Ухвала

від 13.09.2023 по справі 420/19882/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/19882/23

УХВАЛА

13 вересня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , у якому позивач просить суд:

- визнати дії військової частини НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 №331 від 25.12.2022 року протиправними, в частині, що стосується його - ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №7 від 24.01.2023 року «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується його - ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача військову частину НОМЕР_1 надати йому - ОСОБА_1 , довідку про обставини отриманої травми за формою, визначеною Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Наказ Міністерства оборони від 14.08.2008 року №402);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити йому виплату грошового забезпечення (в тому числі, премію за січень 2023 року, додаткову грошову винагороду за січень 2023 року у вигляді 30тис грн, компенсацію за невикористану відпустку за 2023 року, додаткову винагороду у сумі 12580 грн за період з 01 по 13.03.2023 року) в повному обсязі.

У змісті позову позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час служби відносно нього складено протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-11 КУпАП, згідно якого він не з`явився з лікувального закладу за місцем несення служби.

Також службовими особами в/ч НОМЕР_1 проведено службове розслідування щодо його поранення, за результатом якого прийнято наказ №7 від 24.01.2023 року «Про результати службового розслідування». Комісія дійшла висновку, що в його діях - солдата ОСОБА_1 та молодшого сержанта ОСОБА_2 вбачаються ознаки недбалого ставлення до військової служби та порушення правил несення бойового чергування. Крім того, в його, солдата ОСОБА_1 , діях також вбачаються ознаки ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, при цьому факти отримання ОСОБА_1 травми або поранення, описані ним, при даних обставинах не підтверджуються.

Позивач зазначив, що на підставі встановлених обставин на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, як наслідок додаткова винагорода йому не виплачена, що він вважає протиправним.

Частиною 1 ст.171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, крім іншого, відповідає заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Ухвалою суду від 08.08.2023 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.

Залишаючи позов без руху, суд дійшов висновку про невідповідність позовної заяви вимогам КАС України, зокрема: не надано доказів на підтвердження вказаних у позові обставин адреси реєстрації та РНОКПП; у змісті позову не зазначено номерів засобів зв`язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача та обґрунтування протиправності дій відповідача під час проведення службового розслідування; клопотання про виклик свідка надано не у встановленому КАС України порядку.

Крім того, судом встановлено, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду, проте заява про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ст.ст.122,123 КАС України до позову не надана.

Позивач надав до суду на виконання ухвали заяву, до якої додано копію паспорту та позов, у змісті якого викладено номери засобів зв`язку учасників справи, обґрунтування позовних вимог щодо того, які саме дії відповідача є протиправними під час проведення службового розслідування, у позовних вимогах визначена дата оскаржуваного наказу №7.

Також позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, в обґрунтування якої зазначив, що згідно з ч.4 ст.122 КАС України він скористався можливістю досудового порядку вирішення спору та відповідно для звернення до суду встановлюється тримісячний строк звернення, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги (зі службовим розслідуванням ознайомлений 12.06.2023 року).

Крім того, як на поважність пропуску строку звернення до суду заявник посилався на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 року по справі №500/1912/22, у якій викладено правовий висновок, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.

При цьому заявник вказував, що оскільки додаткова винагорода є складовою частиною заробітної плати, то працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому суми заробітної плати без обмеження будь-яким строком, та оскільки матеріали службового розслідування, висновок якого ним оскаржується, пов`язані із виплатою спірних коштів, строк до спірних правовідносин не повинен застосовуватися.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Суд дійшов висновку, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду є неповажними, у зв`язку з чим ухвалою суду від 28.08.2023 позов залишено без руху та продовжено строк на усунення недоліків позову шляхом надання заяви про поновлення строку із зазначення інших причин пропуску строку, оскільки наведені заявником причини визнаються судом як неповажні.

Визнаючи неповажність зазначених позивачем причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд виходив з наступного.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.5 ст.122 КАС України як спеціальна норма, що регулює спірні правовідносини, а саме - для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Виплата частини грошового забезпечення щодо якої викладені позовні вимоги, як вказує сам позивач, пов`язані з діями суб`єкта владних повноважень щодо проведення службового розслідування, видання за його результатами оскаржуваного наказу та зобов`язання видачі довідки про травму. Тобто вимоги про виплату частини грошового забезпечення є фактично похідними від первинних позовних вимог, у зв`язку з чим процесуальний строк звернення до суду з даним позовом не є безстроковим, як вважає заявник.

Також позивачем не викладено обставин безпосереднього впливу воєнного стану як об`єктивних перешкод, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з труднощами звернення до суду в межах встановленого законом строку, тоді як згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 08.12.2022 у справі №990/102/22, який врахований судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, такі обставини повинні бути викладені.

На виконання ухвали суду від 28.08.2023 про залишення позову без руху та продовження строку на усунення недоліків позову шляхом надання заяви про поновлення строку із зазначення інших причин пропуску строку звернення до суду, позивач подав заяву про поновлення строку звернення, у якій наголошує, що лише 12.06.2023 року йому стало відомо про факт проведення службового розслідування, у зв`язку з чим реалізація його процесуальних прав була унеможливлена.

Також заявник звертає увагу, що він вживав заходи досудового врегулювання спору, проте відповідач навмисно затягував надання інформації щодо своєї позиції, адже відповідь на його заяву від 22.02.2023 направлена відповідачем лише 13.04.2023. Такі обставини затримки на його думку випливають із введеного в Україні воєнного стану, що у даному випадку свідчить про поважність пропуску строку.

Розглянувши подану заяву, вивчивши позов, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з даним позовом пропущений, а викладені в заяві причини його пропуску є неповажними, виходячи з наступного.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 був обізнаний з проведенням службового розслідування в січні 2023 року, оскільки ним 15.01.2023 року в рамках службового розслідування надавались пояснення, що підтверджується копією долучених до позову письмових пояснень, у зв`язку з чим доводи позивача, що йому стало відомо про факт проведення службового розслідування лише 12.06.2023 року не відповідають дійсності.

Позивач зазначив, що його 13.03.2023 року наказом в/ч НОМЕР_1 №71 звільнено з військової служби на підставі п.п. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я.

Позивач звертався до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку із заявою щодо неправомірних дій командування в/ч НОМЕР_1 , за результатом розгляду якої листом від 13.03.2023 року №464/1 його повідомлено, що службовими особами Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку проведено перевірку законності проведення службового розслідування за фактом отримання ОСОБА_1 можливого поранення 24.01.2022 року. Повідомлено, що під час перевірки порушень законодавства України не виявлено, службове розслідування проведено всебічно та об`єктивно.

Позивач стверджує, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами для отримання інформації щодо спірних правовідносин, однак позиція в/ч НОМЕР_1 щодо спірних правовідносин стала відома лише 12.06.2023. При цьому позивач таки звернення до відповідача вважає досудовим врегулюванням спірних правовідносин з посиланням на п.6 ч.6 ст.160 КАС України відповідно до якої у позові зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Вказані доводи позивача є необґрунтованими та не відповідають наданим до позову матеріалам, відповідно до яких судом встановлено, що листом в/ч НОМЕР_1 від 17.06.2023 року №1/25/1004 повідомлено ОСОБА_1 , що його звернення стосується частини питань, щодо яких вже надавалась відповідь. Про повторність свідчить те, що до зазначеного звернення додано копію відповіді від 13.04.2023 року за вих. №1/25/585, в якій надана відповідь щодо відсутності підстав для компенсації за невикористану відпустку під час звільнення в іншому розмірі, а також про те, що відсутні підстави для видачі довідки про обставини поранення. У листі також вказано, що копія матеріалів службового розслідування вже надавалась заявнику листом в/ч НОМЕР_4 від 02.06.2023 року.

Враховуючи, що матеріали службового розслідування позивач отримав листом в/ч НОМЕР_4 від 02.06.2023 року, проте до суду звернувся лише 03.08.2023 року, ним пропущено встановлений законом місячний строк звернення. Таким чином, позивач дізнався про проведення службового розслідування в січні 2023 року, повідомлення про відсутність підстав для виплати коштів отримав в квітні 2023 року, а 02.06.2023 року отримав копію матеріалів службового розслідування.

Будь-яких обставин об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду навіть у період з 02.06.2023 по 03.08.2023 позивачем не зазначено, та не надано доказів на підтвердження причин пропуску строку, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Суд вважає, що позивач помилково зазначає про досудове врегулювання спору, оскільки законодавством не передбачено можливості досудового порядку вирішення спору щодо оскарження дій військової частини щодо проведення службового розслідування, у зв`язку з чим направлення позивачем відповідних звернень та скарг відповідачу не є досудовим врегулюванням спору в розумінні КАС України, а тому не може вплинути на обчислення строку звернення до суду з цим позовом.

При цьому, посилання позивача у заяві на введення воєнного стану не приймаються судом як поважні причини пропуску строку, враховуючи наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.12.2022 у справі №990/102/22 зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд враховує викладений у постанові від 08.12.2022 у справі №990/102/22 висновок Великої Палати Верховного Суду, та вважає, що ОСОБА_1 не наведено жодних обставин, які свідчать про вплив воєнного стану на неспроможність реалізувати своє право звернення до суду у визначений законом спосіб (в межах місячного терміну).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06, § 33).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур.

Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення позивачем, що є підставою у відповідності до ст.123 КАС України для повернення позову.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.

Згідно з ч.5,6,8 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом

При таких обставинах суд вважає, що в силу ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України позов підлягає поверненню.

Керуючись ст.169 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу без розгляду.

Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом порядку.

Ухвала набирає законної сили у порядку ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. ст. 293-295 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва