Рішення

від 31.08.2023 по справі 916/3321/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3321/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

секретар судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Цепко І.С.;

від відповідача: Гамей В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРАРАДА УКРАЇНА (80060, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Корчів, вул. Центральна, 1А; код ЄДРПОУ 43038818);

до відповідача: Приватного підприємства ЕКОФРЕШ (74840, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Роздольне, комплекс будівель, 6; код ЄДРПОУ 33536682);

про стягнення 609795,40 грн.

1. Суть спору.

08.12.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№3432/22) ТОВ «АГРАРАДА УКРАЇНА» до відповідача ПП «ЕКОФРЕШ», в якій позивач просить суд, з урахуванням клопотання про уточнення (зменшення) суми позовних вимог (вх. № 18320/23), стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 22.06.2020 № 22/06/2020 у розмірі 382 900 грн, пеню у розмірі 40 031,31 грн, інфляційні втрати у розмірі 107 429,19 грн., 3% річних у розмірі 18 656,68 грн, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу,

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №22/06/2020 від 22.06.2010 щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2022 позовну заяву ТОВ «АГРАРАДА УКРАЇНА» було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

05.01.2023 до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№303/23) про усунення недоліків позовної заяви, згідно з якою позивач недоліки позовної заяви усунув в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2023 було відкрито провадження у справі №916/3321/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2023.

30.01.2023 до суду від ТОВ АГРАРАДА УКРАЇНА надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції (вх. № 2895/23).

У судовому засіданні 01.02.2023 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.03.2023.

01.03.2023 до суду від Приватного підприємства ЕКОФРЕШ надійшли заяви про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 6444/23 та вх. № 6501/23).

03.03.2023 до суду від ТОВ АГРАРАДА УКРАЇНА надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції (вх. № 6821/23).

06.03.2023 до суду від ТОВ АГРАРАДА УКРАЇНА надійшло клопотання про уточнення (зменшення) суми позовних вимог (вх. № 7054/23).

01.03.2023 до суду від Приватного підприємства ЕКОФРЕШ надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 7055/23), у якій відповідач просив суд відкласти розгляд справи до усунення обставин, що зумовили окупацію Херсонської області.

У судовому засіданні 06.03.2023 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 10.04.2023.

07.03.2023 до суду від ТОВ АГРАРАДА УКРАЇНА надійшли клопотання про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції (вх. № 3726/23 та вх. № 11270/23).

10.04.2023 до суду від Приватного підприємства ЕКОФРЕШ надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 11438/23), у якій відповідач просив суд відкласти розгляд справи до завершення періоду дії воєнного стану в Україні.

У судовому засіданні 10.04.2023, за результатом часткового задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судом було оголошено ухвалу у протокольній формі про відкладення розгляду справи на 15.05.2023.

15.05.2023 до суду від Приватного підприємства ЕКОФРЕШ надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 16035/23), у якій відповідач просив суд продовжити строк підготовчого провадження та відкласти розгляд справи на більш пізню дату.

У судовому засіданні 15.05.2023, за результатом розгляду клопотання ТОВ АГРАРАДА УКРАЇНА про уточнення (зменшення) суми позовних вимог (вх. № 7054/23) суд оголосив ухвалу у протокольній формі про відмову у прийнятті до розгляду зазначеного клопотання з огляду на невиконання позивачем вимог ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас у судовому засіданні 15.05.2023 судом було оголошено ухвалу у протокольній формі про відкладення розгляду справи на 05.06.2023.

05.06.2023 до суду від Приватного підприємства ЕКОФРЕШ надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 18308/23), у якій відповідач просив суд відкласти розгляд справи на більш пізню дату.

