Ухвала

від 13.05.2024 по справі 916/2709/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2709/22Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Кривельова Т.М.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: адвокат Томашевський Р.М.,

від ДВС: не з`явився,

розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вх. № 2-730/24 від 30.04.2024) на дії державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі №916/2709/22

за позовом: Керівника Чорноморської окружної прокуратури (вул. В. Шума, № 9/102Н, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000) в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (вул. 40-річчя Перемоги, № 27, смт. Таїрове, Одеський р-н, Одеська обл., 65496)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вул. 40 Років Перемоги, № 25, смт. Таїрове, Одеський р-н, Одеська обл., 65496)

про стягнення 3 150 517,31 грн,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2023 рішенням Господарським судом Одеської області відмовлено в задоволенні позову керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» про стягнення 3 150 517,31 грн.

23.05.2023 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2023 у справі №916/2709/22 та ухвалено нове рішення, яким позов керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області задоволений. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» до бюджету Таїровської об`єднаної територіальної громади 3 150 517 грн 31 коп.

Окрім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» на користь Одеської обласної прокуратури 47257 грн 76 коп витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 70886 грн 64 коп витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

08.06.2023 Господарським судом Одеської області на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 916/2709/22 видано відповідні накази.

07.09.2023 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №916/2709/22 залишено без змін.

30.04.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» надійшла скарга (вх. № 2-730/24) на дії державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірба Є.О., в якій скаржник просить суд:

- визнати поважними та поновити ТОВ «Акваторія» процесуальний строк на оскарження дій державного виконавця щодо накладення арешту на майно, які були вчинені 24.07.2023;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірби Є.О. щодо винесення 24.07.2023 постанови про накладення арешту на майно боржника, якою було накладено арешт на будівлі та споруди складських приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1402940351237), що розташовані за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. 48;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірби Є.О. щодо винесення 22.04.2024 постанови про накладення арешту на майно боржника, якою було накладено арешт на майнові права боржника, а саме ІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва та ІІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. 50-В, 50-Г відповідно;

- зобов`язати державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірбу Є.О. усунути допущені порушення шляхом зняття (скасування) арешту з вищевказаного майна ТОВ «Акваторія».

Ухвалою суду від 02.05.2024 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вх.№2-730/24 від 30.04.2024) на дії державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по справі №916/2709/22 прийнято до розгляду та призначено її розгляд на "13" травня 2024 року о 14:00 год.

Присутній в судовому засіданні прокурор висловив свої заперечення проти доводів, викладених у скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні. Представник відповідача повністю підтримав вимоги поданої ним скарги та просив її задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 13.05.2024, представники позивача та органу ДВС не з`явились, повідомлені були належним чином шляхом направлення відповідної ухвали до їх електронних кабінетів, позивач причини неявки суду не повідомив, державний виконавець просив розгляд скарги здійснити без його участі.

Вимогами частин 1, 2 статті 342 ГПК України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, з метою дотримання встановленого частиною 1 статті 342 ГПК України та розумного строку, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача та державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірби Є.О., за наявними матеріалами.

Розглядаючи подану скаргу, господарський суд виходить із наступного.

В обґрунтування скарги ТОВ «Акваторія» зазначило, що постановою державного виконавця Овідіопольського відділу ДВС Сокірби Є.О. від 24.07.2023 №71995140 накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме на будівлі та споруди складських приміщень, які складаються з: складова частина об`єкта нерухомого майна: склад. А загальною площею 38,7 кв.м.; складова частина об`єкта нерухомого майна: склад. Б загальною площею 40,5 кв.м.: складова частина об`єкта нерухомого майна: ворота. І; складова частина об`єкта нерухомого майна: огорожа. 2,3: складова частина об`єкта нерухомого майна: вимощення, 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1402940351237), що розташовані за адресою: Одеська обл., Одеський р-н., с. Лиманка, вул. Будівельна, буд.48.

25.07.2023 вищевказаний арешт було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 51108812 (спеціальний розділ), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №372942325 від 05.04.2024.

15.04.2024 представник ТОВ «Акваторія» звернувся до Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУЮ МЮ (м. Одеса) із заявою про скасування зазначеного арешту на підставі того, що майно, на яке накладено арешт, є знищеним та не існує, проте 25.04.2024 начальником Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУЮ МЮ (м. Одеса) була надана відповідь про відмову у скасуванні арешту у зв`язку тим, що підстав для зняття арешту немає.

