Постанова

від 07.09.2023 по справі 916/2709/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2709/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

Офісу Генерального прокурора: Кузнецова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 (колегія суддів у складі: Поліщук Л.В. - головуючий, Богатир К.В., Таран С.В.)

у справі №916/2709/22

за позовом керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія"

про стягнення 3150517,31 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. Керівник Чорноморської окружної прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія" (далі - Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі замовника у розвитку населеного пункту в розмірі 3150517,31 грн.

2. Позов мотивований тим, що Відповідач як замовник будівництва групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром не виконав вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо укладення з Позивачем договору про пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради та сплати зазначеної пайової участі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. Між Позивачем (орендодавець) та Відповідачем (орендар) укладено договір №14/04 від 20.08.2004 оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Позивача №422/12-IV від 05.08.2004 передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 1,495 га на території Позивача в межах населеного пункту за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Будівельна, 50.

4. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.02.2019 (індексний номер витягу: 157703632) право оренди вказаної земельної ділянки площею 1,4955 га з кадастровим номером 5123755800:02:003:0022 та цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, зареєстровано за Відповідачем 25.02.2019.

5. Також між Позивачем (орендодавець) та Відповідачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 24.07.2019, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку площею 2,4045 га (кадастровий номер 5123755800:02:003:0485), розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово розважальної та ринкової інфраструктури.

6. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.08.2019 (індексний номер витягу: 176208419) відповідне речове право оренди за Відповідачем зареєстровано 03.08.2019.

7. 13.08.2019 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала замовнику - Відповідачу дозвіл № ІУ 113192251187 на виконання будівельних робіт на будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром у чотири черги будівництва за адресою: вул. Будівельна 48-50, с. Лиманка Овідіопольського району Одеської області.

8. 03.08.2020 Позивач прийняв рішення №541-VII про внесення змін до свого рішення №543-VII від 07.12.2012 "Про затвердження Положення про порядок залучення, встановлення розміру і використання коштів пайової участі фізичних та юридичних осіб (забудовників будівництва об`єктів) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області" (далі - Положення) та вирішив викласти Положення, а також умови відповідного договору про пайову участь у новій редакції.

9. Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Положення воно розроблене відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон №132-ІХ).

10. Положення встановлює критерії визначення розміру та порядок сплати пайового внеску фізичними та юридичними особами у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у населених пунктах Таїровської селищної ради, здійснення будівництва, реконструкції, зміни функціонального призначення об`єкту будівництва (переведення у житлове/нежитлове) зобов`язаний взяти участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської об`єднаної територіальної громади, крім випадків, передбачених пунктом 1.4. цього Положення.

11. Дія цього Положення розповсюджується на випадки сплати пайових внесків як до прийняття об`єкта в експлуатацію, так і після його введення, а також у разі якщо відповідний обов`язок виник під час дії норм закону та цього Положення, але не був виконаний забудовником після втрати дії.

12. Пунктом 2.1 Положення встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

13. Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2. Положення передбачено, що для визначення величини пайової участі загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) та для укладання договору з юридичними особами забудовник будівництва подає Таїровській селищній раді наступні документи: заява; документи на земельну ділянку або підтверджуючі право власності на приміщення, технічний паспорт приміщення; документи, що підтверджують загальну кошторисну вартість будівництва об`єкта містобудування (зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва, кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури, експертний звіт по затвердженій стадії проектної документації); повідомлення про початок будівельних робіт, декларація про початок виконання будівельних робіт; документи, що підтверджують техніко-економічні показники об`єкта до проведення реконструкції (у випадку реконструкції): документи на право власності (договір купівлі-продажу або свідоцтво на право власності, витяг з реєстру прав власності), технічний паспорт об`єкта.

14. Згідно з пунктом 2.3 Положення величина пайової участі встановлюється в розмірі, що дорівнює або менше: 4 (чотирьох) відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2 (двох) відсотків вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування - для житлових будинків. Розмір величини пайової участі може бути зменшений лише за рішенням Таїровської селищної ради.

15. 18.09.2020 Відповідач та Обслуговуючий кооператив "Радуга-3" звернулись до Позивача листом за вх. №2624/02-07, в якому просили укласти між Позивачем та Відповідачем договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Позивача на першу чергу будівництва, яка складається з пускового комплексу №2 (дві секції) та пускового комплексу №3 (дві секції). З огляду на те, що ОК "Радуга-3" на підставі укладеного з Відповідачем договору про співпрацю №4 від 11.07.2018 (в новій редакції від 19.02.2020) взяв на себе зобов`язання по забезпеченню повного фінансування всіх витрат, пов`язаних з будівництвом об`єкта, у тому числі і щодо оплати пайової участі замовника у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Позивача, заявники просили внести ОК "Радуга-3" як платника за договором про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Позивача, що буде укладатись між Позивачем та Відповідачем. Серед додатків до листа зазначено, зокрема, копію експертного звіту від 20.08.2018.

16. У відповідь на лист Відповідача від 18.09.2020 за вх. №2624/02-07 Позивач листом від 23.09.2020 за вих. №2812 повідомив Відповідача про те, що вартість житлового будинку згідно з опосередкованою вартістю спорудження житла по Одеській області, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування - для житлового будинку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Будівельна 48-50 (кадастрові номери: 5123755800:02:003:0485 та 5123755800:02:003:13022), для першої черги будівництва (пусковий комплекс №2 (дві секції) та пусковий комплекс №3 (дві секції) складає 157525865,25 грн.

17. Також Позивач зазначив, що розмір (величина) пайової участі замовника будівництва визначається відповідно до Закону №132-ІХ і Положення та становить 2% опосередкованої вартості спорудження житла по Одеській області - для житлового будинку - 3150517,31 грн.

18. Позивач повідомив, що для підписання договору пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Відповідачу необхідно звертатись до відділу економічних відносин, інвестицій та комунального майна Позивача.

19. Доказів направлення Позивачем листа від 23.09.2020 за вих. №2812 на адресу Відповідача матеріали справи не містять.

20. У матеріалах справи міститься проєкт договору №8/1 про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Позивача, в якому визначено розмір (величину) пайової участі у розмірі 3150517,31 грн. У матеріалах справи відсутні докази направлення Позивачем проєкту договору на адресу Відповідача.

21. Між сторонами у справі договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Позивача укладений не був.

22. 27.10.2020 Відповідач завершив першу чергу вказаного будівництва (пусковий комплекс №2 (секція №1 і секція №2) та пусковий комплекс №3 (секція №1 і секція №2)), за адресою: вул. Будівельна 48-50, с. Лиманка, Овідіопольського району, Одеської області, що вбачається із акту готовності об`єкта до експлуатації від 27.10.2020.

23. У пункті 12 акту готовності об`єкта до експлуатації від 27.10.2020 зазначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору від 12.08.2020, укладеного з Позивачем, сплачено в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями №27446 від 17.08.2020, №27517 від 20.08.2020, №27536 від 21.09.2020.

24. Відповідно до відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 17.11.2020 Відповідачу видано сертифікат готовності №ІУ123201117709, яким підтверджується прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, зокрема, першої черги будівництва, пусковий комплекс №2 (секція №1 і секція № 2) та пусковий комплекс №3 (секція №1 і секція №2), за адресою: вул. Будівельна, 48-50, с. Лиманка, Овідіопольський р-н, Одеська обл. У наведених відомостях зазначено про сплату пайової участі на підставі платіжних доручень: №27446 від 17.08.2020, №27517 від 20.08.2020, №27536 від 21.09.2020.

25. Згідно зі звітом про рух коштів на рахунках Позивача кошти в загальному розмірі 15000000,00 грн, сплачені на підставі платіжних доручень: №27446 від 17.08.2020, №27517 від 20.08.2020, №27536 від 21.09.2020, внесені ОК "Радуга-3" як сплата пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Позивача за ТОВ "Інвест Холдинг Юг".

26. 18.02.2021 Відповідач звернувся до Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області із заявою за вх. №560/02-07, в якій просив присвоїти адресу об`єкту будівництва - першій черзі будівництва (пусковий комплекс №2 (сек.№1 і сек. №2) та пусковий комплекс №3 (сек. №1 і сек. №2) групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги будівництва (вул. Будівельна 48-50, с. Лиманка, Овідіопольського району, Одеської області).

27. На вказану заяву Позивач листом від 11.03.2021 за вих. №618 повідомив Відповідача, що питання про присвоєння адреси зазначеному об`єкту будівництва буде розглянуто лише після укладення між Позивачем і Відповідачем відповідного договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, а також перерахування відповідних коштів.

