Ухвала

від 19.08.2024 по справі 302/1286/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/1286/23

У Х В А Л А

Іменем України

19 серпня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

адвоката ОСОБА_5 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 вересня 2023 року у справі за клопотанням старшого слідчого СВ ВП № 2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 , погодженого з прокурором Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт нерухомого майна у кримінальному провадженні № 12023071110000127,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 вересня 2023 року, відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_8 (далі - слідчий), погоджене прокурором, у кримінальному провадженні №12023071110000127, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, про накладення арешту на майно, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 2122485200:09:001:0093 площею 0,0237 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 ;

- 2122485200:09:001:0049 площею 0,03 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в АДРЕСА_2 ;

- 2122485200:09:001:0072 площею 0,04 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- 2122485200:09:001:0002 площею 0,03 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- 2122485200:09:001:0070 площею 0,04 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- 2122485200:09:001:0103 площею 0,04 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого АДРЕСА_3 ;

- 2122485200:09:001:0047 площею 0,07 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в АДРЕСА_2 ;

- 2122485201:01:001:0065 площею 0,159 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_14 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- 2122485200:09:001:0051 площею 0,0216 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_15 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрований АДРЕСА_4 ;

- 2122485200:09:001:0043 площею 0,065 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована АДРЕСА_5 ;

- 2122485200:09:001:0044 площею 0,075 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого АДРЕСА_6 ;

- 2122485200:09:001:0037 площею 0,0759 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого АДРЕСА_7 .

З матеріалів судового провадження вбачається, що 04 вересня 2023 року до слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшло клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12023071110000127, внесеному 02.06.2023 до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2122485200:09:001:0093; 2122485200:09:001:0049; 2122485200:09:001:0072; 2122485200:09:001:0002; 2122485200:09:001:0070; 2122485200:09:001:0103; 2122485200:09:001:0047; 2122485201:01:001:0065; 2122485200:09:001:0051; 2122485200:09:001:0043; 2122485200:09:001:0044; 2122485200:09:001:0037, які постановою слідчого від 14 серпня 2023 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Слідчий вказує на те, що в результаті неправомірних дій посадових осіб Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області та Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області за участі землевпорядних організацій частина земельних ділянок в урочищі «Берце» та «Лазок» в с. Пилипець всупереч чинній на той час містобудівній документації у тому числі генерального плану с. Пилипець були незаконно переведені із земель рекреаційного призначення в землі сільськогосподарського призначення, а в подальшому безоплатно передані у власність громадянам саме як сільськогосподарського призначення. Наразі існують достатні підстави вважати, що земельні ділянки є важливим доказом у вказаному кримінальному провадженні, оскільки з долученого до матеріалів кримінального провадження витягу з карти Генерального плану с. Пилипець станом на 2013 рік убачається, що землі, на яких виділені вказані земельні ділянки розташовані на землях рекреаційного призначення (земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації), що вказує на прямі порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність громадянам. Просить подане ним клопотання задовольнити.

В ухвалі слідчий суддя вказує на те, що підстав для задоволення клопотання слідчого немає. Так, з матеріалів клопотання убачається, до клопотання не долучені документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, зокрема: докази факту завдання шкоди будь-якій особі (фізичній, юридичній) та розміру цієї шкоди, відсутні протоколи огляду тих земельних ділянок, на які орган досудового розслідування просить накласти арешт. Натомість, долучені до матеріалів клопотання копії документів, не можуть бути належними доказами в розумінні глави 4 КПК України в контексті доказів обґрунтування поданого слідчим клопотання про арешт майна. Також, у змісті клопотання не міститься інформації щодо проведення слідчими органами оцінки вартості нанесеної потерпілому (им) шкоди, та до клопотання відповідно, не додано жодних доказів на підтвердження цих обставин, а тому доводи слідчого щодо необхідності накладення арешту на нерухоме майно, яке на момент розгляду клопотання перебуває у приватній власності громадян, на переконання слідчого судді, є необґрунтованими. Окрім того, слідчим суддею взято до уваги те, що у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що безпосередньо підтверджено в судовому засіданні слідчим. Будь-яких доказів про те, що власники земельних ділянок мають намір чи вчиняють дії з відчуження зазначеного у клопотанні нерухомого майна, слідчим не надано. Водночас, санкція ч.1 ст. 366 КК України не передбачає конфіскації майна. Слідчий суддя у тому числі бере до уваги те, що цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні жодною особою не заявлено. Слідчий суддя констатує, що органом досудового розслідування не підтверджено жодними належними та допустимими доказами наявність ризиків, коли незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, втрати, пошкодження, псування, приховування, перетворення, а також настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Отже, оскільки слідчим не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч.2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, позаяк не надано доказів, що нерухоме майно - земельні ділянки, що на праві приватної власності належать ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, слідчий суддя у задоволенні клопотання слідчого відмовляє.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 вказує на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, і такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно слідчий суддя не взяв до уваги те, що земельні ділянки є речовим доказом у кримінальному провадженні, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки на долученому до матеріалів кримінального провадження витягу з карти Генерального плану с. Пилипець станом на 2013 рік чітко зафіксовано, що землі, на яких виділені вказані земельні ділянки розташовані на землях рекреаційного призначення, що свідчить про порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність громадянам. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Судове провадження розглядається за відсутності прокурора та власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від власників майна не недходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.

