Вирок

від 14.09.2023 по справі 615/782/22

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 615/782/22

провадження № 1-кп/631/39/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_2

неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3

законного представника ОСОБА_4

з боку сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

а також:

секретаря судового засідання ОСОБА_7

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області справу за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 травня 2022 року під № 12022221050000087, щодо вчинення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем міста Валки Харківської області, громадянином України

(паспорт з електронним носієм № НОМЕР_1 ),

номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

який має середню освіту, холостий, мешкає з жінкою без реєстрації шлюбу,

не працює, має на утриманні двох малолітніх дітей:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,-

в силу приписів статті 89 Кримінального кодексу України раніше не судимий,

зареєстрований та проживав до моменту затримання за адресом:

АДРЕСА_1 ;

кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 152 і частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України,-

в с т а н о в и в:

З осені 2020 року по 08 травня 2022 року, більш точні дати та час як в ході досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_5 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 ,- діючи з єдиним прямим умислом на вчинення щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних з проникненням у тіло неповнолітньої, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, використовуючи безпорадний стан неповнолітньої потерпілої, який виражався в тому, що вона не розуміла сутність та характер вчинюваних щодо неї дій та не могла чинити опір через свій неповнолітній вік, умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, вчинив сексуальне насильство, яке полягало у мацанні статевих органів неповнолітньої ОСОБА_3 та у примушуванні її торкатись рукою його оголеного статевого органу, а також у здійснені непристойних дотиків руками та губами до оголених інтимних місць неповнолітньої, чим вчинив продовжуваний злочин.

Також, приблизно 24 грудня 2021 року у нічний час доби, точно встановити дату та конкретну годину події як в ході досудового розслідування, так і в суді не виявилось за можливе, ОСОБА_5 , перебуваючи на кухні будинку АДРЕСА_2 ,- маючи намір задовольнити свою статеву пристрасть з неповнолітньою ОСОБА_3 , яка була із ним знайома, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, користуючись її безпорадним станом в силу віку, відсутності специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому опір, без її добровільної згоди, вступив з неповнолітньою ОСОБА_3 в статеві зносини природним способом, а саме: попередньо роздягнувшись з нею, розпочав оральну стимуляцію жіночих геніталій (кунілінгус) неповнолітньої потерпілої, а потім, поклавши її на підлогу, розвів її ноги дещо в сторони в зігнутому положенні, дістав свій статевий орган, який перебував в ерегованому стані, та ввів його у піхву неповнолітньої ОСОБА_3 , після чого протягом близько 10 хвилин здійснював з нею статевий акт, який завершився сім`євиверженням на живіт неповнолітньої потерпілої.

Крім того, приблизно 02 травня 2022 року у нічний час доби, точно встановити дату та конкретну годину події як в ході досудового розслідування, так і в суді не виявилось за можливе, ОСОБА_5 , знаходячись в гаражі на території домоволодіння, що розташоване за адресою: будинок АДРЕСА_1 ,- маючи намір задовольнити свою статеву пристрасть з неповнолітньою ОСОБА_3 , яка була із ним знайома, діючи умисно, повторно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, користуючись її безпорадним станом в силу віку, відсутності специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому опір, без її добровільної згоди, вступив з неповнолітньою ОСОБА_3 в статеві зносини природним способом, а саме: попередньо роздягнувшись з нею, розпочав оральну стимуляцію жіночих геніталій (кунілінгус) неповнолітньої потерпілої, а потім, поклавши її на ліжко, розвів її ноги дещо в сторони в зігнутому положенні, дістав свій статевий орган, який перебував в ерегованому стані, та ввів його в піхву неповнолітньої ОСОБА_3 , після чого близько 10 хвилин здійснював з нею статевий акт, який завершився сім`євиверженням на живіт неповнолітньої потерпілої.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 07 травня 2022 року у нічний час доби, точно встановити дату та конкретну годину події як в ході досудового розслідування, так і в суді не виявилось за можливе, ОСОБА_5 , перебуваючи у зальній кімнаті будинку АДРЕСА_2 ,- маючи намір задовольнити свою статеву пристрасть з неповнолітньою ОСОБА_3 , яка була знайома з ним, діючи умисно, повторно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, користуючись її безпорадним станом в силу віку, відсутності специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому опір, без добровільної згоди вступив з неповнолітньою ОСОБА_3 в статеві зносини природним способом, а саме: попередньо роздягнувшись з нею, розпочав оральну стимуляцію жіночих геніталій (кунілінгус) останньої, а потім поклавши її на диван, розвів її ноги дещо в сторони в зігнутому положенні, дістав свій статевий орган, який перебував в ерегованому стані та ввів його в піхву неповнолітньої ОСОБА_3 , після чого протягом близько 10 хвилин здійснював з нею статевий акт, який завершився сім`євиверженням на живіт неповнолітньої потерпілої.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе не визнав повністю й пояснив, що діяння, які йому закидають у провину, він не вчиняв, а висунуте обвинувачення є результатом помсти з боку законного представника неповнолітньої потерпілої, з якою у нього неприязні стосунки та якій він заважає, так як дещо знає про її злочини щодо дітей тощо. Зауважив, що з усіма свідками по справі перебуває у поганих відносинах, оскільки один з них полюбляє займається сексом утрьох, другий - неприродний секс, а третій є позаштатним працівником прокуратури, а свідки - вчителя залежать від ОСОБА_4 . Натомість жоден з них не розповів, що буд дійсно свідком гвалтування. Мати неповнолітньої потерпілої зловживає алкоголем, а у місті Бердянськ зовсім вжила наркотичний засіб шляхом куріння, тому перед поліціантами перебувала у неадекватному стані. У травні 2021 року ситуація загострилась, у матері неповнолітньої потерпілої могли відібрати дітей, а тому вона на вказівку ОСОБА_4 разом із дітьми 05 травня 2021 року виїхала з міста Валки Богодухівського району Харківської області до села Березівка Харківської області, де побули близько 10 днів. Зазначив, що в цей період часу кожного дня спілкувався з матір`ю неповнолітньої потерпілої, хоча нібито вони від нього втікали. З 17 травня 2021 року до кінця місяця він відпочивав на морі. Потім він ще три рази провідував їх у місті Дніпро, хоча знов нібито вони від нього втікали. Там він неповнолітню потерпілу взагалі не бачив, а спілкувався тільки з її матір`ю. Наприкінці серпня в них закінчились гроші, він перераховував навіть їм на телефон, а тому вони повернулись у місто Валки Харківської області. Вказав, що саме він допомогам їм водієм, який і перевіз їх з міста Дніпра у місто Валки. Звернув увагу суду на те, що у місті Дніпро неповнолітня потерпіла постійно гуляла, а мати була з іншими дітьми, а у місті Валки, навпаки, матір постійно була у нього в гостях, а неповнолітня потерпіла доглядала за дітьми, що її не влаштовувало, тому й оговорила його. Крім того, у 2020 році він разом із матір`ю неповнолітньої потерпілої та дітьми відпочивали на морі, проте брали її виключно в якості няньки і, як щоб не мала дитина, її б не брали. Пояснив, що у 2022 року він приходив до них додому, натомість кожного разу неповнолітня потерпіла сиділа на дивані із телефоном, вони могли привітатись і все. З 1 на 2 травня 2022 року він разом із друзями та матір`ю неповнолітньої потерпілої відпочивали у нього вдома та вживали спиртні напої з 6 години вечора до 4 години ранку. З 2 на 3 травня 2022 року він дійсно ночував у ОСОБА_10 вдома, а 3 травня 2022 року йому вдома допомагав зварювальник із займався зварювальними роботами, а матір неповнолітньої потерпілої постійно ходила до них у гості. 6 травня 2022 року він приїхав у гості к ОСОБА_10 додому, де вже був ОСОБА_11 , з яким вони вживали спиртні напої й близько 7 години вечора він відвіз того додому. Потім дійсно разом із потерпілою поїхав до себе додому по пляшку горілки, а з 6 на 7 травні 2022 року він був постійно вдома. 7 травня 2022 року в ранці зателефонувала подруга матері неповнолітньої потерпілої, прізвища якої він не знає, в цей момент та була у нього в дома. Після цього матір подзвонила ОСОБА_3 з проханням, щоб вона узяла документи задля отримання гуманітарної допомоги як переселенцям. Неповнолітня потерпіла прийшла до них із молодшою дитиною, вони пішли по гуманітарну допомогу, повернулись до нього у двір, потерпіла побула з ними трішки і пішла додому з малечею, а вони з її матір`ю продовжили вживати спиртне. З 7 на 8 травня 2022 року вони з матір`ю неповнолітньої потерпілої та ОСОБА_11 продовжили вживати спиртні напої, а неповнолітня потерпіла пів дня просиділа на гойдалці, о 6 годині вечора пішла додому, так як посварилася з мамою, оскільки ОСОБА_3 прохала не вживати спиртне, а матір її не слухала. Оскільки в них закінчилася закуска, він попрохав матір неповнолітньої потерпілої зателефонувати та попрохати ОСОБА_3 принести їм тушонки. Оскільки до цього матір із донькою посварились, та саме він спілкувався із неповнолітньою потерпілою по телефону, проте розмова у них не склалася. Він пішов до магазину, а коли повернувся, то його цивільна дружина пояснила, що поліціанти перелізли через паркан, схватили ОСОБА_11 та з ним уїхали. Хоча матір неповнолітньої потерпілої пропонувала піти до них додому, він відмовився, та ліг спати, так як був нетверезий. У період з 10 по 30 травня 2022 року матір неповнолітньої потерпілої кожного дня приходила до нього в гості, навіть після того, як відвідує лікарню з ОСОБА_3 . Повідомив, що 27 - 28 травня 2022 року матір неповнолітньої потерпілої викликалась до поліцейського відділу, де слідчий наполегливо просила дати такі показання, які їм треба, задля того, щоб зберегти дітей. До 30 травня 2022 року вона ще заходила до нього в гості, 31-го її не було, а 01 червня 2022 року вранці в нього провели обшук, який був показовий, нічого крім флешки з музикою, не забрали, його арештували, а ОСОБА_4 стрибала біля автомобіля та раділа цьому. Зауважив, що інтерес ОСОБА_4 полягає в тому, щоб спровадити родину ОСОБА_10 з міста Валки. Натомість у нього від матері неповнолітньої потерпілої дві малолітніх дитини. Коли він був на волі, вони пили тільки коли були дні виплат, а зараз матір неповнолітньої потерпілої пиячить кожного дня. Її цікавлять тільки гроші і, якщо б можливо було без дітей отримувати на них гроші, вона б від дітей відмовилась. Зазначив, що матір неповнолітньої потерпілої на 200 відсотків впевнена, що його звинувачення є нісенітницею, так як 7 років вона його знає і знає які в нього життєві цінності. Вказав, що за весь цей час ніколи не займався з матір`ю потерпілої сексом під підпитком, а неповнолітню ОСОБА_3 навчила говорити ОСОБА_4 із власного досвіду. Натомість такого не може бути в його реальному житті, й в нього з цього приводу немає ані здоров`я, ані бажання, ані думок. З боку неправомірних дій ОСОБА_4 нікуди не звертався. Підтвердив, що прослухана в суді телефонна розмова з неповнолітньою потерпілою дійсно мала місце, проте її метою було попрохати принести їм до столу до нього додому банку тушонки.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях (повідомленій підозрі) та не підтвердженням ним їх фактичних обставин, його винуватість доведена всіма зібраними, наданими суду та дослідженими у судовому засіданні у повній відповідності до вимог чинного кримінального процесуального кодифікованого закону України доказами у їх сукупності.

Так, неповнолітня потерпіла ОСОБА_3 в присутності її законного представника ОСОБА_4 , яка є начальником Служби у справах дітей Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області, у судовому засіданні показала, що Що восени 2020 року вони їздили на відпочинок з обвинуваченим та мамою і молодшою сестрою. На другий день вони випили спиртне, і ОСОБА_5 почав чіплятися до неї, що б вона показала йому свої статеві органи. Отримавши відмову, обвинувачений проявив агресію і вони викликали поліцію. Потім ще у 2020 році вже взимку ближче до нового 2021 року ОСОБА_5 потрапив у автомобільну аварію, мати до нього пішла у гості підтримати та зателефонувала до неї із прохання прийти підтримати обвинуваченого теж. Їй було незручно, проте вимушено прийшлось йти до обвинуваченого додому. Вони усі сиділи за столом, його цивільна дружина теж. В якийсь момент він попрохав залишитись з ним на одинці, мовлячи матері, що вона дуже красива із гарною попою, для чого просив матір вийти за кавою до будинку, бо вони сиділи у літній кухні. Вони вийшли, а ОСОБА_12 одразу заліз їй у штани, стягнув труси і чіпав за полові органи, приговорюючи, щоб вона нічого нікому не розповідала про це. У неї нагортались сльози, а мама повернувшись до них спитала, що тут відбувається. Проте ОСОБА_5 встиг дістати руку й матір фактично нічого не побачила. Обвинувачений запевнив, що все гаразд. Вона знов вийшла, а він вдруге почав до неї лізти у штани, одночасно говорячи слова, які їй були неприємні з приводу її статевих органів. Пояснила, що самі по собі слова були приємні, але ж для неї вони були неприємні. Такі ситуації були непоодинокі. Потім мама знов повернулась і вже при ній він попрохав, щоб вона сіла йому на коліно, й мати не заперечувала, тому їй прийшлось сісти. Через нетривалий проміжок часу вона сіла на стілець, прийшли якийсь люди, вона прохала відпустити її додому, а обвинувачений заперечував і вимагав залишитись, а коли її вже відпустили, то обвинувачений пішов за нею та позвав у будинок. Вона не мала змоги йому відмовити, бо боялась. Там він знов заліз їй у штани, а вона намагалась спустися до полу, щоб його рука вислизнула, проте йому це не сподобалось і він її вдарив по голові сильно, від чого вона заплакала. Сказала, що не пам`ятає, чи мама їх покликала, але ще щось йому завадило, й він припинив свої дії, відпустив її додому. Вона зайшла до кухні сказати матері, що уходить, вона побачила, що вона плаче, спитала, що сталось, а ОСОБА_5 розлютися і ще раз знов вдарив її при мамі. Не пам`ятаю як, но в той день її він відпустив, проте потім наздогнав в дорозі знов заліз у труси, почав натискати трохи пальцем, намагаючись проникнути у піхву, їй стало дуже боляче, проте він вимагав терпіти, вона почала плакати, говорити щоб припинив, бо боляче, намагалась вириватися. Потім якось все ж такі відпустив. Це було вперше, коли він пальцем заліз у піхву. Після цього, при будь-якій нагоді він мацав її за груди, поки ніхто не бачить, погладжував попу, але активних дій сексуального характеру не робив.

Потім влітку 2021 року, коли мама потрапила до лікарні із молодшою сестрою та попрохала обвинуваченого їх погодувати, вона теж хворіла із температуро й була у ліжку. Він погодував їх, а коли уходив, попрохав провести. Їй не хотілось, її морозило, натомість він наполягав, а коли вона встали та пішла зачинити за ним двері, він заліз їй руками у штани, потім у труси, почав торкати полові органі. Вона заперечувала, мовила, що їй боляче, неприємно, проте він не зупинився, а приспустив штани та своїм язиком торкався десь 10-15 хвилин її полових органів, а потів уїхав.

Ось такі чіпляння були увесь цей час, він мацав її, залазив у труси, пальцем входив у піхву. Тривало це весь 2021 рік та початок 2022 року.

У цей період, мати стало відомо, що ОСОБА_12 до неї торкається й вони сім`єю уїхали від нього до ОСОБА_13 , натомість мама знов повернулась до обвинуваченого, вони родиною переїхали до міста Валки Харківської області, і все почалось знов, тільки ще дужче. Якось мати пішла до нього пити, а вона убирала в хаті, займалась малечею, почула, що на двір заходить обвинувачений, злякалась і вибігла на двір. Боятись вона його почала раніше, ніж він до неї став чіплятись, а саме тоді, коли він почав бити матір. Проте обвинувачений напідпитку вимагав, щоб вона повернулась у будинок. Їй одразу стало відомо, що йому потрібно, відмовлялась, а він погрожував. Казав, що вони будуть безхатьками, що він забере в них всі кошти, що він їм нічого більше не дасть тощо. Вона все ж таки вистояла, він убрався геть, натомість пізніше повернувся із мамою, сварився, бив її. Йшов дощ, проте вона не поверталась додому, бо боялась.

Потім знов все було як і раніш, він чіплявся до неї, мацав, залізав у труси, пальцем торкався піхви, а в неї не було сил чинити йому опір. Конкретні дати, кількість таких випадків вже не пам`ятає, бо вони були чисельні. Також непоодинокі випадки були, коли він знімав з неї штани та лизав язиком полові органи, торкався язиком у піхву.

Взимку 2022 року стало ще гірше, він почав робити більше дій, просив, щоб вона взяла його половий орган, помацала, мастурбувала ним, пальцем залазив у піхву глибоко, їй було дуже боляче, проте це його не зупиняло, надавлював сильніше всередині. Вона казала, що їй боляче, намагалася вириватися, проте в порівнянні з ним, у неї нічого не виходило, тому доводилось терпіти.

24 січня 2022 року ввечері ближче до ночі ОСОБА_5 знов напоїв її матір, прийшов до неї, розбудив серед ночі, покликав вставати, вона намагалась відмовитись, проте він розлютився, а тому їй прийшлося погодитися погратися, так як йому крутило погратися сексуально з нею. В деталях вона вже не пам`ятає, натомість він торкався її як завжди, всовував всередину піхви палець, потім потягнув її до кухні, зняв штани, торкався її своїм язиком та збуджував, потім стягнув з себе штани, оголив свій половий орган та намагався природнім способом увійти ним у піхву. В нього не виходило, він психував. Їй було боляче, вона намагалась його штовхати, благати щоб припинив та нічого не робив, але він поклав її на підлогу в кухні, задрав ногу, сильно розвинув їх, і знов намагався ввести свій половий орган у її піхву. Від болю вона почала потихесеньку кричати, прокинувся її брат, гукав її, тому ОСОБА_12 припинив свої намагання, посади її зверху на стіл та промаступбірував до семявиверження їй на живіт чи на полові органи, одна не всередину, а зверху. Він одягнувся і ушов, а в неї чи почалась менструація, чи просто була кров, вона конкретно не пам`ятає, тобто якісь виділення червоного кольору на її нижній білизні.

Оцінюючи показання ОСОБА_3 , суд визнає їх послідовними, логічними, правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно і доволі повно відображають фактичні обставини справи, пояснюють мотиви вчиненого, а також не викликають сумнівів щодо правильності розуміння нею змісту обставин інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції у цьому.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що про зґвалтування своєї доньки ОСОБА_5 їй стало відомо 02.05.202 року. Про це їй вона розповіла сама. Донці вона повірила, оскільки обвинувачений неодноразово натякав, що буде займатися із нею сексом й що вона, тобто матір, йому у цьому заважає. Про те, що того дня це було не вперше їй це стало відомо вже під час слідства. У грудні 2021 року донька розповіла, що він почав показувати їй його оголений половий орган, а вперше зґвалтував у січні 2022року, коли вона була нетвереза, так як був день народження одно з її синів, залишилась напідпитку у нього вдова, він в цей час прийшов до них додому та зґвалтував дівчину. Розуміє, що донька не вигадує, оскільки впродовж тривалого часу він її торкався, про що донька їй розповідала, проте вона не бажала у це вірити та нічого не робила. Коли їй стало відомо про насилля, вона запропонувала доньці подзвонити поліціантам, натомість вона сказала, що соромиться та боїться, бо якщо його не заарештують, він може їх побити. Отже, вони не звернулись до поліціантів і вона не допомогла своїй доньці, про що жалкує, оскільки після цього він ще раз її зґвалтував. Тогодня вони знов вживали спиртні напої, зокрема у компанії з ними ще був ОСОБА_15 , приходила та уходила співмешканка обвинуваченого та його доросла донька із його онукою. Коли їй стало зле, вона пішла до вбиральні, а коли вийшли звідти, то побачила, як обвинувачений обіймає доньку та мовить, що як вона нап`ється, хай донька його жде, він до неї прийде. Я порадила донці подзвонити до поліції, коли вона повернеться додому. Донька прислухалась до її поради, й коли вона їй зателефонувала та запевнила її, що вже не сама. Потім обвинувачений узяв її слухавку та зателефонував донці, під час розмови він наполягав на тому, щоб вона прийшла до нього, або він прийде до неї. Потім приїхала поліція, проте ОСОБА_5 не було, а за помилкою затримали ОСОБА_16 , бо вважали, що це отой ОСОБА_17 . Пояснила, що у 2022 році за допомогою служби у справах дітей вона виїхала до ОСОБА_13 із усіма дітьми, бо він пропонував її дитині дружбу, що вона до нього приходила, а він її торкався у інтимних місцях. При цьому навчав, як обманювати, що б ніхто про це не догадувався. Під час таких торкань він мацав її груді, геніталії. Їй було неприємно, бо вона з ним займається сексом, народила дитину, а він чіпляється сексуально до 14-річної дівчини. Натомість він дзвонив, прохав повернутися й вона йому повірили, проте не подумала за доньку, що вона її таким чином зраджує, що він може зробити з нею те, що зробив. Він обіцяв більше дитини не чіпляти й вони з ОСОБА_13 повернулись, а стало гірше. Крім того, вона не звертала увагу на його висловлювання, що він буде у неї перший, що буде займатись з нею любов`ю, як в неї з`явиться менструація. Коли вони приїхали ОСОБА_13 він ахнув, що ОСОБА_18 стала така красива, в неї апетитна попа та груді. Зазначила, що реально розуміє, що зламала психіку дитини, бо чоловік з яким в неї статеві відносини ґвалтує її. Пояснила, що про чіпляння до доньки їй розповідав і син, проте, вони боялися, що обвинувачений їх усіх буде бити, тому ніяк не відреагували на попередження сина. Вказала, що ОСОБА_12 часто бив її при дітях, лома меблі, залякував їх усіх. На її пряме запитання ОСОБА_12 , чи залазив він у труси дитини та чи втикав палець у піхву, він віднікувався. Зауважила, що бачила такі моменти, коли ОСОБА_18 панически боялась ОСОБА_5 , який підходив до неї, обіймав. Вона завмирала, прижимала до тулуба руки й стояла мовчки, проте вона на це ніяк не відреагувала, а мала б. Часто він наполягав, щоб донька з ним поїхала покататись, а коли вона відмовляла, починав їх бити. На таких прогулянках він її мацав за полові органі, попу, груді. Неодноразово шуткував, що вони гарно займаються з донькою сексом, а вона їм заважає. Також донька розповідала їй, що обвинувачений мастурбировав на неї із сем`явиверженням, а після того, як ґвалтував, то витирав все з її живота. 2 травня 2022 року ОСОБА_5 випивав з друзями, а в ніч зателефонував матері та покликав її до себе. Мати пішла, а вона намагалась заснути, натомість вона повернулась із обвинуваченим, який почав сваритися і вимагав, щоб вона відпустила її із ним по горілку. Він був дуже сердитий, взяв краватку молодшої сестри, підкинув її так, що вона вдарилася об стелю та зламалася, тому мама попрохала її сходити із ОСОБА_5 . Вони прийшли до гаража, натомість він почав чіплятись до неї сексуально, поклав на ліжко, спустив штани, торкався язиком до полових органів, а потім почав засовувати свій половий орган у її піхву. Вона намагалася відштовхувати його, проте він дуже сильно придавив її, на скарження, що боляче, вимагав терпіти. Змушував вступити у оральний контакт, потім поставив на локті та коліна і знов почав намагатися війти своїм половим органом у її піхву. В нього вийшло і їй стало дуже боляче. Довивши статевий акт до кінця, він зробив семявиверження їй на живіт. Потім вони повернулись до її дома. Того дня вона все розповіла матері.

6 травня 2022 року, ввечері мати вирішила трошки випити зі ОСОБА_19 . Прихав ОСОБА_5 , а матір із ОСОБА_19 пішли до магазину по шоколадки. Обвинувачений запрошував її до себе у гості, прохав сексуально погратися з ним. Вона відмовлялася, а він почав злився, скручував кулаки, покликав її до коридору, стягнув штани, торкатися руками її огололених полових органів, потім роби це язиком, засовував пальці у піхву, розвернув її обличчям до стіни, натомість вона почала ридати і він трошки її відпустив. Мати зі ОСОБА_19 повернулись, продовжили вживати горілку, а через деякий час обвинувачений знов зайшов до хати та розпочав свої дії як завжди засунув свої руки у її штани, потім попросив розвести ноги, щоб йому було зручніше. Вона прохала зупинитись, вмовляла його, що їй боляче, що зайде матір і все побачить, а він продовжував далі сувати пальці у її піхву, проте хтось його покликав і він її відпустив. Потім через якийсь час повернувся, почав сувати свої руки у її штани, засовував пальці у піхву, вимагав прийти до нього, що краще погратися з нею сексуально. Потім матір із обвинуваченим поїхали до нього вживали там алкоголь, а вона заснула. Прокинулась від того, що її розбудив ОСОБА_5 , витягнув з ліжка, пропонував піти до нього, дати грошей, якщо мені їх треба. Вона відмовлялась. Потім казав, що бажає погратися із нею сексуально, попрохав лягти на ліжко, стягнув штани, сильно розвів її ноги, від чого їй стало дуже боляче, навалився на неї. Вона його відштовхувала, но сили не вистачало. Вимагав терпіти і вчинив статевий акт природнім способом із семявиверженням на живіт, після чого вона пішла у вбиральню та витерлася якоюсь ганчіркою, вранці 7 травня 2022 року мати зателефонувала приблизно об 11 годині, може напочатку 12 та попрохала прийти до ОСОБА_5 додому, взяти молодшу сестру із нею сходити по гуманітарну допомогу. Оскільки мати продовжила випивати, вона повернулась додому, а вдень до неї заїхав обвинувачений, він знов чіплявся до неї, їй телефонувала матір, він злився з цього приводу, пішов геть, потім повернувся знов, вона розмовляла по слухавці з мамою, а він сунув руки їй у труси. Повернулась матір із сильним забієм на плечі, так як ОСОБА_5 бив її битою. Вони знов вживали спиртне, й коли обвинувачений знов сильно захмелив, почав вимагати, щоб вона лягла рядом із ним, мама, щоб він не злився та не бив їх, дозволила просто полежати, проте він все одно запхнув руку їй у труси, але нічого не робив. Мати це побачила та сказала, щоб вона уходила спати. Вона так і зробила. Вони прокинулися пізно, знов пішли до ОСОБА_5 додому, звідти подзвонила мати і попрохала привести молодшу сестру, там він знов чіплявся до неї, вмовляв залишитись, говорив, що напоїть мати і пограється сексуально з нею, ловив моменти, щоб засунути свої руки їй у штани. У неї від усього цього увірвався терпець і вона вирішила подзвонити до поліції. Під приводом погодувати братів та сестру, він її відпустив, а вона з дому зателефонувала на екстрену службу 102 та попрохала допомоги. Вони приїхали, відібрали пояснення, працівник служби дітей ОСОБА_20 була поруч, коли обвинувачений їй дзвонив на телефон з абонента «мама» і все записала на відео. Більше він до неї не чіплявся, бо вже було порушено справу. Вона ходила на експертизи, розповідала все так відверто як і суду.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала, що перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння обвинувачений неодноразово стверджував, що як тільки потерпіла подорослішає на стільки, що в неї почнеться менструація, то він буде займатися з нею сексом. Також пояснила, що обвинувачений домагався неї, розбив їй обличчя, що мало місце 20.09.2019 року, з тих причин, що вона відмовилась їхати з ним у Бердянськ. На місті пошкодження в неї залишився шрам. Вона зверталась до правоохоронців та до судового медика у місті Валки, проте ця справа до суду не дійшла. Вказала, що їй відомо про те, що обвинувачений забрав у матері неповнолітньої потерпілої паспорт та банківську картку. Взагалі-то вона у місті Валки з 06.07.2014 року, так як переселилась вимушено у зв`язку із військовими діями у місті Луганськ. З обвинуваченим познайомилась випадково, потім познайомилась із сім`єю ОСОБА_10 , які також вимушено переселились з Луганської області. Десь три рази на тиждень ми з обвинуваченим та матір`ю неповнолітньої потерпілої зустрічались, випивали пиво, спілкувались, може колись тільки раз на тиждень. Також ми разом відпочивали у місті Бердянську. Після того, як обвинувачений домагався мене та завдав тілесних ушкоджень, ми більше не спілкувались та сумісно час не проводили. Потерпіла розуміла, що обвинувачений спілкується з її матір`ю, тому також вимушено з ним спілкувалась. Пояснила, що мала добровільно-примусово сексуальні стосунки з обвинуваченим, про що жалкує, тобто вона займається з ним сексом, а він її не чіпляє, проте її чоловік про це не повинен знати. Взагалі тверези обвинувачений нормальна адекватна людина, проте напідпитку не контролює себе, стає жорстоким. Підчас перебування разом із неповнолітньою потерпілою у її присутності стверджує, що та провокативне себе ніколи не поводила, сексуально не збавляла обвинуваченого. Взагалі частіше усього сиділа вдома з дітьми своїми братами та сестрою. Звернула увагу суду на те, що на її думку неповнолітня потерпіла та її матір боялися обвинуваченого, бо той застосовував до низ фізичне насилля, більше до матері неповнолітньої потерпілої. Я навіть пропонувала той, щоб вона написала заяву до поліції, так як одного разу ОСОБА_5 може її вбити, натомість Маданнікови цього не зробили. Про те, що обвинувачений говорив відносно неповнолітньої потерпілої та бажання зайнятися з нею сексом вона у правоохоронні органи не повідомляла, бо не сприйняла це серйозно, проте розуміла, що таке може статися. Взагалі потерпіла позитивна дівчина, допомагає матері, така «домашня» дівчинка, не п`є, ні курить, з хлопцями не гуляє. Сидить вдома та навчається.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показала, що 08.05.2022 року близько 7 години їй зателефонував представник поліції і повідомив, що неповнолітня дівчина зателефонувала на лінію «102» та повідомила, що відносно неї вчиняється насилля сексуального характеру. Після цього вона одразу поїхала на місце. Родину ОСОБА_10 вона знає давно, десь близько з 2020 року, так як представники Центр надання соціальних послуг їх не одноразово відвідували. Мати неповнолітньої потерпілої попадала їх коло зору тому, що мала схильність до невиконання батьківських обов`язків. Приїхавши на місце, тобто додому ОСОБА_10 , вона побачила, що матері вдома не має, а діти без батьківського надзору вдома усі четверо дітей: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 і ОСОБА_26 . Матері вдома не було. Також там вже були й представники поліції чоловічої статі, а тому потерпіла соромилась їм щось розповідати, а безпосередньо їй сказала, що відносно неї вчинялися дії сексуального характеру. В цей час їй на телефон зателефонував абонент «МАМА», проте мовив з нього обвинувачений. Ми записали цю розмову та передали у слідчі органи. Уся суть розмови зводилась до того, що обвинувачений схиляв неповнолітню потерпілу прийти до нього додому, де вже перебуває її матір, вони вживають спірні напої. Дівчина не бажала, мовила, що буде вдома, проте обвинувачений наполягав та казав, якщо ти не прийдеш, то прийде до неї він. Під час розмови обвинувачений застосовував ненормативну лексику, вживав такі висловлювання: «тобі що, зі мною погано?», «тобі не подобається зі мною?». Також на запитання дівчинки про матір, він відповідав, щоб вона не хвилювалась, бо він ще її не вбив. Пояснила, що хоча матір неповнолітньої потерпілої і ухилялася від виконання батьківських обов`язків, проте жінка не мала схильності до запоїв, оскільки вживала спиртні напої приблизно день, йшла зі службою на контакт, завжди допускала їх у приміщення будинку, в якому було прибрано, малась їжа. Мовити про те, що діти постійно голодували не можна, також вони відвідували школу. Потерпілу може охарактеризувати як спокійну, не агресивну, яка завжди йшла на контакт, охайно вдягнена, усміхнена, ну і жодного разу з 2020 року дівчина не повідомляла в Центр надання соціальних послуг, що відносно неї вчинялись дії сексуального характеру, нам про це не було відомо. Також неповнолітня потерпіла доглядала за братами та сестричкою, допомагала по домогосподарству, готувала їжу. Зазначила, що неодноразова була цьому свідком. Крім того, як би мати неповнолітньої потерпілої не зловживала алкогольними напоями, то сім`ю можна було б охарактеризувати позитивно, проте матір все ж таки вжила спиртні напої і в основному, з її слів, зазвичай саме у обвинуваченого вдома. Зауважила, що на одній зі стін в будинку, де мешкає родина ОСОБА_10 у стіні є дірка, яку зі слів домочадців зробив саме обвинувачений під час сварки і бійки з матір`ю неповнолітньої потерпілої. Окрім неповнолітньої потерпілої обвинуваченого боялись і хлопчики, оскільки той ображав та бив їх матір. Пояснила, що до їх організації надходили листи з іншого міста, тобто не з міста Валки, про те, що під час відпочинку у ОСОБА_10 із обвинуваченим стався якийсь конфлікт із викликом поліціантів, натомість детально про обставини повідомлення вже не пам`ятаю. Підтвердила, що під час телефонної розмови обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння, про що він сам не заперечував, окрім того, це можна зрозуміти й по характеру мовлення. Сама дівчинка перебувала у тривожному стані, скритна, я намагалась, що б вона задала йому провокативні питання, підказувала їй, а вона це не робила. Крім того, обвинувачений впродовж розмови питав її «ти хочеш, щоб я прийшов?». З цього я роблю висновок, що неповнолітня потерпіла боялась його, а мене соромилась. Особисто я, доросла жінка, теж його б боялася, так як не змогла б нічого проти нього фізично зробити, а він зміг би вдарити, це точно, бо він агресивний. Но особисто та безпосередньо я з ним не спілкувалась. Коли близько 22 годин додому повернулась матір неповнолітньої потерпілої, яка ледь стояла на ногах, вона залишила родину та поїхала до дому. Про обставини вона з нею не спілкувалась, бо це фізично було не можливо: матір була п`яна, брудна, мокра, мала мляву мову.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 показала, що вона є вчителькою в ліцеї, де навчається неповнолітня потерпілі. Особисто їй та і будь-кому в ліцеї дівчинка нічого не розповідала. Поводить вона себе як нормальна учениця проте близьких подруг в неї мабуть не має. Поза школою вона також повидь себе потрібним чином. Ніхто ніяких скарг щодо цього не виказував. Як кожен підліток, ОСОБА_3 є схильною к впливу, лідером не є.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_28 показала, що вона є класним керівником неповнолітньої потерпілої, характеризує її як гарну, охайну, добру, світлу людину. Навчається вона вже 3 роки, активна, добра, весела, завжди з усіма поділиться, підтримає. У класі користується повагою в однокласників. З хлопчиками вона мала тільки дружні стосунки, ніколи особливої активності не проявляла, близького друга з хлопців в неї не було. Дитина дуже спокійна, не емоційна, навіть закрита в собі. Нічого особливого в її поведінці вона не замічала. Зауважила, що в неї викликала підозру розмова молодших братів ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_17 торкає ОСОБА_29 за попу і говорить, що вона не «созрєла», но вони не придали цьому великої уваги, бо дівчина розповідала, що в неї все добре. Взагалі, неповнолітня потерпіла як дитина жаліла усіх, але якщо її хтось ображав, то вона просто мовчала і могла тихенько плакати. Пояснила, що викладає «Основи біології», і на уроці, виконуючи завдання, неповнолітня потерпіла поставила свою сім`ю і добробут своєї родини на перши сходинки тому, що дуже любить свою маму, братів, сестричку.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що з обвинуваченим він давно друже та спілкувалися. Охарактеризував його як неврівноважену людину напідпитку, проте у тверезому стану дуже нормальний. Пояснив, що зустрічались вони задля вживання алкогольних напоїв та спілкування. З ними часто проводила час матір неповнолітньої потерпілої. Сама неповнолітня потерпіла з ними за столом не сиділа та спиртні напої не вживала, проте ходила повз них по двору у хатніх справах. Вона подобалась обвинуваченому й десь два роки тому, коли вони відпочивали утрьох, тобто з ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , обвинувачений промовив, що неповнолітня потерпіла буда заміною для своєї матері. Пояснив, що дійсно відпочивав 07.05.2022 року з обвинуваченим, до якого прийшов по бензин, но його не було. Вони випили щось алкогольне й до них приєдналась матір неповнолітньої потерпілої. Самої потерпілої з ними не було. Зазначив, що ОСОБА_3 ніколи провокативно себе не поводила, проте боялась обвинуваченого, як і боялась його її матір, хоча подав 7 років приблизно спілкувалась із ним. Сам він на власні очі ніколи не бачив, що ОСОБА_5 з сексуальним підтекстом чіплявся до неповнолітньої потерпілої, тільки міг висловити вголос, що вона замінить матір і все. Про те, що обвинувачений неповнолітню потерпілу зґвалтував, йому стало відомо від ОСОБА_14 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_30 показала, що про зґвалтування дізналася від ОСОБА_31 , десь на початку травня 2022 року, в розмові про конфлікт між її подругою ОСОБА_32 та ОСОБА_5 . Також, від ОСОБА_31 знає що ОСОБА_5 казав про те що з ОСОБА_33 необхідно вступати у статеві відносини. Зазначила що між ОСОБА_5 та ОСОБА_34 були складні відносини, він її постійно бив, вони сварилися. Одного разу ОСОБА_14 втікала з дому, про що вона сама розповідала в телефонній бесіді. В подальшому, ОСОБА_5 звинуватив ОСОБА_35 в тому що вона допомогла ОСОБА_36 збігти, та погрожував переїхати машиною. Пояснила, що між нею та ОСОБА_5 , більше 20 років назад, виник конфлікт, на фоні того що ОСОБА_35 відмовилася вступити з ОСОБА_5 в статеві відносини, на що останній запустив в неї стулкою. ОСОБА_37 охарактеризувала як спокійну, добру, домашню дитину, яку ніколи не бачила з хлопцями. Пояснила, що з ОСОБА_34 була в дружніх стосунках, оскільки живуть поруч, допомагала з дітьми, приходила в гості, проте коли приходив ОСОБА_5 вона уходила щоб не заважати. Крім того відмітила, що ОСОБА_5 багато хто боїться. Одного разу чула як ОСОБА_5 сказав про ОСОБА_37 «Дивись, яка телка пішла», але я сприйняла це як жарт. Зазначила що ОСОБА_14 в розмовах не повідомляла їй про насилля з Боку ОСОБА_5 в бік ОСОБА_3 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_38 показав, що на даний час з ОСОБА_5 дружніх стосунків не має, оскільки останній розтрощив йому хату за відмову пити разом горілку. Зазначив що в його присутності до ОСОБА_3 ставився не погано, а про відносини з ОСОБА_34 сказав що в них були постійні скандали. До своє співмешканки, ОСОБА_5 також нормально ставився. На питання як йог співмешканка ставилася до ОСОБА_39 відповісти не можу, тому що вона уникала цих візитів. Про зґвалтування дізнався вже після затримання ОСОБА_5 , але ця новина його хоча і здивувала проте не ввергла в шоковий стан. Вважає що ОСОБА_5 схильний до насильства.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_40 показала, що з ОСОБА_5 зіштовхнулася в магазині, він їй почав погрожувати, виражався в її бік нецензурною лайкою. З ОСОБА_34 знайома опосередкована, з нею не спілкується, З ОСОБА_5 особисто не знайома, знає від продав чині магазину о з цією людиною краще не стикатися. До зустрічі в магазині вона не знала ОСОБА_5 .. За фактом погроз зверталася до поліції, проте результатів розгляду заяви не знає.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_41 показав, що з обвинуваченим знайомий, спілкуються з ним із дитинства, проте завжди боявся його та намагався пройти осторонь. Були випадки, коли вони зустрічались в одній компанії. На початку травня 2022 року він заходив до обвинуваченого додому, де той вже у компанії розпивав спиртні напої. За столом був не тільки обвинувачений, а й чоловік на ім`я ОСОБА_42 та матір неповнолітньої потерпілої. Потім заходила й сама потерпіла з молодшою сестрою. Може охарактеризувати її як нормальну дівчину. Проте, чи боялась ОСОБА_3 . ОСОБА_5 йому не відомо, натомість усі жінки обвинуваченого ним залякані. Зазначив, що у його присутності ніяких неправомірних чи провокативних дій або висловлювань з боку обвинуваченого до неповнолітньої не було. Натомість наприкінці спілкування вона з обвинуваченим щось не поділили і той вдарив його битою по руці просто так.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_43 показав, що він знайомий з ОСОБА_5 вже на протязі 5 років, в них рівні стосунки, але характеризує його як неадекватну людину, тому що в 2021 році ОСОБА_5 побив йому вікна в машині за те що, ОСОБА_43 відмовився везти його на море. Зазначив що за даним фактом звертався до органів поліції, проте рішення не має. Зазначив що ОСОБА_5 чіплявся до знайомих та незнайомих жінок, просив щоб вони показали йому свої статеві органи. Які були відносини в ОСОБА_44 та ОСОБА_3 він не знає, проте зазначив що ОСОБА_45 зневажав та постійно її ганяв, взагалі до жінок ОСОБА_5 має маніакальний інтерес. Зазначив, що коли почув про зґвалтування, та про те що це зробив ОСОБА_5 не здивувався.

Таким чином, неповнолітня потерпіла ОСОБА_3 , а також свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_11 , ОСОБА_30 , ОСОБА_38 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 і ОСОБА_43 безпосередньо допитані у судовому засіданні надали логічні, послідовні та такі, що узгоджуються між собою та ґрунтуються на фактичних обставинах справи й матеріалах кримінального провадження показання. Доказів їх недостовірності не надано, усі вони отримані із дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України, а тому суд вважає за можливе покласти їх в основу судового рішення, що ухвалюється.

При цьому суд критично ставиться до посилань сторони захисту на те, що неповнолітня потерпіла транслює позицію її законного представника, якою керують мотиви особистої помсти обвинуваченому, оскільки жодного належного та допустимого доказу щодо цього в матеріалах провадження не має.

Крім цього,за усталеноюу правозастосовнійпрактиці позицією(постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнята 26.10.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 129/2841/14-к (провадження № 51-1555 км 22), стан алкогольного чи іншого сп`яніння жертви, її пведінка до події, моральне обличчя потерпілої особи та спосіб життя, аморальна чи віктимна її поведінка не виключають кримінальної відповідальності за статтею 152 Кримінального кодексу України.

Також, суд не вважає показання обвинуваченого доволі правдивими, вони не узгоджуються повністю із матеріалами провадження та дослідженими доказами у їх сукупності, спростовуються речовими, письмовими доказами та показаннями не тільки неповнолітньої потерпілої, але й свідків, визнаних судом правдивими, оскільки інше поза розумним сумнівом не доведено сторонами провадження.

Наведене вимагає від суду критичної оцінки показань обвинуваченого та надання переваги показанням неповнолітньої потерпілої, які повністю узгоджуються з усіма іншими дослідженими судом доказами у їх сукупності.

Крім того, покладаючи в основи вироку, що ухвалюється, показання неповнолітньої потерпілої, надані безпосередньо у судовому засіданні, суд зауважує, що вони не тільки логічні та послідовні, а й доволі правдиві, узгоджуються з висновком комісійної судово-психологічної експертизи, а також з іншими доказами у справі.

Окрім наведених вище показань, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинних діянь також доведена наступними письмовими доказами.

Так, з рапорту інспектора - чергового відділення поліції № 1 Богодухівського РУП Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_46 , зареєстрованого 08.05.2022 року під № 077 в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події) ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області, вбачається, що той доповів начальнику відділення підполковнику поліції ОСОБА_47 про те, що 08.05.2022 року о 18 годині 15 хвилин до чергової частини надійшло повідомлення від 14-річної дівчини про те, що з неї та її матері знущається чоловік ОСОБА_5 , 48 років. Матір хотів напоїти алкогольними напоями, а заявницю хотів зґвалтувати. Він її обіймав, залізав руками без згоди в білизну, торкався руками статеві органи. Швидка медична допомога не потрібна, просить швидкої допомоги поліції, так як думає, що він до неї повернеться, оскільки забрав матір, де вони знаходяться їй не відомо (т. 2 а. с. 4).

Відповідно до заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 08.05.2022 року, ОСОБА_3 повідомив правоохоронні органи про те, що просить прийняти міри до ОСОБА_5 , який в період часу з 2020 року по 08.05.2022 року вчиняв до неї розпусні дії та сексуальне насилля (т. 2 а. с. 5).

Згідно зі змістом спецповідомлення про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (частина 2 статті 156), складеного старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_48 , на місце події ( АДРЕСА_2 ) за повідомленням до чергової частини 08.05.2022 року о 18 годині 21 хвилину від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про вчинення ОСОБА_49 відносно неї розпусні дії виїжджала слідчо-оперативна група у складі начальника ВП, його заступника, начальника СКП, СОГ ВП у повному складі, ГРПП ВП, слідчий Сагура (т. 2 а. с. 6).

Протоколом огляду місця події та фото таблицею до нього, складених 08.05.2022 року старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_48 , в присутності двох понятих, за участю та на підставі письмового дозволу користувача житлового приміщення, із використання фотоапарату зафіксовані обстановка, обставини та місце вчинення злочину. Так, ним встановлено, що місце вчинення кримінального правопорушення відносно неповнолітньої потерпілої є домоволодіння, розташоване за адресою: будинок АДРЕСА_2 , зафіксовано місце та обстановка під час вчинення інкримінованого діяння, вилучено жовте простирадло з квітами (т. 2 а. с. 7 11, 12 - 17, 18).

З листа директора Центру надання соціальних послуг Валківської міської ради ОСОБА_50 «Про надання інформації щодо ОСОБА_14 », зареєстрованого за вихідним № 1/108 від 17.05.2022 року, вбачається, що центром проведено оцінку потреб у наданні послуг сім`ї ОСОБА_14 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,- та має на вихованні чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Жінка має негативну соціальну історію. Під час спілкування виявляє страх та тривожність, постійно нервувала. Родина неодноразово була забезпечена гуманітарною допомогою у вигляді продуктів харчування (т. 2 а. с. 30).

Актом обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_14 , складеним 08.05.2022 року комісією у складі ССД ВМР ОСОБА_4 , завідувача відділу соціального супроводу ЦНСП ОСОБА_53 та начальника СП ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_54 , обстежений будинок АДРЕСА_2 , в якому мешкає багатодітна сім`я із сукупним місячним доходом на 5 чоловік 20000,00 гривень. На час обстеження мати вдома відсутня. Поліцію викликала старша донька ОСОБА_18 , яка повідомила про те, що ОСОБА_55 хотів здійснити розпусні дії відносно неї та який неодноразово раніше її торкався. Дівчина була дуже налякана, плакала, боялася залишатися вдома. Зі слів дітей з ранку вони нічого не їли. Мати увесь цей час вживала алкоголь із ОСОБА_56 у нього вдома. Згодом мати прийшла у стані сильного алкогольного сп`яніння. Після обстеження діти направлені до КНП «Валківська ЦРЛ», а ОСОБА_14 попереджена про невиконання батьківських обов`язків (т. 2 а. с. 32).

Актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 26.04.2021 року зафіксований факт виявлення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - о 20 годині 00 хвилин по провулку Майський (т. 2 а. с. 65).

Відомостями, що містяться в Акті оцінки потреб сім`ї разом із відповідним висновком як додатком до нього, що складені 27.04.2021 року ЦНСП Валківської міської ради, підтверджується факт перебування матері в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок чого діти залишились на вулиці без нагляду. Екстрено дітей влаштовано до лікарні. Жінці запропоновано супровід у зв`язку із необхідністю підвищення батьківського потенціалу (т. 2 а. с. 67 69, 70).

Аналогічні за своїм змістом та правовим навантаження акти разом із висновками як додатками до них складені 27.07.2021 року та 11.05.2022 року (акти № 322 та 47) (т. 2 а. с. 72 74, 75, 92 94, 94 зворот - 95).

З Актів обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_14 , складених 27.04.2021 року, 06.05.2021 року та 09.11.2021 року відповідною повноважною комісією вбачається, що нею обстежувався будинок АДРЕСА_2 , в якому мешкає багатодітна сім`я із сукупним місячним доходом на 5 чоловік 20000,00 гривень. Комісією зафіксовано, що мати іноді вживає алкогольні напої, виникають сварки та бійки із біологічним батьком найменшої доньки. Зі слів дітей, той часто їх ображає, погрожує, вони його бояться (т. 2 а. с. 151, 152, 153).

Оцінкою кризової ситуації № 3/21, складеної ЦНСП Валківської міської ради 26.04.2021 року встановлена необхідність надання послуг соціального супроводу сім`ї ОСОБА_14 (т. 2 а. с. 76 77).

З листа директора Центру надання соціальних послуг Валківської міської ради ОСОБА_57 , зареєстрованого за вихідним № 337 від 02.07.2021 року, убачається, що у них під супроводом дійсно перебувала сім`я ОСОБА_14 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Стало відомо, що жінка з дітьми переїхала до села Березівка Красноградського району Харківської області, а звідти до міста Дніпро. У зв`язку із зміною місця проживання сім`ю знято із супроводу (т. 2 а. с. 82).

Листом директора Дніпровського міського центру соціальних служб Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради, зареєстрованим за вихідним № 8/04-09-14 від 16.07.2021 року, повідомлено, що фахівцями їх центру здійснений вихід до місця мешкання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_3 . Родина проживає в орендованій двокімнатній квартирі, діти забезпечені всім необхідним. Роз`яснено механізм переоформлення внутрішньо переміщених осіб за фактичним місцем мешкання. Станом на 15.07.2021 року вони отримують послугу соціальної профілактики (т. 2 а. с. 90).

Згідно з інформацією, наданою Начальником Служби у справах дітей Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області за вихідним № 02-13/2226 від 11.09.2020 року, 10.09.2020 року в супроводі поліції та відповідно до Акту органів внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку ОСОБА_3 та ОСОБА_14 разом із їх матір`ю ОСОБА_14 влаштовано до дитячого стаціонару лікарні. Зі слів ОСОБА_14 приблизно 09.09.2020 року вона разом з доньками та своїм молодим чоловіком ОСОБА_5 приїхала на відпочинок. Цього дня, перебуваючи у нетверезому стані, він почав просити у малолітньої ОСОБА_3 , щоб вона показала йому статеві органи та груді. Дівчинка відмовилась, а ОСОБА_5 почав ображати її нецензурною лайкою та погрожувати на очах малолітньої ОСОБА_14 та їх матері, яка також перебувала у нетверезому стані. Вони зачинились у орендованому житлі, а коли чоловік почав вибивати двері, викликали поліцію (т. 2 а. с. 190)

Відповідно до інформації, наданої начальником ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_58 за вихідним № 2153вс/119-73/01-2022 від 01.06.2022 року, мали місце таки виклики поліціантів за адресою: АДРЕСА_2 ,- а саме:

-28.05.2017 року (за місцем мешкання ОСОБА_14 спричинені тілесні ушкодження);

-02.04.2019 року (за місцем мешкання ОСОБА_14 виник конфлікт із знайомим ОСОБА_59 );

-02.04.2019 року (знайомий ОСОБА_60 вибиває двері, погрожує вбити заявницю, а вона у будинку з трьома дітьми);

-13.01.2021 року (телефонують жінка та діти, прохають допомогти, чути крики та звуки боротьби чоловіка та плач дітей) (т. 1 а. с. 216 217).

З копії паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_3 , виданого 26.08.2021 року органом № 6331, вбачається, що ОСОБА_3 дійсно народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 в місті Луганськ та документована ідентифікаційним кодом платника податків № НОМЕР_4 (т. 1 а. с. 177).

Відповідно до Свідоцтва про народження (серії НОМЕР_5 ), виданого 19.04.2007 року Артемівським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що 19.04.2007 року складено відповідний актовий запис № 360, та її батьками зазначені: громадянка України ОСОБА_14 та у відповідності до приписів статті 135 Сімейного кодексу України ОСОБА_25 (т. 2 а. с. 124).

Факт зазначення відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України у актовому записи про народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджений також й Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України № 00031950309 , сформованого 03.08.2021 року о 17 годині 07 хвилин 28 секунд (т. 2 а. с. 125 126).

Довідкою № 6306-5000080663 від 19.03.2019 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зафіксований факт реєстрації ОСОБА_3 за адресою: будинок АДРЕСА_4 ,- а також фактичне місце мешкання : АДРЕСА_2 (т. 2 а. с. 130).

Згідно з даними, що містяться в особовій справі № М/199 здобувача загальної середньої освіти Гонтів`ярської філії КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ВАЛКІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА МАСЕЛЬСЬКОГО ВАЛКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» ОСОБА_3 дійсно навчалась у цьому комунальному закладі та задовільно характеризувалось за місцем навчання (т. 2 а. с. 99 104).

З характеристикою учениці 8 класу Гонтів`ярської філії КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ВАЛКІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА МАСЕЛЬСЬКОГО ВАЛКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ», наданої директором ліцею ОСОБА_61 , убачається, що ОСОБА_3 вступила до ліцею у 2018 році. Вона нерегулярно відвідує школу, має багато пропусків навчальних занять без поважних причин. Під час дистанційного навчання не надсилала завдань. Вона завжди охайно одягнена, має спортивний одяг для занять на уроках фізкультури, забезпечена необхідними шкільними приладами та іншими речами, які потрібні для повноцінного навчання. Навчається посередньо, хоча могла б краще. Протягом всього навчання проявила себе комунікабельною, має багато друзів, спокійна, доброзичлива, легко спілкується з товаришами. Вона дуже відповідальна та обов`язкова. У школі постійно контролює поведінку молодших братів. Активно бере участь у всіх шкільних заходах. Мати не приділяє увагу вихованню дитини (т. 2 а. с. 33).

Відповідно до інформації, наданої директором КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВАЛКІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» ОСОБА_62 за вихідним № 110-10 від 07.06.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т. 2 а. с. 96).

З відповіді головного лікаря КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВАЛКІВСЬКИЙ ЦЕНТРПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» ВАЛКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ОСОБА_63 , зареєстрованого за вихідним № 114 від 08.06.2022 року вбачається, що згідно з амбулаторною картою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вона у них на обліку з приводу захворювань не перебуває. Щеплення отримала за віком. В 2022 року звертались до лікаря-педіатра. З 08.05.2022 року знаходиться на лікуванні в дитячому відділенні їх закладу, так як має укладену декларацію про вибір лікаря. Медична картка була видана на руки матері та не повернута (т. 2 а. с. 122).

Згідно з інформацією міського голови Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області ОСОБА_64 , наданою за вихідним № 04-37/1487 від 09.06.2022 року, ОСОБА_14 дійсно мешкає по АДРЕСА_2 . Відомостей щодо фактично місця реєстрації рада не володіє. Письмових скарг, заяв та повідомлень на неї та її дітей не надходило й адміністративною комісією міської ради відповідні матеріали не розглядались (т. 2 а. с. 127).

Наказом начальника служби у справах дітей ОСОБА_65 № 17-СЖО від 27.04.2021 року «Про взяття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах» неповнолітню дитину ОСОБА_3 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та внесено інформацію про дитину до Журналу обліку таких дітей й до Єдиного електронного банку даних (т. 2 а. с. 133).

Відповідно до Свідоцтва про народження (серії НОМЕР_6 ), виданого 06.02.2020 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_14 народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що 06.02.2020 року складено відповідний актовий запис № 17, та її батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_14 та ОСОБА_66 (т. 2 а. с. 146).

Таким чином, наведеними доказами доведено, що потерпіла ОСОБА_3 дійсно проживає в родині, яка потребує надання послуг соціального супроводу сім`ї, на час вчинення дій, що закидаються у провину обвинуваченому, вона досягла 14-річного віку, проте, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 вхожий у сім`ю як близький друг її матері, вона в силу свого віку та фізичної переваги обвинуваченого над ними, не могла вчинити йому належний та ефективний опір, отримати вчасну допомогу матері, яка зловживає спиртними напоями.

Крім зазначеного, вина обвинуваченого ОСОБА_5 також доведена наступними письмовими та речовими доказами.

Зі змісту протоколу обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Валківського районного суду Харківської області ОСОБА_67 , винесеної в межах справи з єдиним унікальним № 615/443/22 (провадження № 1-кс/615/90/22), що складений 01.06.2022 року в місті Валки Харківської області старшим слідчим слідчого відділу ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_68 в період часу з 07 години 35 хвилин по 11 годину 21 хвилину за участю ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , співробітників ВП, із застосуванням службового собаки та у присутності двох понятих, із здійсненням фіксуванням цієї слідчої дії на відео камеру та складенням відповідної фототаблиці, вбачається, що в ході обшуку було оглянуто місце мешкання ОСОБА_5 , зокрема, його будинок, житлові та спальні кімнати, гараж, в якому дійсно наявне місце із ліжком (т. 2 а. с. 40, 41 46, 47, 48, 49 - 52).

Протоколом про перезапис відео з первинного носія на DVD-R диск від 01.06.2022 року зафіксований факт перезапису з вбудованого зйомника відеокамери, що застосовувалась під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 01.06.2022 року, на компакт диск (т. 2 а. с. 203).

Під час безпосереднього перегляду речового доказу у виді відеозапису обшуку від 01.06.2022 року, всі учасники процесу разом із головуючим у справі суддею ОСОБА_1 пересвідчились, що відображений у протоколі обшуку хід проведення даної слідчої дій найшов своє повне відтворення на відеозапису. Під час перегляду відео запису жодних заперечень, зауважень та коментарів не надходило (т. 2 а. с. 48).

Як убачається з протоколу огляду відео, складеного 26.05.2022 року старшим слідчим слідчого відділу ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_68 в період часу з 16 години 55 хвилин по 17 годину 01 хвилину у присутності двох понятих, слідчий відтворив відеозапис телефонної розмови, що відбувалась за місцем мешкання ОСОБА_10 08.05.2022 року за участі ОСОБА_3 та чоловіка на ім`я « ОСОБА_17 » на гучному зв`язку, що мовив з абоненту «мамуля». Відповідно до змісту розмови, що між ними відбулась, зафіксовано, що чоловік запрошує потерпілу до себе у гості, не заперечує, що вживає спиртні напої, наполягає, що якщо не прийде вона, то тоді до неї прийде він, просить перестати писати на нього, фіксує, що не дасть їм грошей, перепрошує, чи не пишіть вона їх розмову, зауважує, що ще не вбив її матір, яка під час розмови у вбиральні, та стверджує, що пить вони будуть із її матір`ю поки не вирішиться «оте питання», яке саме, вона сама повинна розуміти (т. 2 а. с. 37 39).

Під час безпосереднього перегляду речового доказу у виді відеозапису розмови, яка відбувалась 08.05.2022 року між ОСОБА_3 та чоловіком на ім`я ОСОБА_17 з мобільного абонента, який зазначений у її телефоні під ніком «мамуля», що був записаний на відеокамеру мобільного телефону свідка ОСОБА_22 , всі учасники процесу разом із головуючим у справі суддею ОСОБА_1 пересвідчились, що відображений у протоколі огляду відеозапису від 26.05.2022 року хід розмови найшов своє повне відтворення на відеозапису. Під час перегляду відео запису жодних заперечень, зауважень та коментарів не надходило. Сторона захисту не заперечувала та не спростовувала той факт, що чоловіком у розмові є саме обвинувачений. Крім того, слід зауважити, що розмова була натягнута, вбачається, що обидва її учасника розмовляють напружено та обережно, думаючи, що говорити. Кожен з них не є відвертим та розуміє, що наявне приховане питання, яке слід вирішити їм у трьох, тобто Вадиму, потерпілій та її матері, за який він гроші надавати не буде, натомість, пересвідчується та боїться, що їх розмову пишуть, а тому лише натякає на питання, проте не говорить прямо (т. 2 а. с. 36).

Відповідно до висновку експерта № 09-357/2022, лікар судово-медичний експерт відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_69 , попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи заступника начальника СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_70 , 18.05.2022 року в приміщенні відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації провів судово-медичну експертизу ОСОБА_3 , 2007 року народження (15 років), та встановив, що на момент огляду у ОСОБА_3 будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень або їх слідів на тілі встановлено не було. При огляді зовнішніх статевих органів анатомічна цілісність дівочої пліви порушена, вона має сформовані рубчики, що є наслідком загоєння розривів сполучної тканини, давність утворення яких складає понад два тижня до моменту огляду. Із наданої медичної карти амбулаторного хворого № 07/128 на ім`я ОСОБА_3 відомо: «запис від 16.05.2022 року лікар дитячій гінеколог КНП «Валківська ЦРЛ» скарги на гіперемію шкіряних покривів навколо полових губ, рясні виділення з полових шляхів. Піхвові слизові оболонки гіперемовані, стінки рясно вкриті вагінальним виділенням жовто-білого кольору. Шийка матки не візуалізується, дівоча пліва не візуалізується. Своди піхви густо вкриті пінистими вагінальними виділеннями. Матка та придатки безболісні при пальпації, матка та придатки звичайних розмірів, безболісні, рухомі. Виділення жовто-білі, пінисті, з неприємним запахом, рясні. Діагноз: бактеріальний вагіноз, тріхомоніаз під питанням». Згідно наданої документації та огляду лікаря-гінеколога для достовірного діагностування та встановлення характеру запальних змін, що мають місце у ОСОБА_3 , необхідно проведення бактеріологічного дослідження вмісту піхви (т. 2 а. с. 24 25).

Висновком за результатами проведення комісійної судово-психологічної експертизи № 11750, складеним 14.07.2022 року за результатами проведення її комісією експертів у складі голови комісії ОСОБА_71 наукового спіробітника сектору психологічних досліджень лабораторії лінгвістичних, мистецтвознавчих та психологічних досліджень НАЦІОНАЛЬНОГО НАУКОВОГО ЦЕНТРУ «ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ІМ. ЗАСЛ. ПРОФ. М. С. БОКАРІУСА» та судового експерта цього ж сектору ОСОБА_72 , які попереджені під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, встановлено, що комісія синтезуючі наявні в неї дані вважає, що безпосередня залежність дівчини від співмешканця матері та життєвих обставин, вікові та індивідуальні-психологічні особливості потерпілої, а також бездіяльність дорослих на повідомлення неповнолітньої ОСОБА_73 у віці 13 років про факт її розбещення призвело до подальшого негативного для дитини розвитку подій (систематичного примушування неповнолітньої дитини задовольняти сексуальні потреби співмешканця матері з грудня 2020 року по 08.05.2022 року. Й на підставі синтезу проміжних результатів експерти прийшли до висновків, що неповнолітня ОСОБА_3 має наступні індивідуально-психологічні особливості: нормативний рівень розумового розвитку і функціонування психічних процесів (пам`яті, уваги, мислення, сприйняття) у межах вікової норми, нестійку занижену самооцінку (невпевненість у собі, підсвідоме почуття власної неповноцінності), орієнтування на свій внутрішній світ, вибірковість у між особистому спілкуванні, замкненість, стриманість у прояві емоцій, делікатність, скромність, сором`язливість, боязкість, поступливість (легко піддається впливу), доброзичливість, врівноваженість, нерішучість та деяку інертність у прийнятті рішень, чутливість по відношенню до різних нюансів впливу середовища, схильність до скептицизму, підвищену тривожність. Соціальна поведінка характеризується орієнтуванням на авторитет більш сильної особистості, піддатливість до реального чи уявного тиску людини або групи (що виявляється у зміні поведінки і настанов у відповідність до раніше не поділюваної позиції). У найскладніших життєвих ситуаціях для неї характерна пасивна поведінкова стратегія, що полягає у втечі для вирішення проблем. ОСОБА_3 до надмірного фантазування не схильна. В межах наданих на дослідження матеріалів, неповнолітня потерпіла виходячи з рівня її розумового розвитку, вікових, індивідуально-психологічних особливостей і емоційного стану, що досліджується, була здатна розуміти сексуальний характер вчинюваних із нею дій, але не була здатна в повній мірі до розуміння їх соціального значення, та здійснення ефективного опору (т. 2 а. с. 169 187).

Отже, за допомогою спеціальних знань в галузі психології доведено факт не схильності неповнолітньої потерпілої до надмірного фантазування, а також її здатність розуміти сексуальний характер вчинюваних із нею дій, але не здатність в повній мірі до розуміння їх соціального значення, та здійснення ефективного опору

Оцінюючи всі наведені вище висновки експертів у їх сукупності із іншими доказами у справі, суд визнає їх вірними, послідовними, мотивованими достатньо переконливо та такими, що не суперечать обставинам справи та іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, отримані вони у повній відповідності до приписів чинного Кримінального процесуального кодексу України, а тому суд вважає їх належними та достовірними й покладає в основу судового рішення, що ухвалюється.

Також, оцінюючи висновок комісійної судово-психологічної експертизи № 11750, суд вважає, що він відповідає вимогам, викладеним у статтях 101 і 102 Кримінального процесуального кодексу України, незважаючи на те, що він, крім іншого, побудований й на показаннях потерпілої, які є оціночними її судженнями, з огляду на таке.

Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції № 53/5 від 08.10.1998 року, зокрема, їх пунктом 6.9 розділу VІ обумовлено, що для проведення дослідження орган (особа), який (яка) призначив (призначила) експертизу (залучила експерта), надає експерту можливість психологічного обстеження підекспертної особи та матеріали справи. Для проведення психологічної експертизи (з огляду на вік підекспертної особи та виходячи з питань, поставлених перед експертом) експерту необхідно надати: медичну документацію, особову справу, шкільні характеристики і характеристики з місця роботи, свідчення співучнів, педагогів, друзів, знайомих, родичів та інших людей, з якими підекспертна особа близько спілкується. У свідченнях рідних та близьких повинні бути відображені особливості розвитку та поведінку, умов життя, оточення, притаманні їй схильності, захоплення, інтереси. За наявності також надаються щоденники, листи, зразки творчості підекспертної особи.

Відтак, з наявного висновку убачається, що вказані вимоги слідчим органом виконані. Експерту були надані необхідні матеріали кримінального провадження. А також комісія експертів сприймала інфрмацію безпосередньо від неповнолітньої потерпілої. Підстав сумніватися у викладених ними висновках не має з огляду ще й на те, що цей вид експертизи є особливим через те, що експерти в ході встановлення відповідей на поставлені їм запитання працює безпосередньо з підекспертною особою і в силу володіння ним спеціальними знаннями в цій галузі відповідно оцінює їх.

Варто зауважити ще раз, що висновок комісійної судово-психологічної експертизи щодо рівня сприйняття потерпілою обставин вчиненого узгоджується з усіма дослідженими доказами в справі, й він не містить суперечностей до них.

На аналогічній правовій позиції стоїть й Верховний Суд у своїй постанові, прийнятій 06.04.2021 року у складі колегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногокримінальногосуду, в межах справи з єдиним унікальним № 758/13214/18 (провадження № 51-855 км 21).

Також, наведений висновок сторонами під сумнів не ставився, клопотань про виклик експертів-психологів для дачі пояснень з приводу проведеного експертного дослідження від них не надходило, як і клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи.

Окрім того, з характеристики, наданої з місця мешкання секретарем Валківської міської ради 27.07.2022 року за вихідним № 04-42/1942 ОСОБА_74 , убачається, що обвинувачений зареєстрований за адресою: будинок АДРЕСА_1 ,- разом із дітьми ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також дружиною ОСОБА_75 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Будь-яких скарг та повідомлень до них від сусідів не надходило. Компрометуючих матеріалів у них н має (т. 1 а. с. 103).

Зі Свідоцтва про народження (серії НОМЕР_7 ), виданого 25.03.2010 року Костівською сільською радою Валківського району Харківської області, вбачається, що ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в цей день складено відповідний актовий запис за № 03, та її батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_5 та ОСОБА_76 (т. 1 а. с. 98).

Відповідно до Свідоцтва про народження (серії НОМЕР_8 ), виданого 12.08.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Валківського районного управління юстиції у Харківській області, вбачається, що ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 12.08.2014 року складено відповідний актовий запис № 58, та його батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_5 та ОСОБА_76 (т. 1 а. с. 99).

Згідно з Актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства АДРЕСА_5 , складеного 09.08.2022 року техніком абонвідділу КП «Благоустрій» у присутності двох свідків, за адресою: будинок АДРЕСА_1 ,- зареєстрований ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . Його цивільна дружина ОСОБА_77 та діти ОСОБА_8 та ОСОБА_8 фактично мешкають без реєстрації (т. 1 а. с. 237).

Відповідно до інформації, наданої заступником ІНФОРМАЦІЯ_12 полковником ОСОБА_78 , обвинувачений на жодному з видів обліку не перебуває (т. 1 а. с. 84).

Відповідно до відомостей, наданих КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ВАЛКІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» (вихідний № № 95-ю від 16.05.2022 року), ОСОБА_5 на диспансерному обліку ані у лікаря-нарколога, ані у лікаря-психіатра не перебуває (т. 1 а. с. 82).

Вироком Валківського районного суду Харківської області, постановленим 04.08.2011 року в межах справи № 2006/1-169/11, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кримінального кодексу України до покарання у виді 120 годин громадських робіт (т. 1 а. с. 92 93).

З листа начальника Богодухівського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області підполковника внутрішньої служби ОСОБА_79 , зареєстрованого за вихідним № 24/6/л2л-2023 від 02.02.2023 року, вбачається, що згідно з журналами обліку осіб, звільнених від відбування з випробуванням та засуджених до громадських робіт ОСОБА_80 знятий з обліку 04.10.2012 року у зв`язку із закінченням іспитового строку, призначеного 21.03.2003 року вироком Валківського районного суду Харківської області за вчинення злочинів, передбачених частиною 1 статті 185 та частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України. Також знятий з обліку 24.10.2011 року у зв`язку із відбуттям призначеного 04.08.2011 року вироком Валківського районного суду Харківської області покарання у виді 120 годин громадських робіт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кримінального кодексу України (т. 4 а. с. 56).

Довідкою, виданою станом на 11.05.2022 року, зафіксовано, що за даними ОСК МВС України обвинувачений ОСОБА_5 був неодноразово судим, зокрема за вчинення кримінальних діянь, передбачених статтями 215, 140 і 102 Кримінального кодексу України в попередній редакції, а також статтями 185, 122, 164 Кримінального кодексу України в чинній редакції, проте на час розгляду цього кримінального провадження вказані судимості відбуті та погашені, а отже згідно із приписом статті 89 Кримінального кодексу України обвинувачений вважається раніше не судимим (т. 1 а. с. 80 - 81).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 169, складеного 20.06.2022 року лікарем судово-психіатричним експертом Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» ОСОБА_81 , попередженим під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, убачається, що ним на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділення ВП № 1 Богодухівського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_68 , прийнятої 10.06.2022 року, проведено первинне амбулаторне судово-психіатричне дослідження підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та встановлено, що він на теперішній час будь-якими психічними захворюваннями не, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На момент скоєння кримінального правопорушення, він будь-якими психічними захворюваннями не страждав, не виявляв ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як особа, що не є душевнохворою ОСОБА_5 на теперішний час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. На обліку у лікаря нарколога не перебуває (т. 2 а. с. 159 - 161).

Оцінюючи і цей висновок експерта у сукупності з усіма іншими доказами в провадженні, суд не знаходить підстав визнати їх невірними, непослідовними, немотивованими достатньо переконливо та такими, що суперечать обставинам справи та іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, й з огляду на вказане, ураховуючи, що отриманий він у повній відповідності до приписів чинного кримінального процесуального кодифікованого закону України, тому вважає його належними та достовірними й покладає в основу вироку, що ухвалює.

Ухвалою слідчого судді Валківського районного суду Харківської області ОСОБА_67 , постановленою 01.06.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 615/443/22 (провадження № 1-кс/615/92/22) застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без прав внесення застави (т. 2 а. с. 58).

З наданих доказів у їх сукупності та зі змісту вищенаведеної ухвали слідчого судді не вбачається, що до моменту застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 затримувався, а, отже, строк перебування його під вартою слід рахувати з 01.06.2022 року.

Відтак, з наведеного суд робить обґрунтований висновок про те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується не вперше, проте на цей час всі судимості відбуті та погашені у зв`язку із чим він в силу приписів статті 89 Кримінального кодексу України вважається раніше не судимим, холостий, має місце реєстрації, за яким фактично мешкав до часу затримання разом із двома своїми неповнолітніми дітьми та жінкою, з якою шлюб не укладав, за цим місцем характеризується задовільно, офіційно не працевлаштований, суб`єктом господарської діяльності не є, не військовозобов`язаним на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, на будь-яку тяжку хворобу не хворіє, є осудним.

Дослідивши відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства України усі зібрані та надані сторонами кримінального провадження як з боку сторони обвинувачення, так і з боку сторони захисту докази, які безпосередньо досліджені судом шляхом допиту обвинуваченого, неповнолітньої потерпілої, свідків, оголошення повного змісту письмових доказів, огляду речових доказів й відтворення відеозаписів, суд оцінює їх усі з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку як окремо та і у їх сукупності, визнає такими, що не суперечать один одному, є достовірними та мають буди використані та покладанні в основу судового рішення, що ухвалюється, оскільки прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та мають для нього значення.

Приходячи до такого суд ураховує, що з огляду на зміст статті 85 Кримінального процесуального кодексу України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів

Окрім того, відповідно до положень, закріплених у статті 86 зазначеного вище кримінального процесуального кодифікованого закону України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, наведеними доказами та їх процесуальними джерелами підтверджуються обставини, перелічені статтею 91 вказаного вище нормативно-правового акту України, а тому ураховуючи позицію сторін цього кримінального провадження, а саме сторони обвинувачення щодо наявності підтвердження цих фактичних обставини справи відповідними доказами, зібраними під час досудового розслідування, та сторони захисту щодо їх відсутності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, визнає такі фактичні обставини справи повністю доведеними.

Одночасно із цим суд зауважує, що частина 2 та 4 статті 17 Кримінального процесуального кодексу обумовлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пункті 43 свого Рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» констатував, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак неможна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За таких обставин, з огляду на сталу практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену й у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення суду від 28.10.1994 року), критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним.

Обговорюючи питання кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18),- щодо розуміння кваліфікації злочину як кримінально-правової оцінки поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

Розв`язуючи це нагальне питання, суд, перш за все, керується нормою міжнародного права, яка з огляду на припис статті 9 Основного Закону нашої держави є частиною національного законодавства, а саме: статтею 40 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашнього насильства та боротьби із цими явищами, ратифікованої Україною 20.06.2022 року із заявами та застереженнями, відповідно до змісту якої Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної або фізичної поведінки сексуального характеру, метою або наслідком якої є порушення гідності особи, зокрема, шляхом створення залякуваного, ворожого, принизливого або образливого середовища, підлягала кримінальній або іншій юридичній санкції.

Частини 2 і 3 статті 4 Кримінального кодексу обумовлюють, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Також частиною 1 статті 11 наведеного кодексу унормовано, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Відтак, закон про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, визначає, що зґвалтуванням є вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (частина 1 статті 152 Кримінального кодексу України).

Частина 3 статті 152 цього ж кодифікованого акта України закріплює кримінальну відповідальність за зґвалтування неповнолітньої особи.

Одночасно з цим, закон про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, визначає, що сексуальне насильство це вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (частина 1 статті 153 Кримінального кодексу України).

Частина 3 статті 153 цього ж кодифікованого акта України закріплює кримінальну відповідальність за сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.

При цьому, кримінальний кодифікований закон не містить чіткої вказівки, з якого саме віку особа вважається неповнолітньою.

Відповідь на це питання надає Цивільний кодекс України, який у своїх статтях констатує, що:

-повнолітньою є фізична особа, яка досягла 18 років (частина 1 статті 34 Цивільного кодексу України);

-неповнолітньою особою є фізична особа у віці від 14 до 18 років (частина 1 статті 32 цього ж кодексу);

-малолітньою особою є фізична особа, яка не досягла 14 років (частина 1 статті 31 вищенаведеного кодифікованого закону України).

Одночасно Цивільний кодекс України у частині 1 статті 24 так роз`яснює поняття фізичної особи, а саме: нею є людина.

Також, чинним законодавством України у частині 3 статті 49 Цивільного кодексу України регламентовано, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.

Тому народження фізичної особи, встановлення її походження та смерть визнаються актами цивільного стану та реєструються відповідно до закону шляхом вчинення запису акта цивільного стану, на підставі якого видається документ, зокрема, відповідне свідоцтво.

Таким чином, така подія як народження особи підтверджується свідоцтвом про народження, яким зафіксоване походження дитини від її батьків, у тому числі від матері.

Пленум Верховного Суду України № 5 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від позицій якого до цих пір не відійшов Верховний суд (з урахуванням змін чинного кримінального законодавства) у абзаці 1 пункту 10 також зауважує, що неповнолітніми потерпілими від зґвалтування слід вважати осіб віком від 14 до 18 років, малолітніми - осіб, яким на момент злочину не виповнилося 14 років.

Відтак, з огляду на відомості свідоцтва про народження ОСОБА_3 та паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм (т. 2 а. с. 124, 125 126, т. 1 а. с. 177) вона досягла віку, з якого може вважатись неповнолітньою, тобто 14 років, так як народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Отже на час вчинення відносно неї інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень вона є неповнолітньою.

При цьому ця обставина була достовірно відома обвинуваченому и мовити про сумлінну помилку у віці з його боку неможна.

Також, важливим задля визначення наявності в діях обвинуваченого складу кримінальних правопорушень, що закидаються йому у провину, є надання потерпілою добровільної згоди.

Натомість, приміткою до статті 152 Кримінального кодексу України обумовлено, що згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.

Отже, законодавець читко не зазначив, як саме ця добровільна згода мусить бути виражена - до або під час статевого акту, усно, письмово, відео чи аудіозаписом, а також які саме обставини можуть вважатися супутніми.

Системний аналіз норми чинного кримінального законодавства разом із правозастосовною практикою Верховного Суду дозволяє зробити висновок про те, що неможна вважати добровільною отриману згоду, якщо:

-особа не досягла віку сексуальної згоди, а саме 16 років, а тому апріорі не може висловити вільно свою згоду чи незгоду на секс;

-особа перебувала у залежному (фізично, економічно, психологічно) стані, що не дає їй можливості вільно висловити свою згоду чи незгоду на секс;

-особа потерпала від домашнього чи іншого насильства з боку кривдника, внаслідок чого не могла вільно висловитисвою згодучи незгодуна секс тощо.

Отже, зґвалтування має місце й тоді, коли потерпіла не надала добровільної згоди у зв`язку із тим, що вона не мала можливості вчиняти опір й супротив ґвалтівнику, внаслідок фізичної переваги ґвалтівника над потерпілої (практичної фізичної безпорадності), хоча і усвідомлювала характер і значення вчинених з нею дій, й злочин вважається вчиненим з моменту початку вчинення дій, передбачених об`єктивною стороною цього кримінального правопорушення.

Аналогічне за своїм змістом роз`яснення надано в абзаці 1 пункту 13 вищенаведеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.05.2008 року, де обумовлено, що зґвалтування вважається закінченим злочином з моменту початку статевих зносин, при цьому не має значення, чи закінчила винна особа статевий акт у фізіологічному розумінні.

У відповідності до змісту статті 94 кримінального процесуального кодифікованого закону України даючи усім дослідженим безпосередньо доказам у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин цього кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний із наданих доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що в межах цього кримінального провадження наявні усі перелічені вище умови задля можливості мовити про те, що з боку неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 була відсутня добровільна згода як на дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням у її тіло з використанням геніталій, так і на насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язані із проникненням в її тіло.

Приходячи до такого, суд ураховує, що статевою свободою, тобто правом самостійно обирати собі партнера для статевих зносин і не допускати у сферу статевого спілкування будь-якого примус, наділена тільки повнолітня і психічно нормальна людина. Окрім того, під статевою недоторканістю розуміється абсолютна заборона вступати у статеві зносини з особою, яка в силу певних обставин не є носієм статевої свободи, навіть всупереч її справжньому волевиявленню, а у деяких обставинах і за наявності такого волевиявлення.

Також, ключовим аспектом під час кваліфікації дій інкримінованих особі щодо вчинення нею злочину, передбаченого частиною 3 статті 152 Кримінального кодексу України, є наявність проникнення в тіло, незалежно від виду проникнення, яке може бути вагінальним, анальним або оральним, кількості та послідовності таких проникнень, а також з використанням чого воно мало місце (геніталій або будь-якого іншого предмета).

При цьому, законодавець на цей час не вимагає наявності в діях винної особи фізичного насильства, погрози його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи, тобто відсутність тілесних ушкоджень не є підставою задля виправдування особи, якщо наявні факти, що можуть свідчити про відсутність добровільної згоди потерпілої.

Формулюючи такий висновок, суд спирається на рішення Європейського суду з прав людини, ухвалене 04.12.2003 року у справі «М. С. проти Болгарії», де унормовано, що вимоги про те, що жертва зґвалтування повинна фізично чинити опір, більше не існує в статутах європейських країн. Хоча на практиці і важко довести відсутність згоди за відсутності «прямого» доказу зґвалтування, наприклад, слідів насильства чи прямих свідків, влада повинна все таки вивчити всі факти та прийняти рішення на основі оцінки всіх навколишніх обставин.

Крім цього, обговорюючи питання кваліфікації дій обвинуваченого, суд керується й приписами правозастосовної практики, викладеної Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 22.06.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 736/1760/21 (провадження № 51-4320 км 22), де касаційний суд зазначив, що розглядаючи категорію справ щодо кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, суди зобов`язані оцінити фактичні обставини кримінального правопорушення з огляду на їх доведеність з приводу того: чи були вчинені щодо потерпілої особи будь-які насильницькі дії; чи мали такі дії (не пов`язані з проникненням у тіло іншої особи) сексуальний характер та чи були вони вчинені без добровільної згоди потерпілої, крім випадків, якщо вони були вчинені щодо малолітньої особи, яка не досягла 14-річного віку (незалежно від добровільної згоди).

Отже, як зазначає Верховний Суд, оцінюючи вказані обставини в даному кримінальному провадженні, суди зобов`язані чітко розмежовувати та встановити, чи мають вказані вище дії ознаки інших кримінальних правопорушень, зокрема, чи не слід кваліфікувати дії винної особи як розбещення неповнолітніх, оскільки об`єктивна сторона кримінальних правопорушень, передбачених статтями 153 і 156 Кримінального кодексу України, схожа і потребує чіткого розмежування.

Відтак, дотримуючись приписів, обов`язкових для застосування судами всіх інстанцій, суд, відокремлюючи ці кримінальні правопорушення, зазначає, що згідно із нормою частини 1 статті 156 кримінального кодифікованого закону України розбещенням неповнолітніх є вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.

З об`єктивної сторони розбещення виражається у вчиненні різноманітних розпусних дій сексуального характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення потерпілої особи. Вони можуть бути як фізичними, так і інтелектуальними.

Фізичне (фізіологічне) розбещення вчиняється, зокрема, таким чином: оголення статевих органів винної або потерпілої особи, поцілунках, мацання їх, інші непристойні дотики, які викликають статеве збудження, навчання онанізму, вчинення у присутності потерпілого статевого акту, акту онанізму, схилення або примушення потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою або щодо винного тощо.

Отже, сексуальне насильство полягає у вчиненні будь-яких дій насильницького характеру, які мають сексуальну направленість і не пов`язаних з проникненням у тіло іншої особи без її згоди. Розпусні ж дії, спрямовані на задоволення винним статевої пристрасті й на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту або його задоволення.

Натомість, у будь-якому випадку у разі вчинення дій, охоплених статтею 156 Кримінального кодексу України, винний не намагається вступити у статевий акт з потерпілою особою будь-яким способом.

На такій правовій позиції стоїть й Верховний Суд у своїй постанові, прийнятій 06.04.2023 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в межах справи з єдиним унікальним № 758/13214/18 (провадження № 51-855 км 21).

Також, з огляду на роз`яснення вже неодноразово згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», зокрема, абзаці 1 пункту 13, сексуальне насильство вважається закінченим злочином з початку здійснення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи.

Крім того пункт 18 вказаної постанови роз`яснив, що розпусні дії з потерпілою особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, вчинені безпосередньо перед її зґвалтуванням, з урахуванням спрямованості умислу винної особи повністю охоплюються диспозиціями відповідних частин статті 152 або статті 153, і додаткової кваліфікації за статтею 156 Кримінального кодексу України не потребують.

Окрім того, приписом частин 1 і 3 статті 32 Кримінального кодексу України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Одночасно зцим,Пленум ВерховногоСуду Україниу абзаці2пункту 7своєї постанови № 7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» роз`яснив, що якщо злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину (наприклад, три крадіжки, п`ять розбоїв, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу. У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.

Також і Пленум Верховного Суду України у абзацах 1 пунктів 6 і 7 своєї Постанові № 5 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» відображує, що повторним є зґвалтування чи насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, якщо кожному з них відповідно передувало вчинення цією ж особою такого ж злочину. Зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом не може вважатися вчиненим повторно, якщо винна особа, діючи з єдиним злочинним наміром, без перерви або без значної перерви у часі, вчинила два чи більше насильницьких природних статевих актів або два чи більше актів насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом з однією й тією ж потерпілою особою, тобто за наявності ознак продовжуваного злочину.

Зважаючи на вищевикладене, суд переконаний, що обвинувачений ОСОБА_5 усвідомлюючи неповнолітній стан потерпілої ОСОБА_3 , а також те, що в силу свого віку, вона не розуміла в повній мірі сутність та характер вчинюваних щодо неї дій, їх соціальне значення, користуючись своєю фізичною та психологічною перевагою над нею, внаслідок чого вона не могла чинити ефективний опір, будучи знайомим її матері та вхожим у їх родину, без добровільної згоди потерпілої особи, з метою задоволення своєї статевої пристрасті вчинив злочини, що закидаються йому у провину.

Відтак, з матеріалів цього кримінального провадження убачається, що досудове розслідування проведене із дотриманням приписів чинного Кримінального процесуального кодексу України, без порушень прав обвинуваченого, з урахуванням правозастосовної практики, встановленої касаційним кримінальним судом, а також із застосуванням практики Європейського суду з прав людини, тобто рішень від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» та від 21.10.2011 року у справі «Коробов проти України», де суд зазначив, що при оцінці доказів, як правило, застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З оглядуна такета усвітлі формулюванняобвинувачення,визнаного судомдоведеним,розглядаючи кримінальнепровадження відповіднодо правил,обумовлених частиною1статті 337Кримінального процесуальногокодексу Українилише вмежах висунутогообвинувачення відповіднодо обвинувальногоакту,дотримуючись принципудиспозитивності,зберігаючи об`єктивністьта неупередженість,створивши необхідніумови дляреалізації сторонамиїхніх процесуальнихправ тавиконання процесуальнихобов`язків,витлумачивши яктого вимагаєпроцесуальний закон,усі сумнівина користьобвинуваченого,врахувавши всіфактичні обставиницього кримінальногопровадження, суд не знаходить підстав задля його виправдування від висунутого обвинувачення й приходить до висновку про доведеність «поза розумним сумнівом» вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, оскільки він:

-у періодз осені2020року по08.05.2022року вчинивнасильницькі діїсексуального характеру,не пов`язанііз проникненняму тілонеповнолітньої потерпілої, без її добровільної згоди;

- приблизно 24.12.2021 року як особа, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої потерпілої, з використанням своїх геніталій, без її добровільної згоди;

- приблизно 02.05.2022 року як особа, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України, вчинив повторно дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої потерпілої, з використанням своїх геніталій, без її добровільної згоди;

- та 07.05.2022 року як особа, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України, вчинив повторно дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої потерпілої, з використанням своїх геніталій, без її добровільної згоди.

Приходячи до такого, суд зауважує, що стороною обвинувачення дії ОСОБА_82 по епізоду вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України, кваліфіковані як «вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство), вчинене щодо неповнолітньої особи»

Проте, диспозиція частин 1 та 3 вказаної статті мовить так:

-вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) -у частині 1 статті 153 Кримінального кодексу України;

-сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи -у частині 3 цієї ж статті.

Відтак, формулюючи обвинувачення стороною обвинувачення не зазначена та ознака об`єктивної сторони цього злочину як «без добровільної згоди потерпілої особи», натомість з огляду на буквальне тлумачення диспозиції норми кримінального права, яка міститься у частині 3 статті 153 Кримінального кодексу України дії ОСОБА_5 за цим епізодом його злочинної діяльності кваліфікуються як «сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи», що повність відображено у обвинувальному акті як в розділі «формулювання обвинувачення», так і в розділі «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення».

Частиною 3 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України обумовлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межи висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне правопорушення.

Враховуючи припис частин 1 і 3 статті 153 Кримінального кодексу України, особа, яка вчинила сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи, тобто злочин, передбачений частиною 3 статті 153 цього кодексу, кваліфікується за цією частиною у будь-якому випадку, так як сексуальне насильство завжди передбачає відсутність добровільної згоди потерпілої особи

Натомість, вирок, що ухвалюється, має бути справедливим, а, отже, дії винного повинні відповідати саме тій конструкції кримінального закону, що обумовлює найширше їх відповідність правовій кваліфікації, визначеній Особливою частиною Кримінального кодексу України, а тому суд вважає за можливе та необхідне зазначити, що ОСОБА_5 вчинив саме сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи, тобто вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи, щодо неповнолітньої особи.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_5 доведена повністю. Дії його відповідають складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 153 і частиною 3 статті 152 Кримінального кодексу України, та правильно кваліфіковані як:

-сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи, тобто вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи, щодо неповнолітньої особи;

- зґвалтування неповнолітньої особи, вчинене особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди неповнолітньої потерпілої особи, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України;

- зґвалтування неповнолітньої особи, вчинене повторно особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України, тобто вчинення повторно дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди неповнолітньої потерпілої особи, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд керується нормою прямої дії, а саме приписом частини 2 статті 61 Конституції України щодо того, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, й ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, данні про його особу та обставини, що пом`якшують і обтяжують йому покарання.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, суд виходить з їх класифікації, особливостей та обставин їх вчинення, й ураховуючи санкції інкримінованих йому частини 3 статті 152 і частини 3 статті 153 Кримінального кодексу України й приписів частин 5 і 6 статті 12 цього ж кодифікованого закону, приходить до висновку, що обвинуваченим вчинені тяжкий та особливо тяжкий злочини.

Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_5 на момент вчинення ним інкримінованих йому злочинних діянь в силу вимог статті 89 Кримінального кодексу України вважається раніше не судимим (т. 1 а. с. 80 81, 92 93, т. 4 а. с. 56), офіційно не працевлаштований, допомогу по безробіттю не римує, суб`єктом господарської діяльності не є, не одружений, хоча мешкав до затримання з жінкою без реєстрації шлюбу, має двох неповнолітніх дітей на утриманні має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а. с. 98, 99,103,237),маєпостійне місце реєстрації (т. 1 а. с. 103, 237), на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т. 1 а. с. 82), на будь-яку тяжку хворобу не хворіє, є осудним (т. 2 а. с. 159 - 161), за місцем мешкання характеризується задовільно (т. 1 а. с. 103), військовозобов`язаним не є (т. 1 а. с. 84).

В силу імперативного припису частини 2 статті 314-1 кримінального процесуального кодифікованого закону України доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, не надавалось.

Вирішуючи припризначенні покарання ОСОБА_5 питання щодонаявності обставини,які йогопом`якшують абообтяжують,суд першза всекеруються змістомстатей 66і 67Кримінального кодексуУкраїни,в якихнаведений переліктаких обставинта приходитьдо висновку,про невстановлення уцьому кримінальномупровадженні обставин,які пом`якшують покарання обвинуваченому.

Натомість в силу приписів пункту 13 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України суд визнає обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Пленум Верховного суду України у пункті 1 своєї Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Окрім цього, Верховний суд України у пункті 2 зазначеної вище Постанови Пленуму визначив, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 65 Кримінального кодексу України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім особам похилого віку і тим, що щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Також, призначаючи покарання обвинуваченому, суд ураховує й припис пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», де суд касаційної інстанції зауважив, що призначаючи покарання особам, винним у вчиненні злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, суди мають неухильно дотримуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України щодо індивідуалізації покарання, а саме: враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні враховувати стадію його вчинення, кількість епізодів, тяжкість наслідків, що настали тощо.

Крім того, судом при призначенні покарання повинні враховуються і вимоги статті 50 вказаного кодексу, тобто, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень,а томуособі,яка вчинилазлочин,має бутипризначено покарання,необхідне йдостатнє дляїї виправленнята попередженнявчинення новихкримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Одночасно з цим, Верховний Суд як найвищий судом у системі судоустрою України, який, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у своїй постанову у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятій 17.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 298/95/16-к (провадження № 51-2501 км 18) зауважив, що у частині 2 статті 65 Кримінального кодексу України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий від покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Зважаючи на таке, суд ураховує позицію прокурора, який вважав за доцільне призначити ОСОБА_5 покарання за вчинені кримінальні правопорушення у виді позбавлення волі на строк 7 років за вчинений злочин, передбачений частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України, та у виді позбавлення волі на строк 12 років за вчинений злочин, передбачений частиною 3 статті 152 Кримінального кодексу України, і, застосувавши статтю 70 цього ж кодексу, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Вказаної позиції повністю притрималась й неповнолітня потерпіла з її законним представником.

Проте сторона захисту вважала, що суд повинен виправдати обвинуваченого, а тому своєї думки щодо призначення покарання не висловлювала.

Відтак, обговорюючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 , суд ураховує як позицію сторони обвинувачення, так і позицію сторони захисту, бере до уваги кількість епізодів його злочинної діяльності, факт, відсутності обставин, які пом`якшують покарання винному, проте наявність таких, що її обтяжують, ураховує особу винного, мету, мотиви, обставини та характер вчинених ним кримінальних правопорушень, те, шо юридично на шлях злочинної діяльності став вперше, поведінку під час та після вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, й керується принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Усе наведене у своїй сукупності та у співвідношенні, ураховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, виправлення ОСОБА_5 й запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в ізоляції та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, а тому йому слід призначити покарання в межах, встановлених санкцією частини 3 статті 153 та частини 3 статті 152, з одночасним застосуванням частин 1 і 2 статті 70 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі на певний строк, шляхом часткового складання призначених покарань, так як саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Визначаючись із принципом, що необхідно застосувати при призначенні покарання ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень, та приходячи до висновку про можливість та необхідність застосування саме принципу часткового складання призначених покарань, суд крім іншого урахував також і кількість вчинених ним злочинів й кількість епізодів його злочинної діяльності, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, вид сукупності, а також тяжкість наслідків.

З огляду на усе вище наведене, суд вважає, що його висновок про міру покарання ОСОБА_5 відповідатиме його меті, гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави у приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, пропорційність, легітимна мета та невідворотність покарання.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню, ухваленому 17.09.2009 року у справі «Скоппола проти Італії», де суд зауважив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Ухвалюючи вирок ОСОБА_5 , суд не знаходить підстав й для застосування положень статті 75, 69, 69-1, 96, 96-1 та 96-2 Кримінального кодексу України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких ці норми права мають бути застосовані.

Цивільний позов в рамках цього кримінального провадження поданий не був.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 118 Кримінального процесуального кодексу України к процесуальним витратам відносяться витрати, пов`язані із залученням експертів, які в силу приписів частини 1 та 2 статті 122 цього ж кодифікованого процесуального закону України несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, це здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Частина 2 статті 124 кримінального процесуального кодифікованого закону України зобов`язує суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки в рамках цього кримінального провадження були проведені експертні дослідження саме такою установою, з ОСОБА_5 на користь держави слід стягнути витрати на залучення експертів при проведені комісійної судово-психологічної експертизи № 11750 в сумі 18877,00 гривень (т. 2 а. с. 188).

Відповідно до пункту 5 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази:

?жовте простирадло з квітами, визнане постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_48 09.05.2022 року й передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів цього ВП за адресою: будинок АДРЕСА_6 (т. 2 а. с. 19);

?медична карта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 № 07/128, визнана постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_48 09.05.2022 року й передану на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів цього ВП за адресою: будинок АДРЕСА_6 (т. 2 а. с. 20);

?відео реєстратор без карти пам`яті золотисто-чорного кольору WDR FULLHD 1080р; флеш-носій чорно-червоного кольору JF-150; мобільний телефон «Nokia» 944 (ІМЕІ 1: НОМЕР_9 ІМЕІ 2: НОМЕР_10 ), без sim-карти, акумулятора; мобільний телефон «Sumsung», марки JGH-X480 (ІМЕІ НОМЕР_11 ), без sim-карти; мобільний телефон «Sumsung» JGH-X520 (ІМЕІ: НОМЕР_12 ), без sim-карти; мобільний телефон «Nokia» 168ОС-2 (ІМЕІ НОМЕР_13 ), без sim-карти; мобільний телефон «Motorola» АС9-41 A11 (ІМЕІ: НОМЕР_14 ), без sim-карти; мобільний телефон «Nokia» Х2-02 (ІМЕІ 1: НОМЕР_15 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_16 ), без sim-карти; мобільний телефон «Sumsung», без маркування, акумулятора, без sim-карти; мобільний телефон модель 1200 «Nokia» (ІМЕІ: НОМЕР_17 ), без sim-карти; мобільний телефон «Nokia», модель 6303 С (ІМЕІ: НОМЕР_18 ), без sim-карти та кришки; планшет чорного кольору марки «Lenovo» ІМЕІ 1: НОМЕР_19 SN: НОМЕР_20 ; фотоапарат чорного кольору OLYMPUS FE-240 К97233203ЕХО; флеш-носій чорного кольору 4 Гб; флеш-носій сірого кольору Team на 4 Гб; флеш-носій чорно-сірого кольору на 4 Гб з ланцюжком; 24-і DVD-R дисків; 12-ть DVD-R дисків в пластикових контейнерах, визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_68 01.06.2022 року й передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів цього ВП за адресою: будинок АДРЕСА_6 (т. 2 а. с. 53 54, 55),-

підлягають поверненню власникові (законному володільцю).

Відповідно до пункту 7 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази: DVD-R диск із записом розмови по телефону неповнолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 08.05.2022 року, визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_68 26.05.2022 року й приєднані до матеріалів кримінального провадження (т. 2 а. с. 35 35а),- підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі ухвали, постановленої 02.06.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 615/443/22 (провадження № 1-кс/615/94/22) слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області ОСОБА_83 , арешт на тимчасово вилучене майно 01.06.2022 року під час обшуку домоволодіння, розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_1 ,- а саме: відео реєстратор без карти пам`яті золотисто-чорного кольору WDR FULLHD 1080р; флеш-носій чорно-червоного кольору JF-150; мобільний телефон «Nokia» 944 (ІМЕІ 1: НОМЕР_9 ІМЕІ 2: НОМЕР_10 ), без sim-карти, акумулятора; мобільний телефон «Sumsung», марки JGH-X480 (ІМЕІ НОМЕР_11 ), без sim-карти; мобільний телефон «Sumsung» JGH-X520 (ІМЕІ: НОМЕР_12 ), без sim-карти; мобільний телефон «Nokia» 168ОС-2 (ІМЕІ НОМЕР_13 ), без sim-карти; мобільний телефон «Motorola» АС9-41 A11 (ІМЕІ: НОМЕР_14 ), без sim-карти; мобільний телефон «Nokia» Х2-02 (ІМЕІ 1: НОМЕР_15 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_16 ), без sim-карти; мобільний телефон «Sumsung», без маркування, акумулятора, без sim-карти; мобільний телефон модель 1200 «Nokia» (ІМЕІ: НОМЕР_17 ), без sim-карти; мобільний телефон «Nokia», модель 6303 С (ІМЕІ: НОМЕР_18 ), без sim-карти та кришки; планшет чорного кольору марки «Lenovo» ІМЕІ 1: НОМЕР_19 SN: НОМЕР_20 ; фотоапарат чорного кольору OLYMPUS FE-240 К97233203ЕХО; флеш-носій чорного кольору 4 Гб; флеш-носій сірого кольору Team на 4 Гб; флеш-носій чорно-сірого кольору на 4 Гб з ланцюжком; 24-і DVD-R дисків; 12-ть DVD-R дисків в пластикових контейнерах,- (т. 2 а. с. 56),- слід скасувати, оскільки відпали мета та підстави його застосування.

Натомість застосований на стадії підготовчого судового провадження та в подальшому неодноразово продовжений, зокрема, на підставі ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленої 20.07.2023 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» на строк 60 днів без визначення застави, тобто до 17 вересня 2023 року включно,- (т. 1 а. с. 118 135, т. 5 а. с. 71 - 80),- слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, оскільки не відпали мета та підстави його застосування.

Приходячи до такого, суд зауважує, що частиною 1 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до приписів статті 5 неодноразово вищезгаданої Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ніхто не може бути позбавлений свободи, окрім законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

В рішенні Європейського суду з прав людини, ухваленого 04.09.2015 року у справі «Руслан Яковенко проти України», констатовано, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою після засудження компетентним судом у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть, якщо він ще не набрав законної сила і його можна оскаржити.

Саме тому, з метою забезпечення можливого апеляційного перегляду справи як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування засудженого від суду під тиском тягаря призначеного до відбування покарання за вчинення тяжкого и особливо тяжкого злочинів, суд вважає, що подальше тримання ОСОБА_5 під вартою є обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для зміни або скасування до набрання вироком законної сили застосованого до нього запобіжного заходу.

Також, суд наголошує, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Зміст частини 1 статті 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» № 3352-XII від 30.06.1993 року (із змінами та доповненнями) мовить про те, що попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується до підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відтак, беручи до відома припис частини 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, яким обумовлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, ураховуючи, що до ОСОБА_5 вперше був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Валківського районного суду Харківської області ОСОБА_67 , постановленою 01.06.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 615/443/22 (провадження № 1-кс/615/92/22), який в подальшому не змінювався та не скасовувався, суд застосовує положення частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України й обчислює йому строк відбуття покарання з моменту фактичного затримання та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 01.06.2022 року, зарахувавши час попереднього ув`язнення день за день.

Ухвалюючи вирок та формуючи усі наведені в ньому висновки, суд покладається на положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що вимагають від суду, який підпадає під її дію, бути безпристраснім, що включає у себе відсутність упередження або упередженості.

У рішеннях «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30.09.2010 року та у справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 року Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що словосполучення «згідно із законом» по суті стосується національного законодавства і встановлює обов`язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм. Фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб захід мав певне підґрунтя в національному праві.

Тобто відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що відображує принцип, пов`язаний із належним відправленням правосуддя, в кожному рішенні судів та трибуналів повинні бути належним чином викладені аргументі, на яких вони базуються.

Відтак, здебільшого, суд застосовує приписи пункту 42 остаточного Рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого 15.11.2007 року за заявою № 22750/02 у справі «Бендерський проти України», де суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитись залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 року). Право може вважатись ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (пункт 33 рішення «Дюлоранс проти Франції» від 21.03.2000 року та пункти 32 і 35 рішення «Донадзе проти Грузії» від 07.03.2006 року).

Отже, позиція сторони захисту щодо виправдання за недоведеністю вини обвинуваченого була почута, їх зауваження заслухані та вивчені судом, проте вони не знайшли в певній мірі належного юридичного підґрунтя для їх задоволення на підставі усього викладеного вище та спростовані низькою наявних та досліджених доказів під час судового розгляду справи у їх сукупності.

Крім того, Порядок формування та ведення єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, затверджений наказом міністерства юстиції України № 2023/5 від 26.06.2018 року, визначає процедуру формування, ведення і користування відомостями Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, який є інформаційною системою, що містить відомості про засуджених, осіб, узятих під варту.

Також, пункт 2 частини 4 статті 374 Кримінального процесуального кодексу України вимагає від суду відображення у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою рішення про включення інформації про обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Аналогічна за своїм правовим навантаженням норма, міститься й у розділі ІІІ вказаного Порядку, який унормовує формування та внесення відомостей до такого реєстру.

Оскільки, ОСОБА_5 визнається винним у вчиненні кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості відносно неповнолітньої особи, суд не вбачає підстав задля зазначення відповідного рішення про включення інформації про нього до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому кримінальне провадження перебувало на розгляді належного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; статтею 40Конвенції РадиЄвропи прозапобігання насильствустосовно жінокі домашньогонасильства таборотьби ізцими явищами,ратифікованої Україною20.06.2022року іззаявами тазастереженнями;РішеннямиЄвропейського судуз правлюдини від14.02.2008року усправі «Кобецьпроти України»,від 28.10.1994року усправі «Дж.Мюррей протиСполученого Королівства»,від 18.01.1978року усправі «Ірландіяпроти СполученогоКоролівства»,від 21.10.2011року усправі «Коробовпроти України»,від 17.09.2009року усправі «Скопполапроти Італії»,від 04.09.2015року усправі «РусланЯковенко протиУкраїни» івід 04.12.2003року усправі «М.С.проти Болгарії»;статтями 9,59,61та 125Конституції України,прийнятої 28.06.1996року №254к/96-ВР(іззмінами тадоповненнями);статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» №3477-ІVвід 23.02.2006року (іззмінами тадоповненнями);статтею 17,пунктом 6частини 2статті 36і пунктом3розділу XII«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» №1402-VІІІвід 02.06.2016року (іззмінами тадоповненнями);статтею 1Закону України«Про попереднєув`язнення» №3352-XIIвід 30.06.1993року (іззмінами тадоповненнями);Постановою ВерховноїРади України№ 807-ІХвід 17.07.2020року «Проутворення таліквідацію районів»;пунктом 160частини 1Указу ПрезидентаУкраїни «Прореорганізацію місцевихзагальних судів»№ 451/2017від 29.12.2017року;статтями 12,50,63,65 67,70,72,частиною 3статті 152і частиною3статті 153Кримінального кодексуУкраїни №2341-ІІІвід 05.04.2001року (іззмінами тадоповненнями);статтями 24,31,32,34і 49Цивільного кодексуУкраїни №435-ІVвід 16.01.2003року (іззмінами тадоповненнями);Постановою ПленумуВерховного судуУкраїни «Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання» №7від 24.10.2003року (зізмінами тадоповненнями);Постановою ПленумуВерховного СудуУкраїни №5від 30.05.2008року «Просудову практикуу справахпро злочинипроти статевоїсвободи тастатевої недоторканостіособи»;Постановою ПленумуВерховного СудуУкраїни №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки»; постановами Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18) і 22.06.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 736/1760/21 (провадження № 51-4320 км 22); постановами Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 06.04.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 758/13214/18 (провадження № 51-855 км 21) і 17.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 298/95/16-к (провадження № 51-2501 км 18); постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятою 26.10.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 129/2841/14-к (провадження № 51-1555 км 22), а також статтями 17, 31, 35 - 37, 84 86, 91, частиною 9 статті 100, статтями 131 132, 349, 368 371, 373 376, 392, 393, 395, 532 535 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),-

з а с у д и в:

ОСОБА_5 визнати винним у пред`явлених йому обвинуваченнях, передбачених частиною 3 статті 152 і частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання:

- за частиною 3 статті 152 Кримінального кодексу України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі;

- за частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

В силу приписів частини 1 та 2 статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначити до відбування ОСОБА_5 покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

Згідно із частиною 5 статті 72 Кримінального кодексу України строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 01.06.2022 року, зарахувавши час попереднього ув`язнення день за день.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Речові докази:

?жовте простирадло з квітами, визнане постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_48 09.05.2022 року й передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів цього ВП за адресою: будинок АДРЕСА_6 (т. 2 а. с. 19);

?медична карта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 № 07/128, визнана постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_48 09.05.2022 року й передану на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів цього ВП за адресою: будинок АДРЕСА_6 (т. 2 а. с. 20);

?відео реєстратор без карти пам`яті золотисто-чорного кольору WDR FULLHD 1080р; флеш-носій чорно-червоного кольору JF-150; мобільний телефон «Nokia» 944 (ІМЕІ 1: НОМЕР_9 ІМЕІ 2: НОМЕР_10 ), без sim-карти, акумулятора; мобільний телефон «Sumsung», марки JGH-X480 (ІМЕІ НОМЕР_11 ), без sim-карти; мобільний телефон «Sumsung» JGH-X520 (ІМЕІ: НОМЕР_12 ), без sim-карти; мобільний телефон «Nokia» 168ОС-2 (ІМЕІ НОМЕР_13 ), без sim-карти; мобільний телефон «Motorola» АС9-41 A11 (ІМЕІ: НОМЕР_14 ), без sim-карти; мобільний телефон «Nokia» Х2-02 (ІМЕІ 1: НОМЕР_15 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_16 ), без sim-карти; мобільний телефон «Sumsung», без маркування, акумулятора, без sim-карти; мобільний телефон модель 1200 «Nokia» (ІМЕІ: НОМЕР_17 ), без sim-карти; мобільний телефон «Nokia», модель 6303 С (ІМЕІ: НОМЕР_18 ), без sim-карти та кришки; планшет чорного кольору марки «Lenovo» ІМЕІ 1: НОМЕР_19 SN: НОМЕР_20 ; фотоапарат чорного кольору OLYMPUS FE-240 К97233203ЕХО; флеш-носій чорного кольору 4 Гб; флеш-носій сірого кольору Team на 4 Гб; флеш-носій чорно-сірого кольору на 4 Гб з ланцюжком; 24-і DVD-R дисків; 12-ть DVD-R дисків в пластикових контейнерах, визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_68 01.06.2022 року й передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів цього ВП за адресою: будинок АДРЕСА_6 (т. 2 а. с. 53 54, 55),-

повернути власнику (законному володільцю).

Речові докази: DVD-R диск із записом розмови по телефону неповнолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 08.05.2022 року, визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_68 26.05.2022 року й приєднані до матеріалів кримінального провадження (т. 2 а. с. 35 35а),- залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні комісійної судово-психологічної експертизи № 11750 в сумі 18877,00гривень (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 00 копійок).

Скасувати, застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі ухвали, постановленої 02.06.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 615/443/22 (провадження № 1-кс/615/94/22) слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області ОСОБА_83 , арешт на тимчасово вилучене майно 01.06.2022 року під час обшуку домоволодіння, розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_1 ,- а саме: відео реєстратор без карти пам`яті золотисто-чорного кольору WDR FULLHD 1080р; флеш-носій чорно-червоного кольору JF-150; мобільний телефон «Nokia» 944 (ІМЕІ 1: НОМЕР_9 ІМЕІ 2: НОМЕР_10 ), без sim-карти, акумулятора; мобільний телефон «Sumsung», марки JGH-X480 (ІМЕІ НОМЕР_11 ), без sim-карти; мобільний телефон «Sumsung» JGH-X520 (ІМЕІ: НОМЕР_12 ), без sim-карти; мобільний телефон «Nokia» 168ОС-2 (ІМЕІ НОМЕР_13 ), без sim-карти; мобільний телефон «Motorola» АС9-41 A11 (ІМЕІ: НОМЕР_14 ), без sim-карти; мобільний телефон «Nokia» Х2-02 (ІМЕІ 1: НОМЕР_15 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_16 ), без sim-карти; мобільний телефон «Sumsung», без маркування, акумулятора, без sim-карти; мобільний телефон модель 1200 «Nokia» (ІМЕІ: НОМЕР_17 ), без sim-карти; мобільний телефон «Nokia», модель 6303 С (ІМЕІ: НОМЕР_18 ), без sim-карти та кришки; планшет чорного кольору марки «Lenovo» ІМЕІ 1: НОМЕР_19 SN: НОМЕР_20 ; фотоапарат чорного кольору OLYMPUS FE-240 К97233203ЕХО; флеш-носій чорного кольору 4 Гб; флеш-носій сірого кольору Team на 4 Гб; флеш-носій чорно-сірого кольору на 4 Гб з ланцюжком; 24-і DVD-R дисків; 12-ть DVD-R дисків в пластикових контейнерах (т. 2 а. с. 56),- оскільки відпали мета та підстави його застосування.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, неповнолітній потерпілій та її законному представнику.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляція в Харківській апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, що набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1