Рішення

від 13.09.2023 по справі 918/689/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/689/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О.Гуменюк, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315"

до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Агро - Трак"

про стягнення 230 108,73 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Агро - Трак" (відповідач) про стягнення 230 108,73 грн, з яких: 13 496,21 грн пені, 18 021,58 грн 48% річних, 193 094,20 грн штрафу, 5 496,74 грн інфляційних за договором поставки № КС28/19 від 07.02.2019.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 07.02.2019 між ТОВ Агрозахист Донбас (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № КС28/19 (договір), за умовами якого

позивач зобов`язався в терміни, визначені договором, передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором. На виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 548 683,14 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Відповідач за отриману продукції розрахувався повністю, проте з порушенням строків оплати, визначених умовами договору. 25.04.2022 між ТОВ Агрозахист Донбас (первісний кредитор) та ТОВ Оптіма-315 (новий кредитор) укладений договір № 2 про відступлення прав вимоги за договором поставки № КС28/19 від 07.02.2019, за п. 2.1 якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набув право вимоги за договором поставки. За несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати поставленої продукції позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 13 496,21 грн пені, 18 021,58 грн 48% річних, 193 094,20 грн штрафу та 5 496,74 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 259, 530, 549, 551, 610 - 611, 625 ЦК України та ст. 216 - 218, 232 ГК України.

07.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнає повністю та просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач не має права вимагати сплати 30% штрафу, нарахування пені та 48% річних за нездійснення в повному обсязі попередньої оплати товару у строк, встановлений додатком № 1. Вказує, що здійснюючи розрахунки штрафу, 48% річних, пені та інших нарахувань в якості початкової бази для обрахунків позивач використовує суму, що складається безпосередньо із вартості товару та ПДВ, що є невірним. Окрім того, стягнення інфляційних втрат за договором поставки, в якому вартість товару, враховуючи додатки до договору, зазначена саме в доларах США, є безпідставним та таким, що порушує положення чинного законодавства і сталу практику Верховного Суду. Також зазначає, що відповідно до договору про відступлення права вимоги позивач не набув права щодо нарахування штрафних санкцій та договором поставки. Просить суд зменшити штрафні санкції на 90% тощо.

22.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній вказує, що за умовами договору відповідач зобов`язаний був сплатити 100% вартості товару, що становить 900 678,58 грн, у т. ч. ПДВ, до 05.03.2019, проте сплатив 300 000,00 грн - 06.03.2019, 593 116,34 грн - 27.03.2019, 7 562,24 грн 15.07.2019. Відтак, відповідно до п. 2 додатку № 1, позивач поставив станом на 26.03.2019 товари на суму 450 012,87 грн, що підтверджується видатковими накладними № 889 від 22.03.2019, № 959 від 26.03.2019, № 969 від 26.03.2019, а щодо решти товару - поставку було зупинено та здійснено її в подальшому за видатковими накладними № 1827 від 09.04.2019, № 2095 від 12.04.2019, № 2709 від 23.04.2019, № 3206 від 03.05.2019. Отже, позивачем не було допущено прострочення виконання зобов`язань згідно з ч. 3 ст. 538 ЦК України, за додатком № 1 від 01.03.2019, проте відповідач прострочив оплату вартості товарів за додатком № 1 на 131 день. Згідно з додатком № 9 від 06.06.2019 позивач зобов`язався поставити товар на загальну вартість 20 702,75 грн, а відповідач - оплатити його до 05.06.2029. 10.06.2019 позивач поставив товар загальною вартістю 20 702,75 грн, що підтверджується видатковою накладною №4840, проте оплату цього товару відповідач здійснив лише 12.06.2019, отже, прострочення оплати товару склало шість днів. У зв`язку з чим, згідно з п. 7.7, 7.8. договору, позивачем нараховано за прострочення виконання грошових зобов`язань пеню, 48% річних, штраф та інфляційні. Окрім того, зазначає, що у всіх видаткових накладних вартість товару встановлена у гривні без визначення еквіваленту в іноземній валюті, тобто сторони у видаткових накладних визначили остаточну ціну товару без прив`язки до курсу іноземних валют, а розмір грошового зобов`язання за товар зафіксовано виключно у гривні. Отже, нарахування інфляційних втрат за період прострочення оплати відповідачем коштів за поставлені товари є правомірним. Крім цього, позивач заперечив проти зменшення розміру неустойки та відсотків річних, так як відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні оплати поставлених товарів, також не наведено підстав та не надано доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків оплати товарів, тощо.

11.09.2023 відповідачем подано клопотання про поновлення строку та доручення додаткових

доказів: заяву свідка.

11.09.2023 від позивача надійшли письмові пояснення щодо заяви свідка, за якими будь-які посилання відповідача на пояснення свідка не є належним доказом факту зміни між ТОВ «Агрозахист Донбас» та відповідачем порядку оплати за товари по договору. Належним доказом цього може бути лише підписана додаткова угода про зміну строків оплат по усіх або окремих додатками до договору поставки. Також зазначає, що працівник товариства має право вчиняти лише ті дії, на які він уповноважений посадовою інструкцією, трудовим договором або іншим актом юридичної особи (наприклад, у разі визначення повноважень такого працівника в статуті - члени виконавчого органу чи інші працівники, якщо такі повноваження передбачені статутом юридичної особи). При цьому в усіх випадках представник вправі здійснювати (вчиняти) лише ті дії, які визначені в рамках наданих йому повноважень юридичною особою (довірителем/роботодавцем). Отже, наявність лише факту трудових відносин жодним чином не свідчить, що працівник вправі був здійснювати юридично значимі дії від імені ТОВ «Агрозахист Донбас» за відсутності відповідного обсягу повноважень, підтверджених відповідними документальними доказами.

11.09.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких, посилаючись на судову практику, зазначає, що доводи відповідача про відсутність правових підстав для стягнення неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат помилкові і спростовуються наведеною ним судовою практикою.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07.08.2023.

07.08.2023 від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення

розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.08.2023 розгляд справи відкладено на 11.09.2023.

29.08.2023 від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції, яка задоволена ухвалою суду від 08.09.2023.

07.09.2023 від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції, яка задоволена ухвалою суду від 08.09.2023.

У судовому засіданні 11.09.2023 оголошено перерву на 13.09.2023.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

07.02.2019 між ТОВ Агрозахист Донбас (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № КС28/19 (договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник в терміни, визначені договором, зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За умовами п. 2.1.- 2.3. договору постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро. Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1., та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до цього договору (п. 3.1.

договору).

Відповідно до п. 3.2. договору у тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів), є вищим за курс іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної оплати використовують формулу С=А1/А2*В, де С- сума, належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання додатку, А1- (курс МВР доларів США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс МВР доларів США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов ч. 1 цього пункту.

За п. 3.3.-3.6. договору всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням п. 3.2. договору. На підтвердження виконання покупцем зобов`язань з оплати товару з урахуванням п. 3.2. цього договору, сторони, упродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним додатком або договором, підписують акт звіряння взаємних розрахунків. Ініціатива підписання такого акту покладається на покупця. При відсутності підписаного сторонами акту звіряння взаємних розрахунків зобов`язання покупця щодо повної оплати вартості отриманого товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору. Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно з накладними (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною. Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні в графі Призначення платежу повинен зазначити згідно з яким договором та яким додатком перераховано такий платіж.

Строки поставки товару визначаються у відповідних додатках до цього договору (п. 4.1. договору).

За умовами розділу 6 договору, зокрема п. 6.1. - 6.5., поставка товару здійснюється на умовах, визначених у додатках до цього договору. Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отриманні від постачальника. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії цього договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування товару. За наявності підстав, Акти приймання по кількості та якості або акти про приховані недоліки товару складаються за обов`язкової участі представника постачальника в порядку, визначеному Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та якості № П-6 і П-7.

Згідно з п. 11.2. договору, він набирає чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Як установлено із матеріалів справи, між сторонами підписано додатки до цього договору № 1 від 01.03.2019, № 2 від 12.03.2019, № 3 від 20.03.2019, № 4 від 02.05.2019, № 5 від 03.05.2019, № 6 від 03.05.2019, № 7 від 10.05.2019, № 8 від 29.05.2019, № 9 від 06.06.2019, № 10 від 18.06.2019, № 11 від 04.07.2019, № 12 від 07.08.2019, № 13 від 13.08.2019, № 14 від 20.08.2019, № 15 від 28.08.2019, № 16 від 24.09.2019, у яких зазначені асортимент, кількість, вартість товару, строки поставки та оплати, курс МВР України, порядок зміни ціни тощо.

Додатком № 1 від 01.03.2019 до договору погоджено, що ТОВ Агрозахист Донбас зобов`язалося поставити товар загальною вартістю 900 678,58 грн, який відповідач зобов`язався оплатити до 05.03.2019, додатком № 2 від 12.03.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 22 266,00 грн, відповідач - оплатити до 29.03.2019, додатком № 3 від 20.03.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 191 715,94 грн, відповідач - оплатити до 22.03.2019, додатком № 4 від 02.05.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 9 864,12 грн, відповідач - оплатити до 15.05.2019, додатком № 5 від 03.05.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 22 163,03 грн, відповідач - оплатити до 15.05.2019, додатком № 6 від 03.05.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 25 183,50 грн, відповідач - оплатити до 10.05.2019, додатком № 7 від 10.05.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 13 453,14 грн, відповідач - оплатити до 20.05.2019, додатком № 8 від 29.05.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 40 805,62 грн, відповідач - оплатити до 05.06.2019, додатком № 9 від 06.06.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 20 702,75 грн, відповідач - оплатити до 05.06.2019, додатком № 10 від 18.06.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 10 514,04 грн, відповідач - оплатити до 01.07.2019, додатком № 11 від 04.07.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 32 510,16 грн, відповідач - оплатити до 09.07.2019, додатком № 12 від 07.08.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 77 090,76 грн, відповідач - оплатити до 12.08.2019, додатком № 13 від 13.08.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 75 022,92 грн, відповідач - оплатити до 20.08.2019, додатком № 14 від 20.08.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 4 854,30 грн, відповідач - оплатити до 30.08.2019, додатком № 15 від 28.08.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 33 566,28 грн, відповідач - оплатити до 30.08.2019, додатком № 16 від 24.09.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 68 292,00 грн, відповідач - оплатити до 04.10.2019.

На виконання умов договору та додатків № 1 - 16 до нього постачальником поставлено відповідачу товар загальною вартістю 1 548 683,14 грн, що підтверджується видатковими накладними № 889 від 22.03.2019 на суму 61 332,04 грн, № 959 від 28.03.2019 на суму 379 839,25 грн, № 969 від 26.03.2019 на суму 8 481,58 грн, № 1827 від 09.04.2019 на суму 239 969,63 грн, № 2095 від 12.04.2019 на суму 50 463,97 грн, № 2709 від 23.04.2019 на суму 43 405,46 грн, № 3206 від 03.05.2019 на суму 117 186,65 грн, № 558 від 15.03.2019 на суму 22 266,00 грн, № 1308 від 01.04.2019 на суму 191 715,94 грн, № 3140 від 03.05.2019 на суму 9 864,12 грн, № 3231 від 06.05.2019 на суму 22 163,03 грн, № 3334 від 10.05.2019 на суму 25 183,50 грн, № 3620 від 17.05.2019 на суму 13 453,14 грн, № 4525 від 03.06.2019 на суму 40 805,62 грн, № 4840 від 10.06.2019 на суму 20 702,75 грн, № 5266 від 18.06.2019 на суму 10 514,04 грн, № 5767 від 11.07.2019 на суму 32 510,16 грн, № 6477 від 07.08.2019 на суму 77 090,76 грн, № 6700 від 13.08.2019 на суму 35 644,39 грн, № 6741 від 14.08.2019 на суму 39 378,53 грн, № 6852 від 20.08.2019 на суму 4 854,30 грн, № 7046 від 28.08.2019 на суму 33 566,28 грн, № 7717 від 25.09.2019 на суму 68 292,00 грн.

Відповідач, отримавши поставлений товар, повинен був сплатити ТОВ Агрозахист Донбас кошти в розмірі 1 548 683,14 грн у строки, що визначені у додатках до договору, проте всупереч умовам договору відповідач оплатив товар на суму 1 548 683,14 грн з порушенням строків, визначених умовами договору, а саме: 06.03.2019 - 300 000,00 грн, 21.03.2019 - 191 715,94 грн, 27.03.2019 - 593 116,34 грн, 05.04.2019- 22 266,00 грн, 03.05.2019- 9 864,12 грн, 03.05.2019- 22 163,03 грн, 03.05.2019 - 25 183,50 грн, 15.05.2019- 13 453,14 грн, 06.06.2019 - 40 805,62 грн, 12.06.2019 - 20 702,75 грн, 19.06.2019 - 10 514,04 грн, 05.07.2019- 32 510,16 грн, 15.07.2019- 7 562,24 грн, 07.08.2019 - 77 090,76 грн, 14.08.2019- 75 022,92 грн, 20.08.2019- 4 854,30 грн, 29.08.2019 - 33 566,28 грн, 24.09.2019- 68 292,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.

