Постанова

від 14.09.2023 по справі 759/18263/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи №759/18263/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1499/2023Головуючий у суді першої інстанції - П`ятничук І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конопліцького Ігоря Васильовича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ ТРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ ТРАНС» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просило: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ ТРАНС» суму матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 107 444 грн. 04 коп.; покласти на відповідача судові витрати на суму 2 270 грн. 00 коп. судового збору та витрати на проведення перекладу у розмірі 1 035 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 працював на посаді водія автотранспортних засобів з обов`язками експедитора у ТОВ «БМ ТРАНС» з 09.03.2021 року.

При прийнятті на роботу відповідачем на підтвердження своєї кваліфікації та відповідності посаді були надані наступні документи: посвідчення водія № НОМЕР_1 , чинне до 11.04.2033 року, кваліфікаційна карта водія на міжнародні автомобільні перевезення, чинна з 01.12.2019 року по 30.11.2024 року, карта водія, надана ДП «ДержавтотрансНДІпроект», чинна до 01.08.2023 року.

Також, при прийому на роботу 09.03.2021 року відповідач ознайомився з посадовою інструкцією та договором про повну матеріальну відповідальність, і на згоду з їхніми умовами підписав вказані документи.

Згідно з Наказом № 43 від 10.03.2021 року на перевезення вантажу відповідач відбув у перший рейс Україна-Німеччина-Україна, перед яким отримав транспортні засоби: тягач, державний номер НОМЕР_2 , і причіп, державний номер НОМЕР_3 , що підтверджується Посвідченням про відрядження №43 від 10.03.2021 рокую Під час відрядження відповідач мав належним чином заповнити дозвіл на міжнародне перевезення.

Разом з тим, під час виконання відрядження, при зупинці відповідача у Польщі дорожнього поліцією, було складено протокол дорожнього контролю від 19.03.2021 року,оскільки під час перевірки було виявлено порушення ст. 92а абзацу 1 Закону «Про автомобільний транспорт» від 06.09.2001 року, а саме: встановлено, що власник дозволу неправильно заповнив частину В вищезгаданого дозволу, а саме реєстраційного номера вантажівки/тягача та причепи /напівпричепи. Крім того, у частині причепа/напівпричепа було викреслено реєстраційний номер НОМЕР_4 (у надрукованій формі) та вручну додано номер НОМЕР_3 . Відповідно до загальних положень, що містяться на другій сторінці дозволу, водій повинен мати дозвіл в транспортному засобі під час кожної поїздки та пред`являти на вимогу контролюючим органом на запит, дозвіл повинен бути заповнений до першого перетину кордону Республіка Польща. Дозвіл, в якому незаповнені всі розділи частини В, є недійсним, а поїздка вважається здійсненою без дозволу. Дозвіл має описи та інформацію трьома мовами: польською, англійською та російською. У зв`язку з наведеним вище було встановлено, що пред`явлений для перевірки дозвіл на міжнародні автомобільні перевезення вантажів з вищезазначеним номером та написом «Транзитне перевезення», є недійсним. У цьому випадку поїздка вважається недійсною.

При цьому, оскільки штраф у розмірі 12 000 злотих та витрати з евакуації у розмірі 3 410 злотих відповідач відмовився оплатити, вказані витрати були понесені позивачем шляхом доручення здійснити ці виплати BEE GROUP sp.z.o.o., яке після сплати платежів до поліції та служби евакуації виставило позивачу фактуру FS/21/3/24 від 24.03.2021 року з дебет нотою розшифровкою платежу № NO/01/03/2021 на загальну суму 15 410,00 злотих, що становить 3 201,77 Євро за курсом НБ Польщі.

28.04.2021 року позивач провів відшкодування цих платежів на банківський рахунок BEE GROUP sp.z o.o.

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що порушення відповідачем норм та правил заповнення транспортних документів призвели до незаповнення дозволу під час руху до місця призначення та при його поверненні, позивач вважав, що відповідач повинен нести повну матеріальну відповідальність перед ним за нанесені збитки.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БМ ТРАНС» суму матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 107 444 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп. та витрати на оплату послуг перекладача у розмірі 1 035 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідач не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за договором про повну матеріальну відповідальність, оскільки посада, яку обіймав відповідач, не належить до категорії працівників, з якими згідно ст. 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.

При цьому, вказував, що укладений між сторонами договір, предметом якого є зберігання та дбайливе ставлення до матеріальних цінностей, які передані відповідачеві, не охоплює зазначені у позовній заяві правовідносини, а саме помилку при заповненні дозволів на міжнародні перевезення (а.с. 93-100).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір про повну матеріальну відповідальність має юридичну силу та є підставою для повної матеріальної відповідальності відповідача за завдані збитки відповідно до ст. 134 КЗпП України.

У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, 09.03.2021 року відповідача ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ «БМ ТРАНС» на посаду водія автотранспортних засобів з обов`язками експедитора на підставі наказу № 17-к від 05.03.2021 року.

Відповідача було ознайомлено з робочою Інструкцією водія автотранспортних засобів з обов`язками експедитора та укладено з ним договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 09.03.2021 року, згідно з умовами якого працівник, що займає посаду автотранспортного засобу з обов`язками експедитора, виконуючих роботу, безпосередньо пов`язану зі збереженням, перевезенням та застосуванням у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей та приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження.

Відповідно до п.п. 3, 4 договору про повну матеріальну відповідальність у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, а також майна на території підприємства, визначення розміру збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства. Працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини.

10.03.2021 року відповідачу було направлено у рейсове відрядження, оформлене наказом про перевезення вантажу та посвідченням на відрядження № 43 від 10.03.2021 року.

Під час виконання перевезення, при зупинці відповідача у Польщі дорожньою поліцією, було складено протокол дорожнього контролю від 19.03.2021 року за порушення відповідачем ст. 92а абзацу 1 Закону «Про автомобільний транспорт» від 06.09.2001 року.

У протоколі контролю від 19.03.2021 року та додатку № 1 зазначено про те, що відповідач пред`явив для перевірки дозвіл на міжнародні автомобільні перевезення вантажів з номером 7571116/W-2 е5 «Транзитне перевезення» та транспортний документ CMR для перевезення з Нідерландів в Україну.

Під час перевірки поліцією встановлено, що відповідач неправильно заповнив частину В вищезгаданого дозволу, а саме реєстраційного номера вантажівки/тягача та причепи/навіпричепи. Крім того, у частині причепа/напівпричепа було викреслено реєстраційний номер НОМЕР_4 та вручну додано номер НОМЕР_3 .

Відповідно до загальних положень, що містяться на другій сторінці дозволу, водій повинен мати дозвіл в транспортному засобі під час кожної поїздки та пред`являти на вимогу контролюючим органом на запит, дозвіл повинен бути заповнений до першого перетину кордону Республіки Польща.

Дозвіл, в якому незаповнені всі розділи частини В, є недійсним, а поїздка вважається здійсненою без дозволу.

Дозвіл має описи та інформацію трьома мовами: польською, англійською та російською. В зв`язку з наведеним вище було встановлено, що пред`явлений для перевірки дозвіл на міжнародні автомобільні перевезення вантажів з вищезазначеним номером та написом «Транзитне перевезення», є недійсним. У цьому випадку поїздка вважається здійсненою без дозволу.

Відповідно до статті 28 абзацу 1 Закону «Про автомобільний транспорт» від 06.09.2001 року (Збірник законів на 2009 рік, випуск 2140, з внесеними змінами) здійснення міжнародних автомобільних перевезень вантажів на території Республіки Польща іноземним суб`єктом господарської діяльності вимагає дозволу міністра, відповідального за транспорт, якщо міжнародні угоди не передбачають іншого. Крім того, відповідно до ст. 28а наведеного вище Закону встановлюється, що іноземний суб`єкт господарської діяльності, який здійснює міжнародні автомобільні перевезення вантажів зобов`язаний заповнити форму дозволу не пізніше ніж перед виїздом на територію Республіки Польща автотранспортного засобу, яким здійснюються перевезення. У випадку не заповнення або неправильного заповнення форми дозволу, поїздка вважається здійсненою без дозволу. Водій автотранспортного засобу, що здійснює міжнародне автомобільне перевезення вантажів, зобов`язаний мати у транспортному засобі та пред`являти на вимогу уповноважених осіб форму дозволу. Якщо цей документ не буде пред`явлений під час перевірки, міжнародне автомобільне перевезення вважається таким, що виконується без дозволу.

Поліцією затримано дозвіл № 7571116/W-2 е5, як доказовий матеріал. Штраф за не заповнення дозволу становить 12 000,00 злотих, а рух транспортних засобів позивача було заборонено, вони були евакуйовані спеціальною службою, витрати не евакуацію становлять 3 410.00 злотих.

У рапорті на ім`я директора ТОВ «БМ ТРАНС» від 29.03.2021 року відповідач зазначив, що при виконанні рейсу по маршруту Україна - Голландія на автомобілі Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на зворотному шляху Голландія - Україна на польському дозволі не був заповнений зворотній маршрут.

Згідно з Актом фіксації відмови від надання письмових пояснень від 29.03.2021 року відповідач усно підтвердив свою відмову надавати письмові пояснення, при цьому самостійно склав рапорт, в якому підтвердив, що дозволів він не заповнював, від надання інших усних пояснень відмовився.

На підтвердження понесення витрат позивачем надано рахунок фактуру FS/21/3/24 від 24.03.2021 року з дебет нотою розшифровки платежу № NO/01/03/2021 на загальну суму 15 410,00 злотих, що становить 3201,77 Євро за курсом НБ Польщі (4,6138 злотих за 1 Євро) та платіжне доручення № 21 від 28.04.2021 року на оплату 3201,77 Євро. Офіційний курс НБУ на 28.04.2021 року становив 33,5577 грн. за 1,00 євро.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є матеріально відповідальною особою, з огляду на те, що ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, а дослідженими у судовому засіданні доказами підтверджено заподіяння відповідачем матеріальної шкоди позивачу.

Проте, колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді (ст. 131 КЗпП України).

Згідно з п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; Шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (які досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 135-1 КЗпП України).

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст.138 КЗпП України).

У свою чергу, постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24 затверджено Перелік посад і робіт, що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску) перевезення або застосування в процесі виробництва (далі - Перелік).

Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва не зазначені, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.

Як вже зазначалося вище, позивач працював на посаді водія автотранспортних засобів з обов`язками експедитора у ТОВ «БМ ТРАНС».

Разом з тим, як вбачається, посада водія-експедитора не включена до Переліку, що унеможливлює укладення із цією категорією працівників договору про повну матеріальну відповідальність.

Аналогічний правовий висновок щодо не віднесення посади водія-експедитора до Переліку та, як наслідок, неможливості укладення із цією категорією працівників договору про повну матеріальну відповідальність, викладений у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №303/3693/15-ц та від 29 листопада 2019 року у справі №607/1508/16-ц.

Крім того, слід зазначити, що збитки, які просить стягнути позивач, завдані підприємству внаслідок сплати штрафу та жодним чином не пов`язані з матеріальною відповідальністю за незбереження, перевезення та застосування довірених відповідачу матеріальних цінностей, а тому до даних правовідносин не можна застосовувати положення ст. 135-1 КЗпП України.

Отже, оскільки висновки суду першої інстанції про те, що відповідач є матеріально відповідальною особою, з огляду на те, що ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, є помилковим, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

Отже, ухвалене судом рішення, у зв`язку неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і відмовляє у задоволенні позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405 грн. 00 коп.

Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конопліцького Ігоря Васильовича - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року -скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ ТРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Транс» (код ЄДРПОУ 35129486, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жмеринська, 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач:

Судді: