ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"07" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2709/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників сторін:
від прокуратури: Ейсмонт І.С.,
від позивача: не з`явився,
від відповідача: не з`явився,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вх. ГСОО № 2-1564/23 від 16.10.2023) про розстрочення виконання рішення по справі № 916/2709/22
за позовом: Керівника Чорноморської окружної прокуратури (вул. В. Шума, № 9/102Н, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (вул. 40-річчя Перемоги, № 27, смт. Таїрове, Одеський р-н, Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 05582159)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вул. 40 Років Перемоги, № 25, смт. Таїрове, Одеський р-н, Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 32695398)
про стягнення 3 150 517,31 грн,
ВСТАНОВИВ:
14.02.2023 рішенням Господарським судом Одеської області відмовлено в задоволенні позову керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» про стягнення 3 150 517,31 грн.
23.05.2023 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2023 у справі №916/2709/22 та ухвалено нове рішення, яким позов керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області задоволений. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» до бюджету Таїровської об`єднаної територіальної громади 3 150 517 грн 31 коп.
Окрім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» на користь Одеської обласної прокуратури 47257 грн 76 коп витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 70886 грн 64 коп витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
08.06.2023 Господарським судом Одеської області на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 916/2709/22 видано відповідні накази.
07.09.2023 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №916/2709/22 залишено без змін.
16.10.2023 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» надійшла заява (вх. № 2-1564/23) про розстрочення виконання судового рішення у справі, в якій просить суд відстрочити виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 по справі № 916/2709/22 на 8 місяців, а саме до 23.05.2024.
В обґрунтування заяви ТОВ «Акваторія» посилається на дію воєнного стану на всій території України та вказує, що основним видом діяльності заявника є купівля та продаж власного нерухомого майна (КВЕД 68.10).
Так, відповідач зауважує, що до надзвичайних подій слід віднести події, пов`язані зі збройною агресією Російської Федерації проти України та, як наслідок, введення на території України воєнного стану, що негативно впливає на діяльність всіх суб`єктів господарювання, однак, це не спростовує можливості розстрочення виконання судового рішення стосовно боржника по справі, оскільки поступове погашення боргу суттєво зменшує ускладнення виконання цього рішення.
Заявник підсумовує, що військова агресія є загальновідомою обставиною та надзвичайною подією, наслідком чого є зменшення чистого прибутку ТОВ «Акваторія», в результаті чого підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, на підтвердження якого заявник посилається на податкові декларації платника єдиного податку третьої групи на період діє воєнного надзвичайного стану та банківські виписки, з яких, на думку заявника, вбачається зменшення суми доходи.
За таких обставин, на переконання заявника, ТОВ «Акваторія» обмежене у можливості повною мірою виконувати у звичному режимі власні фінансові зобов`язання перед суб`єктами господарювання, оскільки надходження грошових коштів з моменту запровадження військового стану значно знизились, а обсяг виконаних робіт значно зменшився у 2022-2023 роки порівняно з 2021 роком.
За ствердженням заявника, із зазначеного ним вбачається, що станом на 13.10.2023 на всіх банківських рахунках ТОВ «Акваторія» відсутні грошові кошти, що свідчить про те, що відповідач наразі не має коштів на виконання судового рішення, а арешт його банківських рахунків безумовно призведе до додаткового ускладнення здійснення господарської діяльності, що матиме негативні наслідки для виконання рішення суду, що свідчить про наявність обставин, що утруднюють одномоментне виконання рішення суду у даній справі.
При цьому, заявник вважає, що з урахуванням вищевикладених обставин, можна дійти висновку, що розстрочення виконання рішення в даній справі строком на 8 місяців не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача, що в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції, принципам рівності сторін перед законом і судом, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Одночасно, на думку заявника, розстрочення виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від його виконання та суттєво не вплине на фінансовий стан стягувача, оскільки таке розстрочення для стягувача не є надмірно тривалим, оскільки передбачає щомісячну оплату відповідачем частини заборгованості протягом 8 місяців, а останній має намір здійснити перший платіж вже 31.10.2023.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2023 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вх. ГСОО № 2-1564/23 від 16.10.2023) про розстрочення виконання судового рішення по справі № 916/2709/22 та призначено її розгляд на "07" листопада 2023 року о 14:00 год.
07.11.2023 до суду від керівника Чорноморської окружної прокуратури надійшла правова позиція (вх. № 40106/23) щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду, де прокурор відзначив, що, на його думку, боржник при зверненні до суду із даною заявою не надав належних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні ст. 331 ГПК України, які б ускладнили чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення, та які б могли бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.
Також, прокурор вважає, що скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення суду, а фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки та такий стан боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.
При цьому, як наголошує прокурор, доказів реальної можливості виконати рішення суду, за умови надання розстрочення, боржником не надано та не зазначено, з яких грошових коштів буде погашено заборгованість, а також згоди стягувача на розстрочення виконання рішення суду не отримано. Виклик державного виконавця від 14.08.2023 керівником ТОВ «Акваторія» проігноровано, що свідчить про небажання співпраці в напрямку виконання рішення суду.
Водночас, прокурор додає, що у боржника в оренді продовжують знаходитись 2 земельні ділянки, які знаходяться за адресою: с. Лиманка, вул. Будівельна, 48-50, площею 1.4955 га та 2.4045 га відповідно, що використовуються для здійснення господарської діяльності, оскільки прокурором встановлено наявність двоповерхової нерухомості, де одне з приміщень використовується магазином АТБ, а також приміщень, які здаються в оренду. При передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Акваторія» даний об`єкт нерухомості був відсутній, а тому прокурор робить висновок, що на земельній ділянці, орендованій боржником, здійснюється господарська діяльність з метою отримання прибутку.
При цьому, за ствердженням прокурора, на іншій орендованій боржником земельній ділянці знаходяться 7 житлових будинків, квартири в яких, згідно відомостей з сайтів, продавались з 2020 року та по теперішній час, що також свідчить про здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку.
Зважаючи на вказане, прокурор наголошує, що надані боржником на підтвердження скрутного матеріального становища докази, не є доказами важкого фінансового стану чи відсутності коштів на рахунках боржника в інших установах банків, або в інших грошових виразах.
Окрім того, прокурор звертає увагу, що згідно зазначеного у заяві графіку погашення заборгованості, ТОВ «Акваторія» до 31.10.2023 мало заплатити 390000 грн основної суми боргу на рахунок Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, а також 14500 грн судового збору на рахунок Одеської обласної прокуратури, проте відповідні платежі відповідачем не були внесені, відтак боржник вже не дотримується встановленого ним графіку погашення заборгованості. Отже, прокурор просив відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Акваторія» в повному обсязі.
В судовому засіданні 07.11.2023 прокурор підтримав надану ним правову позицію та просив відмовити в задоволенні заяви повністю, представники позивача та відповідача до суду не з`явились, повідомлялись належним чином шляхом направлення копії ухвали від 17.10.2023 на їх електронні адреси, причини неявки суду не повідомили.
Розглянувши заяву про розстрочення виконання судового рішення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.
Приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон України «Про виконавче провадження») встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012).
Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм розстрочення виконання рішення за наявності певних умов.
Так, за приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Розстрочення це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому, необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Крім того, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Так, розстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Особа, яка подала заяву про розстрочення або відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 74-79 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Суд зауважує, що враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:
1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;
2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;
3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»;
4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Посилання боржника на скрутне фінансове становище не може прийматись до уваги, оскільки за змістом ст. 331 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача не є підставою для відстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер.
Відсутність станом на даний час грошових коштів, достатніх для виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення у цій справі.
Заявник є самостійним господарюючим суб`єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, тому грошові зобов`язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності.
Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваторія» у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваторія» мало планувати свої видатки на погашення заборгованості, яка виникла перед позивачем.
Введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток внаслідок такої діяльності. Відповідач не надав суду доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що працівники (чи частина працівників), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями. Тобто, відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості виконання рішення у даній справі.
Підставою для встановлення розстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим. Більше того, заявник має довести повну відсутність грошових коштів та майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги.
Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Крім того, заявником не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження можливості реального виконання рішення суду протягом строку, на який він просить розстрочити виконання рішення суду в разі задоволення заяви про розстрочення судового рішення.
Заявником не подано доказів того, що фінансування останнього покращиться та буде здійснюватися без затримки, а результати господарської діяльності будуть позитивними, та що розстрочення наявної у нього заборгованості забезпечить виконання судового рішення і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання цього рішення.
Заявник не скористався своїм процесуальним правом та не надав жодного доказу, який би свідчив про реальну можливість погашення заборгованості в разі надання йому розстрочки.
Водночас відповідачем, в порушення приписів статті 74 ГПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду, а також доказів відсутності достатніх грошових коштів для погашення наявної заборгованості.
Тому, розглядаючи заяву про розстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023, суд, з урахуванням наведених вимог, оцінивши належним чином вказані обставини, визнав їх такими, що не можуть вважатися винятковими.
Введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище заявника, відсутність достатніх коштів, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, на переконання суду не є підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.
Суд, з урахуванням дотримання справедливого балансу між відповідачем та позивачем і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, враховуючи матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, вважає, що наведені скаржником обставини не є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 в даній справі.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вх. ГСОО № 2-1564/23 від 16.10.2023) про розстрочення виконання рішення по справі № 916/2709/22 відмовити.
Ухвала набирає законної сили 07.11.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складено 13.11.2023.
Суддя О.В. Цісельський
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 07.11.2023 |
Оприлюднено | 16.11.2023 |
Номер документу | 114897396 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань повернення безпідставно набутого майна (коштів) |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Цісельський О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні