Рішення

від 15.08.2023 по справі 604/425/23

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/425/23

Провадження № 2/604/166/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі : головуючого судді Сташківа Н.Б.

за участі

секретаря судового засідання Дериш М.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Підволочиську Тернопільської області цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Щедра Нива» про визнання укладеним договору оренди на новий строк та визнання відсутнім права оренди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ФГ «Золотий Жайвір» звернулись до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ФГ «Щедра Нива» про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди, посилаючись на те, що 24 січня 2016 року між ОСОБА_3 та ФГ «Золотий жайвір» було укладено договір оренди землі № 022 від 24.01.2016 року. Згідно умов вказаного Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,2166 га, кадастровий номер 6124610500:01:002:0072 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області. Пунктом 7 Договору передбачено, що його укладено на 7 років. По закінченню строку, на який його було укладено Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Державна реєстрація речового права на спірну земельну ділянку була проведена 15.02.2016 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 53634868 від 19.02.2016 року з якої вбачається, що 15.02.2016 року до Державного реєстру внесено запис № 13312413 про інше речове право право оренди ФГ «Золотий Жайвір» щодо вищевказаної земельної ділянки. Під час використання земельної ділянки жодних претензій і зауважень з приводу неналежного виконання Орендарем своїх обов`язків не надходило. Відповідно до ч.1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Строк дії Договору закінчувався 15 лютого 2023 року. 13 січня 2023 року, тобто за 1 місяць до закінчення строку дії договору оренди № 022 від 24.01.22016 року, Позивач, дотримуючись вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» направив відповідачу Лист-повідомлення вих.№13/01/23-4 від 13.01.2023 року про укладення договору оренди на новий строк, у якому повідомив про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди щодо земельної ділянки до якого було долучено два примірника проекту договору оренди. Поштове відправлення з листом повідомлення про укладення договору оренди на новий строк та примірники договору оренди 16.01.2023 року було вручено особисто адресату. Вважає, що позивачем було учинено всі дії, які він був зобов`язаний вчинити згідно Договору оренди землі. При цьому орендар продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку Договору в період часу з 15 лютого 2023 року по 15 березня 2023 року і заперечення проти поновлення договору оренди на протязі місяця після закінчення строку Договору від орендодавця не отримував. Вказані обставини підтверджуються інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з якої вбачається, що станом на 17.03.2023 року тобто через 1 місяць і два дні після закінчення строку Договору орендарем цієї земельної ділянки продовжувало бути ФГ «Золотий Жайвір». Крім того, спірна земельна ділянка орендодавцеві не поверталась, що підтверджується відсутністю складеного між сторонами акту повернення земельної ділянки з оренди. Згідно п. 21 Договору оренди землі термін повернення земельної ділянки може бути продовжений до 6 місяців у випадку необхідності зібрання Орендарем урожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні на орендованій земельній ділянці до закінчення дії договору. 03 березня 2023 року відповідач ОСОБА_3 був повідомлений, що Орендарем до закінчення дії Договору оренди землі було засіяно орендовану земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку із чим виникла потреба у зібранні Орендарем урожаю, а тому повернення земельної ділянки буде здійснено у відповідності до вимог ст. 34 ЗУ «Про оренду землі» та умов діючого договору оренди землі протягом 6 місяців після припинення дії договору оренди. Вказане повідомлення отримано відповідачем 08.03.2023 року. Незважаючи на вказані обставини 24 березня 2023 року було встановлено, що спірна земельна ділянка, яка не була повернута з оренди і перебуває у володінні ФГ «Золотий Жайвір» почала використовуватись ФГ «Щедра Нива», працівники якого перекультивували цю землю, тим самим знищивши посіви та майбутній урожай, власником якого є ФГ «Золотий Жайвір». Вважає, що державна реєстрація речового права ФГ «Щедра Нива» щодо спірної земельної ділянки станом на 24.03.2023 року не була проведена, що унеможливило законне використання цієї земельної ділянки ФГ «Щедра Нива». У зв`язку з викладеним, просить визнати відсутнім право оренди ФГ «Щедра Нива» щодо земельної ділянки площею 2,2166 га, кадастровий номер 6124610500:01:002:0072 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області, визнати укладеним на новий строк договір про оренду спірної земельної ділянки.