05.06.2023 до суду від ТОВ АГРАРАДА УКРАЇНА надійшло клопотання про уточнення (зменшення) суми позовних вимог (вх. № 18320/23), згідно якої позивач просив суд стягнути з Приватного підприємства ЕКОФРЕШ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрада» код ЄДРПОУ 43038818, заборгованість за договором поставки від 22.06.2020 № 22/06/2020 у розмірі 382 900 грн, пеню у розмірі 40 031,31 грн, інфляційні втрати у розмірі 107 429,19 грн., 3% річних у розмірі 18 656,68 грн, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу,

У судовому засіданні 05.06.2023 суд постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням клопотання про уточнення (зменшення) суми позовних вимог, а також оголосив протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі № 916/3321/22 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 24.07.2023.

19.06.2023 до суду від Приватного підприємства ЕКОФРЕШ надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді (вх. № 20116/23).

06.07.2023 до суду від Приватного підприємства ЕКОФРЕШ надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22439/23).

14.07.2023 до суду від Приватного підприємства ЕКОФРЕШ надійшло клопотання про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції (вх. № 23739/23).

20.07.2023 від Приватного підприємства ЕКОФРЕШ до суду надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання (вх. № 24700/23).

У судовому засіданні 24.07.2023 суд визнав поважними причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву та залучив відзив до матеріалів справи, водночас, суд ухвалою у протокольній формі відмовив у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження з огляду на відсутність у цьому необхідності та відмову позивача готувати відповідь на відзив. Однак за результатом задоволення усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для ознайомлення із заявою позивача про уточнення позовних вимог, судом було оголошено перерву у розгляді справи до 09.08.2023.

03.08.2023 до суду від Приватного підприємства ЕКОФРЕШ надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. № 26368/23), у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви, а вразі, якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення позову, застосувати наслідки спливу строків позовної давності щодо стягнення пені.

09.08.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Одесі та Одеській області, про що секретарем судового засідання було створено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 10.08.2023 розгляд справи №916/3321/23 призначено на 31.08.2023.

У судове засіданні 31.08.2023 з`явилися представники сторін, представник позивача підтримав позовну заяву та просив суд її задовольнити, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

При цьому, у судовому засідання 31.08.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю АГРАРАДА УКРАЇНА.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРАДА Україна» та Приватним підприємством «Фаворит-ІІІ» (на даний момент перейменоване на ПП «ЕКОФРЕШ») було укладено договір поставки техніки №22/06/2020 від 22.06.2020, а саме Перекидач контейнерів 1600/1000 Domasz 2020 та Водяний розвантажувач контейнерів із осушувачем Green Sort 2020 рік.

Позивач звертає увагу, що відповідно до п.5.1.1. Договору Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару на умовах 50% від вартості Договору протягом 3-ох робочих днів після підписання Договору (сума 12 197,50 євро) та 50% після 3 днів від повідомлення Продавця про готовність до відвантаження Товару (сума 12 197,50 євро) еквівалентне курсу перерахунку на момент платежу.

Згідно тверджень позивача, перший платіж надійшов 09 07.2020 року на суму 368 364,50 грн відповідно до платіжного доручення №155 від 09.07.2020 року, наступний платіж повинен був надійти до підписання Акту приймання-передачі товару, а саме до моменту готовності відвантаження, але попри виконання своїх зобов`язань перед Покупцем, і відвантаживши техніку без попередньої оплати, повного розрахунку з Покупцем так і не проведено і залишилась заборгованість становить 12 197,50 євро, що становить відповідно до перерахунку сайту становить 477 947,50 грн.

З огляду на невиконання відповідачем умов укладеного договору в частині повної оплати поставленого товару, на підставі п. 8.1. договору, позивачем було нараховано до стягнення штрафні санкції у розмірі 131847,90 грн.

Водночас позивач зазначає, що вінвимагав від контрагента виконати належним чином зобов`язання за Договором та перерахувати на його рахунок заборгованість у розмірі 477 947,50 грн та 131 847,90 грн штрафних санкцій в надісланій претензії від 01.06.2022 року, проте жодних дій по погашенню заборгованості відповідачем не прийнято.

3.2. Доводи Приватного підприємства ЕКОФРЕШ.

Відповідач не визнає позов повністю та просить відмовити у його задоволенні, оскільки на думку відповідача, позивачем неправильно розрахована ціна позову, спірна сума коштів є значно завищеною.

Відповідач звертає увагу суду, що продавець не долучив до позовної заяви відповідного повідомлення про готовність товару до відвантаження в якості доказу, а оскільки відповідно до акту приймання-передачі від 23.10.2020, продавець передав, а покупець отримав товар 23.10.2020, а тому оплата, на думку відповідача, мала відбутися щонайпізніше 22.10.2020.

Отже, на думку відповідача, відповідно до п. 2.2. Договору курс перерахунку має визначатися станом на 21.10.2020 (за день, що передує дню перерахування). А оскільки курс продажу Євро 21.10.2020 на момент закриття торгів на УМВР становив 33,52 грн за 1 Євро, сума основного боргу у гривневому еквіваленті, на думку відповідача, становить 408 860,20 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені позивач зазначає, що оскільки позивач розраховував пеню на суму основного боргу, що за розрахунками позивача складає 477 947,50 грн, а насправді сума до стягнення складає 408 860,20 грн., то розрахунок пені є неправильним.

Однак відповідач зауважує, що з наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, строк нарахування пені складає більше шести місяців.

Окрім того відповідач звертає увагу, що положеннями ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, пунктом 1 частини 2 цієї статті передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, на думку відповідача, прострочення зобов`язання виникло з 23.10.2020, таким чином, відповідно до вимог ст. 232 ГК України нарахування пені повинно було припинитися 23.04.2020.

Відповідно, на думку відповідача, строк позовної давності щодо стягнення пені закінчився 24.04.21р.

Таким чином, відповідач зазначає, що згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також відповідач зазначає, щодо обставин форс-мажору, звертаючи увагу на положення розділу 6 Договору, а також на запроваджено воєнного стану з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України по всій території України Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діє досі.

Відтак на думку відповідача, відповідно до п. 6.3. Договору обставини форс-мажору є належним чином підтвердженими у визначений сторонами спосіб.

Крім того відповідач зазначає, що Торгово-промислова палата своїм листом від 28.02.23р. підтвердила, що обставини, пов`язані зі збройною агресією російської федерації, з 24.02.22р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас відповідач наголошує, що він перебуває на окупованій російськими військами території, фактично не здійснює господарську діяльність та не отримує прибутку. Відповідач сподівається відновити свою господарську діяльність та розрахуватися з Позивачем після звільнення Збройними силами України території за місцезнаходженням Відповідача.

Відповідач звертає увагу суду, що він не посилається як на обставини форс- мажору на умови воєнного стану на території України загалом. Відповідач наразі перебуває в особливих умовах - він знаходиться на території, яка не контролюється владою України. Ця територія окупована державою-агресором та контролюється військами та іншими збройними формуваннями, підконтрольними російській федерації. Ці обставини не дозволяють відповідачу здійснювати господарську діяльність, зокрема й через загрозу життю та здоров`ю для своїх працівників та осіб, які формують органи управління відповідача.

Таким чином, відповідач вважає, що наразі у задоволенні позову слід відмовити повністю:

- в частині стягнення пені - у зв`язку з неправильним нарахуванням пені та спливом строків позовної давності;

- в частині стягнення основного боргу у розмірі 408 860,20 грн.

- у зв`язку з передчасністю цього позову, зважаючи на умови форс-мажору для відповідача;

- в частині стягнення основного боргу в іншій частині - у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

У доповнення до відзиву на позовну заяву відповідач звертає увагу на постанову від 18.09.2020 року у справі №916/4693/15, у якій об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що «з урахуванням умов договору пеня у цьому випадку має обчислюватися і стягуватися в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні пеня повинна обчислюватися щоденно (на момент щоденного прострочення зобов`язання).

