Рішення

від 04.09.2023 по справі 755/9978/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2023 р. м. Житомир Справа № 755/9978/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідачів: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова комора"

про визнання недійсним договору в частині

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова Комора" про визнання договору про фінансовий лізинг №00014560 від 30.08.2017 недійсним у частині розділу "Умови поруки".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підписи на кожній зі сторінок договору про фінансовий лізинг №00014560 від 30.08.2017, Додатку до договору про фінансовий лізинг "Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів (План відшкодування)", Додатку до договору про фінансовий лізинг "Загальні комерційні Умови внутрішнього фінансового лізингу" та Додатку "Умови поруки" за зовнішніми ознаками є ідентичними, а тому зроблені з використанням штампу із зображенням підпису - факсиміле, на що він як поручитель не давав письмової згоди.

В якості правових підстав позовних вимог позивач вказує, зокрема, ст.11, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 16.02.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.04.2023 апеляційну скаргу адвоката Хейніса Олександра Григоровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково; скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року та закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова Комора" про визнання договору про фінансовий лізинг недійсним у частині розділу "Умови поруки".

Крім того, ухвалою Київського апеляційного суду від 03.05.2023 постановлено передати справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова Комора" про визнання договору про фінансовий лізинг недійсним у частині розділу "Умови поруки" до Господарського суд Житомирської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2023 справу №755/9978/20 передано на розгляд судді Шніт А.В.

Ухвалою суду від 26.06.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №755/9978/20 до судового розгляду по суті; призначено судове засідання на 04.09.2023 о 15:30.

Позивач у судове засідання 04.09.2023 не з`явився. 24.08.2023 до суду повернулася копія ухвали суду від 08.08.2023, направлена на адресу позивача, з відміткою відділення поштового зв`язку: "адресат відмовився" (а.с. 123-126, т.2). При цьому, після оголошення судом вступної та резолютивної частини рішення у даній справі (після закінчення судового засідання) до суду засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 04.09.2023, в зв`язку з перебуванням останнього у щорічній відпустці (а.с. 130, т.2).

Представник 1-го відповідача в судове засідання 04.09.2023 не з`явився, засобами електронного зв`язку надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому, зокрема, зазначив, що проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просить відмовити в його задоволенні.

Представник 2-го відповідача в судове засідання 04.09.2023 не з`явився. 22.08.2023 до суду повернулася копія ухвали суду від 08.08.2023, направлена на адресу останнього, з відміткою відділення поштового зв`язку: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 115-118, т.2). Іншої адреси для листування з 2-им відповідачем у справі суду не відомо.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач та 2-ий відповідач мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, позивача і 2-го відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання у справі №755/9978/20.

Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що їх відсутність не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

30.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" (лізингодавець, 1-ий відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова Комора" (лізингоодержувач, 2-ий відповідач) укладено договір про фінансовий лізинг №00014560 (далі - Договір про фінансовий лізинг) (а.с. 20, т.1), лізингоодержувач отримує у платне строкове користування транспортний засіб "VW Touareg Premium Life 3.0 V6 TDI", шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 .

Згідно умов Договору про фінансовий лізинг вартість об`єкта лізингу становить 1 774 544,00грн; авансовий платіж складає 354 908,80грн; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу - 60 місяців.

Додатком до Договору про фінансовий лізинг є "Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів (План відшкодування)" (а.с. 21-27, т.1), згідно якого перший лізинговий платіж (авансовий) підлягав сплаті 30.08.2017, а останній - 15.08.2022.

Також додатком до вказаного договору є "Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу" (а.с. 28-40, т.1).

Окремим додатком Договору про фінансовий лізинг є "Умови поруки" (а.с. 41, т.1), згідно якого поручителем виконання лізингоодержувачем умови даного договору виступає ОСОБА_1 (позивач, поручитель). За змістом вказаного додатку поручитель несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов`язань лізингоодержувача на підставі або у зв`язку з цим контрактом або будь-якою його невід`ємною частиною, а також за будь-якого лізингоодержувача в разі переведення боргу/заміни особи лізингоодержувача.

У матеріалах справи міститься Акт прийому-передачі від 11.09.2017, за яким лізингоодержувач отримав об`єкт лізингу (а.с. 42, т.1).

Позивач, посилаючись на те, що підписи від його імені на кожній зі сторінок Договору про фінансовий лізинг, Додатку до договору про фінансовий лізинг "Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів (План відшкодування)", Додатку до договору про фінансовий лізинг "Загальні комерційні Умови внутрішнього фінансового лізингу" та "Умови поруки" за зовнішніми є ідентичними, а тому зроблені з використанням штампу із зображенням підпису - факсиміле. У зв`язку з чим, він просить суд визнати договір про фінансовий лізинг №00014560 від 30.08.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова Комора" недійсним у частині розділу "Умови поруки".

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасником справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (тут і надалі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, правочин завжди дійсний, але він може бути дійсним умовно. Заінтересована особа може його оспорити, і тоді він втратить силу за рішенням суду.

Положеннями ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.203 ЦК України умовами чинності правочинів є: законність змісту правочину; наявність у сторін(сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності; наявність об`єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його адекватність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочинів на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Статтею 215 ЦК України визначені загальні правові підстави визнання правочину недійсним - недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Виходячи зі змісту вказаних норм, письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу. Відсутність такої письмової угоди у випадку вчинення дій з виконання договору, підписаного факсиміле, не може бути умовою недійсності вчиненого та виконуваного правочину.

Так, дійсно, згідно наявного в матеріалах справи висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №32110/21-33 від 11.10.2022 (а.с. 137-143, т.1), у договорі про фінансовий лізинг №00014560 від 30.08.2017, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова Комора", у центральній нижній частині, в графі "Підпис та печатка Поручителя" відсутній рукописний підпис, а наявний відтиск штампу із зображенням підпису - факсиміле; на всіх сторінках Додатку до договору про фінансовий лізинг №00014560 від 30.08.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова Комора", а саме - "Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів (План відшкодування)" у центральній нижній частині, в графі "Поручитель" відсутній рукописний підпис, а наявний відтиск штампу із зображенням підпису - факсиміле; на всіх сторінках Додатку до договору про фінансовий лізинг №00014560 від 30.08.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова Комора", а саме - "Загальні комерційні Умови внутрішнього фінансового лізингу", у центральній ніжній частині, в графі "Поручитель" відсутній рукописний підпис, а наявний відтиск штампу із зображенням підпису - факсиміле; у розділі договору про фінансовий лізинг №00014560 від 30.08.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова Комора", - "Умови поруки" у центральній нижній частині, в графі "підпис", нижче графи "прізвище, ім`я", у якій написано ОСОБА_1 , відсутній рукописний підпис, а наявний відтиск штампу із зображенням підпису - факсиміле.

Водночас, варто зауважити, що постановою Вінницького апеляційного суду від 27.11.2019 у справі №132/3710/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова Комора" про солідарне стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00014560 від 30.08.2017 (а.с. 219-222, т.1), зокрема, прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Порше Лізинг Україна" задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Зернова Комора" борг у розмірі 307 623,00грн за даним договором про фінансовий лізинг.

У вказаній вище постанові Вінницького апеляційного суду, зокрема, зазначено, що суд апеляційної інстанції пояснення ОСОБА_1 щодо не підписання договору про фінансовий лізинг №00014560 від 30.08.2017 оцінює критично, оскільки посилання на те, що він договір не підписував, спростовується його підписом у самому договорі, платіжними дорученнями на сплату лізингових платежів, ксерокопіями документів, доданих до договору, а саме: паспорта, картки платника податків, згодою дружини на укладання та виконання договору поруки.

Дійсно, в матеріалах справи міститься копія письмової згоди дружини позивача ОСОБА_2 від 30.08.2017 на укладання та виконання договору поруки, що був укладений для забезпечення виконання ТОВ "Зернова комора" зобов`язань за договором про фінансовий лізинг №00014560 від 30.08.2017 (а.с. 216, т.1).

Крім того, як вбачається з Акту прийому-передачі від 11.09.2017, за яким лізингоодержувач отримав об`єкт лізингу, від імені ТОВ "Зернова комора" його підписано саме ОСОБА_1 як уповноваженою особою товариства (а.с. 42, т.1). Повноваження ОСОБА_1 як директора та співзасновника ТОВ "Зернова комора" підтверджується також копією протоколу №30 загальних зборів учасників ТОВ "Зернова комора" від 30.08.2023 та довіреності від 30.08.2023 (а.с. 69-71, т.1) та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №30932266 від 23.06.2023 ( а.с. 64-66, т.2).

Також, варто зауважити, що транспортний засіб марки VW Touareg Premium Life 3.0 V6 TDI, 2017 року виробництва, що був об`єктом лізингу за договором про фінансовий лізинг №00014560 від 30.08.2017, в межах виконавчого провадження вилучений саме у ОСОБА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія акту державного виконавця від 12.07.2018 (а.с. 218, т.1).

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи керівником та співзасновником ТОВ "Зернова Комора", виконував, хоча і частково, умови договору про фінансовий лізинг №00014560 від 30.08.2017.

При цьому, за змістом ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Якщо особа, факсиміле підпису якої було використано при підписанні договору, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину. Аналогічна правова позиція викладена, в тому числі, в ухвалі Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.12.2015 у справі №6-29702ск15.

При цьому, Верховний Суд дотримується позиції, що відсутність письмової угоди про використання факсимільного відтворення підпису у випадку вчинення дій з виконання договору, підписаного за допомогою факсиміле, не може бути умовою недійсності вчиненого та виконуваного правочину. Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №143/228/17.

Таким чином, суд вважає, що підписання в даному випадку оспорюваного договору зі сторони позивача за допомогою факсимільного відтворення підпису не є підставою для визнання його недійсним, враховуючи те, що в подальшому він був схвалений сторонами та прийнятий ними до його виконання, а тому договір про фінансовий лізинг №00014560 від 30.08.2017 у частині розділу "Умови поруки" вважається підписаним уповноваженою особою.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, зокрема, на відмову в задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.09.23

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу (рек.) та на електронну пошту представника: ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - ТОВ "Порше лізинг Україна" (рек.) та на електронну пошту представника (через електронний кабінет)

4 - ТОВ "Зернова комора" (рек.)