Ухвала

від 12.09.2023 по справі 302/1286/23

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1286/23

Провадження № 1-кс/302/226/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2023 р.смт.Міжгір`я

Слідчий суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: старшого слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене з начальником Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт нерухомого майна,

за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023071110000127 від 02.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 ККУкраїни, -

В С Т А Н О В И В :

07 вересня 2023 року старший слідчий СВ ВП №2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, яке погоджене з начальником Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт нерухомого майна.

В обґрунтування поданого клопотання старший слідчий ОСОБА_3 зазначає, що СВ ВП №2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023071110000127 від 02.06.2023 року щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.06.2023 року в чергову частину відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшла заява начальника відділу головного архітектора Пилипецької сільської ради ОСОБА_5 про вчинення злочину щодо можливого службового підроблення службовими особами Пилипецької сільської ради Міжгірського району під час передачі у приватну власність громадянам земельних ділянок.

Слідчий вказує, що рішенням 27-ї сесії VI скликання Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 22.12.2013 року №42 було затверджено генеральний план с.Пилипець, згідно якого частина земель в урочищі «Берце» та «Лазок» в с. Пилипець була переведена в категорію «дачні ділянки».

Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010 року №548, ці землі відносяться до секція Е «Землі рекреаційного призначення» розділ 07 «Землі рекреаційного призначення (земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації)» підрозділ 07.03.«Для індивідуального дачного будівництва»/07.04. «Для колективного дачного будівництва».

Слідчий зазначає, що в результаті неправомірних дій посадових осіб Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області та Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області за участю землевпорядних організацій частина земельних ділянок в урочищі «Берце» та «Лазок» в с. Пилипець, всупереч діючій на той час містобудівній документації, у тому числі генерального плану села Пилипець, були незаконно переведені із земель рекреаційного призначення в землі сільськогосподарського призначення, а в подальшому безоплатно передані у власність громадянам саме як сільськогосподарського призначення.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на земельні ділянки за вказаними кадастровим номерами встановлено наступні права власності:

- 2122485200:09:001:0093 площею 0,0237 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 ;

- 2122485200:09:001:0049 площею 0,03 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в АДРЕСА_2 ;

- 2122485200:09:001:0072 площею 0,04 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- 2122485200:09:001:0002 площею 0,03 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- 2122485200:09:001:0070 площею 0,04 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- 2122485200:09:001:0103 площею 0,04 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого АДРЕСА_3 ;

- 2122485200:09:001:0047 площею 0,07 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в АДРЕСА_2 ;

- 2122485201:01:001:0065 площею 0,159 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- 2122485200:09:001:0051 площею 0,0216 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_13 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрований АДРЕСА_4 ;

- 2122485200:09:001:0043 площею 0,065 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована АДРЕСА_5 ;

- 2122485200:09:001:0044 площею 0,075 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого АДРЕСА_6 ;

- 2122485200:09:001:0037 площею 0,0759 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого АДРЕСА_7 .

14.08.2023 року здійснено тимчасовий доступ до документів, які знаходяться приміщенні відділу №3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за адресою вул. Шевченка, 97 в смт. Міжгір`я, Хустського району, Закарпатської області, в ході чого вилучено технічні проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за наступними кадастровими номерами: 2122485200:09:001:0093; 2122485200:09:001:0049; 2122485200:09:001:0072; 2122485200:09:001:0002; 2122485200:09:001:0070; 2122485200:09:001:0103; 2122485200:09:001:0047; 2122485201:01:001:0065; 2122485200:09:001:0051; 2122485200:09:001:0043; 2122485200:09:001:0044; 2122485200:09:001:0037, які постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та самі земельні ділянки за вказаними кадастровими номерами, які є безпосередньо об`єктом кримінально протиправних дій.

Слідчий у поданому клопотанні зазначає, що наразі існують достатні підстави вважати, що земельні ділянки є важливим доказом у вказаному кримінальному провадженні, так як на долученому до матеріалів кримінального провадження витязі з карти Генерального плану с. Пилипець станом на 2013 рік видно, що землі, на яких виділені вказані земельні ділянки розташовані на землях рекреаційного призначення (земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації), що вказує на прямі порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність громадянам.

Слідчий вказує, що з метою збереження речових доказів, заборони їх відчуження на даний час виникає необхідність у накладенні арешту на вказані земельні ділянки, у зв`язку з чим старший слідчий звертається до слідчого судді з цим клопотанням.

В судовому засіданні старший слідчий СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просить задовольнити за викладеними у клопотанні підставами.

Прокурор в судовому засіданні підтримав у повному обсязі клопотання слідчого про арешт майна, а саме на зазначені у клопотанні земельні ділянки та просить клопотання задовольнити за підставами, наведеними у ньому.

Власники майна, щодо якого вирішуються питання про накладення арешту, не з`явилися, про день та час розгляду клопотання повідомлялися судом належним чином, проте причини неявки суду невідомі.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення старшого слідчого та прокурора в обґрунтування поданого клопотання про арешт майна, які підтримали клопотання у повному обсязі та просять задовольнити, повно та всебічно проаналізувавши докази на обґрунтування заявленого клопотання у їх сукупності, приходжу до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання старшого слідчого з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071110000127 від 02.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Як зазначено у клопотанні, досудовим розслідування встановлено, що 01.06.2023 року в чергову частину відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшла заява про вчинення злочину від начальника відділу головного архітектора Пилипецької сільської ради ОСОБА_5 щодо можливого службового підроблення службовими особами Пилипецької сільської ради Міжгірського району під час передачі у приватну власність громадянам земельних ділянок.

Рішенням 27-ї сесії VI скликання Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 22.12.2013 №42 «Про генеральний план с.Пилипець» було затверджено генеральний план с. Пилипець, згідно якого частина земель в урочищі «Берце» та «Лазок» в с.Пилипець була переведена в категорію «дачні ділянки».

Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010 року №548, ці землі відносяться до секція Е «Землі рекреаційного призначення» розділ 07 «Землі рекреаційного призначення (земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації)» підрозділ 07.03.«Для індивідуального дачного будівництва»/07.04.«Для колективного дачного будівництва».

У клопотанні слідчий зазначає, що в результаті неправомірних дій посадових осіб Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області та Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області за участі землевпорядних організацій частина земельних ділянок в урочищі «Берце» та «Лазок» в с.Пилипець всупереч діючій на той час містобудівній документації в тому числі генерального плану с.Пилипець були незаконно переведені із земель рекреаційного призначення в землі сільськогосподарського призначення, а в подальшому безоплатно передані у власність громадянам саме як сільськогосподарського призначення.

Вказані у клопотанні земельні ділянки постановою слідчого від 14.08.2023 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12023071110000127.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч.3 ст.170 КПК України).

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як зазначено у приписах ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

Відповідно до ч.2, 3 ст.171 КПК України, до клопотання слідчого про арешт майна мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається із матеріалів клопотання, до клопотання не долучені документи, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, зокрема: докази факту завдання шкоди будь-якій особі (фізичній, юридичній) та розміру цієї шкоди, відсутні протоколи огляду тих земельних ділянок, на які орган досудового розслідування просить накласти арешт. Натомість, долучені до матеріалів клопотання копії документів, не можуть бути належними доказами в розумінні глави 4 КПК України в контексті доказів обґрунтування поданого слідчим клопотання про арешт майна.

Також, у змісті клопотання не міститься інформації щодо проведення слідчими органами оцінки вартості нанесеної потерпілому (им) шкоди, та до клопотання відповідно, не додано жодних доказів на підтвердження цих обставин, а тому доводи старшого слідчого щодо необхідності накладення арешту на нерухоме майно, яке на теперішній час перебуває у приватній власності громадян, є необґрунтованими.

Обмеження права на відчуження, розпорядження нерухомим майном не може вважатися забезпеченням його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення. Особливістю нерухомого майна є те, що його пересування, приховування чи зникнення неможливе.

Відомості того, що земельні ділянки зберегли на собі сліди злочину, також відсутні.

Також слід зазначити, що нормами глави 20 Земельного кодексу України та приписами пункту 27 розд.X «Перехідні положення» Земельного кодексу України врегульовано порядок продажу земельних ділянок.

Відповідно до ст.127 Земельного кодексу України, органи державної влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «г» ч.5 ст.128 Земельного кодексу України, підставою для відмови в продажу земельної ділянки є встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність.

Відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, функціонування Державного земельного кадастру вважається призупиненим. Рішення про відновлення або подальше призупинення функціонування Державного земельного кадастру приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Рішення про призупинення, відновлення функціонування Державного земельного кадастру у триденний строк підлягають опублікуванню в газеті "Голос України". Порядком ведення Державного земельного кадастру можуть встановлюватися обмеження щодо повноважень державних кадастрових реєстраторів, а також визначатися інші особливості ведення Державного земельного кадастру. Передача органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено, не здійснюється (крім передачі в оренду земельних ділянок відповідно до підпункту 2 цього пункту).

Також звертаю увагу, що на час розгляду клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12023071110000127 від 02.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, в межах якого подано клопотання про арешт майна, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що безпосередньо підтверджено в судовому засіданні старшим слідчим.

Будь-яких доказів про те, що власники земельних ділянок мають намір чи вчиняють дії по відчуженню зазначеного у клопотанні нерухомого майна, слідчим не надано. Водночас, санкція ч.1 ст.366 КК України не передбачає конфіскації майна. Цивільного позову у вказаному кримінальному провадженні жодною особою не заявлено, що вбачається з матеріалів клопотання та підтверджено в судовому засіданні старшим слідчим.

Отже, як вбачається з поданого клопотання, збитки від вчинення даного правопорушення нікому не завдані, що виключає можливість відшкодування шкоди, більш того відсутність збитків виключає утворення матеріального складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, а за відсутності складу злочину відсутня необхідність у збереженні речових доказів - саме як об`єктів, набутих кримінально протиправним шляхом.

Відтак, слідчим не підтверджено жодними належними та допустимими доказами наявність ризиків, коли незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, втрати, пошкодження, псування, приховування, перетворення, а також настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

При вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до положень ч.2 ст.173 КПК України, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст.170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

Проте, у клопотанні слідчим наголошується, що вказані земельні ділянки набуті протиправним шляхом, зокрема внаслідок неправомірних дій службових осіб Пилипецької сільської ради та Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області (при цьому, остання припинили свою діяльність 16.04.2021 року), та ці земельні ділянки відповідають вимогам ст.98 КПК України та постановою старшого слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 від 14 серпня 2023 року зазначені у клопотанні земельні ділянки визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12023071110000127.

На підтвердження доводів клопотання старшим слідчим СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області наданий витяг з ЄРДР за № №12023071110000127 від 02.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та інші копії документів, якими, на думку ініціатора клопотання, підтверджується необхідність зазначеного арешту.

В той же час, подане клопотання не містить будь-яких посилань на докази, та самі докази на підтвердження того, що вищевказані земельні ділянки дійсно відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Так, речовими доказами, відповідно до вимог ст.98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Проте, у клопотанні слідчим конкретно не зазначено, яке саме доказове значення мають вищевказані земельні ділянки, з огляду на правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яке на даний час розслідується. А отже, клопотання слідчого, всупереч вимогам ч.2 ст.171 КПК України, не містить належного обґрунтування необхідності вказаного арешту.

В той же час, на думку слідчого судді, доводи клопотання, без їх підтвердження відповідними доказами, є лише припущеннями.

Сам по собі факт винесення слідчим постанови про визнання зазначеного у клопотанні майна речовим доказом у провадженні, не може безумовно свідчити про те, що вказане майно дійсно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.

При цьому звертає на себе увагу той факт, що клопотання подано в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за№12023071110000127 від 02.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, яке є правопорушенням з матеріальним складом.

У клопотанні та у доданому до клопотання витягу з ЄРДР (фабула правопорушення) не зазначено про шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та про розмір цієї шкоди, а також не зазначено осіб, яким така шкода заподіяна, також взагалі відсутнє місцезнаходження тих земельних ділянок, на які слідчий просить накласти арешт.

Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Тобто слідчим, прокурором має бути доведено існування сукупності обставин, які вказують на необхідність у відповідному конкретному кримінальному провадженні застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження, без якого неможливо ефективно здійснювати досудове розслідування, та з огляду на мету його застосування, під час його реалізації допускається втручання у права особи.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до Закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми Закону.

Отже, старшим слідчим не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч.2 ст 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки не надано доказів, що нерухоме майно - земельні ділянки, належні на праві приватної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Отже, у кримінальному провадженні №12023071110000127 від 02.06.2023 року, в рамках якого орган досудового розслідування просить накласти арешт на майно (земельні ділянки), на даний час повідомлення про підозру нікому не вручено, цивільний позов жодної особою не заявлено, належних доказів, які б свідчили про правову підставу для арешту майна, а також можливий розмір шкоди, завданої злочином, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права приватної власності завданням кримінального провадження, матеріали клопотання не містять, що свідчить про відсутність на час розгляду клопотання правових підстав накладення арешту на нерухоме майно, яке перебуває у приватній власності громадян. Окрім того, документальне обґрунтування необхідності накладення арешту на вказане у клопотанні майно (земельні ділянки) відсутнє, а тому сукупність вищезазначених обставин свідчить про відсутність на даний час будь-яких підстав для задоволення клопотання старшого слідчого про арешт майна.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.132,170-173 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

В задоволені клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на нерухоме майно у виді земельних ділянок у кримінальному провадженні №12023071110000127 від 02.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя

Міжгірського районного суду ОСОБА_17

Закарпатської області