З наведеного судом установлено, що прострочення з оплати мало місце за додатками до договору № 1 (900 678,58 грн сума поставки, строк оплати - до 05.03.2019, фактична оплата: 06.03.2019 - 300 000,00 грн, 21.03.2019 - 191 715,94 грн, 27.03.2019 - 593 116,34 грн, 15.07.2019 - 7 562,24 грн), № 2 (22 266,00 грн сума поставки, строк оплати - до 29.03.2019, фактична оплата - 05.04.2019), № 9 (20 702,75 грн сума поставки, строк оплати - до 05.06.2019, фактична оплата - 12.06.2019).

Розділом 7 договору сторони погодили відповідальність за порушення зобов`язань щодо виконання умов договору. Так, покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п. 7.1.1. договору). У разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 договору, покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних.

Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості (п. 7.7. договору). У разі прострочення покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додаткового штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п. 7.8 договору). Стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а позовна давність щодо їх стягнення, відповідно до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3-х років (п. 7.10. договору).

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором позивач нараховував та заявив до стягнення 13 496,21 грн пені, 18 021,58 грн 48% річних,193 094,20 грн штрафу та 5 496,74 грн інфляційних.

Окрім того, як установлено судом, 25.04.2022 між ТОВ Агрозахист Донбас (первісний кредитор), ТОВ Оптіма-315 (новий кредитор) укладений договір № 2 про відступлення прав вимоги за договором поставки № КС28/19 від 07.02.2019, за п. 2.1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у порядку та строки, визначені між новим кредитором та первісним кредитором в окремій угоді, укладеній між ними.

За підп. 3.1 - 3.4. договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання первісним кредитором та новим кредитором акту приймання-передачі права вимоги. Після підписання цього акту новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно відступленої заборгованості за договором поставки, а також відступлених зобов`язань боржника. У день підписання цього договору між первісним кредитором та новим кредитором складається акт приймання-передачі права вимоги. Разом з правом вимоги новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. З моменту переходу до нового кредитора права вимоги первісний кредитор не має права: проводити будь-які операції відносно відступленого права вимоги, відступати право вимоги до боржника іншим особам; надавати боржнику дозволи або вказівки про перерахування грошових коштів по сплаті відступленого права вимоги на рахунок первісного кредитора та/або інших осіб. Первісний кредитор не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається на підставі цього договору і яка пред`явлена до виконання новим кредитором. У випадку якщо з моменту переходу до нового кредитора права вимоги первісний кредитор отримає від боржника суму грошових коштів в рахунок повернення/оплати права вимоги, первісний кредитор зобов`язаний перерахувати цю суму на рахунок нового кредитора протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту її отримання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1. договору).

25.04.2022 між ТОВ Агрозахист Донбас (первісний кредитор) та ТОВ Оптіма- 315 (новий кредитор) підписаний акт приймання-передачі права вимоги, яким підтверджено передачу ТОВ Оптіма- 315 усіх прав вимоги за договором поставки № КС28/19 від 07.02.2019.

Відтак новим кредитором за договором поставки № КС28/19 від 07.02.2019 стало ТОВ Оптіма- 315, що є позивачем у цій справі.

Доказів припинення договору № 2 від 25.04.2022 про відступлення прав вимоги, так само як і

визнання його недійним, суду не надано.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із неналежним виконанням договору поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стосовно нарахувань 48% річних та інфляційних, то слід зазначити таке.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 48% річних.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15- ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019).

Заразом, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то ст. 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 296/10217/15-ц від 07.07.2020, постанові Касаційного господарського суду у справі № 905/192/18 від 11.10.2018, постанові Верховний Суд України у справі № 6-284цс17 від 01.03.2017).

Виходячи із умов договору, судом установлено, що відповідний механізм відновлення втрат від знецінення національної валюти внаслідок інфляції еквівалентом іноземної валюти сторони погодили у п. 3.2. договору, за яким у тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів), є вищим за курс іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної оплати використовують формулу С=А1/А2*В, де С- сума, належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання додатку, А1- (курс МВР доларів США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс МВР доларів США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов ч. 1 цього пункту.

Як установлено судом, курс долара США станом на дату укладення додатку № 1 (01.03.2019), за яким здійснено нарахування інфляційних, становив 26,85 грн/долар США, а при оплаті: 26,48 (06.03.2021), 27,16 (21.03.2019), 26,98 (27.03.2019) та 25,76 (15.07.2019).

Отже, сторонами у договорі погоджену формулу перерахунку вартості поставленої продукції у випадку збільшення курсу іноземної валюти (формили перерахунку при зменшенні курсу іноземної валюти сторони не врегулювали), тобто фактино розрахунки прив`язані до іноземної валюти, у позивача за додатком № 1 виникло право на здійснення такого перерахунку за двома платежами, а відтак до спірних правовідносин норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції не поширюється, оскільки виконання грошового зобов`язання визначене договором в еквіваленті до іноземної валюти, а тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

Суд, здійснивши перерахунок 48% річних, установив, що розмір 48% річних становить 18 021,57 грн (при заявленому - 18 021,58 грн), отже, 48% підлягають частковому задоволенню.

Щодо нарахування пені та штрафу, то суд зазначає таке.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як зазначалося, у п. 7.1.0 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій не обмежується ч. 6 ст. 232 ГК України і припиняється в день виконання стороною зобов`язання.

Особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 6 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% штрафу та пені, суд установив, що розмір першого становить 193 094,20 грн (при заявленому - 193 094,20 грн), а другої - 13 496,21 грн (при заявленому 13 496,21 грн) (розрахунок додається), а відтак штраф та пеня підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо заперечень відповідача про необхідність виставлення рахунку, то за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (відповідна правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).

Так само суд не бере до уваги заяву свідка, оскільки за приписами ч. 2 ст. 87 ГПК України на

підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

При цьому суд звертає увагу, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Стосовно клопотання про зменшення заявлених до стягнення сум, то суд зазначає таке.

Як установлено судом, умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили період нарахування пені та позовну давність за відповідними вимогами до трьох років, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її на рівні 48% річних від несплаченої вартості товару.

Судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами): обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення; зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Окрім того, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18|12-79гс19).

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Ураховуючи викладене, суд, забезпечуючи баланс інтересів сторін, беручи до уваги відсутність основного боргу, незначний строк прострочення, майновий стан відповідача (позивач доказів щодо свого майнового стану суду не надав), зважаючи, що позивач не був постачальником товару, а лише купив право вимоги за договором поставки, відтак жодних негативних наслідків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару не зазнав, а навпаки, викупив право вимоги лише з метою отримання прибутку від нарахування та заявлення до стягнення відповідних сум, зважаючи на компенсаційний характер заходів відповідальності, уважає за необхідне скористатися правом на зменшення розміру відповідальності задля недопущення явно нерозумних і несправедливих наслідків, зменшивши пеню, 48% річних та штрафу до 7 000,00 грн, 10 000,00 грн та 90 000,00 грн відповідно.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України" Серявін та інші проти України, "Ruiz Torija v. Spain", тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 3 451,63 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 3369,14 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

При цьому суми, на які суд на власний розсуд зменшив пеню, 48% річних та штраф, при вирішенні питання про розподіл судових витрат не враховуються.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Трак" про стягнення 230 108,73 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Трак" (35810, Рівненська область, Рівненський район, с. Тесів, вул. Центральна, буд. 11, ідентифікаційний код 22777166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма- 315"(07302, Київська область, м. Вишгород, вул. Грушевського, буд. 3, кв. 31, ідентифікаційний код 43082778) 10 000,00 грн 48 % річних, 7 000,00 грн пені, 90 000,00 грн штрафу.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 5 496,74 грн інфляційних, 6 496,21 грн пені, 8 021,58 грн 48% річних та 103 094,20 грн штрафу відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Трак" (35810, Рівненська область, Рівненський район, с. Тесів, вул. Центральна, буд. 11, ідентифікаційний код 22777166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма- 315" (07302, Київська область, м. Вишгород, вул. Грушевського, буд. 3, кв. 31, ідентифікаційний код 43082778) 3 369,14 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма- 315" (07302, Київська область, м. Вишгород, вул. Грушевського, буд. 3, кв. 31, ідентифікаційний код 43082778).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро - Трак" (35810, Рівненська область, Рівненський район, с. Тесів, вул. Центральна, буд. 11, ідентифікаційний код 22777166).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 13.09.2023.

Суддя О.Андрійчук