05.05.2023 року від ФГ «Щедра Нива» поступив відзив. Згідно даного відзиву відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на те, що дійсно 24 січня 2016 року між сторонами укладено договір оренди землі строком на 7 років. Строк дії договору закінчився 18 лютого 2023 року. 02 січня 2023 року, у строк, що перевищує один місяць до спливу дії Договору оренди землі, ОСОБА_3 надіслав позивачу Лист-повідомлення про те, що він не бажає поновлювати дію Договору на новий строк і бажає використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд. 13 січня 2023 року Позивач направив Відповідачу ОСОБА_3 лист-повідомлення про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди до якого було додано примірник проекту договору оренди на новий строк. Позивач просив укласти новий договір оренди на 10 років та розглянути Лист-повідомлення у місячний строк. 27 січня 2023 року ОСОБА_3 розглянувши Лист-повідомлення повідомив ФГ «Золотий Жайвір» про те, що він не бажає поновлювати дію Договору на новий строк і бажає використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд. Вказані листи відповідач надсилав позивачу на фактичну адресу ФГ «Золотий Жайвір» яка вказана у Договорі оренди землі від 24 січня 2016 року та на фірмовому бланку який використовував позивач при зверненні до відповідача. 09 лютого 2023 року ОСОБА_3 втретє повідомив ФГ «Золотий Жайвір» проте, що він не бажає поновлювати дію Договору на новий строк і бажає використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд. Через два тижні після того як закінчився Договір, позивач повідомив, що він буде користуватись спірною земельною ділянкою ще протягом 6 місяців. 14 березня 2023 року відповідач знову звернувся до позивача у якому повідомив, що не бажає укладати новий договір із позивачем. Крім того також повідомив, що 09 березня 2023 року перебуваючи на своїй земельній ділянці не виявив жодних ознак посівів чи врожаю, які б на ній зростали. Також просив позивача повідомити коли і які культури були ним засіяні на його земельній ділянці та надати документальні докази цього. Відповіді на вказаний лист відповідач не отримав. 17 березня 2023 року в Державний реєстр речових прав внесено запис про припинення речового права ФГ «Золотий Жайвір» на земельну ділянку. Крім того 17 березня 2023 року відповідач провів встановлення-відновлення меж земельної ділянки на місцевості, що підтверджується актом прийомки-передачі межових знаків. 24 березня 2023 року відповідач придбав насіння ріпаку, засіяв свою земельну ділянку. 06 квітня 2023 року в Державний реєстр речових прав внесено запис про реєстрацію договору оренди земельної ділянки. Посилається на те, що в позовній заяві позивач посилається на ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» редакції Закону № 3038 VI від 17.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016; в редакції Закону №340-IX від 05.12.2019р, проте до спірних відносин має застосовуватись саме та редакція Закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно ст. 58 КУ Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому належним способом захисту прав первинного орендаря відповідають дві вимоги про спонукання до укладення додаткової угоди та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря. Водночас реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого ч.1 ст. 33 ЗУ «Про оренди землі» можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою процедури, так і наявності волевиявлення сторін. Разом із тим, як убачається з листів повідомлень та проектів договору оренди, які Позивач надсилав Відповідачу, Позивач не пропонував укласти додаткову угоду до договору оренди на 7 років, як це було передбачено в Договорі від 24 січня 2016 року, а пропонував укласти договір на 10 років, тобто Позивач фактично пропонує в судовому порядку визнати нові орендні відносини. Враховуючи, що між сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору просить у задоволенні позову відмовити. Стягнути з Позивача на користь Відповідача ФГ «Щедра Нива» судові витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Ухвалою Підволочиського районного суду від 06 квітня 2023 року відкрито провадження у даній цивільній справі. Розгляд справи призначено провести в загальному порядку, призначено підготовче судове засідання та визначено відповідачу час для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 травня 2023 року у задоволенні клопотання представника Позивача про витребування доказів відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задоволити.

Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог позивача заперечив зіславшись на обставини що викладені у відзиві на позов.

Суд ознайомившись із доводами представника позивача, запереченнями представника відповідачів, дослідивши надані докази, проаналізувавши у повній сукупності, приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи із наступних міркувань :

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб що визначений законом.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках передбачених ЦПК.

Судом встановлено, що 24 січня 2016 року між сторонами орендодавцем ОСОБА_3 та Орендарем ФГ «Золотий жайвір» укладено договір оренди землі № 022, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,2166 га, кадастровий номер 6124610500:01:002:0072 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області.

Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що договір укладено на 7 років. По закінченню строку, на який було укладено Договір, Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

19.02.2016 року внесено відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, згідно якого Орендар земельної ділянки площею 2,2166 га, кадастровий номер 6124610500:01:002:0072 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області являється ФГ «Золотий Жайвір».

Згідно ізчастиною першою статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогцього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зістаттею 792 ЦК Україниза договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 777 ЦК України наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму в строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

16 січня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено в новій редакції (в цій частині закон набрав чинності 16 липня 2020 року).

Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацами 3 і 4 такого змісту:«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені ст. 33 цього Закону таст. 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені ст. 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Чинне законодавство України, зокремаЗаконУкраїни «Про оренду землі», розрізняє два шляхи продовження орендних відносин, а саме:«поновлення договорів оренди землі»та«переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк».

Поновленню договорів оренди землі присвячена стаття 32-2 Закону України «Про оренду землі» та стаття 126-1 Земельного кодексу України.

Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк передбачене статтею 33ЗаконуУкраїни «Про оренду землі».

13 січня 2023 року ФГ «Золотий Жайвір» за вих. №13/01/23-4 надіслало відповідачу ОСОБА_3 лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк, а також два примірника проекту договору оренди землі №13\01\23-4 від 13.01.2023 року.

Згідно проекту договору оренди землі №13/01/23-4 від 13 січня 2023 року вбачається, що Орендар ФГ «Золотий Жайвір» пропонує Орендодавцю ОСОБА_3 укласти договір оренди на строк 10 років з орендною платою в розмірі не менше 3-ох відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та становить 3188,64 грн. або в натуральній формі продукцією.

03 березня 2023 року ФГ «Золотий Жайвір» на адресу Орендодавця Кримсала І.В. надіслано за вих..№23/03/03-3 повідомлення про продовження терміну з оренди земельної ділянки. У своєму повідомленні ФГ «Золотий жайвір» посилаються на те, що п.21 договору оренди землі термін повернення земельної ділянки може бути продовжений до 6 місяців у випадку необхідності потреби зібрання Орендарем урожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні на орендованій земельній ділянці до закінчення дії договору. Повідомляли, що Орендарем до закінчення дії договору оренди землі було засіяно орендовану земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим виникла потреба у їх зібранні, а тому у випадку неприйняття пропозиції про укладення договору оренди на новий строк, повернення земельної ділянки буде здійснене у відповідності до вимог ст. 34 ЗУ «Про оренду землі». Крім того з метою уникнення можливих конфліктних ситуацій та трудових спорів про стягнення спричинених збитків розміру вартості урожаю, який має бути зібраний.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правиламистатті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.

Відповідно дочастинпершої-п`ятоїстатті 33Закону України«Про орендуземлі» післязакінчення строку,на якийбуло укладенодоговір орендиземлі,орендар,який належновиконував обов`язкиза умовамидоговору,має переважнеправо передіншими особамина укладеннядоговору орендиземлі нановий строк. Орендар,який маєнамір скористатисяпереважним правомна укладеннядоговору орендиземлі нановий строк,зобов`язаний повідомитипро цеорендодавця дозакінчення строкудії договоруоренди земліу строк,встановлений цимдоговором,але непізніш якза одинмісяць дозакінчення строкудії договоруоренди землі.У разісмерті орендодавцядо закінченнястроку діїдоговору орендиземлі орендар,який маєнамір скористатисяпереважним правомна укладеннядоговору орендиземлі нановий строк,зобов`язаний повідомитипро цеспадкоємця земельноїділянки протягомодного місяцяз дня,коли йомустало відомопро перехідправа власностіна земельнуділянку. Долиста-повідомленняпро укладеннядоговору орендиземлі нановий строкорендар додаєпроект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно ізстаттею 122Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормоючастини першої статті 777 ЦК України, згідно з якою наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, передбаченачастиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою процедури і строків.

При вирішенні спору між сторонами договору оренди землі щодо реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, суд також має з`ясувати, чи досягнуто між сторонами згоди щодо нових істотних умов договору.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 18 січня 2021 року у справі № 733/513/18 та від 29 червня2022 року в справі № 692/531/21.

02.01.2023 року від відповідача ОСОБА_3 на адресу ФГ «Золотий Жайвір» надіслано лист-повідомлення згідно якого відповідач повідомив позивача що не бажає поновлювати дію Договору і має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд. У зв`язку з чим просить утриматись від дій, які б перешкодили відразу після закінчення строку дії Договору використовувати земельну ділянку. Фактичне використання земельної ділянки після закінчення строку дії Договору трактуватиметься як самовільне заволодіння земельною ділянкою. Вказаний лист-повідомлення надіслано цінним листом на офіційну адресу ФГ «Золотий жайвір» проте повернутий у зв`язку з тим що адресат відсутній за вказаною адресою.

27 січня 2023 року Відповідач ОСОБА_3 надіслав на офіційну адресу ФГ «Золотий жайвір» лист-повідомлення у якому повторно зазначив, що не бажає поновлювати дію Договору і має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Пропозицію щодо укладення проекту договору оренди на новий строк не приймає. Вказаний лист-повідомлення надіслано цінним листом на офіційну адресу ФГ «Золотий жайвір» проте повернутий у зв`язку з тим що адресат відсутній за вказаною адресою.

09 лютого 2023 року Відповідачем ОСОБА_3 вкотре повідомлено ФГ «Золотий жайвір» про небажання поновлювати дію Договору оренди землі на новий строк і пропозицію ФГ «Золотий Жайвір» не приймає. Вказаний рекомендований лист отримано позивачем 22.02.2023 року.

14 березня 2023 року ОСОБА_3 надіслав на адресу ФГ «Золотий жайвір» лист у якому вказав, що листами від 02 січня 2023 року, 18 січня 2023 року, 09 лютого 2023 року неодноразово повідомляв про небажання поновлювати дію Договору оренди землі. Крім того позивач ФГ «Золотий жайвір» повідомив його, що являється власником посівів та врожаю які зростають на його земельній ділянці. Проте, 09 березня 2023 року перебуваючи на своїй земельній ділянці не виявив жодних ознак посівів чи врожаю які б на них зростали. З огляду на вищенаведене просив у 10-денний термін з дня отримання даного листа повідомити коли і які культури було посіяно на даній земельній ділянці, документальні докази таких дій. В інакшому випадку буде розцінювати лист від 03 березня 2023 року як такий, що вводить в оману, а поведінку недобросовісною. Вказаний лист отримано позивачем 24.03.2023 року.

Суд не бере до уваги доводів представника позивача, що він не отримував листів від відповідача у якому повідомляв про не бажання продовжувати договір оренди земельної ділянки, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи ФГ «Золотий жайвір» - Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Запорізька, 11, і саме на цю адресу були направленні повідомлення.

Крім того проект договору оренди землі передбачає зміну істотних умов, а саме строк дії договору оренди збільшився з 7 років до 10 років.

Відповідно до ч.4 ст. 33 Закону при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Сторонами не досягнуто домовленості щодо змінених істотних умов договору, а тому в силу ч.4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право орендаря на укладення договору оренди землі є припиненим.

Таким чином, установивши, що орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків, а у орендодавців відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір», оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленоїстаттею 33 Закону України «Про оренду землі»процедури та за наявності волевиявлення сторін.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки площею 2,2166 га, кадастровий номер 6124610500:01:002:0072 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області припинено орендарем ФГ «Золотий жайвір» 17.03.2023 року.

Щодо доводів представника позивача, що орендодавець уклав договір оренди з іншим орендарем, суд виходить із висновків,викладених у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17. У даній справі спір виник щодо переважного права позивача на визнання продовженим (укладення на новий строк) договору оренди нежитлового приміщення з правом викупу. Заявник у касаційній скарзі посилався на неправильне застосування судами попередніх інстанційстатті 777 ЦК України. Відхиляючи касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що застосовану вчастині першій статті 285 Господарського кодексу України(ГК України) та вчастині першій статті 777 ЦК Українифразу, що орендар має переважне право перед іншими особами, необхідно розуміти так, що переважне право може бути лише в разі наявності інших осіб, що мають намір взяти в оренду той самий предмет, і волі та бажання орендодавця передати даний предмет в оренду. Намір власника використовувати орендоване майно для власних потреб означатиме відсутність інших претендентів на отримання в оренду майна, а отже і повну відсутність, як такого, переважного права у попереднього наймача перед такими претендентами. Переважне право щодо оренди приватного майна може бути лише за інших рівних умов для всіх претендентів на орендоване майно, оскільки інакше суперечило б праву та інтересу власника здати в оренду майно на більш сприятливих умовах. З урахуванням положеньчастини першої статті 319 ЦК України, відповідно до якої власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції про відхилення доводів заявника про те, що відповідач зобов`язаний був укласти договір оренди на новий строк після отримання повідомлення орендаря про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк незалежно від наміру використовувати майно для власних потреб.

Суд відхиляє доводи представника позивача з приводу того, що орендар по закінченню строку договору оренди продовжував користуватися земельними ділянками, які були передані позивачу в оренду, та до цього часу орендодавцям не поверталися, що підтверджується відсутністю складених між сторонами актів повернення земельних ділянок з оренди, оскільки умовами договорів оренди не передбачено складання таких актів. Закон також не містить будь-яких положень про обов`язок сторін скласти акт повернення земельної ділянки, та відповідно до ст. 34 Закону №161-XIV, у разі припинення або розірвання договору оренди земліорендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Крім того відповідачами надано письмові докази щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок та докази обстеження земельних ділянок, якими встановлено відсутність посівів культурних рослин.

Також суд відхиляє посилання представника відповідачів у відзивах на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України).

Способи захисту цивільного права чи інтересу цевизначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14).

Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону №161-XIV, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення ( близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (пункти 65-67) і від 29 травня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (пункти 76-77).

Наведене повністю відповідає правовій позиції, сформульованій упостанові Великої Палати ВС від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункти 66-69).

Також у вказаній постанові ВП ВС зазначено, що Закон № 340-ІХ суттєво змінив підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять «поновлення договору оренди землі» та «переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк», доповнивши ЗК України статтею 126-1«Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови», Закон№161-XIV - статтею 32-2«Поновлення договорів оренди землі», яка відсилає до статті 126-1 ЗК України, та виклавши статтю 33 Закон №161-XIVу новій редакції з назвою «Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк» (тобто приписи цієї статті незастосовні до поновлення договорів оренди землі). У частині зазначенихзмін ідоповненьЗакон № 340-ІХ набрав чинності 16 липня 2020 року.

Наведені законодавчі зміни спрямовані на впорядкування інститутів поновлення договорів оренди землі та переважного права орендаря на укладення цього договору на новий строк задля удосконалення регулювання відносин орендаря й орендодавця земельної ділянки. Проте такі зміни не спростовують наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статті 33 Закону №161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та у задоволенні позовів слід відмовити повністю.

При цьому суд не бере до уваги доводів представника позивача, що викладені у позові та висловлені у судовому засіданні, оскільки наведені ним обставини повністю спростовуються дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні як поясненнями представника відповідача так і наданими письмовими доказами.

Разом із тим, частиною ч. 1-2 ст. 141 ЦПК передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положення частин першої та другої статті 137ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Згідно з ч. ч. 1 - 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що між адвокатом та клієнтом, а саме відповідачем по справу укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. 5167-8020-0986-0476

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1ст. 1 вищевказаного закону).

Також, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як убачається із п. 4.1 Договору про надання юридичних послуг, загальна вартість юридичних послуг, що надаються на умовах цього Договору, зазначається в Рахунку та підтверджується Сторонами у Акті приймання-передачі.

Згідно акту приймання передачі виконавцем були надані консультації з питань застосування земельного, цивільного та цивільно-процесуального законодавства. Складання процесуальних документів, написання відзиву, клопотань. Загальна вартість послуг склала 10000 грн, сума якої згідно квитанцій перерахована на рахунок виконавця юридичних послуг.

З положеньпроцесуальних кодексів,витратами напрофесійну правничудопомогу єгонорар адвокатаза представництвов судіта іншуправничу допомога,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвоката.Розмір цихвитрат встановлюєтьсядоговором пронадання правовоїдопомоги задомовленістю сторін.

Разом із тим,згідно процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із:

1.складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2.часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3.обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4.ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Таким чином, суд зазначив, що у питанні визначення розподілу судових витрат судді мають виступати виключно як арбітри та надавати оцінку доказам та доводам, що наводяться сторонами. Вирішення питання про розподіл судових витрат судом на власний розсуд може бути підставою для оскарження такого рішення.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір

Крім того у питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду усправі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:

· зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

· суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

· суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду за минулий рік, зокрема, усправі № 922/3436/20, усправі № 910/7586/19, усправі № 910/16803/19.

У вже згаданійсправі № 755/9215/15-цВелика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Як свідчить практика, зокремасправа № 910/20852/20,Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Таким чином, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

За вказаних обставин враховуючи вимоги закону та усталену судову практику, беручи до уваги складність справи, обсяг виконаної роботи адвокатом, часом витраченим на надані послуги, відсутність клопотання про зі сторони представника позивача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до переконання про задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючисьст.ст. 12, 81, 89, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Щедра Нива» про визнання укладеним договору оренди на новий строк та визнання відсутнім права оренди - відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь ФГ «ЩедраНива»судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Скасувати заходи забезпечення позову, щодо заборони ОСОБА_3 до вирішення справи по суті вчиняти дії, пов`язані із передачею у володіння чи користування інших осіб земельної ділянки площею 2,2166 га, кадастровий номер 6124610500:01:001:0072, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, що вжиті ухвалою Підволочиського районого суду 10 квітня 2023 року.

Позивач:Фермерське господарство «Золотий жайвір», код ЄДРПОУ юридичної особи 35578504, місцезнаходження юридичної особи: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Запорізька, 11.

Відповідачі:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

Фермерське господарство«Щедра Нива»,код ЄДРПОУ юридичної особи 34040727, місцезнаходження юридичної особи: 47854, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Городниця;

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Підволочиського районного суду

Тернопільської областіСташків Н.Б.