Окрім того, як пояснює скаржник, постановою державного виконавця Овідіопольського відділу ДВС Сокірби Є.О. від 22.04.2024 №71995140 накладено арешт на майнові права боржника (ТОВ «Акваторія»), а саме на: II пусковий комплекс II черги будівництва: Одеська обл., Одеський р-н., с. Лиманка, вул. Будівельна, буд.50-В; III пусковий комплекс II черги будівництва: Одеська обл., Одеський р-н., с. Лиманка, вул. Будівельна. буд.50-Г.

ТОВ «Акваторія» вважає, що вищевказані постанови державного виконавця про арешт майна є протиправними та мають бути скасовані, оскільки об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Одеська обл., Одеський р-н., с. Лиманка, вул. Будівельна, буд.48 знищені та не існують, а майнові права на об`єкт будівництва: «Будівництво трупи багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та торгівельним центром в чотири черги будівництва (вул. Будівельна 48-50, с. Лиманка, Овідіопольського району, Одеської області) (II черга будівництва, ІІ тa III пускові комплекси)» не належать боржнику.

За ствердженням відповідача, державним виконавцем Сокірбою Є.О. було грубо порушено вимоги ст. 56 ЗУ «Про виконавче» провадження, оскільки об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: Одеська обл., Одеський р-н., с. Лиманка, вул. Будівельна, буд.48 знищені шляхом знесення та не існують, а відтак, вищевказане нерухоме майно не може бути реалізовано в будь-який спосіб в рамках виконавчого провадження, оскільки знищено шляхом знесення, описати та здійснити примусову реалізацію вказаного вище нерухомого майна неможливо, оскільки такого майна не має.

В свою чергу, майнові права на об`єкт будівництва: «Будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та торгівельним центром в чотири черги будівництва (вул. Будівельна 48-50, с. Лиманка, Овідіопольського району, Одеської області) (II черга будівництва, ІІ та III пускові комплекси)» не належать боржнику, що підтверджується Актом приймания-передачі житлового комплексу або його часі піні з балансу на баланс від 05.05.2021, згідно якого ТОВ «Акваторія» передало, а Обслуговуючий кооператив «Розенталь» прийняв на баланс житлові будинки, які розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, село Лиманка. вул. Будівельна 48-50 Друга черга будівництва. Пусковий комплекс №2 та Пусковий комплекс №3.

Як наголошує скаржник, на теперішній час саме ОК «Розенталь» є балансоутримувачем зазначених будинків та здійснює їх обслуговування, всі квартири у вказаних будинках продані та належать на праві власності фізичним та юридичним особам, і повністю заселені, у зв`язку з чим державний виконавець, накладаючи арешт на майнові права, допустив порушення ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки наклав арешт на майно, яке не належить боржнику.

Щодо строків звернення із даною скаргою відповідач зазначає, що про накладення державним виконавцем арешту на майнові права на багатоквартирні будинки від 22.04.2024, ТОВ «Акваторія» дізналось 25.04.2024, коли отримало від державного виконавця копію постанови від 22.04.2024 та відповідь начальника Овідіопольського ВДВС на заяву про скасування арешту, накладеного 24.07.2023.

Оскільки дана скарга подана протягом 10-денпого строку з моменту прийняття виконавцем постанови, яка оскаржується, то, на переконання відповідача, процесуальний строк на подання скарги, в цій частині, не пропущений.

Про існування постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно від 24.07.2023, за ствердженням ТОВ «Акваторія», останнє дізналось 05.04.2024 та в цей же день представник товариства перевірив факт накладання арешту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і отримав відповідну інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №372942325.

Лише 08.04.2024 представник ТОВ «Акваторія» отримав висновок про знищення/знесення майна, який був зареєстрований в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, а через 7 днів, а саме 15.04.2024, представник ТОВ «Акваторія» звернувся до Овідіопольського ВДВС із заявою про скасування арешту та надав висновок про знищення майна до відділу виконавчої служби, оскільки на момент прийняття оскаржуваної постанови (24.07.2023) такого висновку не існувало і виконавець не могла враховувати таку обставину на момент прийняття постанови по накладення арешту.

Проте, 25.04.2024 начальником Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУЮ MIO (м. Одеса) була надана відповідь про відмову у скасуванні арешту у зв`язку тим. що підстав для зняття арешту немає, у зв`язку з чим, як вказує відповідач, про порушення свого права, а саме про не скасування арешту, і урахуванням того, що нерухоме майно вже знищене, ТОВ «Акваторія» дізналось лише 25.04.2024.

Відтак, на думку відповідача, дана скарга подана протягом 10 днів з моменту, коли скаржник дізнався про порушення свого права, а тому процесуальний строк на оскарження постанови про арешт майна від 24.07.2023 пропущений скаржником з поважних причин та може бути поновлений судом.

Державний виконавець Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірба Є.О. надала до суду відзив на скаргу (вх. № 18927/24 від 10.05.2024), де зазначила, що проведеною перевіркою, встановлено, що згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у боржника ТОВ «Акваторія» наявний об`єкт, реєстраційний номер нерухомого майна №1402940351237, який знаходиться за адресою: вул. Будівельна, 48, с. Лиманка, Одеська область, Одеський район, у зв`язку з чим державним виконавцем 24.07.2023 накладено арешт на будівлі та споруди складських приміщень, що знаходяться за вказаною адресою.

Окрім того, як пояснює державний виконавець, 14.08.2023 ним поштовою кореспонденцією направлено виклик керівнику ТОВ «Акваторія» до відділу для надання пояснення невиконання вимог виконавчого документа, проте керівник до відділу не з`явився, про що складено відповідний Акт та долучено до матеріалів справи.

15.09.2023 державним виконавцем здійснено виїзд для здійснення опису та арешту майна боржника ТОВ «Акваторія», про що направлено сторонам листа про повідомлення дати, час та місце виїзду державного виконавця для проведення примусових виконавчих дій, проте боржник не з`явився, про що був повідомленим. Присутнім при проведені виконавчих дій був представник стягувача, але за виїздом встановлено, що за адресою с. Лиманка, вул. Будівельна, 48 знаходиться інші будівлі, тому, описати належне майно виявилось можливим.

22.09.2023 державним виконавцем направлено запит до Комунального підприємства Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області «Лиман» для надання інформації у тому числі з архівних даних, а саме: копію технічної документації на нерухоме майно, що зареєстроване за боржником ТОВ «Акваторія» та 09.10.2023 за вх.№7961/6 до Відділу надійшла відповідь та копія інвентаризаційної справи (технічна б документація ) з архівних даних та де ще значиться власником майна попередній набувач СУЯП «Морімото та Компанія» згідно Свідоцтва про право власності виданого 23.05.2011 року на підставі рішення Виконкому Таїровської селищної ради від 29.04.2011, реєстраційний № 487.

Державний виконавець також зауважив, що 15.04.2024 до відділу надійшла заява від боржника про зняття арешту з майна боржника, а саме: з будівель та споруд складських приміщень, які складаються з: складова частина об`єкта нерухомого майна: склад, А загальною площею 38,7 кв.м., складова частина об`єкта нерухомого майна: склад, Б загальною площею 40,5 кв.м., складова частина об`єкта нерухомого майна: ворота, 1, складова частина об`єкта нерухомого майна огорожа, 2,3., складова частина об`єкта нерухомого майна: вимощення, 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1402940351237), що розташовані за адресою: Одеська область, Одеський район, вул. Будівельна, 48., на підставі того, що майно знищене та не підлягає опису.

В знятті арешту відмовлено, у зв`язку з тим, що статтею 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено чіткий перелік зняття арешту з майна боржника та підстав для зняття арешту не має.

Додатково державний виконавець зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що згідно відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування України ТОВ «Акваторія» видано Державною архітектурно-будівельною інспекцією України сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 18.03.2021 за реєстраційним номером ІУ123210216158 щодо об`єкта будівництва «Будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та торгівельним центром в чотири черги будівництва (вул. Будівельна, 48-50, с. Лиманка, Овідіопольського району, Одеської області) (II черга будівництва, II та III пускові комплекси), кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:02:003:0485. Рішенням виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області № 22 присвоєно адресу вищевказаному об`єкту нерухомого майна після прийняття об`єкта в експлуатацію, замовником будівництва якого є ТОВ «Акваторія» наступну адресу: - II пусковому комплексу II черги будівництва: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, будинок № 50-В; - III пусковому комплексу II черги будівництва: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, будинок № 50-Г, у зв`язку з чим державним виконавцем накладено арешт на вказані майнові права боржника.

Так як заборгованість в повному обсязі не стягнута, за ствердженням державного виконавця, ним застосовано для забезпечення реального виконання рішення, накладення арешту на все нерухоме майно та майнові права боржника, для забезпечення виконання рішення на залишок не стягнутої суми та виконавчого збору.

Відтак, державний виконавець вважає, що скарга є безпідставна та необґрунтована, тому що державним виконавцем відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, якій підлягає примусовому виконанню, строк пред`явлення якого відповідає вимогам ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження», який діяв на момент вчинення виконавчих дій , здійснено усі передбачених чинним законодавством дій щодо неупередженого, своєчасного та фактичного виконання виконавчого документу.

13.05.2024 прокурором подано до суду правову позицію (вх. № 19193/24) щодо скарги на дії державного виконавця, в якій відзначені тотожні заперечення стосовно безпідставності поданої скраги.

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обов`язковості судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, порядок, підстави та послідовність вчинення дій в межах якого визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Часові межі оскарження є предметом регулювання статті 341 ГПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписами пункту а) ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строком подачі скарги є 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Так, відповідно до прохальної частини скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваторія» просить суд, серед іншого, визнати поважними причини пропуску та поновити процесуальний строк на оскарження дій державного виконавця щодо накладення арешту на майно, які були вчинені 24.07.2023, а також визнати неправомірними дії державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірби Є.О. щодо винесення 24.07.2023 постанови про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до приписів ст.113 Господарського процесуального кодексу України, строки, в межах яких вчинюються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За умовами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Питання щодо поновлення процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 ГПК України, згідно із частинами 1,3 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Згідно приписів ч. 4 ст. 119 ГПК України передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заяви, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Також, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 341 ГПК України), і саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Таким чином, поновлення пропущеного строку для подання скарги відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду застосувала правові позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі №910/7221/17, від 12.01.2021 у справі №910/8794/17, від 12.10.2021 у справі №918/333/13-г.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.11.2020 у справі №420/1813/19, поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Відтак, вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Поряд з цим, суд зважає на правовий висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, наведений у постанові від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г де зазначив, що за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, він доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджено скаржником, 09.06.2023 державним виконавцем Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 71995140 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 по справі № 916/2709/22 щодо стягнення з ТОВ «Акваторія» заборгованості у розмірі 3 150 517,31 грн.

Згідно частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Суд констатує, що скаржником не було надано до суду жодних доказів безпосереднього ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 71995140 чи шляхом доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що скаржником, який є боржником у виконавчому провадженні № 71995140, не спростовано відсутності у нього можливостей контролювати виконавче провадження та своєчасно отримувати інформацію про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, та інших об`єктивних, що не залежали від його волі, обставин пропуску строку на подання скарги на дії державного виконавця, стягувачем не наведено.

Суд повторно констатує, що із скарги та доданих до неї матеріалів слідує, що відповідач (скаржник) просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення 24.07.2023 постанови про накладення арешту на майно - на будівлі та споруди складських приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1402940351237), що розташовані за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. 48, та зобов`язати державного виконавця Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокрибу Є.О. усунути вказані порушення шляхом зняття арешту, накладеного даною постановою, при цьому в суд звернувся із даною скаргою щодо її оскарження лише 30.04.2024, тобто більше ніж через 9 місяців.

У своїй скарзі скаржник посилався на те, що про оскаржувану постанову від 24.07.2023 дізнався 05.04.2024, а про порушення своїх прав при її винесенні відповідач дізнався тільки 25.04.2024 після отримання від ВДВС відповіді про відмову у скасуванні арешту, а тому скарга подається в межах строку, передбаченого ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, при цьому у самій скарзі скаржник просив суд поновити строк на оскарження дій державного виконавця щодо накладення арешту на майно ТОВ «Акваторія», які були вчинені 24.07.2023.

З метою належної та повної реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, суд ухвалою від 02.05.2024 надав скаржнику можливість належно підтвердити обставини про поважність пропущеного десятиденного строку та запропонував ТОВ «Акваторія» надати суду відповідні обґрунтування, підтверджені належними доказами.

Натомість, як вже було зазначено, скаржник у своїй скарзі обмежився лише посиланням на ту обставину, що дізнався про накладення арешту тільки 05.04.2024, проте, ані разом зі скаргою, ані на виконання ухвали суду від 02.05.2024 не надав жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували цей факт та не навів обставин, які не залежали від його волі і об`єктивно перешкоджали йому у можливості дізнатися про таке накладення арешту раніше.

Відтак суд позбавлений можливості встановити чи пропущений стягувачем строк для звернення з даною скаргою до суду або ні, що є важливим, оскільки скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

У зв`язку з цим, лише твердження скаржника стосовно його обізнаності про існування постанови від 24.07.2023 та перевірки факту накладення арешту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 05.04.2024 не може бути визнано належною обставиною для відліку процесуального строку на подання скарги на дії державного виконавця. На будь-які інші причини пропуску процесуального строку ТОВ «Акваторія» в своїй скарзі не посилається та не доводить їх поважність.

Отже, встановлені судом обставини, у їх сукупності, свідчить про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку на подання скарги.

Згідно частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належно підтвердженої скаржником обставини про поважність пропущеного десятиденного строку, встановленого чинним процесуальним законодавством, на оскарження рішення та дій державного виконавця щодо винесення 24.07.2023 постанови про накладення арешту на його майно, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку для подання скарги стосовно оскарження дій державного виконавця щодо накладення арешту на майно, які були вчинені 24.07.2023, та залишення скарги в цій частині без розгляду.

Разом з тим, суд зазначає, що подання після закінчення процесуальних строків скарги, яка залишена без розгляду, не позбавляє скаржника в майбутньому права на звернення до суду з аналогічною скаргою та клопотанням про поновлення процесуального строку з доданням належних доказів у відповідності до норм процесуального закону.

Стосовно вимог скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірби Є.О. щодо винесення 22.04.2024 постанови про накладення арешту на майно боржника, якою було накладено арешт на майнові права боржника, а саме ІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва та ІІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. 50-В, 50-Г відповідно та зобов`язання державного виконавця усунути допущені порушення шляхом зняття (скасування) арешту з вищевказаного майна ТОВ «Акваторія», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі відповідних виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як вже зазначалось судом, 23.05.2023 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» до бюджету Таїровської об`єднаної територіальної громади 3 150 517,31 грн, на виконання якої Господарським судом Одеської області виданий відповідний наказ.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.п.1, 3 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Як визначено статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження», після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Під час виконання виконавчого провадження №71995140, 22.04.2024 державним виконавцем Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майнові права, а саме: на ІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва: Одеська обл., Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. 50-В; на ІІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва: Одеська обл., Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. 50-Г, що належать ТОВ «Акваторія» у межах суми звернення стягнення.

Як викладено в постанові державного виконавця від 22.04.2024 та не спростовано скаржником, виконавцем встановлено, що згідно відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування України Товариству з обмеженою відповідальністю «АКВАТОРІЯ» видано Державною архітектурно-будівельною інспекцією України сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 18.03.2021 за реєстраційним номером ІУ123210216158 щодо об`єкта будівництва «Будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та торгівельним центром в чотири черги будівництва (вул. Будівельна, 48-50, с. Лиманка, Овідіопольського району, Одеської області) (II черга будівництва, II та III пускові комплекси), кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:02:003:0485.

Рішенням виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області № 22 присвоєно адресу об`єкту нерухомого майна після прийняття об`єкта в експлуатацію - «Будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та торгівельним центром в чотири черги будівництва (вул. Будівельна, 48-50, с. Лиманка, Овідіопольського району, Одеської області) (II черга будівництва, II та III пускові комплекси)», замовником будівництва якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАТОРІЯ» наступну адресу: - II пусковому комплексу II черги будівництва: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, будинок № 50-В; - III пусковому комплексу II черги будівництва: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, будинок № 50-Г.

Відтак, судом не встановлено порушення державним виконавцем при накладанні арешту на майно (майнові права) відповідача (боржника).

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. (ч.1)

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. (ч. 2)

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. (ч. 3)

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». (ч. 4)

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Скаржником до матеріалів скарги додано акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 05.05.2021, згідно якого ТОВ «Акваторія» передало на баланс ОК «Розенталь» житлові будинки, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48-50 друга черга будівництва, пусковий комплекс № 2 (секція № 1 і секція № 2) та пусковий комплекс № 3 (секція № 1 і секція № 2).

Проте, суд зауважує, що перебування спірного об`єкту на балансовому обліку ОК «Розенталь» не є ознакою її права власності на цей об`єкт, а на даний скаржником акт жодним чином не спростовує наявність у ТОВ «Акваторія» майнових прав на вказаний об`єкт будівництва, і тим більше, не підтверджує, що всі квартири у вказаних будинках продані та належать на праві власності фізичним та юридичним особам.

Поряд з тим, скаржником не надано доказів на підтвердження виявлення порушення порядку накладення арешту, як-то передбачено ч. 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, у процесі розгляду скарги, відповідачем (боржником) у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували станом на момент постановлення державним виконавцем постанови від 22.04.2024 про арешт майна боржника факту продажу і передання відповідачем (боржником) у власність ОК «Розенталь» арештованих майнових прав на ІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва та ІІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. 50-В, 50-Г відповідно.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У процесі розгляду справи, відповідачем (боржником) у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України також не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували звернення ОК «Розенталь» або будь-яких інших осіб в порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про визнання права власності на спірне арештоване майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, суд зазначає, що під час розгляду даної скарги судом не встановлено підстав для зняття арешту з майна відповідача (боржника), визначених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення суду у справі на даний момент не виконано.

Щодо вимоги ТОВ «Акваторія» зобов`язати державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірбу Є.О. усунути допущені порушення шляхом зняття (скасування) арешту з майнових прав на ІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва та ІІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. 50-В, 50-Г відповідно», суд зазначає наступне.

У ч. 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені виключні підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, та у ч. 5 ст. 59 вказаного Закону визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, отже суд зазначає, що викладені у скарзі обставини щодо підстав для зняття арешту з майна відносяться до інших випадків за яким арешт може бути знятий саме за рішенням суду, а отже суд дійшов висновку, що обраний скаржником спосіб захисту є неналежним, а тому в задоволенні вказаної вище вимоги суд відмовляє.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Указана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Судом встановлено, що державний виконавець діяв згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», а отже суд приходить до висновку, що підстави для задоволення скарги ТОВ «Акваторія» на дії державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірби Є.О. щодо винесення 22.04.2024 постанови про накладення арешту на майно боржника, якою було накладено арешт на майнові права боржника, а саме ІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва та ІІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. 50-В, 50-Г відповідно - відсутні.

Оскільки дії державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірби Є.О. щодо накладення арешту на майнові права боржника, а саме ІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва та ІІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. 50-В, 50-Г у виконавчому проваджені 71995140 вчинені відповідно до норм чинного законодавства, в межах повноважень державного виконавця і при цьому право боржника не було порушено, а законом чітко визначені виключні підстави для зняття виконавцем арешту з майна боржника, тому вимоги в частині скарги щодо зобов`язання державного виконавця усунути порушення шляхом скасування арешту з майнових прав боржника, також не підлягають до задоволення.

Положеннями ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин, з огляду на зазначені вище норми матеріального та процесуального права, оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в ході судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про порушення державним виконавцем законодавства або перевищень повноважень при прийнятті рішень в рамках виконавчого провадження № 71995140.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 118-119, 234, 339, 340, 341, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» про поновлення процесуального строку на оскарження постанови державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірби Є.О. від 24.07.2023 про накладення арешту на майно - відмовити.

2. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вх. № 2-730/24 від 30.04.2024) в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірби Є.О. щодо винесення 24.07.2023 постанови про накладення арешту на майно боржника та зобов`язання усунути порушення шляхом зняття (скасування) арешту, накладеного на будівлі та споруди складських приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1402940351237), що розташовані за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. 48 - залишити без розгляду.

3. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вх. № 2-730/24 від 30.04.2024) на дії державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірби Є.О. щодо винесення 22.04.2024 постанови про накладення арешту на майно боржника та зобов`язання усунути порушення шляхом зняття (скасування) арешту, накладеного на майнові права боржника, а саме ІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва та ІІІ пусковий комплекс ІІ черги будівництва за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. 50-В, 50-Г відповідно відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили 13.05.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 20.05.2024.

Суддя О.В. Цісельський