Ухвала

від 12.09.2023 по справі 910/16738/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16738/18

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"

на постанову (додаткову) Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

у справі № 910/16738/18

за позовом публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" Білої Ірини Володимирівни, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Д"</a>,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна;

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корсак Анжела Юріївна,

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія") 24.08.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову (додаткову) Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 у справі № 910/16738/18.

Перевіривши матеріали цієї скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Однак касаційна скарга не містить відомостей щодо повного найменування інших учасників справи (третіх осіб), їх місцезнаходження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", посилаючись на норми Цивільного процесуального кодексу України, вважає оскаржувану додаткову постанову необґрунтованою, неспівмірною зі складністю справи та складністю фактично проведених робіт, наводить висновки Верховного Суду, однак усупереч вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі скаржник взагалі не зазначає жодної підстави щодо оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 у справі № 910/16738/18, передбаченої абзацом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав та не наводить належного обґрунтування таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки в ній не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з належним обґрунтуванням неправильного застосування норм права з огляду на предмет касаційного оскарження.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги.

Водночас згідно зі статтею 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Судом встановлено, що скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів надсилання копії касаційної скарги і доданих до неї документів, листом з описом вкладення іншим учасникам справи.

Неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені частиною третьою статті 2 ГПК України.

На виконання вимог статті 291 ГПК України запропонувати ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" надати докази направлення копії касаційної скарги і доданих до неї документів, листом з описом вкладення учасникам справи № 910/16738/18.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290 - 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на постанову (додаткову) Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 у справі № 910/16738/18 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Верховним Судом в умовах режиму воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України, рекомендовано подавати заяви, клопотання тощо через особистий кабінет в системі "Електронний суд" або на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (kgs@supreme.court.gov.ua) з використанням кваліфікованого електронного підпису.

4. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Колос