28. 01.04.2021 Відповідач звернувся до Позивача з листом за вх. № 1110/02-07, в якому просив передати на розгляд Виконавчого комітету Таїровської селищної ради питання щодо присвоєння адреси об`єкту будівництва, першій черзі будівництва, навести правові підстави, які дають можливість укласти між Позивачем та Відповідачем договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та зазначити правову підставу для перерахування відповідних грошових коштів.

29. 15.07.2021 Виконавчий комітет Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області прийняв рішення №212 про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна (після прийняття об`єкта в експлуатацію) - "Будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги будівництва. Перша черга будівництва, пусковий комплекс №2 (сек. №1 і сек. №2) та пусковий комплекс №3 (сек. №1 і сек. №2) (вул. Будівельна, 48-50, с. Лиманка, Овідіопольського району, Одеської області)", замовником якого є Відповідач - вул. Будівельна, буд. 50, с. Лиманка, Овідіопольський району, Одеська область.

30. Рішенням №294 від 31.08.2021 Виконавчий комітет Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області вніс зміни до рішення №212 від 15.07.2021, відповідно до яких зазначеному об`єкту присвоєно адресу: ІІ пусковому комплексу 1 черги будівництва: Одеська область, Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. №50-А; ІІІ пусковому комплексу 1 черги будівництва: Одеська область, Одеський р-н, с. Лиманка, вул.Будівельна, буд. №50-Б.

31. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №151 від 26.06.2020 для Одеської області визначено показник опосередкованої вартості спорудження житла в розмірі 12415,00 грн за 1 м2 загальної площі квартир у будинку (з урахуванням ПДВ).

32. Згідно з експертним звітом щодо розгляду проектної документації PS-0004-18/ПРОЕКСП від 20.08.2018 загальна площа квартир визначена в розмірі 12688,35 м2.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

33. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.02.2023 у позові відмовлено.

34. Рішення мотивовано тим, що у зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язання з укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до 20.11.2019 (тобто під час чинності статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") та сплати пайового внеску в Позивача виникло право вимагати стягнення коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки саме такий спосіб захисту є ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування. Однак з огляду на положення вказаної норми та абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначення розміру пайової участі як безпідставно збережених коштів та неотриманих доходів до місцевого бюджету можливе лише на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. За відсутності в матеріалах справи доказів щодо дійсної загальної кошторисної вартості об`єкту, яка має бути базою для обчислення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до вимог законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність Позивачем та прокурором величини пайової участі, заявленої до стягнення.

35. При цьому місцевий господарський суд відхилив доводи Відповідача щодо відсутності у прокурора підстав звертатися до суду із даним позовом, зважаючи на дотримання прокурором всіх вимог, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

36. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

37. Постанова мотивована тим, що прокурор, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі замовника у розвитку населеного пункту на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, обрав належний спосіб захисту. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилкове застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень частини 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла до 31.12.2019) щодо визначення розміру пайової участі на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, оскільки перерахування коштів пайової участі протягом 2020 року мало здійснюватися в розмірі та в порядку, визначеному нормами пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №132-ІХ. Перевіривши наданий Позивачем розрахунок розміру пайової участі, суд апеляційної інстанції визнав його обґрунтованим та арифметично правильним.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

38. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

39. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

40. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 30.07.2020 у справі №909/1143/19, від 30.09.2020 у справі №904/4442/19, від 13.01.2020 у справі №922/267/20, від 04.02.2021 у справі №904/2468/19, від 23.03.2021 у справі №904/454/18, Відповідач доводить, що у нього в 2020 році був відсутній обов`язок зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури Позивача, оскільки будівництво було закінчено у 2020 році, а договір пайової участі укладений не був.

41. Відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ у подібних правовідносинах, зокрема, щодо можливості розрахунку розміру пайової участі як безпідставно збережених коштів лише на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта чи із застосуванням формули, визначеної в абзаці 2 зазначеної норми.

42. Також Відповідач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки він дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність Позивачем розміру пайової участі за відсутності розрахунку пайової участі, передбаченого підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ.

43. Відповідач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правильний розрахунок Позивачем суми пайової участі та наявність законних підстав для стягнення з Відповідача такої суми, вважаючи його невідповідним фактичним обставинам, чинним нормам матеріального права та процесуального права. Відповідач вважає, що згідно з частиною 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла до 31.12.2019) та підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-ІХ розмір пайової участі визначається з урахування загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, та вказує на відсутність в матеріалах справи доказів щодо наявності у Позивача загальної кошторисної вартості відповідного об`єкта.

