Рішення

від 06.09.2023 по справі 924/470/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2023 р. Справа № 924/470/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Желіхівська О.О., розглянувши матеріали

за позовом ТОВ "Профімед-Сервіс", м.Київ

до ТОВ "8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ, м.Хмельницький

про стягнення оплати за виконані за Договором роботи у розмірі 331 135,90 грн., пеню у розмірі 214 844,86 грн., 3% річних у розмірі 25 776,42 грн. та інфляційні втрати у розмірі 153 478,35 грн..

Представники сторін: не з"явились

Суть спору:

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ТОВ "Профімед-Сервіс", м.Київ до ТОВ "8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ, м.Хмельницький про стягнення 713 560,02 грн..

Ухвалою суду від 02.05.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.07.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Цією ж ухвалою задоволено заяву представника позивача про збільшення позовних вимог від 27.06.2023р., предметом спору слід вважати стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю « 8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІМЕД-СЕРВІС» оплату за виконані за Договором роботи у розмірі 331 135,90 грн., пеню у розмірі 214 844,86 грн., 3% річних у розмірі 25 776,42 грн. та інфляційні втрати у розмірі 153 478,35 грн..

В судовому засіданні від 07.08.2023р. представником відповідача подано суду письмові пояснення в яких проти позову заперечує, зокрема зазначає наступне.

Згідно із п. 3.6. договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року передбачено те, що розрахунки здійснюються генпідрядником після надання субпідрядником підписаних та скріплених печаткою актів виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт (за формою №№ КБ-2в, КБ-3), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника протягом 5 робочих днів.

Положеннями п. 12.4. договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року визначено, що підписання акта приймання - передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Таким чином, умовами вказаного вище договору сторони визначили те, що підставою для здійснення розрахунків між сторонами є підписаний сторонами акт виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт.

Звертає увагу суду не те, що в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт.

З огляду на відсутність підписаного між сторонами акта виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт вказане свідчить про те, що відповідно до умов п. 3.6. договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року у ТОВ « 8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ» не виник обов`язок з оплати на користь ТОВ "Профімед-Сервіс" будь-яких інших платежів за вказаним договором, окрім тих, які здійснені відповідачем на користь позивача за підписаним між сторонами актом виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт № 1 від 11 листопада 2020 року.

Відповідно до п.12.1 договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року завершальним етапом монтажних та пусконалагоджувальних робіт є комісійно оформлений акт відповідності за формою И1 або И2. Після одержання повідомлення субпідрядника про готовність до передачі закінчених будівельно-монтажних робіт генпідрядник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання.

Згідно із п.12.2. договору передача виконаних будівельно-монтажних робіт субпідрядником і приймання їх генпідрядником оформлюється актами про виконані роботи.

Позивач письмово або будь-яким іншим чином не повідомляв відповідача про факт виконання робіт, які зазначені в акті № 1 від 18 грудня 2020 року на загальну суму 331 135,90 грн.; не звергався письмово або будь-яким іншим чином до відповідача з вимогою щодо підписання акта № 1 від 18 грудня 2020 року на загальну суму 331 135,90 грн.

Таким чином, з огляду на те, що будівельні роботи, вказані в акті № 1 від 18 грудня 2020 року на суму 331 135, 90 грн. позивачем фактично виконані не були, у зв`язку із чим відповідачем прийняті бути не могли.

З матеріалів справи вбачається, що датований груднем 2020 року акт № 1 від 18 грудня 2020 року на загальну суму 331 135,90 грн. надісланий на адресу відповідача в якості додатку (копії) до позову по спливу більше 27 місяців після дати його складання.

Вказане свідчить про те, що будь-які роботи, які визначені в акті № 1 від 18 грудня 2020 року на загальну суму 331 135.90 грн., фактично виконані не були.

Матеріали справи не місять будь-яких інших доказів (зокрема: фотозображень результатів робіт; показань свідків або показань посадових осіб виконавця, що були відповідальні за хід виконання договору; актів звірки взаєморозрахунків тощо), які в сукупності дали б суду можливість дослідити і встановити обставини виконання позивачем робіт, які містяться в акті № 1 від 18 грудня 2020 року на суму 331 135, 90 грн.

Відповідно до п.6.4. договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року визначено те, що за порушення строків оплати за виконані роботи з Генпідрядника стягується пеня у розмірі 0.1 % від вартості виконаних робіт, по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Згідно із п.3.6. договору №2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року визначено, що розрахунки здійснюються генпідрядником після надання субпідрядником підписаних та скріплених печаткою актів виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт (за формою №№ КБ-2в. КБ-3), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника протягом 5 робочих днів.

Оскільки, позивачем не доведено наявність у відповідача обов`язку із оплати вартості робіт, вказане свідчить про відсутність правових підстав для стягнення пені, обов`язок по сплаті якої у відповідача відсутній.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, с підставою для відмови у позові.

Згідно із ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п.1 ч.2 ст 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на пропуск позивачем строку на звернення до суду із позовною вимогою про стягнення пені, до даних письмових пояснень відповідачем додано заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно із п.3.6. договору №2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року визначено, що розрахунки здійснюються генпідрядником після надання субпідрядником підписаних та скріплених печаткою актів виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт (за формою №№ КБ-2в, КБ-3), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника протягом 5 робочих днів.

Оскільки, позивачем не доведено наявність у відповідача обов`язку із оплати вартості робіт, вказане свідчить про відсутність правових підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, обов`язок по сплаті яких у відповідача відсутній.

Позивачем до позовної заяви не надано розрахунок суми інфляційних втрат та 3 % річних, з якого не вбачається на яку саме суму нараховані інфляційні втрати та 3 % річних й не зазначено початкову та кінцеві дати періоду нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що позбавляє можливості здійснити перевірку правильності нарахування, як періодів, так і суми інфляційних втрат та 3 % річних.

Представник позивача в засідання суду не з"явився, однак 15.05.2023р. надав суду клопотання про розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в засідання суду не з"явився.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Комунальним некомерційним підприємством "Хмельницький обласний серцево-судинний центр" Хмельницької обласної ради було проведено відкриті торги «Реконструкція Хмельницького обласного кардіологічного диспансеру по вул. Володимирська, 85 в м. Хмельницькому (1-й пусковий комплекс) Коригування» на загальну суму 32 257 050,00 грн. номер оголошення UА-2020-06-18-007603-С. Переможцем зазначеної процедури закупівлі було визначено ТОВ « 8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ», із яким було укладено договір про закупівлю робіт №29 від 29 липня 2020 року за загальну суму 31 757 050,00 гривень.

До виконання вищезазначеного договору ТОВ « 8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ» було залучено ТОВ "Профімед-Сервіс" у якості субпідрядника, у зв`язку із чим між ТОВ « 8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ» (надалі-Генпідрядник) та ТОВ "Профімед-Сервіс" (надалі - Субпідрядник) було укладено договір субпідряду №2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 р. (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Субпідрядник зобов`язується за завданням Генпідрядника виконати і здати в установлений Договором строк Генпідрядникові роботи відповідно до погодженої і затвердженої в установленому порядку кошторисної документації, а Генпідрядник зобов`язується надати Субпідрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати передбачені умовами Договору вихідні дані для виконання робіт з монтажу трубопроводів лікувального газопостачання на об`єкті: "Реконструкція Хмельницького обласного кардіологічного диспансеру по вул. Володимирська, 85 в м. Хмельницькому (1-й пусковий комплекс) Коригування" (роботи) (далі - Об`єкт) (ДК 021-2015-45000000-7 «Будівельні роботи та поточний ремонт»).

У пункті 3.1. Договору зазначено, що договірна ціна визначена на підставі Державних будівельних норм, ДСТУ та становить 1 274 618,00 (один мільйон двісті сімдесят чотири тисячі шістсот вісімнадцять гривень 00 коп.), крім того ПДВ 20% - 254 923,60 (двісті п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять три гривні 60 коп.), разом - 1 529 541,60 (один мільйон п`ятсот двадцять дев`ять тисяч п`ятсот сорок одна гривня 60 коп.).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що договірна ціна за цим Договором може коригуватися (в бік зменшення вартості виконання робіт) в процесі виконання проектних та будівельно-монтажних робіт у наступних випадках:

- зміни обсягів та складу будівельно-монтажних робіт, а також- зміни номенклатури та кількості, якщо такі зміни сталися не з вини Субпідрядника та погоджені Генпідрядником;

- виникнення обставин непереборної сили.

Відповідно до пункту 3.6. Договору розрахунки здійснюються Генпідрядником після надання Субпідрядником підписаних та скріплених печаткою актів виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт (за формою №№ КБ-2в, КБ-3), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Субпідрядника протягом 5 робочих днів.

На виконання своїх зобов`язань за Договором, Субпідрядником було виконано роботи, що підтверджується Актами виконаних робіт за формами №№ КБ-2в та КБ-3 № 1 від 11.11.2020 на загальну суму 560 238,89 грн.; № 1 від 23.11.2020 на загальну суму 191 558,63 грн.; № 1 від 24.12.2020 на загальну суму 13 707,60 грн..

У зв`язку із зменшенням фактичних обсягів виконаних робіт (передбачених п. 3.2. Договору) загальна вартість Договору за сумою всіх Актів склала 1 096 641,02 (один мільйон дев`яносто шість тисяч шістсот сорок одна гривня 02 копійки).

ТОВ « 8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ» було здійснено оплату на розрахунковий рахунок Субпідрядника лише за двома, а саме:

- 30.11.2020 р. на суму 560 238,89 грн. за актом від 11.11.2020 р.;

- 30.12.2020 р. на суму 191 558,63 грн. за актом від 23.11.2020 р..

Акт № 1 від 18.12.2020 на суму 331 135,90 грн. не був оплачений.

Акт №1 від 18.12.2020 на суму 331 135,90 грн. було продубльовано та направлено відповідачу цінним листом з описом 11.04.2023 р. (доказ отримання відповідачем якого підтверджується роздруківкою із сайту Укрпошти за номером відправлення №0407141827572).

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензії №2894 від 10 серпня 2021 року та №3073 від 24 лютого 2023 року з вимогами оплатити заборгованість за виконані роботи по Договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 р.

Заборгованість відповідача за Договором № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 р. становить 331 135,90 грн. за Актом № 1 від 18.12.2020р.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що за порушення строків оплати за виконані роботи з Генпідрядника стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості виконаних робіт, по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

За прострочення ТОВ « 8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ» своїх зобов`язань щодо прийняття та оплати виконаних робіт за Договором, з врахуванням пункту 3.6. Договору, позивачем була нарахована відповідачу пеня у розмірі 194 595,05 грн.

Додатково на підставі ст.625 ГПК України позивачем нараховано відповідачу на суму заборгованості 344 843,50 грн. 3% річних у розмірі 24 112,04 грн. та інфляційні втрати у розмірі 150 009,43 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензії №2894 від 10 серпня 2021 року та №3073 від 24 лютого 2023 року з вимогами оплатити заборгованість за виконані роботи по Договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 р. Однак, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, оплату за виконані за Договором роботи у розмірі 331 135,90 грн., пеню у розмірі 214 844,86 грн., 3% річних у розмірі 25 776,42 грн. та інфляційні втрати у розмірі 153 478,35 грн..

Аналізуючи надані докази, пояснення представників сторін, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Як вбачається із матеріалів справи Комунальним некомерційним підприємством "Хмельницький обласний серцево-судинний центр" Хмельницької обласної ради було проведено відкриті торги «Реконструкція Хмельницького обласного кардіологічного диспансеру по вул. Володимирська, 85 в м. Хмельницькому (1-й пусковий комплекс) Коригування» на загальну суму 32 257 050,00 грн. номер оголошення UА-2020-06-18-007603-С. Переможцем зазначеної процедури закупівлі було визначено ТОВ « 8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ», із яким було укладено договір про закупівлю робіт №29 від 29 липня 2020 року за загальну суму 31 757 050,00 гривень.

