМ було надано Позивачу вказаний реєстр за Формою № 10 (додається).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу ХП Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М). Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу. Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка додається. Ціна природного газу також підтверджується довідкою Позивача.

Відповідно до пункту 4.4. Договору, Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено). Як вказував позивач, на виконання вказаного пункту Позивачем направлялись на адресу Відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були залишені без уваги.

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

В період з 01.11.2021 по 25.12.2021 року Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 75515,00 куб. м. на загальну суму 3 636 002,94 грн (з урахуванням вартості транспортування), в той час як Відповідачем не було здійснено оплату за таку поставку.

Враховуючи прострочення виконання зобов`язання, позивачем було нараховано відповідачу 3% річних від основного боргу в розмірі 130 360,40 грн та 1 069 794,74 грн інфляційних втрат.

Частково заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, що в період з 11.10.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 25.12.2021 відповідач автоматично був закріплений на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» за ЕІС-кодом 56XQ00011L9II900N, оскільки договір з постачальником природного газу по фіксованій ціні укладений ще не був. Щоб забезпечити своєчасне постачання теплової енергії населенню з початком опалювального сезону, позивач ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальник «останньої надії» здійснював постачання природного газу, який спрямовувався для потреб населення та бюджетної сфери смт.Донець.

Відповідач стверджував, що Постачальник направив рахунок за листопад 2021 року 12.12,2021 року за іншою адресою, а саме: м.Харків, вул.Луганська,31. Ця адреса не має жодного відношення до господарської діяльності відповідача. Таким чином, позивач неналежно виконав вимоги п.4.3.Типового договору про постачання природного газу, відповідач не був обізнаний про обсяги природного газу та його ціну.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»постачальник "останньої надії"- визначений Кабінетом Міністрів України постачальник,який не має права відмовити в укладенні договорупостачання природного газу на обмежений період часу. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом Оператора ГТС від 13.12.2022 № ТОВВИХ-22-13588 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).

Таким чином, у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, що підтверджується і самим відповідачем, об`єми природного газу, спожитого відповідачем, автоматично включаються до портфеля постачальника «останньої надії».

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30 вересня 2015 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник (позивач) зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. Відповідно до п. 3.1. Договору постачання природного газу споживачу здійснюєтьсяз дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системиднем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.Відповідно до п. 4.1. Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Відповідно до п. 4.2. Договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Відповідно до п. 4.3. Договорупостачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договоромне пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо Сторонами це окремо обумовлено). Відповідно до п. 4.4. Договоруспоживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем надано до суду рахунок на оплату (природний газ) № 30442 від 10 грудня 2021 року на суму 1 431 816,30 грн та рахунок на оплату (природний газ) № 2661 від 12 січня 2021 року на суму 2 204 186,64 грн.

Як вбачається з п. 4.4. Договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Відповідно до п. 4.3. Договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного на місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо сторонами це окремо обумовлено).

В якості доказів направлення вказаних рахунків позивачем надано до суду списки згрупованих відправлень, за якими вбачається, що рахунок на оплату № 30442 було направлено відповідачу за адресою - вул. Луганська, буд. 31, в той же час, юридичною адресою відповідача є - вулиця Кричевського, будинок 39 (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). При цьому, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач не змінював адресу свого місцезнаходження починаючи з 2011 року.

Тобто, позивачем було скеровано один із рахунків не на адресу місцезнаходження відповідача. Водночас, враховуючи сталу практику Верховного Суду, пред`явлення позову є фактично вимогою позивача до відповідача про сплату заборгованості. Так, Верховним Судом у постанові від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18 (п. 5.22) вказано наступне:«Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо,так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову».

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 3636002.94 грн за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

Посилання відповідача на розпорядження Харківської ОДА № 214 від 08.05.2020 року, яким відповідачу було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, з транспортуванням теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) мережами, з постачання теплової енергії та рішення сесії Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області № 747-VIII, яким було встановлено тарифи на теплову енергію та послугу з теплової енергії для відповідача відповідно до постанови КМУ № 869 від 01.06.2011 року, як на документи, що вказують на обов`язок відповідача здійснювати постачання теплової енергії - не спростовують висновків про наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Означені документи надають/встановлюють певні права/обов`язки для відповідача щодо третіх осіб, однак жодним чином не регулюються взаємовідносини між позивачем та відповідачем.

Крім цього, відповідно до Правил постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі правила постачання природного газу): Побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» визначає умови для ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та ТОВ «ЦИРКОН-СК». Обидві сторони договору є юридичними особами, що виключає застосування до них терміну «побутовий споживач». У зв`язку з цим, виключається застосування положення п. 24 постанови КМУ від 30 вересня 2015 року № 809.

Відповідно до п. 4.1. Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Позивачем представлено до суду роздруківку з його архівного відділу офіційного сайту з опублікованими цінами на природний газ, тобто підтверджено встановлення ціни природного газу за спірний період.

Таким чином, відповідачем не спростовано висновки суду щодо підтвердження наявності основної суми заборгованості за Договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Позивачем заявлено до стягнення 130360.40 грн. 3% річних та 1069794.74 грн. інфляційних втрат.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Враховуючи те, що рахунок № 30442 на оплату був направлений не за адресою місцезнаходження відповідача, то відповідною вимогою про сплату заборгованості за цим рахунком необхідно вважати саме пред`явлення позову до суду. В свою чергу, позивачем визначено кінцевий строк нарахування, що передує моменту звернення до суду.

У зв`язку із вищевикладеним, суд не вбачає підстав для стягнення похідних вимог, а саме 53546,01 грн. 3% річних та 435802,27 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати рахунку № 30442.

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 636 002,94 грн, трьох відсотків річних - 76 814,39 грн, інфляційних втрат - 633 992,47 грн.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИРКОН-СК» (Україна, 61027, Харківська обл., місто Харків, вулиця Кричевського, будинок 39, ідентифікаційний код особи 37765621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (Україна, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код особи 40121452) заборгованість в розмірі 3 636 002,94 грн, три відсотки річних - 76 814,39 грн, інфляційні втрати - 633 992,47 грн та 65 202,15 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "07" вересня 2023 р.

СуддяЛ.С. Лаврова