44. Крім того, 06.08.2023 Відповідач подав заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 07.08.2023, у зв`язку з тим, що його представник не може прийняти участь у зазначеному судовому засіданні, оскільки братиме участь у слідчих діях, які не може перенести на іншу дату та час.

45. Розглянувши зазначену заяву, Верховний Суд протокольною ухвалою залишив її без задоволення, оскільки всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України Відповідач не надав докази на підтвердження наведених у заяві обставин неможливості участі його представника в судовому засіданні. При цьому ухвалою Верховного Суду від 15.08.2023 участь у судовому засіданні для учасників справи визнана необов`язковою.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

46. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

47. Позивач вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, ухвалена на засадах верховенства права, із правильним застосуванням норм матеріального права, при дотримання норм процесуального права, з врахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду. Водночас наведені в касаційній скарзі доводи Відповідача є необґрунтованими, непереконливими та такими, що фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного господарського суду та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.

48. Зокрема, Позивач заперечує проти наявності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається Відповідач.

Позиція Верховного Суду

49. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

50. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі замовника у розвитку населеного пункту.

51. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

52. На час отримання Відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт на будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами і торгівельним центром та початку відповідного будівництва стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина 2).

53. За змістом зазначеної статті Закону пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування відповідно до встановленого ним розміру (у межах встановленого законом граничного розміру) з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, або на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена). Розмір пайової участі визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про укладення відповідного договору та доданих до нього документів, а договір укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації зазначеного звернення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

54. Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 і від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

55. Строк, визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

56. Тобто відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

57. Однак на момент прийняття в експлуатації спірного об`єкту Відповідача (першої черги будівництва (пусковий комплекс №2 (секція №1 і секція №2) та пусковий комплекс №3 (секція №1 і секція №2)), за адресою: вул. Будівельна 48-50, с. Лиманка, Овідіопольського району, Одеської області) 27.10.2020 статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було виключено на підставі Закону №132-ІХ (з 01.01.2020).

58. Натомість Закон №132-ІХ врегулював відповідні правовідносини у пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" та установив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:

- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт 1 частини 2);

- замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва (підпункт 3 частини 2);

- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 частини 2).

59. При цьому договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання (частина 1).

60. Тобто відповідно до внесених Законом №132-ІХ змін з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року (ч. 1 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ).

61. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 виклала висновок щодо вирішення правової проблеми, пов`язаної з застосуванням норм права до правовідносин, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір.

62. Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

63. Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

64. Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

65. Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

66. Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а отже, і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

67. Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після втрати нею чинності.

68. Крім того, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

69. У зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

70. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

71. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

72. Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

73. Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

74. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

75. Отже, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

76. Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 дійшов висновку, що законодавець під час внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:

- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;

- якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавець визначив нормативне регулювання таких правовідносин, зокрема, абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.

77. Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно з абзацом 1 вказаного пункту розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.

78. Передбачений вказаною нормою порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

79. Тож у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

80. Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

81. Отже, для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

82. Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

83. Водночас у вказаній постанові Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

84. Враховуючи наведені правові позиції, підстави для відступлення від яких під час вирішення спору в цій справі відсутні, Верховний Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі доводи Відповідача про те, що передбачений у абзаці 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX обов`язок замовників будівництва протягом 2020 року перераховувати пайову участь до відповідних місцевих бюджетів стосується лише тих випадків, коли із цими замовниками були укладенні відповідні договори про сплату пайової участі до 01.01.2020, тоді як з вказаної дати у замовників відсутній обов`язок перераховувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, а отже, у період отримання Відповідачем сертифікату від 17.11.2021 №ІУ123201117709 та на момент подання касаційної скарги відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало його сплачувати відповідні кошти пайової участі у розвиток інфраструктури територіальної громади.

85. Наведені твердження Відповідача ґрунтуються на помилковому тлумаченні ним положень зазначеної правової норми та суперечать висновкам Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, зокрема, викладеним у постановах від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 і від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.

86. Верховний Суд вважає безпідставним посилання Відповідача в контексті підстави для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції на постанови Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №909/1143/19, від 30.09.2020 у справі №904/4442/19, від 13.01.2020 у справі №922/267/20, від 04.02.2021 у справі №904/2468/19, від 23.03.2021 у справі №904/454/18, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними до справи, що розглядається. Так, висновки Верховного Суду в перелічених постановах стосуються вирішення спорів щодо визнання укладеними договорів про пайову участь та застосування до таких спорів статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Крім того, наведені постанови ухвалені до формування правової позиції щодо відповідної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

87. Натомість у цій справі прокурор звернувся до господарського суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі замовника у розвитку населеного пункту на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, і вказаний спосіб захисту обґрунтовано визнаний як належний апеляційним господарським судом.

88. Зважаючи на встановлення на підставі наданих учасниками справи доказів обставин, які свідчать про закінчення Відповідачем будівництва спірного об`єкту у жовтні 2020 року із отриманням сертифікату готовності об`єкта до експлуатації 17.11.2020 та водночас відсутності укладення ним з Позивачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до 01.01.2020, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норм абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ, які встановлюють розмір та порядок пайової участі замовників будівництва протягом 2020 року.

89. Відповідач у касаційній скарзі слушно зазначив, що відповідність (обґрунтованість) розрахованого Позивачем розміру (величини) пайової участі мають істотне значення для розгляду та вирішення цього спору. Однак доводи Відповідача про відсутність у матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів визначення Позивачем величини пайової участі, заявленої до стягнення за даним позовом, не підлягають прийняттю до уваги відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суперечать обставинам, встановленим судом апеляційної інстанції, який перевірив наданий Позивачем розрахунок розміру величини пайової участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, визнавши його обґрунтованим і арифметично правильним.

90. При цьому апеляційний господарський суд з`ясував, зокрема, що розмір (величина) пайової участі замовника будівництва Позивач визначив, відповідно до Закону №132-ІХ та Положення, виходячи з наявних у нього відомостей щодо загальної площі квартир 12688,35 м2, визначеної в експертному звіті щодо розгляду проектної документації PS-0004-18/ПРОЕКСП від 20.08.2018, який був додатком до листа за вх. №2624/02-07 від 18.09.2020, і на підставі опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування - для житлових будинків (наказ Міністерства розвитку громад №151 від 26.06.2020).

91. Звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач помилково стверджує, що визначення розміру пайової участі можливе лише на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. Такі доводи не відповідають змісту абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ, який обумовлює розмір пайової участі у відсотковому співвідношенні до загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта лише для нежитлових будівель та споруд. Тоді як для житлових будинків розмір пайової участі (якщо менший розмір не встановлений органом місцевого самоврядування) визначається з огляду на вартість будівництва об`єкта, що розраховується саме відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудженого житла за регіонами України, затверджених відповідним центральним органом виконавчої влади.

92. Що стосується аргументів Відповідача стосовно необхідності висновку з питання застосування положень, передбачених підпунктом 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ, зокрема, щодо надання замовником будівництва документів, які підтверджують вартість будівництва об`єкта, можливості розрахунку розміру пайової участі в 2020 році за їх відсутності тощо, Верховний Суд звертає увагу, що наведена норма Закону визначає порядок звернення замовника будівництва до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та розгляду такої заяви. Положення цієї норми перебувають у взаємозв`язку з положеннями підпункту 1 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ, адже під час здійснення розрахунку пайової участі орган місцевого самоврядування керується приписами підпункту 1 щодо розміру пайової участі, який, в свою чергу, визначається, зокрема, на підставі документів, наданих замовником будівництва.

93. Верховний Суд наголошує, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості. Натомість відповідно до закріпленого в статтях 2, 13 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності замовник будівництва наділений правом спростувати здійснений органом місцевого самоврядування розрахунок пайової участі шляхом надання відповідних доказів, зокрема, контррозрахунку тощо, що не було здійснено Відповідачем під час розгляду цієї справи.

94. Зокрема, заперечуючи у касаційній скарзі проти висновку суду апеляційної інстанції про правильність здійсненого Позивачем розрахунку суми пайової участі, Відповідач не наводить посилання на певні наявні в матеріалах справи докази, які не були враховані судом під час розгляду справи, але доводять наявність підстав для визначення пайової участі для спірного об`єкту саме як для нежитлової будівлі чи споруди та/або застосування Позивачем неправильного розміру основних показників опосередкованої вартості спорудженого житла за регіонами України чи розміру загальної площі квартир у спірному об`єкті. Наведене свідчить про необґрунтованість доводів Відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

95. Звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.

96. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного господарського суду.

Розподіл судових витрат

97. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №916/2709/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді В. Пєсков

В. Погребняк