Постанова

від 05.09.2023 по справі 372/3972/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року місто Київ

Справа 372/3972/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11951/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Желепи О.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.

секретар судового засідання Ковальова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Климова Олексія Юрійовичав інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2023 року про відмову в забезпечені позову (постановлену у складі судді Тиханського О. Б.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмаксервіс» про розірвання договору та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить: розірвати договір №191-ОбІн пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 09 січня 2006 року та договір №192-БбІн пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 09 січня 2006 року, які укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Перша Українська Індустріально - Інвестиційна Компанія», правонаступником якого в частині прав та обов`язків щодо будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Будмаксервіс»; стягнути з ТОВ «Будмаксервіс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 046 736 грн 10 к. з яких: 358 972 грн 12 к. за договором №191-ОбІн пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 09 січня 2006; 358 972 грн 12к. за договором №192-ОбІн пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 09 січня 2006; пеня в розмірі 1 052 440 грн 21 к. за прострочення виконання зобов`язання, визначеного договором №191-ОбІн від 09 січня 2006 року; пеня в розмірі 1 052 440 грн 21 к. за прострочення виконання зобов`язання, визначеного договором №192-ОбІн від 09 січня 2006 року; інфляційні втрати в розмірі 996 497 грн 13 к. за договором №191-ОбІн від 09 січня 2006 року; інфляційні втрати в розмірі 996 497 грн 13 к. за договором №192-ОбІн від 09 січня 2006 року; 3% річних в розмірі 115 458 грн 59 к. за договором №191-ОбІн від 09 січня 2006 року; 3% річних в розмірі 115 458 грн 59 к. за договором №192-ОбІн від 09 січня 2006 року.

В червні 2023 року до Обухівського районного суду Київської області від представника позивача Климова О.Ю. надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому позивач просив накласти арешт на цілісний майновий комплекс, до складу якого входять наступне майно: об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання мотивовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення виконання рішення суду, оскільки заперечення відповідача щодо виникнення зобов`язань перед інвесторами та відмову виконувати покладені на нього зобов`язання, а також можливість останнього в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться, на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, дані обставини є достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову. Право відповідача розпорядитись своїм майном в будь-який момент є очевидним, тому накладення арешту на нерухоме майно у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін.

При цьому, позивач вважав, що накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу, є співмірним із заявленими позовними вимогами, а обраний позивачем вид забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Тобто, арештоване нерухоме майно, фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежується лише можливістю розпоряджатися майном на час розгляду справи.

З огляду на зазначене, представник позивача Климов О.Ю. просив клопотання задовольнити.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2023 року в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою, Климов О. Ю. в інтересах ОСОБА_1 19 червня 2023 року, згідно потової відмітки, направив на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2023 року скасувати, заяву представника позивача адвоката Климова О. Ю. про забезпечення позову задовольнити, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на цілісний майновий комплекс, до складу якого входить наступне майно: об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ТОВ «Будмаксервіс».

Зазначає, що оскаржувана ухвала є безпідставною та необґрунтованою, а також не містить мотивувальної частини, тому є незаконною.

Вказує, що суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу неповно з`ясував обставини, що становлять підстави застосування заходів забезпечення позову та не врахував позицію Верховного Суду від 03 березня 2023 року, викладену в рамках справи №905/448/22 (ЄДРСРУ №109395144).

На думку позивача, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу, застосував заздалегідь недосяжний стандарт доказування, який порушує баланс інтересів сторін та полягає у вимозі надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном).

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що у разі задоволення позову виконання рішення буде можливе, оскільки майно вже буде належати іншій особі, а інше майно, на яке може бути звернено стягнення, у відповідача відсутнє. Таким чином, суд першої інстанції утворює обставини щодо можливості виконання можливого позитивного для позивача рішення суду.

Крім того, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про неспівмірність заходу забезпечення позову до заявлених позовних вимог, не врахувавши ні характер правовідносин, які склалися між сторонами, ні майновий характер спору.

В судовому засіданні 05 вересня позивач ОСОБА_1 та його представник Климов О.Ю. доводи скарги підтримали.

Відповідач до суду представника не направив. Про розгляд справи повідомлений належним чином 11 серпня 2023 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на наявність будь-яких реальних ризиків та на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Окрім того, суд першої інстанції з наданих заявником письмових документів, що були досліджені судом не встановив, що відповідач має намір вчиняти будь-які дії , пов`язані з відчуженням спірного майна.

Також, суд першої інстанції, вважав, що вказаний захід забезпечення позову є неспівмірним до заявлених позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим суду доказам та вимогам процесуального права.

Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, в обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції зазначив, що позивач обґрунтовує заяву тим, що існує ризик його відчуження іншим особам та навів норми процесуального законодавства, якими врегульовано порядок вирішення процесуального питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Разом з тим, зі змісту заяви вбачається, що позивач не обґрунтував, у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду за позовними вимогами про розірвання договору.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Отже при поданні заяви про забезпечення позову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

З наданих матеріалів вбачається, що спір між сторонами виник з приводу порушення строків виконання інвестиційних договорів.

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив, що окрім нього є інші інвестори, які також укладали договори, щодо будівництва нерухомості в об`єкті незавершеного будівництва на який позивач просив накласти арешт.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок вжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, можуть бути порушені права інших інвесторів є вірним. Накладення арешту може призвести як до перешкоджання продовженню будівництва, так і передачі недобудованого об`єкту іншому забудовнику з метою завершення такого будівництва та захисту прав всіх інвесторів.

За вищенаведених обставин висновок суду про неспівмірність заходу забезпечення позову, який просить вжити позивач з заявленими позовними вимогами є вірним.

Сам представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що відповідач може розпорядитись як нерухомістю так і грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках.

Предметом спору в даній справі є розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Відповідно виконання рішення суду можливо за рахунок грошових коштів відповідача і для цього не має необхідності арештовувати об`єкт незавершеного будівництва, право на який мають і інші інвестори.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду від 03 березня 2023 року, викладену в рамках справи №905/448/22 (ЄДРСРУ №109395144) на законність постановленої ухвали не впливають, оскільки предмети спору є нетотожними.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Климова Олексія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2023 року про відмову в забезпечені позову - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2023 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська