Рішення

від 07.08.2023 по справі 283/329/23

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/329/23

Провадження №2/283/160/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2023 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Саланди О.М., з секретарем судового засідання Совчик Я.Л., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача Гарбара К.Г., представника відповідача Комунального підприємства «Малинська міська друкарня» Малинської міської ради адвоката Реуса Д.С. про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гарбар К.Г., який діє згідно ордеру серії АМ № 1045486 від 10.02.2023, звернувся до суду з даним позовом до Комунального підприємства «Малинська міська друкарня» Малинської міської ради про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Вимоги позовної заяви мотивує тим, що з 1999 року ОСОБА_1 працювала на посаді брошурувальника 2-го розряду КП "Малинська друкарня". 11.01.2023 директором КП "Малинська друкарня" був прийнятий наказ №1 "Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 " з 11.01.2023 у зв`язку з відсутністю її на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Підставою такого звільнення була доповідна записка інженера - технолога ОСОБА_2 про відсутність ОСОБА_1 на роботі понад десять місяців поспіль та неможливістю отримання інформації від неї про причини відсутності з 24.02.2022 та акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі з 24.02.2022 по 29.12.2022. Вважає, що звільнення ОСОБА_1 з роботи є незаконним.

Просить визнати вищевказаний наказ незаконним, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, завдану незаконним звільненням.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 14.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження, задоволено клопотання представника позивача про витребування від відповідача документів в порядку ст. 84 ЦПК України та виклик свідків.

10.03.2023 на виконання ухвали суду від 14.02.2023 від директора КП "Малинська друкарня" надійшли витребувані судом документи.

15.03.2023 від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

У судове засіданні позивач з`явилась, надала пояснення, що у зв`язку з військовими діями в Україні, 11.03.2022 виїхала за межі України. В перших числах червня 2022 приїхала в Україну для проходження медичної комісії. Перебувала в Україні до 22.06.2022. На роботу в цей період не виходила та повернулась за кордон. 19.10.2022 приходила на роботу до друкарні, спілкувалась з працівниками, повідомляла, що перебувала за кордоном. Підходила до директора друкарні, запитувала чи виходити їй на робоче місце. Директор повідомив, що поки ні, оскільки вибиті вікна. Директор повідомив, що передзвонить. ОСОБА_1 приносила написані нею три заяви на відпустки, які залишила ОСОБА_4 . Виїхала за кордон 30.10.2022, 07.07.2023 повернулась в Україну. Директор знав, що ОСОБА_1 перебуває за кордоном, в нього з нею відбувалась переписка у Вайбері. Директора про те, що ОСОБА_1 перебуває за кордоном також повідомляв її брат. Просить суд поновити на роботі, оскільки її звільнили незаконно.

Представник позивача ОСОБА_5 ,в судовомузасіданні позовнівимоги підтримав,просив задовольнити,з підстав,викладених впозовній заяві,та пояснив,що з24.02.2022року ОСОБА_1 не вийшлана роботучерез війнув Україні.11.03.2022року,переживаючи засвоє життя,виїхала закордон доПольщі.Про те,що позивачзнаходилась закордоном весьцей час,знали директорКП «Малинськадрукарня» тавсі їїколеги пороботі.Позивач зними спілкуваласяв телефонномурежимі.05.09.2022директор КП«Малинська друкарня»Терещенко С.І.зі свогомобільного телефонунадіслав повідомленнячерез мобільнийдодаток "Вайбер"на мобільнийномер телефону ОСОБА_1 попередження від31.08.2022р.про звільненняу зв`язкуз зменшеннямобсягу виробництвата реалізаціїпродукції відповіднодо ст.49-2КЗпП України. 17.10.2022 ОСОБА_1 прибула в Україну. 19.10.2022 року з`явилася на роботі з метою відновлення на робочому місці. Директор КП«Малинська друкарня»повідомив їй,що наданий часроботи длянеї немає.Позивач подаладиректору тризаяви пронадання їйвідпусток.Директор вказавпозивачу передатизаяви ОСОБА_6 ,яка займаєтьсякадровою роботою.Позивач,сподіваючись напозитивне вирішеннясвоїх заяв,передала заяви ОСОБА_6 .30.10.2022року ОСОБА_1 змушена булазнову виїхатиза кордондо Німеччини,про щоусно повідомилакерівника КП«Малинська друкарня».

30.11.2022 директор КП «Малинська друкарня» через додаток «Вайбер» написав ОСОБА_1 лист привітання з днем народження та попросив подати заяву про припинення дії трудового договору у зв`язку з виїздом за межі України, якщо вона не планує найближчим часом повертатись в Україну. ОСОБА_1 відповіла, що найближчим часом повернеться. 19.01.2023 року на адресу місця проживання ОСОБА_1 поштою надійшов оспорюваний Наказ №1 від 11.01.2023р. з супровідним листом №1 від 11.01.223 року, в якому зазначено про можливість отримання трудової книжки за адресою відповідача або надання письмової згоди на пересилку її поштою. В листі зазначено, що пересилати трудову книжку за кордон забороняє п.37 Правил надання послуг поштового зв`язку. Директор КП «Малинська друкарня» знав, що ОСОБА_1 знаходилася за кордоном, а тому не могла з`явитися на робоче місце в період з липня по жовтень 2022 року та з листопада 2022 року по 11 січня 2023 року. В жовтні 2022 року ОСОБА_1 з`явилася на роботі та мала бажання відновити її, однак через заперечення відповідача, змушена знову виїхати за кордон. Вважає, що для звільнення позивача за п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП України не було підстав, оскільки позивач в жовтні 2022 року з`явилась на роботі, вона не була фактично відсутня на робочому місці понад 4 місяці поспіль, відповідач весь час знав, що коли позивач була відсутня на роботі, вона знаходилась за кордоном. Щодо обґрунтуваннястягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу зазначив,що вразі визнаннязвільнення незаконнимі поновленняпрацівника нароботі державагарантує отриманняпрацівником середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу,оскільки такийпрацівник бувнезаконно позбавленийроботодавцем можливостівиконувати своютрудову функціюз незалежнихвід ньогопричин таотримувати заробітнуплату. Щодо обґрунтування стягнення моральної шкоди зазначив, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Незаконне звільнення ОСОБА_1 з посади по 83 ч.1статті 36КЗпП Українипризвело дотого,що вонавідчула невпевненістьу завтрашньомудні,сильну пригніченість.При цьомувона булавпевнена,що яккваліфікований працівник,яка немала жодногодисциплінарного стягненняі віддалапідприємству великучастину свогожиття,працюватиме даліі будезвільнена якпочесний ветеранпраці.Незаконне звільненняпозивача зпосади призвелодо того,що вонавимушена докладатидодаткові зусиллядля організаціїсвого життята життясім`ї.Все цезавдає їйсильних моральнихстраждань.Незаконним звільненнямпозивачу завданоморальної шкоди,яку вонаоцінює врозмірі 6500грн. Проситьсуд визнатинезаконним наказпро припиненнятрудового договоруз ОСОБА_1 ,поновити їїна робочомумісці,стягнути зКомунального підприємства«Малинська друкарня»Малинської міськоїради наїї користьсередній заробітокза весьчас вимушеногопрогулу та стягнути з Комунального підприємства «Малинська друкарня» Малинської міської ради на її користь 6500 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_3 ,в судовомузасіданні заперечивпроти задоволенняпозовних вимогз підстав,викладених увідзиві напозовну заяву,в обґрунтуванняякого зазначив,що відповідачне визнаєпозовні вимогипозивача.При винесенінаказу проприпинення діїтрудового договоруроботодавцем враховувалисьвсі обставинищодо відсутностіпрацівника наробочому місці.29.12.2022старшим інженеромтехнологом ОСОБА_2 було складенодоповідну запискущодо відсутності ОСОБА_1 на робочомумісці понад10місяців підряд,причини відсутностіневідомі.30.12.2022було складенота затвердженоакт провідсутність наробочому місціз 25.02.2022по деньскладення акту.На моментскладення вказанихдокументів танаказу проприпинення трудовихвідносин,позивач булавідсутня наробочому місціпонад 10місяців злипня погрудень 2022.Факт відсутності на робочому місці позивача у період з липня 2022 по грудень 2022 року надав право роботодавцю звільнити працівника на підставі ст. 36 п. 8-3 КЗпП України. Позивач не надала до суду доказів, про те, що вона повідомляла роботодавця про факт та причини її відсутності чи її місце перебування в Україні чи за її межами. Позивач вперіод з24.02.2022по грудень2022була відсутняна робочомумісці,а їїмісцезнаходження булоневідоме,а томуоскаржуваний наказє законнимта непідлягає скасуванню.Вважає заявипозивача пронадання відпустокштучно створеними.