Клопотання прокурора про відкладення розгляду апеляційної скарги апеляційний суд не бере до уваги з огляду на те, що розгляд апеляційної скарги вже неодноразово відкладався, у тому числі за клопотанням прокурора, і при цьому прокурором не наведено таких обставин, які б свідчили про поважність причин його неявки та давали підстави для чергового відкладення розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді про зміст ухвали, вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення власника майна ОСОБА_6 та представника власника майна ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_5 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено слідчим суддею та підтверджується матеріалами судового провадження, СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023071110000127, відомості про яке 02.06.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

В рамках даного кримінального провадження старший слідчий СВ ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на 12 земельних ділянок з різними кадастровими номерами та площами, які на праві власності належать різним громадянам.

За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

За приписами до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів ; 2) спеціальної конфіскації ; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав уважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.

У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.

За пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Колегія суддів уважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на майно (земельні ділянки) у кримінальному провадженні № 12023071110000127 від 02.06.2023за ч. 1 ст. 366 КК України, слідчим суддею належним чином були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принцип верховенства права, закладені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання і постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів також вважає, що відмовивши в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя при розгляді клопотання та прийнятті судового рішення взяла до уваги положення ст. ст. 170-173 КПК України та норми Земельного кодексу України, і дав належну оцінку як доводам клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких слідчий вніс клопотання.

Також апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дав належну оцінку тим фактам, що повідомлення про підозру в даному кримінальному провадженні жодній особі не вручено і цивільного позову у вказаному кримінальному провадженні не заявлено. Відомостей, які б свідчили про протилежне, прокурором не додано і до апеляційної скарги.

Знаходить своє підтвердження і висновок слідчого судді про те, що належних доказів, які б свідчили про правову підставу для арешту майна, а також можливий розмір шкоди, завданої злочином, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, матеріали клопотання не містять, що свідчить про відсутність на даний час розгляду клопотання правових підстав у накладенні арешту на майно.

Також апеляційний суд погоджується і з висновком слідчого судді про те, що будь-яких доказів про те, що власники земельних ділянок мають намір чи вчиняють дії по відчуженню вказаного майна слідчим не надано.

Слідчим суддею вірно встановлено і те, що санкція ч. 1 ст. 366 КК України не передбачає конфіскації майна, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України є злочином з матеріальним складом, тобто воно вважаються закінченим лише в разі настання певних матеріальних наслідків, однак у клопотанні та доданому до нього витягу з ЄРДР (фабула правопорушення) не зазначено про шкоду, нібито завдану кримінальним правопорушення, та про розмір такої шкоди, а також не зазначено осіб, яким така шкода заподіяна і взагалі відсутні дані про місцезнаходження земельних ділянок, на які слідчий просить накласти арешт.

Обгрунтованим на переконання апеляційного суду є і висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування не надано жодних доказів і клопотання не містить будь-яких посилань на такі докази, які б свідчили про те, що вищевказані земельні ділянки, які на праві приватної власності належать ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , дійсно відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

При цьому, апеляційний суд вважає, що майно (земельні ділянки), на яке слідчий та прокурор просять накласти арешт, не може бути вилучене, оскільки воно не підпадає під ознаки, визначені ст. 98 КПК України, тобто таке не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди, не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не є об`єктом кримінально протиправних дій та не набуте кримінально протиправним шляхом. Матеріали справи не містять доказів про те, що вищевказане майно набуте кримінально-протиправним шляхом, зокрема внаслідок неправомірних дій службових осіб Пилипецької сільської ради.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що правових підстав для накладення арешту на земельні ділянки не існує, а органом досудового розслідування не наведено достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, не доведено існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, а відтак належним чином не обґрунтовано мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, апеляційний суд також вважає, що в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власників майна, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно, а клопотання базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями.

Доводи апеляційної скарги про те, що земельні ділянки є речовим доказом у кримінальному провадженні, апеляційний суд з урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Твердження прокурора про те, що земельні ділянки зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки такі передані громадянам у власність з порушенням земельного законодавства, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що клопотання про необхідність накладення арешту на майно є необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та фактичних обставинах, на підставі яких слідчий вніс клопотання.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, не знаходять свого підтвердження, а вимоги апеляційної скарги про призначення нового розгляду клопотання про арешт майна, є безпідставними та необґрунтованими.

На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.

Тому, колегія суддів уважає, що накладення арешту на майно, з викладених у клопотанні та апеляційній скарзі мотивів не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України та фактичних обставинах кримінального провадження, у зв`язку з чим, як клопотання, так і апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Разом з тим, колегія суддів уважає, що відмова у задоволенні клопотання прокурора є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна, про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».

З огляду на наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою і скасуванню не підлягає.

Приймаючи рішення колегія суддів бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного чи їхніх захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи; що стороною обвинувачення до апеляційної скарги не приєднані будь-які докази (документи), які б істотно вплинули на висновки слідчого судді чи спростували їх, а не з`явившись на розгляд апеляційної скарги, прокурор позбавив себе можливості надати докази чи повідомити про такі обставини, які б свідчили про необґрунтованість висновків слідчого судді та давали підстави для накладення арешту на земельні ділянки.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 вересня 2024 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: