Постанова від 04.09.2023 по справі 752/6137/19

справа № 752/6137/19 головуючий у суді І інстанції Мазур Ю.Ю.

провадження № 22-ц/824/5659/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича, поданою представником - адвокатом Воробйовим Олексієм Володимировичем, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Київ від 12 грудня 2022 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_1 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просив: поновити строк на оскарження дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо винесення ним постанови від 21.12.2021 про відкриття виконавчого провадження, постанови від 21.12.2021 про стягнення з боржника основної винагороди, постанови від 21.12.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанови від 21.12.2021 про арешт коштів боржника; дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо винесення ним постанови від 21.12.2021 про відкриття виконавчого провадження, постанови від 21.12.2021 про стягнення з боржника основної винагороди, постанови від 21.12.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанови від 21.12.2021 про арешт коштів боржника, визнати незаконними; постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича від 21.12.2021 про відкриття виконавчого провадження - скасувати; постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича від 21.12.2021 про стягнення з боржника основної винагороди - скасувати; постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича від 21.12.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - скасувати; постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича від 21.12.2021 про арешт коштів боржника - скасувати.

Свої вимоги мотивує тим, що 22.09.2021 Київським апеляційним судом винесено постанову у справі № 752/6137/19, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 13.06.2007 у сумі 10 000,00 доларів США. 21.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним Артемом Володимировичем було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_2, про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. ОСОБА_1 зазначає, що оскільки вказані постанови винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним Артемом Володимировичем з перевищенням меж його повноважень, визначених законом, а накладення арешту на кошти у банківських установах порушує права ОСОБА_1 , позбавляючи його можливості отримувати пенсію з карткового рахунку, вносити кошти на погашення споживчого кредиту, що негативно впливає на його подальшу кредитну історію, тому останній просить суд визнати дії приватного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов незаконними та скасувати дані постанови.

Враховуючи зазначене, заявник просить скаргу задовольнити.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.07.2022 року відкрито провадження у цивільній справі за вищезазначеною скаргою та зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича надати належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 уточнив вимоги скарги доповнивши її вимогами про скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В. від 24.12.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про арешт всього майна боржника та про арешт частки боржника у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фарес-Проект».

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо винесення ним постанови від 21.12.2021 про відкриття виконавчого провадження, постанови від 21.12.2021 про стягнення з боржника основної винагороди, постанови від 21.12.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанови від 21.12.2021 про арешт коштів боржника - незаконними.

Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича від 21.12.2021 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 13.06.2007 в сумі 10 000,00 доларів США, згідно виконавчого листа № 752/6137/19, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 17.12.2021.

Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича від 21.12.2021 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення з боржника основної винагороди.

Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича від 21.12.2021 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича від 21.12.2021 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 про арешт коштів боржника.

Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича від 24.12.2021 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 про арешт всього майна.

Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича від 24.12.2021 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 про арешт частки боржника у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фарес-Проект».

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пишний Артем Володимирович, через представника - адвоката Воробйова Олексія Володимировича, подав апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», хоч порядок накладення арешту закріплений у ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що суд також помилково не застосував ч. 1 ст. 1074 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Апелянт наголошує на правомірності винесення постанов виконавчого провадження. Пояснює, для забезпечення реального виконання боржником рішення приватний виконавець виніс постанову у виконавчому провадженні НОМЕР_2, якою наклав арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Зазначає, що у постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику». Стверджує, що вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування заробітної плати чи пенсії. Вважає, що дії приватного виконавця є законними та такими, що вчинені в межах чинного законодавства.

Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що виконавчий лист № 752/6137/19 відповідає всім вимогам закону, відсутні підстави, закріплені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», для повернення виконавчого листа стягувачу. Натомість виконавчий лист має описку (з однієї сторони документа) у прізвищі боржника, але всі інші дані (у тому числі резолютивна частина рішення), за якими можна ідентифікувати особу - вірні. Зазначає, що встановивши, що виконавчий лист № 752/6137/19 дійсно має описку, стягувачем було направлено до Голосіївського районного суду м. Києва заяву, в якій він просив постановити ухвалу про виправлення помилки, допущеної при оформленні виконавчого листа. Вказує, що станом на час подання апеляційної скарги ухвала про виправлення описки в реєстрі відсутня. На думку апелянта, права та законні інтереси боржника не є порушеними, оскільки описка допущена судом і у зв`язку з цим вже подана заява про її виправлення.

Окрім того зауважує, що поважні обставини унеможливили надання будь-яких письмових заперечень та матеріалів справи до суду першої інстанції.

Також у апеляційній скарзі приватний виконавець зазначав, що у зв`язку з розглядом справи очікує понести судові витрати, що складаються з витрат на правову допомогу та судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 30 536 грн. 80 коп., докази понесення яких будуть надані відповідно до ст. 141 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Однак відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.01.2021 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми позики - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2021 постановлено апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02.01.2021 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 13.06.2007 в сумі 10 000 доларів США. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги в сумі 6 740 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17.11.2021 виправлено в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 22.09.2021 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми позики допущену описку. В резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 22.09.2021 вважати правильною дату рішення суду першої інстанції, що оскаржувалось «28 січня 2021 року».

Рішення набрало законної сили 22.09.2021.

17.12.2021, на примусове виконання рішення суду у зазначеній справі заявнику був виданий виконавчий лист, який було подано до виконання.

21.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пишним Артемом Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Також приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пишним Артемом Володимировичем 21.12.2021 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 27 284,60 грн.; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 21.12.2021, загальна сума яких становить 510,00 грн.

Крім того, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пишним Артемом Володимировичем 21.12.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника, в якій зазначено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що особою, якою подано скаргу, доведено, що права та законні інтереси, як боржника, були порушені внаслідок винесення 21 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пишним Артемом Володимировичем постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що винесення приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним А.В. постанови від 21.12.2021 про накладення арешту на кошти боржника є передчасним, оскільки ця постанова в порушення закону винесена ним до виявлення конкретних розрахункових рахунків боржника у банках чи інших фінансових установах. Разом з цим, зазначені вище оскаржувані постанови приватного виконавця стосуються, як слідує із текстів постанов, прав та обов`язків третьої особи, а не стягувача. Одночасно ці постанови зачіпають інтереси скаржника, оскільки в цих постановах зазначений реєстраційний номер облікової картки платника податків саме скаржника, а накладені даними постановами арешти на кошти та майно стосуються саме активів скаржника.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до п. 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

За пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Виходячи з положень Закону України «Про виконавче провадження», на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. А перевірка виконання рішення суду здійснюється вже після відкриття виконавчого провадження.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2, у відповідності до п. 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, містить необхідні та вичерпні реквізити щодо дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову, боржника, стягувача, резолютивної частини виконавчого документа, посилання на норму закону, на підставі якої винесено постанову, порядку оскарження постанови та інші відомості, визначені Інструкцією.

Проте, у вказаній постанові у графі боржник дійсно прізвище зазначено помилково, замість ОСОБА_1 ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі виконавчих листів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави повернення стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення виконавчого документа, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 21 грудня 2021 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 752/6137/19, виданого 17 грудня 2021 року.

Суд першої інстанції помилково не дослідив та не взяв до уваги, що саме виконавчий лист № 752/6137/19 від 17 грудня 2021 року, виданий Голосіївським районним судом м.Києва, на підставі якого приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 від 21 грудня 2021 року, містить описку у зазначенні відомостей про прізвище боржника.

Водночас у розумінні положень ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист № 752/6137/19, виданий Голосіївським районним судом м. Києва 17 грудня 2021 року, містить всі передбачені законом відомості, зокрема, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дату народження боржника - фізичної особи.

Таким чином, у приватного виконавця були відсутні передбачені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» підстави повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, оскільки виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, апеляційний суд бере до уваги, що сукупність матеріалів справи дає змогу суду дійти висновку, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) - особа, яка подала скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича, і є відповідачем у справі № 752/6137/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми позики та відповідно боржником у виконавчому провадженні.

Виконавчий лист № 752/6137/19 від 17 грудня 2021 року, виданий Голосіївським районним судом м. Києва, на підставі якого приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 від 21 грудня 2021 року, видано у справі № 752/6137/19 на виконання постанови Київського апеляційного суду від 22.09.2021, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02.01.2021 скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 13.06.2007 в сумі 10000 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги в сумі 6740 грн.

Таким чином, очевидним є висновок про те, що боржником у справі № 752/6137/19 є ОСОБА_1 . Відповідно, боржником у виконавчому листі № 752/6137/19 від 17 грудня 2021 року, виданому Голосіївським районним судом м. Києва, на підставі якого приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 від 21 грудня 2021 року, може бути лише ОСОБА_1 .

Вказані обставини додатково підтверджують, що Голосіївський районний суд м. Києва під час видачі виконавчого листа № 752/6137/19 від 17 грудня 2021 року допустив описку у відомостях про прізвище, ім`я, по батькові боржника.

Відповідно до положень ч. 1ст. 432 ЦПК України така описка у виконавчому листі, допущена при його оформленні або видачі може бути виправлена судом, який видав виконавчий документ, за заявою стягувача або боржника, а не шляхом визнання дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо винесення ним постанови від 21.12.2021 про відкриття виконавчого провадження незаконної та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича від 21.12.2021 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 13.06.2007 в сумі 10 000,00 доларів США, згідно виконавчого листа № 752/6137/19, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 17.12.2021.

Дійшовши висновку, що у виконавчому документі у справі судом першої інстанції невірно зазначено відомості про боржника, що зі свого боку було підставою для внесення приватним виконавцем таких відомостей до постанов виконавчого провадження НОМЕР_2, апеляційний суд критично оцінює висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані постанови приватного виконавця стосуються, як слідує із текстів постанов, прав та обов`язків третьої особи, а не стягувача.

Окрім того, суд першої інстанції, помилково не взявши до уваги, що невірне зазначення відомостей про боржника у виконавчому документі та, відповідно, й у виконавчому провадженні щодо примусового виконання судового рішення в даній справі є опискою, та постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Також апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність винесення приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним А.В. постанови від 21.12.2021 про накладення арешту на кошти боржника до виявлення приватним виконавцем конкретних розрахункових рахунків боржника у банках чи інших фінансових установах.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним А.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

24.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним А.В. винесено постанову про арешт майна боржника, якою постановлено накласти арешт на все майно, що належить боржнику.

Також, 24.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним А.В. винесено постанову про арешт майна боржника, якою постановлено накласти арешт на частку учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарес-Проект» (ЄДРПОУ 33629022), що належить боржнику.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

За приписом ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язує виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.

За приписами ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 15-1Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1Закону України "Про теплопостачання",статті 18-1Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України`Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

За приписом ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Порядок зняття арешту з майна (коштів) боржника регламентований ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписом вказаної норми у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як встановлено судом, приватний виконавець наклав арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках в банківських установах, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику, тому жодних неправомірних дій з боку виконавця щодо подальшого накладення арешту банківською установою на пенсійний або зарплатний рахунок не є порушенням з боку державного виконавця і не свідчить про незаконність постанови останнього про арешт.

Отже, зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені законодавчі норми, апеляційний суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови приватний виконавець діяв правомірно, в межах своїх повноважень та у відповідності з вимогами Закону № 1404-VIII,а тому підстави для задоволення скарги в цій частині також відсутні.

Окрім того, суд першої інстанції, констатуючи, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пишним А.В. не виконано вимоги ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 04.07.2022 року та не надано суду належним чином завіреної копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2, не врахував відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів належного отримання приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пишним Артемом Володимировичем копії ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 04.07.2022 року. Поряд з цим обставина ненадання приватним виконавцем суду письмових заперечень на скаргу не може бути підставою для задоволення такої скарги.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувані ОСОБА_1 дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича є правомірними, вчинені приватним виконавцем у межах своїх повноважень та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах закону, а висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги.

Окрім того, відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Таким чином, судовий збір, сплачений приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним Артемом Володимировичем при поданні апеляційної скарги у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича, подану представником - адвокатом Воробйовим Олексієм Володимировичем, - задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Київ від 12 грудня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова