Постанова

від 13.11.2007 по справі 35/177-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/177-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 листопада 2007 р.                                                                                   № 35/177-07  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддяПолянський А.Г.,

суддіБакуліна С.В.,

Фролова Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргуІзюмського комунального підприємства теплових мереж

на  постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 р.,

у справі№ 35/177-07 Господарського суду Харківської області

за позовом Аудиторської фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська аудиторська служба"

доІзюмського комунального підприємства теплових мереж

простягнення  12141,80 грн.  

За участю представників сторін:

позивача: - Криса О.В.,  дов. б/н від 17.03.2007 р.,

відповідача:  - Гавриленка Т.С.,  дов. №691 від 31.08.2007 р.,

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.04.2007 р., у справі №35/177-07 (суддя  Швед Е.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 р. (головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді –Барбашова С.В., Могилєвкін Ю.О.), позов задоволено.

         Стягнуто з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на користь Аудиторської фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська аудиторська служба" 12141, 80 грн., заборгованості, 121,50грн., держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 Не погоджуючись з постановою, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною

скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

         Зокрема, відповідач вважає, що предметом договору №08-156-06, є адміністративне оскарження і представлення його інтересів позивачем у суді при оскарженні податкового повідомлення-рішення, і, додаткова винагорода, у розмірі 11%,  стосується саме адміністративного і судового оскарження, оскільки оплата по ній проводиться з моменту набрання законної сили судового рішення.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 07.11.2007 р., у зв'язку з відпусткою судді Муравйова О.В.  для перегляду в касаційному порядку справи № 35/177-07, призначеної до розгляду на 13.11.2007 р., утворено колегію суддів у складі: головуючий –Полянський А.Г., судді –Бакуліна С.В., Фролова Г.М.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.    

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2006 року між Аудиторською фірмою у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська аудиторська служба"  (далі позивач) та Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж було укладено договір №08-156-06 (далі Договір) предметом якого було адміністративне оскарження (складання однієї скарги в Ізюмську ОДПІ) і представлення інтересів відповідача в судових органах при оскарженні податкового повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ від 13.07.2006 р. № 0001081510/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 110380 грн. за несвоєчасну плату узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток.

Також у розділі ІІ Договору сторони визначили коло зобов'язань сторін,  а саме позивач зобов'язався: - скласти першу скаргу і направити в Ізюмську ОДПІ  у встановлені строки; - скласти позовну заяву, пояснення, заяви, клопотання, забезпечити представництво інтересів відповідача у суді; - своєчасно направляти документи для розгляду у суді.

У розділі ІІІ Договору сторони визначили вартість робі та порядок розрахунків.

Так, вартість консультаційних послуг по Договору складала:

За складання адміністративної скарги 1500грн.; за складання позовної заяви і представництва інтересів у суді 1000грн.; додаткова винагорода 11% від суми, на яку буде зменшена (у тому числі повністю скасована) сума податкового боргу відповідача під час адміністративного  і судового оскарження податкового повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ від 13.07.2006 р. № 0001081510/0.

Оплата по Договору проводиться наступним чином: - оплата послуг зі складання адміністративної скарги, складання позовної заяви і представництво інтересів у суді проводиться протягом 10-ти банківських днів з моменту пред'явлення відповідного рахунку; - оплата додаткової винагороди –протягом 10-ти банківських днів з моменту вступу в законну силу судового рішення, на підставі якого податковий борг відповідача буде зменшено або повністю скасовано.

Згідно зі ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник  зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний суд,  виходив з того, що відповідач сплатив за виконану позивачем роботу лише частково, сплативши 1500грн., за складання адміністративної скарги, що підтверджується матеріалами справи, але не сплатив передбачену додаткову винагороду передбачену Договором, яка складає 12141,80грн. (11% від суми, на яку буде зменшено, втому числі повністю відмінено, суму податкового боргу відповідача за час адміністративного та судового розгляду).

        Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що судами першої та апеляційної інстанції, обґрунтовано було зазначено, що позовні вимоги є законними   і підлягають до задоволення, оскільки за змістом Договору його кінцева мета полягала, в першу чергу для відповідача, у скасуванні неправомірного нарахування йому податку на додану вартість способом звернення в адміністративному порядку, а коли б спір не було б вирішено таким чином, то наступним етапом було б звернення до суду.

Так як мета, скасування податкового повідомлення-рішення у повному обсязі, була досягнута –винесено рішення про його повне скасування (а.с.16-17), необхідність у судовому оскарженні відпала.

З огляду на це, попередні судові інстанції дійшли правомірного висновку, що у відповідача виник обов'язок виконати умови по оплаті додаткової винагороди у розмірі  12141,80грн., оскільки, відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Договору,  вказана винагорода, апріорі, підлягає сплаті за повну відміну суми податкового боргу відповідача під час адміністративного оскарження.

Касаційна інстанція також відзначає, що у своєму Рішенні Конституційний Суд України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема розмірність, рівність, мораль, об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (Рішення Конституційного Суду України №15-РП/2004 від 02.11.2004 року).

Отже, за позицією касаційної інстанції, скасування судового рішення про задоволення позовних вимог суперечило б загальним засадам справедливості, яким має відповідати судове рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що на підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та прийнято обґрунтоване і законне рішення про задоволення позову.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Ізюмського комунального підприємства теплових мереж залишити  без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 року у справі № 35/177-07 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                   Полянський А.Г.

Судді                                                                                             Бакуліна С.В.

                                                                                                      Фролова Г.М.