Постанова

від 18.12.2024 по справі 759/18263/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 759/18263/21

провадження № 61-3255св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ ТРАНС»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конопліцький Ігор Васильович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «БМ ТРАНС» (далі - ТОВ «БМ ТРАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «БМ ТРАНС» суму матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 107 444,04 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 270,00 грн і витрати за проведення перекладу у розмірі 1 035,00 грн.

Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення

У вересні 2023 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - Конопліцького І. В. про ухвалення додаткового рішення.

Заява обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та Конопліцьким І. В. укладено договір від 05 грудня 2021 року № 01/02 на правничу допомогу згідно з яким адвокат Конопліцький І. В. представляв інтереси відповідача при розгляді справи № 759/18263/21 у судах першої та апеляційної інстанцій.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «БМ ТРАНС» відмовлено.

Враховуючи наведене ОСОБА_1 просить стягнути з позивача на його користь 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року позов ТОВ «БМ ТРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БМ ТРАНС» суму матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 107 444,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БМ ТРАНС» судовий збір у розмірі 2 270,00 грн та витрати на оплату послуг перекладача в сумі 1 035,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конопліцький І. В., задоволено.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «БМ ТРАНС» відмовлено.

Стягнено з ТОВ «БМ Транс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конопліцький І. В. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що стороною відповідача не надано суду детального опису виконаних ним робіт (наданих послуг), а також витраченого адвокатом часу за кожним із видів робіт як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, і такі відомості не містяться в акті наданих послуг від 15 вересня 2023 року, що позбавляє суд можливості визначити фактичний обсяг правової допомоги, наданої відповідачу адвокатом Конопліцьким І. В., співмірність витрат на правничу допомогу, а тому у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення необхідно відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конопліцький І. В., звернувся до Верховного Суду через систему «Електронний суд» із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року, просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що до заяви про ухвалення додаткового рішення адвокатом Конопліцьким І. В. у визначений цивільним процесуальним законодавством строк долучено: договір про надання правничої допомоги від 05 грудня 2021 року № 01/02, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Конопліцьким І. В., акт надання послуг правничої допомоги у справі № 759/18263/21 відповідно до договору від 05 грудня 2021 року № 01/02, детальний розрахунок вартості наданих послуг правничої допомоги у справі № 759/18263/21 з розрахунком щодо кожної окремої послуги із зазначенням витраченого часу та вартості, рахунок фактура від 15 вересня 2023 року № 01/02, а також розрахункова квитанція від 15 вересня 2023 року № 02/07.

Проте апеляційний суд не надав належної оцінки цим доказам.

Під час розгляду заяви щодо відшкодування витрат на правничу допомогу апеляційний суд вдався до надмірного формалізму та порушив права відповідача.

Верховний Суд неодноразово у свої рішеннях зазначав, що судам необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, встановлений статтею 270 ЦПК України, частина третя якої передбачає, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

По суті, додаткове рішення суду - це такий акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання.

Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог частини першої статті 264 ЦПК України.

Процесуальне законодавство визначає вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення. Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених вказаною статтею, і не може змінювати по суті основне рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Так, згідно з частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи (стаття 133 ЦПК України).

Частиною третьою статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За приписами пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При визначенні суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конопліцький І. В. про ухвалення додаткового рішення суд апеляційної інстанції керувався тим, що стороною відповідача не надано суду детального опису виконаних ним робіт (наданих послуг), а також витраченого адвокатом часу за кожним із видів робіт як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, і такі відомості не містяться в акті наданих послуг від 15 вересня 2023 року, що позбавляє суд можливості визначити фактичний обсяг правової допомоги, наданої відповідачу адвокатом Конопліцьким І. В., співмірність витрат на правничу допомогу, а тому у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення необхідно відмовити.

З таким висновком Верховний Суд не погоджується з огляду на таке.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 - Конопліцький І. В. надав суду: договір про надання правничої допомоги від 05 грудня 2021 року № 01/02, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Конопліцьким І. В., акт надання послуг правничої допомоги у справі № 759/18263/21 відповідно до договору від 05 грудня 2021 року № 01/02, рахунок фактуру від 15 вересня 2023 року № 01/02, а також розрахункову квитанцію від 15 вересня 2023 року № 02/07.

Крім того, представником ОСОБА_1 - Конопліцьким І. В. надано детальний розрахунок вартості наданих послуг правничої допомоги у справі № 759/18263/21 з розрахунком щодо кожної окремої послуги із зазначенням витраченого часу та вартості (а. с. 153 зворот).

Вказані докази наявні в матеріалах справи (а. с. 149-154).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що стороною відповідача не надано суду детального опису виконаних ним робіт (наданих послуг), а також витраченого адвокатом часу за кожним із видів робіт.

Верховний Суд висновує, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат на правничу допомогу. Відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конопліцький Ігор Васильович,задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік