Ухвала

від 12.09.2017 по справі 823/128/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/128/17 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Коротких А.Ю.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської митниці ДФС Державної фіскальної служби України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський завод авто хімії до Черкаської митниці ДФС Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та повернення надмірно сплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський завод авто хімії до Черкаської митниці ДФС Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та повернення надмірно сплачених коштів - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості від 16 серпня 2016 року №902060000/2016/203871/1;

Визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської митниці Державної фіскальної служби України №1209/10/23-70-19-43 від 11 листопада 2016 року;

Визнано протиправним та скасовано картку відмови у митному оформленні товарів №902060000/2016/00222.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити розгляд за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та MWS AutoChemia GMbH (Ляйпциг Германія) укладено зовнішньоекономічний контракт від 24 червня 2016 року №30 та доповнення до нього від 24 червня 2016 року, згідно якого на територію України здійснювалась поставка полімер етилену низького тиску, високої густини, в гранулах за ціною 1,66218 Євро/кг. в кількості 66,000 тон на загальну суму 76 890, 00 Євро (без ПДВ).

16 серпня 2016 року позивачем подано до Черкаської митниці ДФС ЕМД № 902060000/2016/203871 з визначенням вартості придбаних товарів за ціною контракту.

До зазначеної ЕМД для підтвердження митної вартості також додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 24 червня 2016 року № 30; доповнення № 2 від 21 липня 2016 року до зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 24 червня 2016 року № 30; міжнародна автомобільна накладна (СМR) від 11 серпня 2016 року № CZ TY 3931745; платіжні доручення № 740, № 741, № 743, № 744, № 745; інвойс від 12 серпня 2016 року № 201600154; інвойс від 11 серпня 2016 року № 2960019524; проформа інвойс від 21 липня 2016 року № 0039/2016; експертний висновок ТПП від 15 серпня 2016 року № 0-484; митна декларація країни експорту від 11 серпня 2016 року № MRN 16CZ6200002IGMIHJ8.

Митна вартість товарів була визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Під час здійснення перевірки заявленої митної вартості за ЕМД відповідачем було встановлено, що в наданих декларантом документах наявні розбіжності та відсутні всі відомості щодо ціни яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, у зв'язку з чим у позивача додатково було витребувано наступні документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (що містять аналіз ринку виробника та продавця товару), або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, позивач повідомив про неможливість надання інших додаткових документів.

На виконання п.5 та п.6 ст.55 та п.3 ст.57 Митного кодексу України з метою обґрунтованого вибору методу та визначення основи митної вартості товару між декларантом та митницею проведено процедуру консультації.

В ході проведення консультації встановлено, що у декларанта відсутня інформація про вартість ідентичних товарів, проданих на експорт в Україну у максимально наближений період до ввезення даної партії товарів. У митниці наявна інформація про вартість ідентичних товарів, проданих на експорт в Україну у максимально наближений період на однакових комерційних умовах, приблизно такою ж кількістю - МД №902060000/2016/203806 від 12 серпня 2016 року.

На підставі зазначеного митницею в межах компетенції прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 16 серпня 2016 року №902060000/2016/203871/1, при коригуванні був застосований другий метод визначення митної вартості за ціною щодо ідентичних товарів.

Не погоджуючись з винесеними рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для, зокрема: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Статтею 52 МК України передбачено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ визначено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або на вартості аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2 (b) статті VII ГАТТ, під дійсною вартістю повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до змісту статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, як вірно зазначено судом, оскаржуване рішення не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано за основним методом, натомість зазначено лише про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність у документах розбіжностей, проте яких саме відомостей та розбіжностей не зазначено.

При цьому, вказані обставини і слугували підставою для витребування додаткових документів. Проте, будь-яких інших підстав неможливості визначення митної вартості на підставі наявних документів за основним методом оскаржуване рішення в собі не містить.

Відповідно до статті 54 МКУ контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік основних документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 21-91а12.

Таким чином, витребовуючи спірним рішенням додаткові документи ЧМ ДФС має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Натомість, витребовуючи у позивача додаткові документи, митницею належним чином не обґрунтовано, на підтвердження яких обставин мають надаватися такі докази, тобто які обставини ці докази повинні підтвердити або спростувати. Не доведено, чому інформацію, яку містять в собі витребувані документи, неможливо встановити на підставі інших поданих доказів.

Статтею 57 МКУ передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як зазначалося вище, вартість постановленого товару визначена відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 24 червня 2016 року №30.

Так, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.04.2017 у справі № К/800/12802/16).

Водночас, Цивільним кодексом України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Тобто, визначення ціни за договором є істотною умовою договору купівлі-продажу і ці умови визначаються сторонами угоди.

Відповідно, встановлювати ціни, які не підтягають державному регулюванню, на продукцію або товари, належить виключно самим суб'єктам підприємницької діяльності, тобто учасникам договірних відносин.

Тому судом першої інстанції вірно було зазначено, що для визначення ринкової ціни недостатньо порівнювати ціни на аналогічні товари, такі ціни мають скластись за аналогічних умов поставки (період укладення контракту, місце укладення контакту, базисні умови поставки, обсяг товару, умови оплати, у тому числі щодо необхідності встановлення передоплати, гарантії, застосування акредитиву тощо).

Однак відповідачем-1 не обґрунтовано належним чином неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Крім того, з експортного висновку № О-484 від 15 червня 2016 року Черкаської торгово-промислової палати, судом встановлено, що ринкова вартість поліетилена HDPE liten VD 33, ввезеного на територію України згідно зовнішньоекономічного контракту № 30 від 24 червня 2016 року та доповнення до нього, на умовах поставки СРТ Яготин, Україна згідно ІНКОТЕРМС 2010, в цінах діючих на момент експертного висновку (червень-серпень 2016 року) становила - 1,66128 Євро/кг.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, при коригуванні митної вартості товарів митний орган посилається на неподання позивачем додаткових документів, проте, суд зазначає, що витребування митним органом додаткових документів можливе у разі, якщо вже подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, відповідачем не надано доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару за першим методом містять розбіжності або ознаки підробки чи не містять всіх необхідних відомостей щодо вартості товарів.

Відтак, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. А ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, в ухвалах Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 19.11.2015 у справі № К/800/35791/15, від 14.01.2016 у справі № К/800/34834/15.

Оскільки за результатами розгляду справи судом не встановлено обставин, які унеможливлюють визнання задекларованої митної вартості товарів за першим методом, то відповідачем протиправно було винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 16 серпня 2016 року №902060000/2016/203871/1 та, відповідно, картку відмови у митному оформленні товарів №902060000/2016/00222.

Таким чином, вірним є рішення суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці ДФС Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н.М.

Коротких А.Ю.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Коротких А. Ю.