Тобто, на думку відповідача, позивач при здійсненні розрахунку пені мав розраховувати пеню за кожен день прострочення, виходячи з гривневого еквіваленту суми боргу станом на день нарахування пені. Тобто база для нарахування пені щодня є змінною, оскільки змінним є курс євро по відношенню до гривні.

Водночас відповідач зазначив, що з огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, позивач почав нараховувати пеню з першого дня прострочення виконання зобов`язання і припинити це нарахування через шість місяців після цього. Однак позивач всупереч вказаних положень фактично нарахував пеню за шість місяців до моменту подання позову. Отже, на думку відповідача, таке нарахування є неправильним.

При цьому, відповідач вказує на пропущення відповідачем строку позовної давності для стягнення пені. На думку відповідача, строк позовної давності щодо стягнення пені, згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, закінчився 24.04.2021.

Окрім того, відповідач вказує, що оскільки ціна договору визначена сторонами з прив`язкою до курсу іноземної валюти, позивач, розрахувавши свої вимоги у гривневому еквіваленті, компенсував втрати від знецінення національної валюти.

А також, згідно тверджень відповідача, через дію форс-мажорних обставин, він має бути звільнений від виконання свого зобов`язання перед позивачем, а нарахування 3 % річних на суму боргу є безпідставним.

4. Обставини справи, встановлені судом.

22.06.2020 між ТОВ АГРАРАДА УКРАЇНА (продавець) та Приватним підприємством ФАВОРИТ-ІІІ (у подальшому перейменовано на ПП ЕКОФРЕШ) (покупець) було укладено договір №22/06/2020, відповідно до п. 1.1. якого продавець поставляє, а покупець приймає та зобов`язується оплатити техніку, а саме:

1.1.1.Перекидач контейнерів (ящиків) 1600/1000 Domasz, 2020 рік випуску, в кількості 1 (одна) одиниця, надалі іменовані як «Товар» на умовах, визначених даним Договором.

1.1.2. Водяний розвантажувач контейнерів (ящиків) із осушувачем Green Sort, 2020 рік випуску, в кількості 1 (одна) одиниця, надалі іменовані як «Товар» на умовах, визначених даним Договором.

Положеннями п. 2.1. Договору передбачено, що вартість Товару, без урахування ПДВ. складає гривневий еквівалент 20 329,17 Євро, сума ПДВ складає гривневий еквівалент 4 065,83 Євро, загальна вартість Товару, з урахуванням ПДВ, складає гривневий еквівалент 24 395,00 Євро, що підлягає сплаті по Курсу перерахунку та є загальною вартістю Договору.

У п. 2.2. Договору сторони погодили, що за умовами даного Договору «Курс перерахунку» - це курс продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на Українському міжбанківському валютному ринку (далі УМВР) на день, що передує дню перерахування коштів по даному Договору.

Сторони також погодили використовувати в якості довідкової інформації про курс продажу (ASK курс) Євро з момент закриття торгів на УМВР дані, опубліковані на сайті http://mezhbank.org.ua.

У разі відсутності доступу на сайт http://mezhbank.org.ua для отримання відомостей про курс продажу (ASK курс) Євро, на момент закриття торгів на міжбанківському ринку на день, що передує дню перерахування коштів по даному Договору, опублікований на сайті http://minfm.com.ua/currency/mb/.

Курс перерахунку, за яким розраховується гривневий еквівалент відповідного платежу, не може бути нижчим за Курс перерахунку на дату укладення даного Договору, а саме: 30,20 гривень за 1 Євро.

Відповідно до п. 4.1.Договору, Продавець передає Товар Покупцеві на умовах EXW (склад Покупця: 80406, Львівська обл., Кам`янка-Бузький район, село Товмач, вулиця Шашкевича. будинок 1 А), згідно з Інкотермс 2010 року, протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати зарахування на поточний рахунок Продавця 30% загальної вартості Товару від Покупця, у відповідності з умовами п. 5.1. даного Договору.

