Постанова

від 20.12.2023 по справі 918/689/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року Справа № 918/689/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Грязнов В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Агро-Трак" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.09.2023, повний текст складено 04.10.2023, у справі № 918/689/23 (суддя О.Андрійчук)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315"

до Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Агро-Трак"

про стягнення 230 108, 73 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.09.2023 у справі №918/689/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Трак" (35810, Рівненська область, Рівненський район, с. Тесів, вул. Центральна, буд. 11, ідентифікаційний код 22777166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма- 315" (07302, Київська область, м. Вишгород, вул. Грушевського, буд. 3, кв. 31, ідентифікаційний код 43082778) 10 000, 00 грн 48 % річних, 7 000, 00 грн пені, 90 000, 00 грн штрафу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 5 496, 74 грн інфляційних, 6 496, 21 грн пені, 8 021, 58 грн 48% річних та 103 094, 20 грн штрафу відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Трак" (35810, Рівненська область, Рівненський район, с. Тесів, вул. Центральна, буд. 11, ідентифікаційний код 22777166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма- 315" (07302, Київська область, м. Вишгород, вул. Грушевського, буд. 3, кв. 31, ідентифікаційний код 43082778) 3 369, 14 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 13.09.2023 у справі №918/689/23 Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "Агро-Трак" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Рівненської області від 13.09.2023 у справі №918/689/23 скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Апелянт зазначає, що виходячи з умов договору поставки № КС28/19 від 07.02.2019 оплата мала здійснюватися виключно після виставлення постачальником ТОВ "Агрозахист Донбас" рахунків-фактур на оплату. Відсутність виставлення рахунків-фактур змінює строк виконання зобов`язання з оплати товарів по договору поставки.

Також вказує, що на відміну від рахунку-фактури, що містить перелік наданих послуги/товарів, які підлягають оплаті, видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем, таким чином сам позивач не забезпечив належне виконання додатків до договору.

Скаржник просить суд звернути увагу на відсутність будь-яких порушень з боку відповідача щодо сплати вартості за товар, який зазначений в додатках №1, 2, 9 до договору поставки, оскільки як вбачається зі змісту договірних відносин нарахування штрафу, пені, 48% річних та інфляційних втрат за Додатками № 1, №2 та № 9 до договору поставки відбулось через "порушення" з боку позивача строків оплати авансового платежу на суму, що зазначена в цих додатках.

Окрім того зазначає, що так як позивач не був постачальником товару, а лише купив право вимоги за договором поставки, відтак жодних негативних наслідків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару не зазнав, а стягнення заявлених позивачем грошових коштів призводить лише до безпідставного збагачення, що суперечить інституту штрафних санкцій за господарськими зобов`язаннями.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/689/23/6409/23 від 04.10.2023 матеріали справи №918/689/23 витребовувались із Господарського суду Рівненської області. 16.10.2022 матеріали справи №918/689/23 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/689/23 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю.

Розпорядженням керівника апарату суду №01-05/890 від 18.10.2023, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Павлюк І.Ю., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/689/23.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/689/23 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г., суддя Грязнов В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Агро-Трак" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.09.2023 у справі № 918/689/23.

Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Запропоновано позивачу у строк до 17.11.2023 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Копію ухвали направлено сторонам на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи (а.с. 27, т. 2).

09.11.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Агро-Трак" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.09.2023 у справі № 918/689/23, в якому останнє вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.30-43, т. 2).

Також 09.11.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" надійшла заява про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (а.с. 45-56, т. 2).

Розпорядженням керівника апарату суду № 01-05/924 від 18.12.2023, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Крейбух О.Г., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/689/23.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/689/23 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю, суддя Грязнов В.В.

Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

07.02.2019 між ТОВ "Агрозахист Донбас" (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № КС28/19 (договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник в терміни, визначені договором, зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За умовами п.п. 2.1.- 2.3. договору постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро. Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1., та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до цього договору (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору у тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів), є вищим за курс іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної оплати використовують формулу С=А1/А2*В, де С- сума, належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання додатку, А1- (курс МВР доларів США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс МВР доларів США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов ч. 1 цього пункту.

За п.п. 3.3. - 3.6. договору всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням п. 3.2. договору. На підтвердження виконання покупцем зобов`язань з оплати товару з урахуванням п. 3.2. цього договору, сторони, упродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним додатком або договором, підписують акт звіряння взаємних розрахунків. Ініціатива підписання такого акту покладається на покупця. При відсутності підписаного сторонами акту звіряння взаємних розрахунків зобов`язання покупця щодо повної оплати вартості отриманого товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору. Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно з накладними (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною. Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні в графі Призначення платежу повинен зазначити згідно з яким договором та яким додатком перераховано такий платіж.

Строки поставки товару визначаються у відповідних додатках до цього договору (п. 4.1. договору).

За умовами розділу 6 договору, зокрема п.п. 6.1. - 6.5., поставка товару здійснюється на умовах, визначених у додатках до цього договору. Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії цього договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування товару. За наявності підстав, Акти приймання по кількості та якості або акти про приховані недоліки товару складаються за обов`язкової участі представника постачальника в порядку, визначеному Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та якості № П-6 і П-7.

Згідно з п. 11.2. договору, він набирає чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Між сторонами підписано додатки до цього договору № 1 від 01.03.2019, № 2 від 12.03.2019, № 3 від 20.03.2019, № 4 від 02.05.2019, № 5 від 03.05.2019, № 6 від 03.05.2019, № 7 від 10.05.2019, № 8 від 29.05.2019, № 9 від 06.06.2019, № 10 від 18.06.2019, № 11 від 04.07.2019, № 12 від 07.08.2019, № 13 від 13.08.2019, № 14 від 20.08.2019, № 15 від 28.08.2019, № 16 від 24.09.2019, у яких зазначені асортимент, кількість, вартість товару, строки поставки та оплати, курс МВР України, порядок зміни ціни тощо.

Додатком № 1 від 01.03.2019 до договору погоджено, що ТОВ "Агрозахист Донбас" зобов`язалося поставити товар загальною вартістю 900 678, 58 грн, який відповідач зобов`язався оплатити до 05.03.2019, додатком № 2 від 12.03.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 22 266, 00 грн, відповідач - оплатити до 29.03.2019, додатком № 3 від 20.03.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 191 715, 94 грн, відповідач - оплатити до 22.03.2019, додатком № 4 від 02.05.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 9 864,12 грн, відповідач - оплатити до 15.05.2019, додатком № 5 від 03.05.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 22 163, 03 грн, відповідач - оплатити до 15.05.2019, додатком № 6 від 03.05.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 25 183, 50 грн, відповідач - оплатити до 10.05.2019, додатком № 7 від 10.05.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 13 453, 14 грн, відповідач - оплатити до 20.05.2019, додатком № 8 від 29.05.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 40 805, 62 грн, відповідач - оплатити до 05.06.2019, додатком № 9 від 06.06.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 20 702,75 грн, відповідач - оплатити до 05.06.2019, додатком № 10 від 18.06.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 10 514,04 грн, відповідач - оплатити до 01.07.2019, додатком № 11 від 04.07.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 32 510, 16 грн, відповідач - оплатити до 09.07.2019, додатком № 12 від 07.08.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 77 090,76 грн, відповідач - оплатити до 12.08.2019, додатком № 13 від 13.08.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 75 022, 92 грн, відповідач - оплатити до 20.08.2019, додатком № 14 від 20.08.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 4 854, 30 грн, відповідач - оплатити до 30.08.2019, додатком № 15 від 28.08.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 33 566,28 грн, відповідач - оплатити до 30.08.2019, додатком № 16 від 24.09.2019 до договору - поставити товар загальною вартістю 68 292,00 грн, відповідач - оплатити до 04.10.2019.

На виконання умов договору та додатків № 1 - 16 до нього постачальником поставлено відповідачу товар загальною вартістю 1 548 683, 14 грн, що підтверджується видатковими накладними № 889 від 22.03.2019 на суму 61 332, 04 грн, № 959 від 28.03.2019 на суму 379 839, 25 грн, № 969 від 26.03.2019 на суму 8 481,58 грн, № 1827 від 09.04.2019 на суму 239 969, 63 грн, № 2095 від 12.04.2019 на суму 50 463, 97 грн, № 2709 від 23.04.2019 на суму 43 405,46 грн, № 3206 від 03.05.2019 на суму 117 186, 65 грн, № 558 від 15.03.2019 на суму 22 266, 00 грн, № 1308 від 01.04.2019 на суму 191 715,94 грн, № 3140 від 03.05.2019 на суму 9 864,12 грн, № 3231 від 06.05.2019 на суму 22 163,03 грн, № 3334 від 10.05.2019 на суму 25 183,50 грн, № 3620 від 17.05.2019 на суму 13 453,14 грн, № 4525 від 03.06.2019 на суму 40 805,62 грн, № 4840 від 10.06.2019 на суму 20 702,75 грн, № 5266 від 18.06.2019 на суму 10 514,04 грн, № 5767 від 11.07.2019 на суму 32 510,16 грн, № 6477 від 07.08.2019 на суму 77 090,76 грн, № 6700 від 13.08.2019 на суму 35 644,39 грн, № 6741 від 14.08.2019 на суму 39 378,53 грн, № 6852 від 20.08.2019 на суму 4 854,30 грн, № 7046 від 28.08.2019 на суму 33 566,28 грн, № 7717 від 25.09.2019 на суму 68 292, 00 грн.

Відповідач, отримавши поставлений товар, повинен був сплатити ТОВ "Агрозахист Донбас" кошти в розмірі 1 548 683,14 грн у строки, що визначені у додатках до договору, проте всупереч умовам договору відповідач оплатив товар на суму 1 548 683, 14 грн з порушенням строків, визначених умовами договору, а саме: 06.03.2019 - 300 000,00 грн, 21.03.2019 - 297 000,00 грн, 27.03.2019 - 593 116,34 грн, 05.04.2019- 22 266,00 грн, 03.05.2019 - 9 864,12 грн, 03.05.2019 - 22 163,03 грн, 03.05.2019 - 25 183,50 грн, 15.05.2019- 13 453,14 грн, 06.06.2019 - 40 805,62 грн, 12.06.2019 - 20 702,75 грн, 19.06.2019 - 10 514,04 грн, 05.07.2019 - 32 510,16 грн, 15.07.2019 - 7 562,24 грн, 07.08.2019 - 77 090,76 грн, 14.08.2019 - 75 022,92 грн, 20.08.2019 - 4 854,30 грн, 29.08.2019 - 33 566,28 грн, 24.09.2019 - 68 292,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.

З наведеного судом встановлено, що прострочення з оплати мало місце за додатками до договору № 1 (900 678, 58 грн сума поставки, строк оплати - до 05.03.2019, фактична оплата: 06.03.2019 - 300 000, 00 грн, 21.03.2019 - 297 000,00 грн, 27.03.2019 - 593 116, 34 грн, 15.07.2019 - 7 562, 24 грн), № 2 (22 266, 00 грн сума поставки, строк оплати - до 29.03.2019, фактична оплата - 05.04.2019), № 9 (20 702, 75 грн сума поставки, строк оплати - до 05.06.2019, фактична оплата - 12.06.2019).

Розділом 7 договору сторони погодили відповідальність за порушення зобов`язань щодо виконання умов договору.

Так, покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п. 7.1.1. договору). У разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 договору, покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних.

Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості (п. 7.7. договору). У разі прострочення покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додаткового штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п. 7.8 договору). Стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а позовна давність щодо їх стягнення, відповідно до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3-х років (п. 7.10. договору).

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором позивач нараховував та заявив до стягнення 13 496, 21 грн пені, 18 021, 58 грн 48% річних, 193 094, 20 грн штрафу та 5 496, 74 грн інфляційних.

Окрім того, 25.04.2022 між ТОВ "Агрозахист Донбас" (первісний кредитор), ТОВ "Оптіма-315" (новий кредитор) укладений договір № 2 про відступлення прав вимоги за договором поставки № КС28/19 від 07.02.2019, за п. 2.1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у порядку та строки, визначені між новим кредитором та первісним кредитором в окремій угоді, укладеній між ними.

За п.п. 3.1 - 3.4. договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання первісним кредитором та новим кредитором акту приймання-передачі права вимоги. Після підписання цього акту новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно відступленої заборгованості за договором поставки, а також відступлених зобов`язань боржника. У день підписання цього договору між первісним кредитором та новим кредитором складається акт приймання-передачі права вимоги. Разом з правом вимоги новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. З моменту переходу до нового кредитора права вимоги первісний кредитор не має права: проводити будь-які операції відносно відступленого права вимоги, відступати право вимоги до боржника іншим особам; надавати боржнику дозволи або вказівки про перерахування грошових коштів по сплаті відступленого права вимоги на рахунок первісного кредитора та/або інших осіб. Первісний кредитор не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається на підставі цього договору і яка пред`явлена до виконання новим кредитором. У випадку якщо з моменту переходу до нового кредитора права вимоги первісний кредитор отримає від боржника суму грошових коштів в рахунок повернення/оплати права вимоги, первісний кредитор зобов`язаний перерахувати цю суму на рахунок нового кредитора протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту її отримання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1. договору).

25.04.2022 між ТОВ "Агрозахист Донбас" (первісний кредитор) та ТОВ "Оптіма-315" (новий кредитор) підписаний акт приймання-передачі права вимоги, яким підтверджено передачу ТОВ "Оптіма-315" усіх прав вимоги за договором поставки № КС28/19 від 07.02.2019.

Відтак новим кредитором за договором поставки № КС28/19 від 07.02.2019 стало ТОВ "Оптіма-315", яке є позивачем у цій справі.

Доказів припинення договору № 2 від 25.04.2022 про відступлення прав вимоги, так само як і визнання його недійним, суду не надано.

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Агро - Трак" про стягнення 230 108,73 грн, з яких: 13 496, 21 грн пені, 18 021, 58 грн 48% річних, 193 094, 20 грн штрафу, 5 496, 74 грн інфляційних за договором поставки № КС28/19 від 07.02.2019.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.09.2023 у справі №918/689/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Трак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" - 10 000, 00 грн 48 % річних, 7 000, 00 грн пені, 90 000, 00 грн штрафу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 5 496, 74 грн інфляційних, 6 496, 21 грн пені, 8 021, 58 грн 48% річних та 103 094, 20 грн штрафу відмовлено.

Місцевий господарський суд, забезпечуючи баланс інтересів сторін, беручи до уваги відсутність основного боргу, незначний строк прострочення, майновий стан відповідача, зважаючи, що позивач не був постачальником товару, а лише купив право вимоги за договором поставки, відтак жодних негативних наслідків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару не зазнав, а навпаки, викупив право вимоги лише з метою отримання прибутку від нарахування та заявлення до стягнення відповідних сум, зважаючи на компенсаційний характер заходів відповідальності, скористався правом на зменшення розміру пені, 48% річних та штрафу.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.09.2023 у справі №918/689/23 та мотивами суду першої інстанції відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Прововідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі умов договору поставки.

Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч.ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачаться з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма "Агро-Трак" було укладено Договір поставки №КС28/19 від 07.02.19 за умовами п.1.1. якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору (п.3.1 Договору).

