Постанова

від 01.11.2007 по справі 8/68(25/8)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/68(25/8)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 листопада 2007 р.                                                                                   № 8/68(25/8)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКота О.В.

суддів :Владимиренко С.В.Шевчук С.Р.

розглянувши касаційнускаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Телеком"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2007р.

та рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2007р.

у справі№8/68(25/8)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Телеком"

доЗакритого акціонерного товариства "Юніком"

простягнення 24731,93грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Лісніченко О.Є., дов. №3/01-02 від 18.01.2007р.;

від відповідача:Уханенко Л.Д., дов. б/н від 04.04.2007р.;

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2005р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Юніком" про стягнення суми заборгованості за оренду цифрового потоку у розмірі 23684,51грн. та пеню у сумі 867,42грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2004р. у справі №25/8 в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2004р. у справі №25/8 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Телеком" задоволено, зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Юніком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Телеком" 23684,51грн. основного боргу, 867,42грн. пені, 247,31грн. державного мита та 118грн. витрат на ІТЗ та 123,66грн. державного мита за перегляд справи за апеляційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2005р. у справі №25/8 касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Юніком" задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2004р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2004р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2007р. у справі №8/68(25/8) (суддя Дубінін І.Ю.) відмовлено у позові та у задоволенні клопотання позивача про виклик у судове засідання експерта. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не отримував у спірний період телекомунікаційних послуг з використанням потоку позивача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2007р. у справі №8/68(25/8) (колегія суддів у складі головуючого судді Науменка І.М., суддів Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2007р. у справі №8/68(25/8) залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Телеком" без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у період з 01.02.2003р. по 14.04.2003р. відповідач не отримував телекомунікаційних послуг з використанням потоку позивача, відключив своє обладнання від вказаного потоку, користувався послугами іншого оператора - ВАТ "Укртелеком", про що свідчить висновок  №002/14.02.2006 судової експертизи у даній справі, твердження позивача у додаткових поясненнях.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Телеком" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та неправильністю висновків судів.

Відповідач скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України,  надіслав відзив на касаційну скаргу позивача.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.09.2001р. між ТОВ "Оптіма Телеком" (Оператор) та ТОВ "Юніком" (Клієнт) був укладений договір №38-КУ/б-2 на надання послуг зв'язку, за п.1.1 якого Оператор, на умовах передбачених цим договором, зобов'язується на платній основі забезпечити надання послуг зв'язку абонентам Клієнта через включене обладнання Клієнта в цифрову телефонну мережу Оператора, по виділеному одному номеру з серійним пошуком в плані нумерації АТС Оператора, а Клієнт зобов'язався виконувати умови договору та чинних нормативних документів по наданню послуг зв'язку і належним чином вносити плату.

Фактично був виділений міжстанційний потік з телефонним номером для надання послуг Інтернету.

Загальний розмір оренди одного потоку Е1 згідно розрахунку вартості оренди цифрового потоку між обладнанням Оператора та Клієнта (додаток №1 до договору), складає 9612,72грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно п.4.1 договору оплата Клієнтом щомісячних платежів по договору здійснюється з дати підписання договору щомісячно, до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунків, виставлених Оператором.

Пунктом 10.3 даного договору передбачено, що можливе дострокове розірвання договору за ініціативою однієї із сторін. У даному випадку сторона ініціатор розірвання договору зобов'язана письмово повідомити про це іншу сторону за три місяці до визначеної дати розірвання договору. Дострокове розірвання договору здійснюється при повному погашенні заборгованості Клієнта і оформленні угоди про розірвання, яка підписується сторонами.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, 14.01.2003р. відповідач звернувся до позивача з листом №3 про розірвання договору з 01.02.2003р. у зв'язку з виробничою потребою, однак відповіді на зазначений лист та на лист №337 від 05.11.2002р. про надання послуги "зворотній дзвінок", який став підставою для розірвання договору, відповідач не отримав.

З протоколу №18 загальних зборів засновників ТОВ "Юніком" від 26.03.2002р., довідки з ЄДРПОУ №20015 від 03.11.2003р., листів відповідача №18 від 06.04.2002р. та №5 від 17.01.2003р., судами встановлено, що ТОВ "Юніком" було реорганізовано у ЗАТ "Юніком", яке є правонаступником ТОВ "Юніком".

Крім того, на підставі матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.08.02          р. між ЗАТ "Юніком" та ВАТ "Укртелеком" був укладений договір №136 про надання послуг ІSDN (РRІ), в рамках якого 13.12.2002р. ЗАТ "Юніком" звернулося до ВАТ "Укртелеком" з листом №358 про забезпечення послуг ІSDN двома потоками РRІ з наданням вхідного та вихідного місцевого зв'язку, на виконання умов якого ВАТ "Укртелеком"  надав  відповідачу два потоки з двома телефонними номерами згідно підписаного між відповідачем та ВАТ "Укртелеком" акту передачі-приймання послуги ІSDN від 31.01.03р. та листа ВАТ "Укртелеком" №70/10/28 від 13.01.04р.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем з 01.02.03р. здійснювалася оплата ВАТ "Укртелеком" наданих послуг за договором №136 від 22.08.02р. згідно рахунків ВАТ "Укртелеком" та банківських виписок відповідача. За наказом по ЗАТ "Юніком" від 20.01.2003р. №20/1-2003 з 01.02.03р. проведені технічні заходи по відключенню міжстанційного потоку ТОВ "Оптіма Телеком" на ділянці за адресою вул. Гоголя, 15, та підключенню з 01.02.03р. міжстанційного потоку ВАТ "Укртелеком", проінформовано користувачів про зміну номера телефону доступу комутованого з'єднання з 389940 на 7409700.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що згідно висновку №002/14.02.2006 судової експертизи у даній справі, додаткових пояснень позивача, відповідачем у період з 01.02.2003р. по 14.04.2003р. отримувалися телекомунікаційні послуги не з використанням потоку позивача, оскільки він був відключений, а з  потоку ВАТ "Укртелеком", дійшли правильного висновку, що у вказаний період часу послуги за договором №38-КУ/б-2 на надання послуг зв'язку від 01.09.2001р. позивачем відповідачу не надавались. Крім того, відповідач у цей період користувався послугами іншого оператора - ВАТ "Укртелеком", а відтак не мав можливості одночасно використовувати і обладнання позивача.

Поряд з цим суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем не надано доказів виконання своїх зобов'язань, встановлених п.3.1.7 та п.4.1 договору щодо виставлення рахунків відповідачу за послуги зв'язку, які є підставою для оплати.

Згідно ст.161 ЦК УРСР, який застосовується до спірних правовідносин в силу п.4 перехідних положень ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що обов'язок позивача виставити відповідачу рахунок передбачений договором, тому посилання позивача на п.61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою КМ України від 22.04.1997р. №385 не прийняті судами до уваги, із зазначенням, що вказана норма не звільняє позивача від виставлення рахунку.

Відповідно до п.11.3 договору № 38-КУ/б-2 від 01.09.2001р. на момент розірванні договору сторонами здійснюються розрахунки за фактично надані послуги.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позивач в якості підтвердження користування відповідачем послугами зв'язку у період з 01.02.03р. по 14.04.03р. надав суду наряд на відключення обладнання відповідача за адресою вул. Гоголя, 15, номер 389940 від 17.06.03р., який підписано лише працівниками позивача, з чого суди дійшли висновку , що цей наряд є одностороннім, внутрішнім документом позивача.

При цьому суди попередніх інстанцій правильно послалися на приписи запроваджені п.8.5, 9.6 Інструкції "Про порядок обліку та розгляду заяв на надання послуг місцевого телефонного зв'язку", затвердженої наказом Державного комітету зв'язку України 12.12.1997р. N45, в яких зазначено, що на наряді повинен бути підпис абонента або його довіреної особи, який підтверджує виконання робіт за нарядом, з чого дійшли вірного висновку, що  наданий позивачем суду наряд не може бути належним доказом користування відповідачем послугами зв'язку у період з 01.02.2003р. по 14.04.2003р. згідно приписів ч.2 ст.34 ГПК України. При цьому судами правильно було зазначено, що належним доказом користування вказаними послугами може бути акт прийому-передачі послуг, а також роздрук використання телефонного номеру.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що лише сам факт недотримання сторонами умов п.10.3 договору щодо порядку його розірвання не може свідчити про фактичне надання послуг зв'язку позивачем та користування ними відповідачем в період з 01.02.03 р. по 14.04.03 р. та відповідно про виникнення зобов'язання відповідача здійснити оплату за цей період.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд касаційної інстанції вважає, що вищевикладене свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.

Твердження скаржника про недотримання судами вимог ст.41 ГПК України не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи.

При розгляді даної справи судами передніх інстанцій були дотримані приписи ст.43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного Вищий господарський суд України вважає,  що відсутні підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2007р. у справі №8/68(25/8),  а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Телеком" не підлягає задоволенню.

Інші доводи, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма Телеком" в касаційній скарзі, не приймаються Вищим господарським судом України, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Телеком" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2007р. у справі №8/68(25/8) залишити без змін.

Головуючий О. Кот

СуддіС. Владимиренко

С. Шевчук