Згідно п. 4.4. Договору, право власності на товар переходить до Покупця з моменту виконання умов щодо часткової оплати за Товар у розмірі визначеному п. 5.1.1. Договору, отримання гарантійного листа банківської установи. Перехід права власності до Покупця підтверджується підписанням сторонами Акту- приймання передачі товару.

Водночас положеннями п. 5.1. Договору передбачено, що Покупець зобов`язується здійснити оплату Товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця за наступним графіком:

5.1.1. 50% від загальної вартості Товару, що складає гривневий еквівалент 12 197,50 Євро, що підлягає сплаті за курсом перерахунку протягом 3 робочих днів з дати підписання цього договору;

5.1.2. 50% від загальної вартості Товару, що складає гривневий еквівалент 12 197,50 Євро, що підлягає сплаті за курсом перерахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення від Продавця про готовність Товару до відвантаження;

У п. 5.2. Договору сторони погодили, що всі платежі, які здійснюються Покупцем у випадку несвоєчасної оплати, незалежно від підстави платежу в платіжному дорученні проводяться в наступній послідовності:

-пеня згідно п. 8.1. Договору;

-оплата відповідного платежу.

Згідно п. 6.1. Договору, форс-мажорними обставинами вважаються обставини, що унеможливлюють часткове або повне виконання однією Стороною або обома Сторонами умов дійсного Договору.

У п. 6.3. Договору, сторони погодили, що військові дії (в тому числі, але не виключно проведення антитерористичних операцій, введення військового стану та надзвичайного стану) вважаються підтвердженими, якщо зазначена інформація буде офіційно опублікована на будь-якому із сайтів: Рада національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України, Президент України.

Відповідно до п. 6.4. Договору, існування форс-мажорних обставин звільняє Сторону, яка підпала під їх дію, тільки від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов`язань за цим Договором і лише на період дії таких форс-мажорних обставин, та не звільняє від обов`язку виконати свої зобов`язання.

Водночас у п. 6.5. Договорусторони погодили, що не вважаються форс-мажорними обставинами та істотною зміною обставин: відсутність у сторін необхідних коштів, зміна офіційного обмінного курсу Національного Банку України гривні до будь-якої валюти, порушення зобов`язань контрагентами покупця, несприятливі погодні умови та інші обставини, що призвели до загибелі посівів або втрати врожаю покупця.

Згідно п. 8.1. Договору, у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості Товару з ІІДВ за кожний календарний, день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно.

Відповідальність Сторін за даним Договором визначається законодавством України та даних договором (п. 8.3. договору).

Відповідно до п. 8.4. Договору, у випадку порушення Покупцем умов оплати Товару, визначених в п. 5.1 даного Договору більше ніж на 10 календарних днів Продавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір шляхом письмового повідомлення Покупцю про розірвання Договору.

Положеннями п. 8.5. Договору передбачено, що в разі розірвання Продавцем даного Договору через причини, наведені в п. 8.3. Договору Продавець повертає Покупцю кошти, попередньо сплачені ним за умовами даного Договору. Кошти підлягають поверненню протягом 3 днів від дати розірвання Покупцю після повернення Продавцю Товару, що був поставлений за цим Договором. При цьому, Продавець має право утримати із суми, ще підлягає поверненню Покупцю, штрафні санкції, нараховані Продавцем з умовами даного Договору та чинного законодавства України, кошти необхідні для відновлення належного стану Товару а також компенсувати понесені Продавцем транспортні витрати.

Даний Договір набирає сили з моменту його підписання, і діє до повного виконання Сторонам умов дійсного Договору (п. 9.1. Договору).