При переписціз ОСОБА_7 позивач з`ясовувалаза заяви,які вонаприносила 19.10.2022.Позивач досуду подалакопії заяввід 18.10.2022без будьяких реєстраційнихнаписів.Відповідач неотримував заяввід позивача,тобто питанняпро наданнявідпусток позивачуроботодавцем нерозглядалось.При звільненніпозивачу буловиплачено компенсаціюза 61календарний деньневикористаної відпустки.Роботодавець свійобов`язок,щодо захистусоціальних правпозивача виконаву повному обсязі.Щодо стягненнясереднього заробіткувказав,що вимогане підлягаєзадоволенню зпідстав,що вимогапро поновленняна роботіта скасуваннянаказу відповідачемне визнається,тому похіднавимога,щодо стягненнясереднього заробіткуза часвимушеного прогулутакож непідлягає задоволенню.Щодо стягнення моральної шкоди, вважає її необґрунтованою та безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, так як позивач була відсутньою майже рік на робочому місці, не повідомляла відповідача про своє місце перебування чи місцезнаходження. Просить суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка працює інженером технологом КП «Малинська друкарня» надала пояснення, що директор КП «Малинська друкарня» ОСОБА_7 , дав їй вказівку підготувати доповідну про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці тривалий час з початку війни по теперішній час. ОСОБА_1 на роботі з`явилась лише один раз у жовтні 2022 року, спілкувалась з працівниками друкарні, свідок особисто з ОСОБА_1 не спілкувалась, з заявами про надання відпусток до неї не зверталась. Про те, що ОСОБА_1 знаходиться за кордоном дізналась від працівників друкарні.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка працює спеціалістом відділу кадрів КП «Малинська друкарня» надала пояснення, що з початку війни ОСОБА_1 не з`являлась на роботу, причин чому вона не з`являлась свідок не знала. ОСОБА_1 приходила на підприємство, заходила в бухгалтерію, писала якісь папери. Заяв про надання відпустки від неї свідок не приймала. В матеріалах особової справи є оригінал довідки МСЕК, яку в жовтні принесла ОСОБА_1 . Доповідну записку написала технолог, на підставі якої й видано наказ про звільнення ОСОБА_1 та здійснено повний розрахунок.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка працює брошурувальником КП «Малинська друкарня» надала пояснення, що ОСОБА_1 приходила на підприємство в жовтні 2022 року, підходила до працівників, розмовляла з нею, ОСОБА_1 розповідала, що перебувала за кордоном та прийшла написати заяви на три відпустки, що залишила їх ОСОБА_6 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , який працює печатником КП «Малинська друкарня» надав пояснення, що ОСОБА_1 останній раз бачив на підприємстві влітку 2022, розповідала, що була за кордоном, більше нічого не повідомляла.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який працював директором КП «Малинська друкарня» надав пояснення, що в жовтні 2022 року він бачив ОСОБА_1 , яка прийшла на територію друкарні, підійшла та повідомила, що писатиме заяву, яку саме він не знає. Свідок направив її до безпосереднього керівника і більше він її не бачив. Де ОСОБА_1 увесь час перебувала він не цікавися, на роботу він її не викликав. Запитував у безпосереднього керівника за ОСОБА_1 , вона казала що не знає де вона. Щодо припинення трудового договору повідомляли всіх працівників. Він з свого телефону на " ОСОБА_10 " ОСОБА_11 надіслав повідомлення, в якому привітав з днем народження та запропонував скинути на «Вайбер» заяву про припинення дії трудового договору, або зателефонувати. Оскільки сам не вміє користуватись « ОСОБА_10 », з його слів текст надрукувала його дитина. ОСОБА_1 за трудовою книжкою на підприємство не зверталась. Він особисто дав вказівку про звільнення ОСОБА_1 . Особисто набрав текст наказу та лист повідомлення про звільнення та отримання трудової книжки. Наказ і супровідний лист направляли працівники бухгалтерії. ОСОБА_1 не з`являлась на робоче місце протягом чотирьох місяців, а тому вирішив її звільнити. На запитання головуючого, свідок підтвердив, що витяг переписки із додатку Вайбер, долучений позивачем до матеріалів справи, належить йому та ОСОБА_1 , підтвердив, що саме він вітав її з Днем народження та запитував чи планує вона повертатися із-за кордону.

Аналізуючи покази свідків, суд визнає їх послідовними та вцілому взаємоузгодженими. Кожен із свідків підтвердив той факт, що ОСОБА_1 з`являлася на робочому місці у жовтні 2022 року. Усі свідки, які є працівниками КП «Малинська друкарня», підтвердили той факт, що були поінформовані про перебування ОСОБА_1 у період відсутності на роботі закордонном, безпосередньо від неї або від третіх осіб.

Судом встановлено, що 30.08.1999 ОСОБА_1 прийнята брошурувальницею 2 розряду з 4- годинним робочим днем. 01.07.2000 переведена на 6 - ти годинний робочий день. 14.08.2008 переведена на 8 - ми годинний робочий день. 11.01.2023 звільнена з роботи у зв`язку з відсутністю на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що підверджується копією наказу та копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с 9,48-51).

Згідно повідомлення КП "Малинська друкарня" від 11.01.2023 року № 1, ОСОБА_1 повідомлено про її звільнення через відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, 11.01.2023 повідомлено про необхідність отримати трудову книжку на підприємстві. Додатком до повідомлення зазначено наказ про звільнення від 11.01.2023 №1 ( а.с.10).

Згідно конверту, 11.01.2023 на адресу ОСОБА_1 направлено лист від КП "Малинська друкарня", яке відповідно трекінгу Укрпошти вручено особисто 19.01.2023 (а.с.11,12).

Згідно попередження КП "Малинська друкарня" від 31.08.2022 за підписом директора КП " Малинська друкарня" Терещенка С.І., брошурувальника ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади з 01.11.2022 (а.с.13).

З скріншотів з телефону, наданих позивачем вбачається, що з мобільного номеру з додатку «Вайбер» НОМЕР_1 з підписом абонента ОСОБА_12 надіслано копію попередження 05.09.2022 від 31.08.2022 (а.с.15), з підписом абонента ОСОБА_13 повідомлення від 30.11.2022, з змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 запропоновано написати заяву про припинення дії трудового договору в зв`язку з виїздом за межі України (а.с.16).

Згідно довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 081872 12.12.2022, ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності, дата огляду 17.10.2022 ( а.с.18).

Згідно закордонного паспорта ОСОБА_1 30.10.2022 відкрито візу (а.с.25-26).

Згідно змісту доповідної записки старшого інженера - технолога ОСОБА_2 на ім`я директора КП "Малинська друкарня" від 29.12.2022, ОСОБА_2 ОСОБА_1 відсутня на роботі понад 10 місяців поспіль. Причини такої відсутності їй невідомі (а.с.52).

30.12.2022 директором КП "Малинська друкарня" затверджено Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 станом на 30.12.2022 з 25.02. 2022 по даний час (а.с.53).

Дослідивши обставини справи на підставі наявних доказів у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, свідків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК Укра,їни) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 43 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно дост. 5-1 КЗпП Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини 1 та 2статті 233Кодексу законівпро працюУкраїни працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що 30.08.1999 ОСОБА_1 прийнята брошурувальницею 2 розряду з 4 - годинним робочим днем. 01.07.2000 переведена на 6- ти годинний робочий день. 14.08.2008 переведена на 8 - ми годинний робочий день. 11.01.2023 звільнена з роботи у зв`язку з відсутністю на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що стверджується копією наказу та копією трудової книжки ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення КП "Малинська друкарня" від 11.01.2023 року № 1, ОСОБА_1 повідомлено про її звільнення через відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, 11.01.2023 повідомлено про необхідність отримати трудову книжку на підприємстві. Додатком до повідомлення зазначено наказ про звільнення від 11.01.2023 №1.

Згідноп. 8-3 ст.36КЗпП України підставою припинення трудового договору є відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ(далі Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і триває на даний час.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнятоЗакон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ(далі - Закон № 2136-ІХ).

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХглаву XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю Українидоповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 1 Закону № 2136-ІХна період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

З огляду на вищевикладене, положенняЗакону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніжКодекс законів про працю- мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положеннямЗакону № 2136-ІХ, повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Положеннями процесуальногозакону, який регулює правила розгляду даних справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи, суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини, на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст.12,13та81 ЦПК України).

19 липня 2022року ЗакономУкраїни «Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівУкраїни щодооптимізації трудовихвідносин» №2352-ІХвід 01.07.2022року частину 1статті 36 КЗпП Українибуло доповнено пунктами 8-1, 8-2 і 8-3 такого змісту: 8-1) смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою; 8-2) смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим; 8-3) відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Чотири місяці рахуються від дня, колиЗакон № 2352набрав чинності, тобто з 19 липня 2022 року, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ч.1ст.58 Конституції України).

Дану підставу (п. 8-3 ч.1ст. 36 КЗпП) для припинення трудового договору не слід ототожнювати із звільненням у зв`язку з прогулом (пункт 4статті 40 КЗпП). Для припинення дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані дві обов`язкові умови: 1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці поспіль; 2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).

Вбачається, що у випадку невиконання одночасно двох вищенаведених умов звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом незаконним, наприклад, якщо працівник доведе, що протягом 4 місяців поінформував роботодавця про причини своєї відсутності.

Свідченнями свідків, а також матеріалами справи підтверджено той факт, що роботодавець на момент звільнення позивачки володів інформацією щодо причини її відсутності на роботі, а саме те, що вона знаходилася закордоном.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який є директором КП «Малинська друкарня» підтвердив той факт, що під час перебування позивачки закордоном, спілкувався із нею у формі переписки через додаток вайбер та знав про її перебування закордоном. У засіданні ОСОБА_7 підтвердив, що ОСОБА_1 19.10.2022 року була на території друкарні, заходила до цеху, у якому працювала, спілкувалася з іншими працівниками, що також підтверджується свідченнями інших свідків.

Враховуючи вищевикладене, у директора КП «Малинська друкарня» були відсутні законні підстави для звільнення позивачки за п.8-3 ст. 36 КЗпП України.

Оскільки відповідач не довів законність своїх дій, звільнення ОСОБА_1 відбулося без законних підстав, а тому наказ Комунального підприємства «Малинська друкарня» Малинської міської ради від 11 січня 2023 року № 1 «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 » є незаконним.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Стаття 129-1Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеномузакономпорядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 18ЦПК України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 34 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 06.11.1992року «Пропрактику розглядусудами трудовихспорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Із зазначеного вище слідує, що рішення суду вказує на обов`язок, а не право роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що обов`язок роботодавця видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після проголошення рішення суду, незалежно від того чи набрало рішення законної сили.

Щодо вимогипозивача простягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 5 ст. 235 К3пП у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно висновку, що міститься в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №761/36220/17 зазначено наступне: «Системний аналіз та тлумачення положень статті 235 К3пП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому, причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця.

Аналіз положень К3пП України тапостанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору внаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

Вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

Вичерпний перелік підстав для виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 К3пП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню. Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями К3пП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Склад трудового майнового правопорушення утворюють його елементи, що одночасно є умовами матеріальної відповідальності роботодавця, а саме: неналежне виконання роботодавцем своїх трудових обов`язків (протиправні дії або бездіяльність); наявність майнової шкоди у вигляді втраченої працівником заробітної плати; причинний зв`язок між неналежним виконанням роботодавцем трудових обов`язків і заподіяною шкодою; вина роботодавця. Для притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності необхідні усі чотири вищезазначені умови.»

Зазначені висновки містяться в постановах Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №334/5735/19, від 19 травня 2022 року у справі №200/473/19-а, від 19 жовтня 2022 року, у справі №335/8636/208, від 20 жовтня 2022 року у справі №420/2523/219 від 28 грудня 2022 року, у справі №0460/2675/18, від 29 травня 2023 року у справі № 341/1639/2111.

НормиЗакону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану»від 15березня 2022року не покладають на роботодавця певні обов`язки, а лише визначають можливі варіанти його поведінки в умовах воєнного стану, як і варіанти поведінки працівника.

Разом з тим, звертаючись з позовною заявою, ОСОБА_1 не надала жодного доказу про те, що нею вживалися будь-які дії із запропонованих працівникуЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»для врегулювання трудових відносин в умовах воєнного стану, а саме суду не надано доказів того, що позивач зверталась до роботодавця із заявою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати без обмеження строку.

Долучені до позовної заяви копії заяв про надання відпусток суд не вважає належними доказами, оскільки на них відсутні будь які відмітки роботодавця щодо їх прийняття, як і матеріали справи не містять будь якої інформації, що такі заяви роботодавцем розглядалися та чи приймалися відповідні рішення.

У судовому засіданні позивач підтвердила факт перебування закордоном, а саме у Німеччині. Вона не виявляла бажання продовжувати працювати, в тому числі перебуваючи у приміщенні КП «Малинська друкарня», що останньою не заперечувалося, після звільнення, в тому числі, перебувала за межами України.

Отже, у суду відсутні підстави для притягнення КП «Малинська друкарня» до матеріальної відповідальності шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, в цій частині позов не підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно дост.237-1 КЗпП Українивідшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В силу наведених норм трудового законодавства, підставою відшкодування моральної шкоди є порушення власником або уповноваженим ним органом законних прав працівника, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. ч. 1, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи позовні вимоги в цій частині, суд враховує, що доказів на підтвердження розміру моральної шкоди позивачка суду не надала.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 229, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства « Малинська друкарня» Малинської міської ради про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ КП «Малинська міська друкарня» Малинської міської ради від 11 січня 2023 року за № 1 «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на роботі на посаді брошурувальника 2 розряду КП « Малинська друкарня» з 11.01.2023.

В решті позовних вимогвідмовити.

Сторони мають право оскаржити рішення суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення до Житомирського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Малинська друкарня» Малинської міської ради, адреса: Житомирська область Коростенський район м. Малин вул. С. Бандери, 7, ЄДРПОУ 02466317.

Представник відповідача: ОСОБА_3 , Житомирська область Коростенський район м. малин вул. Грушевського,20.

Повний текст рішення складено 11.08.2023.

Суддя: О. М. Саланда