Відповідачем допущено прострочення оплати товарів за Додатками №1 від 01.03.2019, №2 від 12.03.2019, №9 від 06.06.2019.

Так, згідно п.3 Додатку №1 відповідач зобов`язався сплатити 100% вартості товарів до 05.03.2019, що становить 900 678, 58 грн., в т.ч. ПДВ.

Проте, всупереч взятим на себе зобов`язанням відповідачем сплачено кошти за поставлені йому товари по Додатку №1 в наступні терміни: - 06.03.2019 - 300 000,00 грн., в т.ч. ПДВ; - 27.03.2019 - 593 116, 34 грн., в т.ч. ПДВ; - 15.07.2019 - 7 562, 24 грн., в т.ч. ПДВ.

Отже, відповідачем допущено прострочення оплати вартості товарів по Додатку №1 на 131 день.

Згідно п.3 Додатку №2 відповідач зобов`язався сплатити 100% вартості товарів до 29.03.2019 на суму 22 266, 00 грн., в т.ч. ПДВ, однак фактична оплата відбулась - 05.04.2019, тобто з пропуском строку на 6 днів.

Згідно п.3 Додатку №9 відповідач зобов`язався сплатити 100% вартості товарів до 05.06.2019 на загальну суму 20 702,75 грн., в т.ч. ПДВ.

Оплату поставлених за Додатком №9 товарів відповідачем проведено лише 12.06.2019 в розмірі 20 702,75 грн., в т.ч. ПДВ

Тобто відповідачем допущено прострочення оплати вартості товарів по Додатку №9 також на 6 днів.

25.04.2022 між ТОВ "Агрозахист Донбас" (Кредитор) та ТОВ "Оптіма-315" (Новий кредитор) був укладений Договір №2 про відступлення прав вимоги за Договором поставки №КС28/19 від 07.02.19р. (далі - Договір відступлення прав вимоги). Згідно пп. 1.1.3. Договору відступлення прав вимоги Право вимоги - усі права вимоги, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" , як Постачальнику, по Договору поставки №КС28/19 від 07.02.2019 року, в т.ч. права на стягнення штрафних санкцій по Договору №КС28/19 від 07.02.2019 року (штраф, пеня, 48% річних, інфляційні втрати).

Пунктом 3.1. Договору відступлення прав вимоги передбачено, що оформлення відступлення Права вимоги відбувається в наступному порядку: Право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання Кредитором та Новим кредитором Акту приймання-передачі Права вимоги. Після підписання даного акту Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно відступленого Права вимоги.

В день підписання цього Договору між Кредитором та Новим кредитором складається Акт приймання-передачі Права вимоги. Разом з Правом вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Акт приймання-передачі права вимоги до Договору відступлення прав вимоги між Кредитором та Новим кредитором був підписаний 25.04.2022.

Таким чином, у відповідності до норм цивільного законодавства та на підставі Договору відступлення прав вимоги позивач набув усіх прав кредитора по Договору поставки, в т.ч. право на заявлення вимог щодо сплати неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат, які зобов`язаний сплатити відповідач за допущення ним порушень під час виконання ним своїх обов`язків по договору поставки.

Щодо нарахованих позивачем 48% річних та інфляційних втрат, то колегією суддів враховується наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 48% річних.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15- ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Разом з тим, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, тому ст. 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 296/10217/15-ц від 07.07.2020, постанові Касаційного господарського суду у справі № 905/192/18 від 11.10.2018, постанові Верховний Суд України у справі № 6-284цс17 від 01.03.2017).

Виходячи із умов договору, колегією суддів встановлено, що відповідний механізм відновлення втрат від знецінення національної валюти внаслідок інфляції еквівалентом іноземної валюти сторони погодили у п. 3.2. договору, згідно з яким у тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів), є вищим за курс іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної оплати використовують формулу С=А1/А2*В, де С- сума, належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання додатку, А1- (курс МВР доларів США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс МВР доларів США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов ч. 1 цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що курс долара США станом на дату укладення додатку № 1 (01.03.2019), за яким здійснено нарахування інфляційних, становив 26,85 грн/долар США, а при оплаті: 26,48 (06.03.2021); 27,16 (21.03.2019); 26,98 (27.03.2019) та 25,76 (15.07.2019).

Таким чином, сторонами у договорі погоджену формулу перерахунку вартості поставленої продукції у випадку збільшення курсу іноземної валюти (формили перерахунку при зменшенні курсу іноземної валюти сторони не врегулювали), тобто фактично розрахунки прив`язані до іноземної валюти, у позивача за додатком № 1 виникло право на здійснення такого перерахунку за двома платежами, а відтак до спірних правовідносин норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції не поширюється, оскільки виконання грошового зобов`язання визначене договором в еквіваленті до іноземної валюти, а тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши власний перерахунок за допомогою системи "Ліга Закон" 48% річних, встановив, що розмір останніх становить 18 021, 57 грн (при заявленому - 18 021, 58 грн), є правомірним та огрунтованим.

Щодо нарахованих позивачем пені та штрафу, то колегія суддів зазначає таке.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 193 094, 20 грн штрафу та 13 496, 21 грн пені.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З матеріалів справи вачається, що пунктом 7.1.0 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій не обмежується ч. 6 ст. 232 ГК України і припиняється в день виконання стороною зобов`язання.

Особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 6 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% штрафу та пені, апеляційним судом встановлено, що розмір останніх є арифметично вірним, а місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність їх нарахування та обгрунтованість.

Разом з тим, відповідачем заявлялось до суду першої інстанції клопотання про зменшення заявлених до стягнення сум відсотків річних, штрафу та пені до 90 %.

Колегія суддів звертає увагу, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18|12-79гс19).

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Суд першої інстанції, забезпечуючи баланс інтересів сторін, беручи до уваги відсутність основного боргу, незначний строк прострочення, майновий стан відповідача (позивач доказів щодо свого майнового стану суду не надав), зважаючи, що позивач не був постачальником товару, а лише купив право вимоги за договором поставки, відтак жодних негативних наслідків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару не зазнав, а навпаки, викупив право вимоги лише з метою отримання прибутку від нарахування та заявлення до стягнення відповідних сум, зважаючи на компенсаційний характер заходів відповідальності, скористався правом на зменшення розміру відповідальності зменшивши розмір пені до 7 000, 00 грн, 48% річних 10 000, 00 грн та штрафу до 90 000, 00 грн.

Колегія суддів погоджуться з такими висновками місцевого господарського суду та вважає, що не є доцільним зменшення розміру 48% річних, штрафу та пені аж до 90%, як просив відповідач, оскільки останнім не наведено обґрунтованих обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини в простроченні оплати поставлених товарів.

Відповідачем не надано документів, які б підтверджувати відсутність в нього коштів на рахунках в банківських установах, відсутність майна, за рахунок якого можливо б було виконати грошові зобов`язання перед позивачем, а також доказів про наявність заборгованості контрагентів.

Таким чином рішення суду першої інстанції є законним, обгрунтованим, таким, що ґрунтується на повному та об`єктивному дослідженні матеріалів справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Розглянувши подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" від 09.11.2023 клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріалами справи стверджено, що позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу повідомив суд апеляційної інстанції, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які ТОВ "Оптіма-315" планує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 30 000, 00 грн. (а.с. 30-43, т. 2).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" в межах встановленого ст. 129 ГПК України строку подало до суду апеляційної інстанції заяву про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правову допомогу) у суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000, 00 грн. та відповідні докази (а.с. 45-56, т. 2).

Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Нормою ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові, - на позивача. У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

На обґрунтування поданої заяви про розподіл судових витрат позивач подав суду апеляційної інстанції копію Договору про надання правової допомоги №03/07 від 03.07.2023; копію Додаткової угоди від 27.10.2023; копію акту приймання-передачі послуг від 27.10.2023; копію опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 27.10.2023; копію довіреності №б/н від 01.06.2022.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг адвоката, що надаються у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (додатках), які є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою від 27.10.2023 до Договору сторонами визначено, що сума (розмір) витрат Клієнта на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №918/689/23 складає 30 000,00 грн., виходячи із погодженого між Клієнтом та Адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Агро-Трак" (ідентифікаційний код 22777166) за договором поставки №КС28/19 від 07.02.2019 (п.1 Додаткової угоди).

Згідно пункту 3 Додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Агро-Трак" (код 22777166).

27.10.2023 між позивачем та адвокатом Василюком Є.В. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг у справі №918/689/23.

Загальна вартість послуг, наданих адвокатом у даній справі, становить 30 000, 00 грн., на підтвердження чого надано суду Опис наданих послуг у справі та Акт приймання-передачі наданих послуг від 27.10.2023 у справі №918/689/23.

Усі процесуальні документи у даній справі від імені позивача підписані адвокатом Василюком Є.В.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як передбачено частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, колегією суддів враховується, що при розгляді справи №918/689/23 у Північно-західному апеляційному господарському суді представник позивача підготував відзив на апеляційну скаргу правова позиція, викладена у якому, не відрізняється від правової позиції, викладеної в його позовній заяві. Тобто фактично позиція та доводи позивача під час усього розгляду справи були незмінними, натомість коригувалась лише структура документа.

Окрім того, справа в суді апеляційної інстанції розглядалась в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Також судом враховується неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, невеликим обсягом матеріалів у справі, поданих позивачем, мала кількість підготовлених процесуальних документів та коротка тривалістю розгляду справи апеляційним судом.

Суд апеляційної інстанції вважає, що розмір - 30 000, 00 грн., визначений адвокатом за розгляд справи №918/689/23 в Північно - західному апеляційному господарському суді є завищеним, а тому підлягає зменшенню до суми 5 000, 00 грн.

Відповідно до пунктів 69-73 постанови КГС ВС від 18.05.2022 у справі №910/4268/21 суд, вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу співмірним, повинен враховувати, чи змінювалась позиція сторін під час розгляду справи, в тому числі у судах першої та апеляційної інстанції, чи є аргументи, наведені в різних процесуальних документах, що подавались сторонами під час розгляду справи судом апеляційної та касаційної інстанцій, аналогічними аргументам, викладеним в позовній заяві та інших процесуальних документах, що подавались під час розгляду справи в суді першої інстанції тощо.

Подібна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №925/1546/20), де зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що правова позиція, викладена у відзиві на апеляційну скаргу не відрізняється від правової позиції, викладеної в зустрічній позовній заяві та у відзиві на первісний позов. Тобто фактично позиція та доводи сторін під час усього розгляду справи були незмінними, натомість коригувалась лише структура документа.

Зважаючи на конкретні обставини справи, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність, обґрунтованість та розумність їх розміру, ураховуючи, що предмет спору в цій справі не є складним (містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними), колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про зменшення судових витрат на правничу допомогу до 5 000, 00 грн.

З огляду на зазначене, враховуючи норми ст.ст. 126, 129 ГПК України, оцінивши докази, що підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, результат розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати підлягають стягненню у сумі 5 000, 00 грн.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Агро-Трак" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.09.2023 у справі № 918/689/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №918/689/232 задоволити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Агро-Трак" (35810, Рівненська область, Рівненський район, с. Тесів, вул. Центральна, буд. 11, код 22777166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" (07302, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Грушевського, буд. 3, кв. 31, код 43082778) 5 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

4. Господарському суду Рівненської області видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

6. Справу №918/689/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.