На виконання умов договору сторони підписали Специфікацію від 22.06.2020, у який погодили вартість, комплектацію та характеристики товару, а саме що поставці підлягають: перекидач контейнерів (ящиків) 1600/1000 Domasz, вартістю 3795,84 Євро (без ПДВ), у кількості 1 шт., а також водяний розвантажувач контейнерів (ящиків) із осушувачем Green Sort, вартістю 16 533,33 Євро, у кількості 1 шт.

Отже загальна вартість товару складає 24395,00 Євро (20 329,17 Євро без ПДВ та 4065,83 Євро ПДВ).

Водночас, як стверджує позивач, та не заперечує відповідач, перший платіж надійшов 09.07.2020 на суму 368 364,50 грн. відповідно до платіжного доручення №155 від 09.07.2020 року.

23.10.2020 згідно акту приймання-передачі між ТОВ АГРАРАДА УКРАЇНА передало, а ПП ФАВОРИТ-ІІІ (ПП ЕКОФРЕШ) прийняло перекидач контейнерів (ящиків) 1600/1000 Domasz, 2020 року виготовлення, із заводським номером 0020 та водяний розвантажувач контейнерів (ящиків) із осушувачем Green Sort 2020 року виготовлення, із заводським номером 008.

При цьому, суд зазначає, що відповідач не оспорює факт поставки товару позивачем, а також факт поставки додатково підтверджується підписаною сторонами та скріпленою печатками видатковою накладною № 175 від 23.10.2020.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, для досудового врегулювання спору між сторонами ТОВ АГРАРАДА УКРАЇНА направило на адресу ПП ЕКОФРЕШ претензію за вих. № 13 від 07.06.2022 щодо сплати заборгованості за договором №22/06/2020 від 22.06.2020.

Між тим, матеріали справи не містять жодного доказу відповіді на зазначену претензію чи сплати заборгованості, зазначеної у претензії.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Приписами ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю АГРАРАДА УКРАЇНА здійснило поставку обумовленого Договором № 22/06/2020 від 22.06.2020 товару, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.10.2020 та видатковою накладною № 175 від 23.10.2020 підписаною сторонами, але ПП ЕКОФРЕШ вказаний товар не оплатило.

При цьому, суд зауважує, що вказана поставка була здійснена позивачем без повідомлення про готовність товару до відвантаження, а отже без дотримання вимог п. 5.1.2 Договору щодо оплати другої половини вартості товару.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2014 у справі №925/1332/13, де зазначено, що зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Враховуючи вищевикладене та те, що у договорі № 22/06/2020 від 22.06.2020 передбачено здійснення поставки товару після повної оплати вартості товару, суд доходить висновку, що безумовний обов`язок оплатити товар виник у ПП "ЕКОФРЕШ" після його прийняття.

Отже на думку суду відповідач 23.10.2020 повинен був оплатити, визначені у п. 5.1.2 Договору 50% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 12 197,50 євро.

У п. 2.2. Договору сторони погодили, що за умовами даного Договору «Курс перерахунку» - це курс продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на Українському міжбанківському валютному ринку (далі УМВР) на день, що передує дню перерахування коштів по даному Договору.

Як встановлено судом із відкритих джерел, курс Євро на момент закриття торгів на Українському міжбанківському валютному ринку на день, що передує дню перерахування коштів по даному Договору (22.10.2020), складав 33,4600 грн.

Отже, на думку суду, у зв`язку із отриманням 23.10.2020 ПП ФАВОРИТ-ІІІ (ПП ЕКОФРЕШ) від ТОВ АГРАРАДА УКРАЇНА товар, у покупця 23.10.2020 виник обов`язок перерахувати на користь постачальника грошові кошти у розмірі 408 128,35 грн, що є гривневим еквівалентом 12 197,50 євро згідно курсу перерахунку на день, що передує дню перерахування коштів по Договору (22.10.2020).

Відтак, враховуючи обставину, що на момент прийняття рішення у справі відповідач не оплатив отриманий товар та не надав належних доказів його оплати, суд зазначає про наявність у відповідача заборгованості за Договором у розмірі 408 128,35 грн.

Між тим, враховуючи положення ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає заявлена позивачем сума основної заборгованості у розмірі 382 900 грн.

Водночас судом не приймаються до уваги посилання відповідача на військову агресію російської федерації проти України, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог у даній справі з огляду на таке:

На території України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан- це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та ОМС повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщеного на офіційному сайті ТПП України, вбачається, що військова агресія "є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами... по зобов`язанням, виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)".

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що форс-мажорні обставини звільняють лише від відповідальності за порушення зобов`язання, яке повинно було бути виконано в період, коли форс-мажорні обставини діяли, а не від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, яке виникло до настання форс-мажорних обставин. Крім того, факт визнання обставин форс-мажорними не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання.

Щодо нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке:

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За ч.1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Варто зауважити, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

За таких обставин господарський суд зазначає про хибність тверджень відповідача щодо відсутності підстав для нарахування 3% річних, та доходить висновку про відсутність підстав для відмови у їх стягненні, оскільки ставка процентів річних (3%) передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК України) та не є завищеною, а також такі компенсаційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Водночас, суд наголошує, що проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та підтверджені постановою ВП ВС від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.01.2020 по справі №924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно позиції Верховний Суд викладеного у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 905/392/20, позивач має право отримати ті кошти, які він не отримав внаслідок порушення грошового зобов`язання і змін курсу. Фактично перегляд ціни, загальної вартості обладнання пропорційно збільшенню/зменшенню курсу є коригуванням вартості товару, повну та належну сплату якого очікує позивач. Саме коригуючі рахунки визначають усю суму грошових коштів, яка підлягає сплаті відповідно до договору. Однак, без здійснення оплати усієї суми не можна дійти висновку про відновлення усіх понесених втрат. У свою чергу, помилковим було б покладення на відповідача обов`язку щодо повної сплати коштів за коригуючими рахунками за тими видатковими накладними, за якими вже сплачено інфляційні втрати. Тобто, недопустиме стягнення інфляційних втрат, якщо одночасно покриваються матеріальні втрати від знецінення коштів, передбаченого договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, оскільки останніми охоплюється стягнення боргу з урахування встановленого індексу інфляції, що передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи визначення у даній справі вартості товару, станом на момент коли оплата його вартості повинна була бути виконаною саме у гривні, а також з огляду на відсутність коригування вартості товару з моменту початку прострочення відповідачем оплати вартості такого товару, господарський суд вважає хибними твердження відповідача про вже здійснену у даному випадку компенсацію позивачеві його втрат від знецінення національної валюти.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 18656,68 грн (за період з 26.10.2020 по 10.06.2022) та інфляційних витрат у розмірі 107 429,19 грн (за період з 26.10.2020 по 10.06.2022), суд встановив, що вказані розрахунки є вірними, а отже з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 18656,68 грн та інфляційні витрати у розмірі 107 429,19 грн.

Щодо нарахування та стягнення з відповідача пені суд зазначає таке:

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як було встановлено судом, договором №22/06/2020 від 22.06.2020 у п. 8.1. передбачено, що у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості Товару з ІІДВ за кожний календарний, день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно.

У п. 6.3. Договору, сторони погодили, що військові дії (в тому числі, але не виключно проведення антитерористичних операцій, введення військового стану та надзвичайного стану) вважаються підтвердженими, якщо зазначена інформація буде офіційно опублікована на будь-якому із сайтів: Рада національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України, Президент України.

Відповідно до п. 6.4. Договору, існування форс-мажорних обставин звільняє сторону, яка підпала під їх дію, тільки від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов`язань за цим Договором і лише на період дії таких форс-мажорних обставин, та не звільняє від обов`язку виконати свої зобов`язання.