До виконання вищезазначеного договору ТОВ « 8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ» було залучено ТОВ "Профімед-Сервіс" у якості субпідрядника, у зв`язку із чим між ТОВ « 8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ» (надалі-Генпідрядник) та ТОВ "Профімед-Сервіс" (надалі - Субпідрядник) було укладено договір субпідряду №2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 р. (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Субпідрядник зобов`язується за завданням Генпідрядника виконати і здати в установлений Договором строк Генпідрядникові роботи відповідно до погодженої і затвердженої в установленому порядку кошторисної документації, а Генпідрядник зобов`язується надати Субпідрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати передбачені умовами Договору вихідні дані для виконання робіт з монтажу трубопроводів лікувального газопостачання на об`єкті: "Реконструкція Хмельницького обласного кардіологічного диспансеру по вул.Володимирська, 85 в м. Хмельницькому (1-й пусковий комплекс) Коригування" (роботи) (далі - Об`єкт) (ДК 021-2015-45000000-7 «Будівельні роботи та поточний ремонт»).

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 3.6. договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року передбачено те, що розрахунки здійснюються генпідрядником після надання субпідрядником підписаних та скріплених печаткою актів виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт (за формою №№ КБ-2в, КБ-3), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника протягом 5 робочих днів.

Положеннями п. 12.4. договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року визначено, що підписання акта приймання - передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Таким чином, умовами вказаного вище договору сторони визначили те, що підставою для здійснення розрахунків між сторонами є підписаний сторонами акт виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт.

Звертає увагу суду не те, що в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт.

З огляду на відсутність підписаного між сторонами акта виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт вказане свідчить про те, що відповідно до умов п. 3.6. договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року у ТОВ « 8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ» не виник обов`язок з оплати на користь ТОВ "Профімед-Сервіс" будь-яких інших платежів за вказаним договором, окрім тих, які здійснені відповідачем на користь позивача за підписаним між сторонами актом виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт № 1 від 11 листопада 2020 року на загальну суму 560 238,89 гривень, №№ 1, 2 від 23 листопада 2020 року на загальну суму 191 558,63 гривень та № 1 від 24 грудня 2020 року на загальну суму 13 707,60 гривень.

Відповідно до п.12.1 договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року завершальним етапом монтажних та пусконалагоджувальних робіт є комісійно оформлений акт відповідності за формою И1 або И2. Після одержання повідомлення субпідрядника про готовність до передачі закінчених будівельно-монтажних робіт генпідрядник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання.

Згідно із п.12.2. договору передача виконаних будівельно-монтажних робіт субпідрядником і приймання їх генпідрядником оформлюється актами про виконані роботи.

Позивач по договору №2020/08/11-01 від 11.08.2020р. письмово або будь-яким іншим чином не повідомляв відповідача про факт виконання робіт, які зазначені в акті № 1 від 18 грудня 2020 року на загальну суму 331 135,90 грн.; не звертався письмово або будь-яким іншим чином до відповідача з вимогою щодо підписання акта № 1 від 18 грудня 2020 року на загальну суму 331 135,90 грн.

На адресу суду 29.08.2023р. позивачем надіслано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р., згідно якого заборгованість за ТОВ « 8Н КЮ ЗЕТ АБСОЛЮТ» складає 344 843,50 грн.

На адресу суду 05.09.2023р. від відповідача надійшло клопотання в якому відповідач зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків від 01.01.2021р. не підписував, у зв"язку із чим є необхідність витребування у позивача оригіналу вказаного доказу.

З матеріалів справи вбачається, що датований груднем 2020 року акт №1 від 18 грудня 2020 року на загальну суму 331 135,90 грн. надісланий на адресу відповідача в якості додатку (копії) до позову по спливу більше 27 місяців після дати його складання.

Також, на адресу позивача відповідачем надіслано лист - повідомлення від 03.08.2023р. №03-08/23 у якому відповідач вказує на те, що позивачем будь - яких робіт, які зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт №1 від 18.12.2020р. на суму 331 135,90 грн. фактично виконано не було, тому відповідачем не буде здійснено підписання даного акта.

Матеріали справи не місять будь-яких інших доказів (зокрема: фотозображень результатів робіт; показань свідків або показань посадових осіб виконавця, що були відповідальні за хід виконання договору; актів звірки взаєморозрахунків тощо), які в сукупності дали б суду можливість дослідити і встановити обставини виконання позивачем робіт, які містяться в акті № 1 від 18 грудня 2020 року на суму 331 135, 90 грн.

Відповідно до пункту 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 910/7446/18, постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 911/1981/20, від 20 квітня 2021 року у справі № 905/411/17, зазначено, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обгрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 910/18384/20 зазначив про те, то суд має дослідити, чи були підрядником фактично виконані роботи за договором підряду, перелік яких зазначений в актах приймання-виконаних будівельних робіт і факт виконання яких відповідач заперечував. Виникнення за підписаним в односторонньому порядку актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, вказаних у цьому акті.

Верховний Суд, мотивуючи відмову у задоволенні позову підрядника про стягнення коштів із замовника, за змістом постанови від 20 квітня 2021 року у справі № 905/411/17, вказав на те, що позивачем не надано доказів: фактичного виконання робіт; повідомлення підрядником замовника про готовність робіт про необхідність їх прийняття; надсилання/вручення підрядником замовнику акта виконаних робіт.

Так, матеріали справи не місять будь-яких інших доказів (зокрема: фотозображень результатів робіт; показань свідків або показань посадових осіб виконавця, що були відповідальні за хід виконання договору; актів звірки взаєморозрахунків тощо), які в сукупності дали б суду можливість дослідити і встановити обставини виконання позивачем робіт, які містяться в акті № 1 від 18 грудня 2020 року на суму 331 135, 90 грн.

Тому, з огляду на те, що будівельні роботи, вказані в акті № 1 від 18 грудня 2020 року на суму 331 135,90 гривень позивачем фактично не були виконані; формування акта № 1 від 18 грудня 2020 року в односторонньому порядку без реального виконання робіт жодним чином не вказує на обов`язок відповідача з оплати вартості таких робіт, які відображені лише в паперовому вигляді, вказане надає суду правові підстави для формування висновку про недоведеність позовної вимоїн щодо стягнення 331 135,90 гривень за роботи за відсутності факту їх виконання.

Відповідно до п.6.4. договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року визначено те, що за порушення строків оплати за виконані роботи з Генпідрядника стягується пеня у розмірі 0.1 % від вартості виконаних робіт, по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Згідно із п.3.6. договору №2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року визначено, що розрахунки здійснюються генпідрядником після надання субпідрядником підписаних та скріплених печаткою актів виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт (за формою №№ КБ-2в. КБ-3), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника протягом 5 робочих днів.

Оскільки, позивачем не доведено наявність у відповідача обов`язку із оплати вартості робіт, вказане свідчить про відсутність правових підстав для стягнення пені, обов`язок по сплаті якої у відповідача відсутній.

Відповідно до п. 6.4. договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року визначено те, що за порушення строків оплати за виконані роботи з Генпідрядника стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості виконаних робіт, по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Згідно із п.3.6. договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року визначено, що розрахунки здійснюються генпідрядником після надання субпідрядником підписаних та скріплених печаткою актів виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт (за формою №№ КБ-2в. КБ-3), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника протягом 5 робочих днів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на те, що позивачем не доведено наявність у відповідача обов`язку із оплати вартості робіт, вказане свідчить про відсутність правових підстав для стягнення пені, яка нарахована на суму, обов`язок по сплаті якої у відповідача відсутній.

Відповідно до п. 3 ч. 3. ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Позивачем до позовної заяви не надано розрахунок суми пені, з якого не вбачається на яку саме суму нараховано пеню та не зазначено початкову та кінцеві дати періоду нарахування пені.

Викладене позбавляє суд можливості здійснити перевірку правильності нарахування, як періодів, так і суми пені.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З урахуванням зазначеного, з огляду на те, що позивачем не доведено розміру пені, вимоги щодо стягнення якої є предметом позовної заяви; здійснено нарахування пені без дотримання вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, вказане надає суду додаткові правові підстави для відмови у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені.

Згідно із п. 3.6. договору № 2020/08/11-01 від 11 серпня 2020 року визначено, що розрахунки здійснюються генпідрядником після надання субпідрядником підписаних та скріплених печаткою актів виконаних проектних та будівельно-монтажних робіт (за формою №№ КБ-2в, КБ-3), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника протягом 5 робочих днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не доведено наявність у відповідача обов`язку із оплати вартості робіт, вказане свідчить про відсутність правових підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, які нараховану на суму, обов`язок по сплаті якої у відповідача відсутній.

Позивачем до позовної заяви не надано розрахунок суми інфляційних втрат та 3 % річних, з якого не вбачається на яку саме суму нараховані інфляційні втрати та 3 % річних й не зазначено початкову та кінцеві дати періоду нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Викладене позбавляє суд можливості здійснити перевірку правильності нарахування, як періодів, так і суми інфляційних втрат та 3 % річних.

З урахуванням зазначеного, з огляду на те, що позивачем не доведено розміру інфляційних втрат та 3 % річних, вимоги щодо стягнення яких є предметом позовної заяви, вказане надає суду додаткові правові підстави для відмови у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Порядок подання доказів, письмових доказів у господарському процесі урегульований статтями 80, 91 ГПК України.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини перша - друга статті 80 ГПК України).

За частиною четвертою статті 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 91 ГПК України).

Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (див. висновок щодо інтерпретації статті 91 ГПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

З огляду на викладене, судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.

Верховний Суд акцентує на тому, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на суд.

Згідно із частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому господарському процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині другої цієї статті, зокрема, письмовими, речовими та електронним доказами.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина перша статті 76 ГПК України).

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Принцип справедливості судового розгляду у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Дотримання процесуального закону є гарантією прав особи у господарському судочинстві та виконання судом його завдання. Саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Усебічність дослідження доказів означає те, що суд враховує аргументи всіх осіб, що беруть участь у справі, дослідження та подальшу оцінку доказів проводить не з позиції однієї зі сторін, а з позиції незалежного арбітра.

Повне дослідження судом доказів передбачає отримання в такому обсязі доказового матеріалу, який був би достатнім для здійснення правильного висновку щодо наявності чи відсутності тих чи інших обставин цивільної справи.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

ЄСПЛ під час розгляду справ неодноразово звертав увагу, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.06.2006р. у справі "Miholapa v. Latvia" (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007р. у справі "Andrejeva v. Latvia" (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011р. у справі "Дія-97" проти України").

Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою справу, зокрема докази, в умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище у порівнянні з опонентом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 03.05.2016 у справі "Летінчич проти Хорватії" (Letincic v. Croatia)).

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).

Відповідно до частини першої статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Тобто, судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження та оцінки судом.

Безпосереднє дослідження доказів тісно пов`язане зі змістом судового доказування, оскільки він є способом сприйняття судом доказів, а також з дотриманням правил про належність та допустимість доказів. Відповідно до принципу безпосередності дослідження судових доказів має проводитися таким чином, щоб суд мав реальну можливість особисто ознайомитися з доказами, які є у справі (див. постанову Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 357/4897/20).

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в статті 86 ГПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини справи.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (частина друга статті 13, частина перша статті 74 ГПК України).

Суд звертає увагу, що витребування в учасника справи в порядку статті 91 ГПК України за клопотанням учасника справи чи з власної ініціативи суду оригіналів письмових доказів насамперед покликано необхідністю забезпечити встановлення достовірності документа, що подається в копії.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду справа № 872/1/22 від 23 лютого 2023 року, справа №915/1145/17 від 17 липня 2018 року, справа № 905/2307/21 (905/496/22) від 30 березня 2023 року.

Суд, звертає увагу, що ухвалами суду від 02.05.2023р. та 15.05.2023р. у позивача витребовувалися оригінали доказів на підтвердження позовних вимог для огляду в судовому засіданні. Однак, позивачем оригінали доказів суду не надано.

Однак, за період розгляду даної справи позивачем вимог ухвал суду від 02.05.2023р. та 15.05.2023р. надати оригінали доказів на підтвердження позовних вимог для огляду в судовому засіданні не виконано.

Дослідження (огляд) господарськими судами оригіналів доказів є обов`язковою умовою повного, всебічного та об`єктивного розгляду позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу - info@profimed-servis.com.ua;

3 - відповідачу - 29000, м. Хмельницький, вул. Петлюри Симона, 54/5, офіс.3.

Виготовлено з АСДС помічник судді Т.М.Козій дата 06.09.2023р.