Рішення

від 13.09.2023 по справі 905/1977/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.2023р. Справа №905/1977/21 (227/313/23)

Господарський суд Донецької області у складі судді Н.В. Величко,

при секретарі судового засідання Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; електронна пошта: невідома) в особі представника - адвоката Пікуліна Романа Миколайовича (свідоцтво № 3882 від 13.04.2011; адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов?янськ, вул. Університетська, буд. 47; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 36167721; адреса: 85004, Донецька область, м. Добропілля, вул. Франка Івана, буд. 19, кім. 103; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3)

про стягнення середнього заробітку, -

в межах справи № 905/1977/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля"

ліквідатор - арбітражний керуючий Курбанов Назім Вахід-Огли (свідоцтво № 1062 від 19.06.2013; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), -

представники сторін не з`явились, -

СУТЬ СПОРУ:

На адресу господарського суду надійшли матеріали цивільної справи № 227/313/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення середнього заробітку, на виконання ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18.05.2023 про передачу справи за підсудністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 14.05.2018 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, з 28.08.2019 позивач вступив до лав Збройних Сил України за контрактом, з 19.07.2022 відповідач перестав нараховувати та сплачувати позивачу середній заробіток, а 16.01.2023 ОСОБА_1 звільнено з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» у зв`язку з ліквідацією підприємства згідно п. 1 ст. 40 КЗпП. На переконання позивача, відповідач протиправно не нараховує йому середній заробіток з 19.07.2022 по день звільнення 16.01.2023 у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі за контрактом у ЗСУ, а прийнятий 01.07.2022 Верховною Радою України більш пізній Закон № 2352, який погіршує його становище, може поширювати свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цим Законом чинності, при цьому сам Закон № 2352 не містить вимог, що вказані зміни у законодавстві стосуються осіб, які призвані на військову службу до набрання чинності таких змін. За розрахунком позивача, розмір заробітної плати за травень 2022 року (31 день) склав 37501,20 грн., за червень 2022 року (30 днів) - 37501,20 грн., середній заробіток = 37501,20 грн. + 37501,20 грн. / 30 + 31 = 1229,55 грн. Отже, позивач просить зобов`язати ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток, починаючи з 19.07.2022 по 16.01.2023 включно з розрахунку 1229,55 грн. за один день.

На підтвердження вимог надано суду: витяг з паспорта громадянина України, картку платника податків - фізичної особи, витяг з трудової книжки ОСОБА_1 , військове посвідчення та військовий квиток, довідку Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), правовстановлюючі документи адвоката-представника, які долучено до справи.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.

Ліквідатор ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» - арбітражний керуючий Курбанов Н.В. разом з клопотанням від 11.09.2023 для долучення до справи надав наступні документи: постанову Господарського суду Донецької області від 12.10.2022 у справі № 905/1977/21 про визнання боржника банкрутом, наказ ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 16.01.2023 № 87-К "Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства", розрахунковий лист за січень 2023 року відносно ОСОБА_1 , розрахунково-платіжну відомість (зведена) за січень 2023 року, наказ від 28.08.2019 № 1934к "Про звільнення від роботи", дані про суми для обрахунку середнього заробітку відносно ОСОБА_1 , пояснення вих.№02-04/92 від 11.09.2023 на виконання ухвали суду (вх.№07-10/3807/23 від 11.09.2023), які долучено до матеріалів справи.

ХІД СПРАВИ:

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.07.2023 матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 905/1977/21 (227/313/23) та передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою від 13.07.2023 прийнято цивільну справу № 227/313/23 до свого провадження в межах справи № 905/1977/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» та відкрито провадження у справі № 905/1977/21 (227/313/23); постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників; судове засідання призначено на 15.08.2023; вирішено інші процедурні питання.

Відповідно до ухвал суду від 15.08.2023, від 06.09.2023 оголошено перерву у судовому засіданні та повідомлено, що участь у судовому засіданні можлива для учасників справи виключно в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення судового засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області.

