Постанова

від 07.12.2023 по справі 922/1746/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року м. Харків Справа №922/1746/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивача Єгоров В.С.,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вх.№2011Х від 29.09.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2023 у справі №922/1746/23 (м. Харків, суддя Лаврова Л.С., повний текст рішення складено 07.09.2023),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИРКОН-СК», м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИРКОН-СК» та просить суд: 1.Стягнути з ТОВ «ЦИРКОН-СК» (код ЄДРПОУ - 37765621) на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ - 40121452) кошти, в розмірі 4 836 158,08 грн, в тому числі: основний борг - 3 636 002,94 грн; три проценти річних - 130 360,40 грн; інфляційні втрати - 1 069 794,74 грн. 2.Стягнути з ТОВ «ЦИРКОН-СК» (код ЄДРПОУ - 37765621) на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ - 40121452) суму судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що в період з 01.11.2021 по 25.12.2021 року Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 75515,00 куб. м. на загальну суму 3 636 002,94 грн (з урахуванням вартості транспортування), в той час як Відповідачем не було здійснено оплату за таку поставку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.09.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИРКОН-СК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість в розмірі 3 636 002,94 грн, три відсотки річних - 76 814,39 грн, інфляційні втрати - 633 992,47 грн та 65 202,15 грн судового збору. Ухвалено видати наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося частково та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2023 у справі №922/1746/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення трьох процентів річних у розмірі 53 546,01 грн та інфляційних втрат у розмірі 435 802,27 грн скасувати; прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення трьох процентів річних у розмірі 53 546,01 грн та інфляційних втрат у розмірі 435 802,27 грн у стягненні яких було відмовлено, задовольнити; судові витрати покласти на відповідача по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» зазначає наступне:

- визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць в якому мав місце факт постачання газу. Саме кінець місяця є початком обрахунку наступного (місячного) строку впродовж якого повинен бути здійснений платіж. З огляду на положення п. 4.4 розділу 4 Типового договору відповідач мав сплатити вартість поставленого природного газу за листопад 2021 до 31.12.2021;

- неотримання рахунку на оплату товару не впливає на обов`язок покупця оплатити товар, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними в постанові №915/641/19 від 29.04.2020;

- рахунок №2661 від 12.01.2022 містить сальдо (борг) щодо відповідача перед позивачем за весь період споживання природного газу, що передував грудню 2021, тобто відповідачу було виставлено вимогу щодо всієї суми заборгованості за спожитий природний газ і в рахунку №2661 від 12.01.2022, який був скерований на належну адресу відповідача.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 у зв`язку із відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №922/1746/23 визначено новий склад суду, а саме: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вх.№2011Х від 29.09.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2023 у справі №922/1746/23. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1746/23. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.

10.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1746/23 (вх.№12280).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 призначено справу №922/1746/23 до розгляду на « 07» грудня 2023 р. об 11:15 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Звернуто увагу учасників судового провадження, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - адвокатом Єгоровим В.С. було надано суду апеляційної інстанції клопотання про його участь у судовому засіданні, призначеному на 07.12.2023 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2023 задоволено клопотання представника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - адвоката Єгорова В.С. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/1746/23, яке відбудеться « 07» грудня 2023 р. об 11:15 год. у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №922/1746/23, яке відбудеться « 07» грудня 2023 р. об 11:15 год. ухвалено провести за участю представника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - адвоката Єгорова В.С. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Повідомлено представника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - адвоката Єгорова В.С., що Інструкція користувача підсистеми відеоконференцзв`язку розміщена на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua, та роз`яснити, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду особі необхідно використовувати комп`ютерну техніку або смартфони з доступом в мережу Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення; за 10 хвилин до початку судового засідання представник зобов`язаний зайти та авторизуватися в системі відеоконференцзв`язку, активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру), перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв`язку та очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні.

До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 07.12.2023 відповідач не з`явився. Ухвала про призначення справи до розгляду доставлена відповідачу в електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Ураховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.12.2023 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, Постачальник, Постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону, у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИРКОН-СК» (далі -Відповідач, Споживач) з 01.11.2021 по 25.12.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом Оператора ГТС від 13.12.2022 №ТОВВИХ-22-13588 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10).

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

На виконання зазначеного пункту оператором ГРМ було надано Позивачу вказаний реєстр за Формою №10 (додається).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу ХП Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М). Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу. Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою Позивача.

Відповідно до пункту 4.4. Договору, Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено). Як вказує позивач, на виконання вказаного пункту Позивачем направлялись на адресу Відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були залишені без уваги.

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

В період з 01.11.2021 по 25.12.2021 Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 75515,00 куб. м. на загальну суму 3 636 002,94 грн (з урахуванням вартості транспортування), в той час як Відповідачем не було здійснено оплату за таку поставку.

Враховуючи прострочення виконання зобов`язання, позивачем було нараховано відповідачу 3% річних від основного боргу в розмірі 130 360,40 грн та 1 069 794,74 грн інфляційних втрат.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 3636002,94 грн за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі. Суд зазначив, що оскільки рахунок №30442 на оплату був направлений не за адресою місцезнаходження відповідача, то відповідною вимогою про сплату заборгованості за цим рахунком необхідно вважати саме пред`явлення позову до суду. В свою чергу, позивачем визначено кінцевий строк нарахування, що передує моменту звернення до суду. У зв`язку із вищевикладеним, суд задовольнив вимоги в частині стягнення 76814,39 грн відсотків річних та 633 992,47 грн інфляційних втрат за рахунком №2661 та відмовив у стягненні 53546,01 грн 3% річних та 435802,27 грн інфляційних втрат за прострочення оплати рахунку №30442.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором.

У даному випадку включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом Оператора ГТС від 13.12.2022 №ТОВВИХ-22-13588 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10).

Таким чином, у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, що підтверджується і самим відповідачем, об`єми природного газу, спожитого відповідачем, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії».

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник (позивач) зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 4.1. Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті.

Відповідно до п. 4.2. Договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 4.3. Договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно до п. 4.4. Договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору в період з 01.11.2021 по 25.12.2021 поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 75515,00 куб.м. на загальну суму 3636002,94 грн (з урахуванням вартості транспортування). Водночас відповідач не здійснив оплату за таку поставку.

Позивачем надано до суду рахунок на оплату (природний газ) №30442 від 10.12.2021 на суму 1 431 816,30 грн та рахунок на оплату (природний газ) №2661 від 12.01.2022 на суму 2 204 186,64 грн.

Суд встановив, що рахунок №30442 від 10.12.2021 було направлено не на адресу місцезнаходження відповідача. Водночас, враховуючи сталу практику Верховного Суду, пред`явлення позову є фактично вимогою позивача до відповідача про сплату заборгованості. Так, Верховним Судом у постанові від 27.08.2019 у справі №911/1958/18 (п. 5.22) вказано наступне: «Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову».

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 3636002,94 грн за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі. Також суд вказав про обґрунтованість заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення оплати рахунку №2661 від 12.01.2022. Як було зазначено вище, суд водночас відмовив у стягненні з відповідача 53546,01 грн 3% річних та 435802,27 грн інфляційних втрат за прострочення оплати рахунку №30442. З огляду на вимоги апеляційної скарги та враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення переглядається саме в цій частині.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та№ 646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Пунктом 4.3 Типового договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 Типового договору).

Тобто, умовами Типового договору передбачено обов`язок позивача сформувати та надати відповідачу рахунок на оплату природного газу в обумовлений між сторонами спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів направлення рахунку відповідачу, позивачем надано до суду список згрупованих відправлень №12.12.2021-акт-1. Зі змісту зазначеного списку вбачається, що позивачем направлено рекомендований лист, зокрема, ТОВ Циркон-СК за адресою: вул. Луганська, 31, Харківській район, Харківська область, м.Харків, 61033.

Водночас, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача є: 61027, місто Харків, вулиця Кричевського, будинок 39. Відомості про належність відповідачу адреси, на яку позивачем відправлена претензія, відсутні.

Тобто, позивачем направлено рекомендований лист не за адресою місцезнаходження відповідача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.08.2019 у справі №911/1958/18 вказав, що законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, враховуючи те, що рахунок на оплату природного газу за листопад 2021 року був направлений позивачем не за адресою місцезнаходження відповідача, то відповідною вимогою про сплату заборгованості необхідно вважати саме пред`явлення позову до суду.

Позивачем визначено кінцевий строк нарахування інфляційних та 3% річних за прострочення оплати рахунку №30442 до 31.03.2023, що передує моменту звернення до суду.

Отже, відсутні підстави для стягнення 53546,01 грн 3% річних та 435802,27 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2022 по 31.03.2023 за прострочення оплати по рахунку №30442 від 10.12.2021. З огляду на що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Щодо посилання апелянта на те, що відповідно до п.4.4 Типового договору саме кінець місяця є початком обрахунку наступного (місячного) строку впродовж якого повинен бути здійснений платіж, колегія суддів зазначає про наступне.

Пунктом 4.3 Типового договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4. Типового договору визначено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Відповідно до пп.3 п.6.2 Типового договору постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки Споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог у порядку, передбаченому Правилами постачання та цим Договором.

Тобто, виникнення у відповідача зобов`язання зі сплати послуг з постачання природного газу до кінця календарного місяця зумовлено виконанням позивачем обов`язку з надання рахунку на оплату такого газу.

Твердження апелянта про те, що кількість отриманого газу доведена споживачу Оператором ГРМ є необґрунтованим, оскільки матеріали справи таких доказів не містять.

Стосовно доводів скаржника про те, що відповідачу було виставлено вимогу щодо всієї суми заборгованості за спожитий природний газ і в рахунку №2661 від 12.01.2022, який був скерований на належну адресу відповідача, колегія суддів зазначає про наступне.

Дійсно, рахунок на оплату №2661 від 12.01.2022 включає в себе відомості про сальдо (борг) станом на 01.12.2021. Водночас, вказаний акт не містить інформації про номенклатуру, кількість та ціну наданої у листопаді 2021 послуги з постачання природного газу. А тому направлення рахунку №2661 від 12.01.2022 із зазначенням суми заборгованості за попередній період не може бути належним доказом виконання позивачем свого обов`язку з направлення рахунку на оплату за листопад 2021 та, відповідно, виникнення у відповідача обов`язку зі сплати заборгованості з цього моменту.

Щодо посилання апелянта на практику Верховного Суду, викладену у постанові №915/641/19 від 29.04.2020, суд вказує про наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні за змістом положення містяться у ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

У рішенні у справі «Тудор проти Румунії» Європейський суд з прав людини вказав, що роль найвищої судової інстанції кожної держави полягає в тому, щоб вирішувати суперечності у судовій практиці. Європейський суд з прав людини дає чітку відповідь: забезпечення єдності судової практики - завдання найвищої судової установи кожної держави. І не тільки Європейський суд з прав людини, а й інші органи Ради Європи відводять саме найвищій судовій установі в державі таку важливу роль.

Однак тлумачення правової норми судом у процесі вирішення спору з метою застосування закону до конкретних правовідносин, які виникли між сторонами, - одночасно і процесуальне право, і обов`язок суду. Жоден суд не може ухвалити рішення, не витлумачивши норму закону, яку він застосовує.

Разом із тим суддівський розсуд - необхідна складова незалежності суду. Знаходячись поза межами прецедентної судової системи, суд проявляє свій розсуд у тому, що вирішує спір, ґрунтуючись виключно на статутному праві, самостійно даючи йому тлумачення, виходячи зі змісту, значення конкретного закону, галузі права і законодавства в цілому у рамках індивідуальних особливостей обставин конкретної справи, що розглядається.

Таким чином, при врахуванні правових висновків Верховного Суду мають враховуватися індивідуальні особливості обставин даної справи та конкретних доказів з урахуванням принципу правової визначеності та верховенства права.

Зі змісту постанови Верховного Суду №915/641/19 від 29.04.2020 вбачається, що умовами укладеного між сторонами договору поставки визначено обов`язок покупця здійснити оплату товару протягом десяти банківських днів з дня отримання товару на підставі рахунку. З огляду на вказані умови договору та наявність доказів отримання товару відповідачем, суд дійшов висновку, що строк оплати за товар у відповідача настав з моменту отримання товару та не ставиться в залежність від факту виставлення рахунку.

Втім, у даній справі умовами договору встановлено, що виникнення у відповідача зобов`язання зі сплати послуг з постачання природного газу до кінця календарного місяця зумовлено виконанням позивачем обов`язку з надання рахунку на оплату такого газу.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Отже, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у вищезазначеній постанові Верховного Суду є нерелевантними для цієї справи, оскільки обставини справи не є подібними зі справою, яка переглядається.

Посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №916/2945/22, як на практику у подібних правовідносинах, колегією суддів до уваги не беруться оскільки норми Господарського процесуального кодексу України не містять обов`язку застосування (врахування) судом висновків, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обставин направлення відповідачеві рахунку на сплату заборгованості за листопад 2021, суд вважає, що наявними у справі матеріалами не підтверджується виникнення у відповідача обов`язку зі сплати заборгованості за природний газ за листопад 2021 до моменту подання позову. У зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування річних та інфляційних втрат за прострочення зі сплати заборгованості за рахунком №30442 від 10.12.2021, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного провадження позивачем не наведено обставин, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення в оскаржуваній частині та задоволення позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2023 у справі №922/1746/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.12.2023.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян