Постанова

від 11.09.2023 по справі 823/128/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 823/128/17

адміністративне провадження № К/9901/32489/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Васильєва І. А. - головуючий суддя, судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Черкаської митниці ДФС на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 (суддя Рідзель. О. А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 (головуючий суддя Файдюк В. В., судді Коротких А. Ю., Літвіна Н. М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії»</a> (далі - ТОВ «Черкаський завод автохімії») до Черкаської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення, повернення надмірно сплачених коштів,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ТОВ «Черкаський завод автохімії» звернулося до суду з позовом до Черкаської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Державної казначейської служби України, в якому просило:

- визнати неправомірним рішення про коригування митної вартості від 16.08.2016 №902060000/2016/203871/1;

- визнати неправомірним рішення Черкаської митниці ДФС від 11.11.2016 №1209/10/23-70-19-43;

- визнати неправомірною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів від 17.08.2016 №902060000/2016/00222;

- стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму митних платежів (ПДВ) у загальному розмірі 77 434,20 грн, у тому числі за деклараціями №902060000/2016/204304 у сумі 26 616,06 грн, №902060000/2016/203995 у сумі 25 546,38 грн та №902060000/2016/203888 у сумі 25 271,58 грн на п/р № НОМЕР_1 у філії АТ «Укрексімбанк» м. Черкаси, МФО 322313.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання зовнішньоекономічного контракту від 24.06.2016 №30 та доповнення до нього від 24.06.2016 № 2, укладеного між позивачем та «MWS AutoChemia GMbH» (Німеччина), на територію України здійснювалась поставка «полімер етилену низького тиску, високої густини, в гранулах» за ціною 1,66218 євро/кг в кількості 66,000 тонн на загальну суму 76 890,00 євро (без ПДВ). На підтвердження митної вартості товарів позивачем надано до Черкаської митниці ДФС документи, що підтверджують митну вартість товарів. Проте під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган виснував, що в наданих декларантом документах наявні розбіжності та відсутні всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, що і стало підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару від 16.08.2016 №902060000/2016/203871/1 та картки відмови у митному оформленні товарів №902060000/2016/00222, які позивач уважає безпідставними та протиправними.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 29.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017, позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості від 16.08.2016 №902060000/2016/203871/1; рішення від 11.11.2016 №1209/10/23-70-19-43; картку відмови у митному оформленні товарів №902060000/2016/00222, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення та картка відмови у митному оформленні прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню, оскільки документи, що надавались позивачем митному органу при митному оформленні не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, задекларовану позивачем, при цьому відповідач безпідставно скоригував митну вартість ввезеного позивачем товару за другим методом.

Черкаська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У касаційній скарзі відповідач доводить невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, крім того позивач не надав додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.10.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Позивач та інші учасники справи заперечень та/або пояснень суду не надали.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 16.08.2016 до Черкаської митниці ДФС позивач подав митну декларацію №902060000/2016/203871, згідно з якою задекларовано товар «полімер етилену, низького тиску, високої густини, в гранулах» за митною вартістю, визначеною відповідно до статті 58 Митного кодексу України (далі - МК України) за основним методом (ціною договору), у сумі 1,66218 євро/кг.

На підтвердження митної вартості товарів позивач надав такі документи:

- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 24.06.2016 № 30;

- доповнення від 21.07.2016 № 2 до зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 24.06.2016 № 30;

- міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 11.08.2016 № CZ TY 3931745;

- платіжні доручення № 740, № 741, № 743, № 744, № 745;

- інвойс від 12.08.2016 № 201600154;

- інвойс від 11.08.2016 № 2960019524;

- проформу-інвойс від 21.07.2016 № 0039/2016;

- експертний висновок ТПП від 15.08.2016 № 0-484;

- митну декларацію країни експорту від 11.08.2016 № MRN 16CZ6200002IGMIHJ8.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, відповідач визначив, що у наданих декларантом документах наявні розбіжності та відсутні всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме:

1) до митного оформлення надано інвойс від 11.08.2016 № 2960019524, у якому зазначена вартість товару 25 630,00 євро, що не відповідає відомостям, зазначеним в експортній декларації країни відправлення від 11.08.2016 №16CZ6200002IGMIHJ8 (яка посилається на указаний інвойс№ 2960019524) з зазначеною вартістю 701 523,00 чеських крон, що становить 25 958,29 євро згідно з даними Національного Банку України станом на 11.08.2016;

2) надане до митного оформлення експертне заключення від 15.08.2016 № О-484 не містить аналізу ринку виробника товару - Чехії, а містить аналіз ринку подібних товарів Індії, США, ОАЕ, Саудівської Аравії;

3) встановлено невідповідність заявленої декларантом митної вартості та вартості ідентичних товарів, які продавались на експорт в Україну, у максимально наближений період до ввезення даної партії (МД №902060000/2016/203806 від 12.08.2016).

Митний орган зазначив, що декларантом не надано об`єктивні, документально підтверджені дані щодо зменшення фактурної вартості товару порівняно з наявною інформацією про вартість ідентичного товару, у зв`язку з чим визначена та заявлена декларантом митна вартість товару за ціною угоди не відповідає «дійсній вартості товару» в розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947, відтак виснував, щодо наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а обраний метод її визначення не підтверджений належним чином документально.

Так згідно з пунктом 2 зовнішньоекономічного контракту №30 вартість товару погоджується сторонами шляхом підписання доповнень до зазначеного зовнішньоекономічного контракту, також пунктом 5 цього контракту передбачено 100% попередню оплату за товар якщо інше не передбачено доповненнями на окрему партію товару, відповідно до доповнення від 21.07.2016 № 2 до контракту №30, яке підписано на поставку товару у кількості 66 тонн та на загальну вартість 120 000,00 євро, передбачено також 100% попередню оплату.

До митного оформлення надана проформа-інвойс від 21.07.2016 №0039/2016 на загальну суму 120 000,00 євро, кількість товару 66 тонн (тобто, вартість одного кілограма товару становить 1,82 євро). Також до митного оформлення надані платіжні доручення (№ 740 на суму 4295,25 євро; № 741 на суму 14 000,00 євро;

№ 743 на суму 42 000,00 євро; № 744 на суму 25 000,00 євро; № 740 на суму

34 704,75 євро), які підтверджують здійснення попередньої оплати у сумі 120 000,00 євро.

Отже, відповідно до попередньої оплати, фактично сплачена вартість товару за 1 кг становить 1,82 євро, що відрізняється від даних, зазначених у інвойсі від 12.08.2016 №201600154, де вартість 1 кг товару зазначено 1,66218 євро та суперечить положенням зовнішньоекономічного договору № 30 та доповнення № 2 від 21.07.2016 до нього.

У зв`язку із зазначеним та на підставі положень статті 53 МК України митний орган електронним повідомленням витребував у декларанта додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (що містять аналіз ринку виробника та продавця товару), або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач повідомив про неможливість надання додаткових документів.

За результатом перевірки в рамках проведеної консультації в порядку статті 57 МК України Черкаською митницею ДФС встановлено, що декларантом надано неповні відомості про митну вартість товарів та невірно обраний метод її визначення. Відомості, що містяться в наданих декларантом документах, не підтверджені належним чином документально та не дають змоги перевірити числове значення заявленої митної вартості товару. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 МК України. В ході проведення консультації також встановлено, що у декларанта відсутня інформація про вартість ідентичних товарів, проданих на експорт в Україну у максимально наближений період до ввезення даної партії товарів.

На підставі зазначеного митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 16.08.2016 №902060000/2016/203871/1, при коригуванні був застосований другий метод визначення митної вартості за ціною щодо ідентичних товарів, проданих на експорт в Україну у максимально наближений період на однакових комерційних умовах, приблизно такою ж кількістю відповідно до митної декларації №902060000/2016/203806 від 12.08.2016.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення митниця визначила те, що документи, які позивач надав для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, крім того позивач не надав усі додатково витребувані митним органом документи.

Приймаючи оскаржуване рішення, митний орган виснував, що до митного оформлення надана проформа-інвойс від 21.07.2016 №0039/2016 на загальну суму 120 000,00 євро, кількість товару 66 тонн (тобто, вартість одного кілограма товару становить 1,82 євро), та платіжні доручення, які підтверджують здійснення попередньої оплати у сумі 120 000,00 євро, відтак , відповідно до попередньої оплати, фактично сплачена вартість товару за 1 кг становить 1,82 євро, що відрізняється від даних, зазначених у інвойсі від 12.08.2016 №201600154, де вартість 1 кг товару зазначено 1,66218 євро та суперечить положенням зовнішньоекономічного договору № 30 та доповнення № 2 від 21.07.2016 до нього.

Суди попередніх інстанцій, спростовуючи такі висновки митного органу посилались на те, що відповідно до положень статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, тобто визначення ціни за договором є істотною умовою договору купівлі-продажу і ці умови визначаються сторонами угоди.

Для визначення ринкової ціни недостатньо порівнювати ціни на аналогічні товари, такі ціни мають скластись за аналогічних умов поставки (період укладення контракту, місце укладення контакту, базисні умови поставки, обсяг товару, умови оплати, у тому числі щодо необхідності встановлення передоплати, гарантії, застосування акредитиву тощо).

Суди виснували, що митний орган не обґрунтував належним чином неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не врахував висновок від 15.06.2016 №О-484 року Черкаської торгово-промислової палати, яким ринкова вартість ввезеного позивачем товару в цінах діючих на момент експертного висновку (червень-серпень 2016 року) становила - 1,66128 євро/кг.

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 24.06.2016 № 30, ціна товару узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод, загальна сума контракту становить 435 000 євро, дорівнює вартості всіх партій товару, переданих по цьому контракту відповідно до оплачених інвойсів, умовами оплати визначена передоплата в розмірі 100%. Відповідно до доповнення до вказаного контракту від 24.06.2016 № 2 продавець зобов`язується відвантажити покупцю товар в кількості 66 тонн відповідно до прийнятих заявок покупця в період липня - жовтня 2016, остаточна ціна встановлюється в інвойсі на кожну партію товару.

Позивачем до митного оформлення ввезеної частини законтрактованого відповідно до доповнення від 24.06.2016 № 2 до контракту від 24.06.2016 № 30 товару надавалися платіжні доручення на загальну суму 120 000,00 євро за 66 тонн, що свідчить про повне виконання позивачем доповнення від 24.06.2016 № 2 та контракту від 24.06.2016 № 30 щодо, зокрема, 100% передоплати за поставлений товар.

Відтак, митний орган, виходячи із положень статті 58 МК України, дійшов висновку, про те, що фактично сплачена вартість товару за 1 кг становить 1,82 євро.

Оскільки умови контракту від 24.06.2016 № 30 та доповнення від 24.06.2016 № 2 до нього, проформа-інвойс від 21.07.2016 № 0039/2016, а також надані платіжні документи, які підтверджували повну оплату товару за вартістю 1,82 євро/кг, суперечили інвойсу від 12.08.2016 №201600154, де вартість 1 кг товару визначена 1,66218 євро/кг, митний орган витребував додаткові документи у позивача на підтвердження заявленої ним митної вартості за ціною договору.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, надаючи правову оцінку діям та рішенню митного органу, цим доводам відповідача та розбіжностям у наданих документах належну оцінку не дали, констатувавши лише, що сторони договору вільні у визначенні його істотних умов, до яких відноситься і ціна угоди.

Колегія суддів, не заперечуючи свободу волі сторін при укладенні договорів, зауважує, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що ринкова вартість товарів та ціна договору у цивільно-правових відносинах не завжди тотожна митній вартості товару відповідно до статті 58 МК України, правильність визначення якої є предметом контролю митних органів.

Крім того, надаючи оцінку діям митного органу щодо визначення митної вартості ввезеного позивачем товару за другим методом (ціною договору щодо ідентичних товарів, проданих на експорт в Україну у максимально наближений період на однакових комерційних умовах, приблизно такою ж кількістю) відповідно до митної декларації №902060000/2016/203806 від 12.08.2016, суди виснували, що для визначення ринкової ціни недостатньо порівнювати ціни на аналогічні товари, такі ціни мають скластись за аналогічних умов поставки (період укладення контракту, місце укладення контакту, базисні умови поставки, обсяг товару, умови оплати, у тому числі щодо необхідності встановлення передоплати, гарантії, застосування акредитиву тощо).

Разом з тим, на думку Колегії суддів Верховного Суду, такий висновок про протиправність дій митного органу є передчасним з огляду на те, що судами вказана митна декларація №902060000/2016/203806 від 12.08.2016, на підставі якої здійснювалось коригування митної вартості, досліджена не була, відтак, не спростовано або не підтверджено, що критерій аналогічності відносно періоду укладення контракту, місця укладення контакту, базисних умов поставки, обсягу товару, умов оплати тощо митним органом був дотриманий.

Крім того, судами попередніх інстанцій скасовано рішення Черкаської митниці ДФС, викладене у листі від 11.11.2016 №1209/10/23-70-19-43, яким на підставі частини дев`ятої статті 55 МК України з урахуванням документів, наданих позивачем листом від 07.11.2016 вх. № 3656/10/23-70-00-42, відмовлено у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів, випущених у вільний обіг у зв`язку зі сплатою митних платежів, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.08.2016 №902060000/2016/203871/1, за митною декларацією від 17.08.2016 №902060000/2016/204304.

Разом з тим, жодних доводів, арґументів, обставин чи доказів щодо відповідності або невідповідності оскаржуваного рішення Черкаської митниці ДФС, викладеного у листі від 11.11.2016 №1209/10/23-70-19-43, та обставин його прийняття критеріям статті 2 КАС України, судами не досліджено та в мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій не наведено.

Згідно зі статтею 242 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За наведених обставин касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу митного органу, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності рішень відповідача передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Згідно з положеннями статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не надали оцінку фактичним обставинам, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Черкаської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 - скасувати.

Справу № 823/128/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії»</a> до Черкаської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення, повернення надмірно сплачених коштів направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк

Судді Верховного Суду