На виконання розпорядження голови суду від 30.01.2023 № 1-р "Про відправку вихідної кореспонденції" позивач, відповідач та ліквідатор боржника про дату, час та місце судового засідання повідомлені електронною поштою на відомі адреси (E-mail отримувача ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , kurbanov.n.v@gmail.com відповідно), також для сторін оприлюднені відповідні оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України».

Всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень офіційного веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є відкритими для безоплатного цілодобового доступу відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень".

На переконання суду, сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Господарський суд вважає, що ним, в межах наданих повноважень вжиті всі можливі заходи для повідомлення учасників судового процесу про хід справи № 905/1977/21 (227/313/23) та створені належні умови в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

У судове засідання 13.09.2023 сторони своїх представників не направили, заяв, клопотань, додаткових доказів чи пояснень не подавали, про намір вчинити відповідні дії суд не повідомили.

Відповідно до ст. 248 та ч.2, ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною 9 статті 165 цього Кодексу встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов`язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути справу у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з`явились.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ:

Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» з 14.05.2018 по 16.01.2023, обіймав посаду машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду.

Відповідно до наказу Виробничого структурного підрозділу "Шахтоуправління "БІЛОЗЕРСЬКЕ" ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 28.08.2019 № 1934к "Про звільнення від роботи", на підставі Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та ст. 119 Кодексу Законів про працю України, у зв`язку з призовом на військову службу за контрактом ОСОБА_1 , табельний номер НОМЕР_2 , звільнено від роботи на три роки з 28.08.2019 по 28.08.2022 із збереженням місця роботи і середнього заробітку до оголошення демобілізації.

Постановою господарського суду Донецької області від 12.10.2022 процедуру розпорядження майном у справі № 905/1977/21 про банкрутство ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" та повноваження розпорядника майна боржника - припинено. ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 (дванадцять) місяців, призначено ліквідатора - арбітражного керуючого Курбанова Назіма Вахід-Огли. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" (№ 69364 від 12.10.2022).

16.01.2023 ОСОБА_1 звільнено з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» у зв`язку з ліквідацією підприємства згідно п. 1 ст. 40 КЗпП., про що також свідчать записи у трудовій книжці позивача.

Згідно з наказом ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" № 87-К від 16.01.2023 «Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства», звільнено ОСОБА_1 , табельний номер НОМЕР_3 , машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду ШУ БІЛОЗЕРСЬКЕ на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України та наказано виплатити вихідну допомогу в розмірі згідно з чинним законодавством; здійснити остаточний розрахунок; виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки, що становить 101 день, з них: щорічна основна відпустка 28 днів за період роботи з 14.05.2019 по 13.05.2020, 28 днів з 14.05.2020 по 13.05.2021, 28 днів з 14.05.2021 по 13.05.2022, 5 днів з 14.05.2022 по 16.01.2023; щорічна додаткова відпустка 9 днів за період роботи з 14.05.2018 по 13.05.2019, 3 дні з 14.05.2019 по 13.05.2020.

Згідно розрахунково-платіжної відомості (зведена) за січень 2023 року та розрахункового листа за січень 2023 року ОСОБА_1 , табельний номер 13001286, встановлено оклад 10090,00 грн., нараховано компенсації за невикористану відпустку за 101 день - 120956,59 грн.; вихідна допомога - 10090,08 грн.; всього нараховано 131046,67 грн.; з них всього утримано податків, зборів (обов`язкових платежів) 25554,10 грн.; сума до сплати - 105492,57 грн.

Доказів здійснення розрахунків ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" з ОСОБА_1 , у тому числі при звільненні, до матеріалів справи не надано.

Як зазначає позивач, а відповідач не оспорює, з 19.07.2022 відповідач перестав нараховувати та сплачувати позивачу середній заробіток.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд зобов`язати ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток, починаючи з 19.07.2022 по 16.01.2023 включно з розрахунку 1229,55 грн. за один день.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що право на збереження середнього заробітку у нього виникло до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

КВАЛІФІКАЦІЯ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ:

Спір у цій справі виник з трудових відносин між позивачем та відповідачем, пов`язаний із ненарахуванням і невиплатою позивачу середнього заробітку за час перебування позивача на військовій службі за контрактом у ЗСУ.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

У листі Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року «Щодо особливого періоду» зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації на Сході України.

Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014 року) відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування у умовах мирного часу.

Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Кодексом законів про працю України надано визначення трудового договору.

Так, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Глава VII Закону № 2232-ХІІ врегульовує особливості призову під час мобілізації.

Згідно з частиною другою статті 39 Закону громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП) (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Таким чином, із набранням чинності Закону № 2352-IX відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участі працівників призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом. Тобто з 19 липня 2022 року роботодавець звільнений від обов`язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади.

Відтак, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом (18 липня 2022 року). З 19 липня 2022 року правові підстави для збереження середнього заробітку за таким працівником відсутні.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 червня 2023 року по справі № 753/12209/22, провадження № 61-5606св23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111906818).

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне положення закріплені в статті 21 КЗпП, відповідно до якої роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату на виконану ним роботу, визначену трудовою угодою.

Позивач у цій справі не виконує роботу, визначену трудовим договором між ним та відповідачем, унаслідок призову на військову службу, а отримує грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.

Звільнивши з 19 липня 2022 року роботодавців від обов`язку з виплати щомісячного забезпечення мобілізованим працівникам, 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», згідно з якою компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.

Про такі обставини також свідчать дані довідки Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, за висновком суду, ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ", припиняючи з 19 липня 2022 року виплату середнього заробітку ОСОБА_1 на період проходження ним військової служби, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи позивача про те, що припинення збереження (виплати) середнього заробітку не узгоджується з принципами верховенства права та правової визначеності відповідними діючими правовими нормами суд відхиляє, оскільки з часу набрання чинності Законом № 2352-ІХ, раніше існуючі трудові правовідносини осіб, які призвані на військову службу, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням. У зв`язку з цим із 19 липня 2022 року за такими особами не зберігається середній заробіток за місцем роботи на час проходження ними військової служби. Натомість їм виплачується грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи вищенаведений принцип, до спірних відносин підлягає застосуванню частина третя статті 119 КЗпП в редакції з 19 липня 2022 року, адже останні мають місце в період часу після набрання чинності вказаною нормою права.

Відповідно до частини другої статті Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними Законом від 01 липня 2022 року № 2352-IX) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Конституційний Суд України у пункті 2.3. Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 сформулював висновок, відповідно до якого держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

У пункті 3 вказаного рішення зазначено, що Верховна Рада України, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а, отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмупдсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Зважаючи на викладені норми закону, правові позиції Конституційного Суду України та Європейського суду, посилання позивача на те, що оскаржуваний наказ звужує його права і свободи та призводить до погіршення становища внаслідок застосування положень Закону № 2352-ІХ, є необґрунтованими.

Оскільки положення частини третьої статті 119 КЗпП України у частині збереження за позивачем середнього заробітку на час перебування на військовій службі поширювалися на нього до 19 липня 2022 року, тобто до дня набрання чинності Законом № 2352-ІХ, за висновком суду, відповідач не порушив норми статті 58 Конституції України та Цивільного кодексу України щодо незворотності дії закону в часі та правомірно припинив нарахування і виплати середнього заробітку позивачу з 19 липня 2022 року.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 червня 2023 року по справі № 753/12209/22, провадження № 61-5606св23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111906818), від 29 червня 2023 року по справі № 172/666/22, провадження № 61-1929св23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111906941), від 14 серпня 2023 року по справі № 349/1607/22, провадження № 61-7739св23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112837428).

Враховуючи наведене та з огляду на те, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX відсутні правові підстави для збереження середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу до дня набрання чинності цим Законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 74, 76, 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; електронна пошта: невідома) в особі представника - адвоката Пікуліна Романа Миколайовича (свідоцтво № 3882 від 13.04.2011; адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов?янськ, вул. Університетська, буд. 47; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 36167721; адреса: 85004, Донецька область, м. Добропілля, вул. Франка Івана, буд. 19, кім. 103; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3) про стягнення середнього заробітку - відмовити.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13.09.2023.

Суддя Н.В. Величко