Між тим, оскільки строк виконання зобов`язання виник 23.10.2020, то період правомірного нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, з урахуванням п. 6.4. Договору (до моменту виникнення форс-мажорних обставин), складатиме з 24.10.2020 до 23.02.2022.

Водночас судом не приймаються до уваги посилання відповідача на неправильність розрахунку пені та пропущення позивачем строку позовної давності для стягнення пені у даній справі з огляду на таке:

В постанові від 18.09.2020 року у справі №916/4693/15 об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що «з урахуванням умов договору пеня у цьому випадку має обчислюватися і стягуватися в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні пеня повинна обчислюватися щоденно (на момент щоденного прострочення зобов`язання).

Такі правові висновки Верховного Суду щодо правил проведення розрахунку пені за прострочене зобов`язання, виражене в іноземній валюті, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі № 922/4404/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15».

Однак твердження відповідача, що позивач при здійсненні розрахунку пені мав розраховувати пеню за кожен день прострочення, виходячи з гривневого еквіваленту суми боргу станом на день нарахування пені, тобто база для нарахування пені щодня є змінною, оскільки змінним є курс євро по відношенню до гривні, на думку суду, є невірними.

Як вже було встановлено судом у даному рішенні, у ПП ЕКОФРЕШ покупця 23.10.2020 виник обов`язок перерахувати на користь постачальника грошові кошти у розмірі 408 128,35 грн, що є гривневим еквівалентом 12 197,50 євро згідно курсу перерахунку на день, що передує дню перерахування коштів по Договору (22.10.2020).

Отже, оскільки у відповідача 23.10.2020 виник обов`язок перерахувати грошові кошти саме у гривневому еквіваленті (408 128,35 грн), суд вважає, що з 24.10.2020 відповідачем построчено виконання зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості товару у розмірі 408 128,35 грн.

За таких обставин, господарський суд вважає, що прострочене зобов`язання, виражене в гривні, а не в іноземній валюті, що у свою чергу скасовує необхідність врахування у даній справі правової позиції викладеної Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі №916/4693/15.

Щодо порушення позивачем шестимісячного строку, визначеного ст. 232 ГК України, суд зазначає таке:

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Водночас, суд наголошує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) доповнено пунктом 7 такого змісту: « 7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

За таких обставин, з огляду на продовження строку, визначеного ст. 232 ГК України, на думку суду, Товариство з обмеженою відповідальністю АГРАРАДА УКРАЇНА має право на нарахування пені з 24.10.2020 по 24.02.2022.

Водночас, враховуючи положення ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає заявлена позивачем пеня у розмірі 40 031,68 грн.

Щодо пропущення позивачем строку позовної давності для стягнення пені у даній справі, суд зазначає таке:

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (зокрема, до вимоги про стягнення пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, господарський суд зазначає про відсутність підстав для застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення з ПП «ЕКОФРЕШ» пені у розмірі 40031,31 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляд справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «АГРАРАДА УКРАЇНА» щодо стягнення з ПП «ЕКОФРЕШ» заборгованості за договором поставки від 22.06.2020 № 22/06/2020 у розмірі 382 900 грн, пені у розмірі 40 031,31 грн, інфляційних втрати у розмірі 107 429,19 грн та 3% річних у розмірі 18 656,68 грн.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути Приватного підприємства ЕКОФРЕШ (74840, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Роздольне, комплекс будівель, 6; код ЄДРПОУ 33536682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРАРАДА УКРАЇНА (80060, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Корчів, вул. Центральна, 1А; код ЄДРПОУ 43038818) заборгованість за договором поставки у розмірі 382900/триста вісімдесят дві тисячі дев`ятсот/грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 107429/сто сім тисяч чотириста двадцять дев`ять/грн 19 коп., 3% річних у розмірі 18656/вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість/грн 68 коп., пеню у розмірі 40031/сорок тисяч тридцять одна/грн 68 коп. та 8235/вісім тисяч двісті тридцять п`ять/грн 26 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 11 вересня 2023 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська