Рішення

від 26.04.2024 по справі 420/19882/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/19882/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Цогоєвої В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Світличного О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов (а.с.63-69 т.1) ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), у якому позивач просить суд:

- визнати дії в/ч НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 №331 від 25.12.2022 року протиправними, в частині, що стосується його - ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 №7 від 24.01.2023 року «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується його - ОСОБА_1 ;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 надати йому - ОСОБА_1 , довідку про обставини отриманої травми за формою, визначеною Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Наказ Міністерства оборони від 14.08.2008 року №402);

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 здійснити йому виплату грошового забезпечення (в тому числі, премію за січень 2023 року, додаткову грошову винагороду за січень 2023 року у вигляді 30тис грн, компенсацію за невикористану відпустку за 2023 року, додаткову винагороду у сумі 12580 грн за період з 01 по 13.03.2023 року) в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.09.2023 року адміністративний позов повернуто позивачу (а.с.70-74 т.1).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 року в частині повернення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про:

- визнання протиправним та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 №7 від 24.01.2023 «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язання в/ч НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про обставини отриманої травми за формою, визначеною Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Наказ Міністерства оборони від 14.08.2008 №402);

- зобов`язання в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення (в тому числі, премію за січень 2023 року, додаткову грошову винагороду за січень 2023 року у вигляді 30 000 грн, компенсацію за невикористану відпустку за 2023 року, додаткову винагороду у сумі 12580 грн. за період з 01.03.2023 по 13.03.2023) в повному обсязі.

Направлено справу до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду у вказаній частині позовних вимог.

Водночас, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі в частині повернення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій в/ч НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 №331 від 25.12.2022 протиправними, в частині, що стосується ОСОБА_1 залишено без змін (а.с.234-243 т.1).

Справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 13.12.2023 року та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд головуючому судді Катаєвої Е.В. (а.с.246 т.1).

Ухвалою суду від 15.12.2023 року прийнято до провадження справу, відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 №7 від 24.01.2023, зобов`язання в/ч НОМЕР_1 видати довідку про обставини отриманої травми та здійснити виплату грошового забезпечення. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.6-7 т.2).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.04.2022 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , та разом з ОСОБА_2 23.12.2022 року заступив на бойове чергування у с. Новотягинка Херсонської області, під час якого противником здійснений мінометний обстріл їх спостережного посту, в результаті чого ним отримано вибухову травму.

З метою встановлення обставин травмування відповідачем проведено службове розслідування, за результатами якого прийнято наказ №7 від 24.01.2023 року, яким вирішено: 1) вважати непідтвердженим факт травмування його ОСОБА_1 ; 2) підготувати довідку про травму, в якій вказати, що травма отримана за невстановлених обставин та у не встановлений час, не внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій та не у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби; 3) за недбале ставлення до військової служби та порушення правил несення бойового чергування, що виразилось в залишенні спостережного посту, накласти на нього ОСОБА_1 , дисциплінарне стягнення «сувора догана».

Позивач вважає наказ №7 від 24.01.2023 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки службове розслідування проведено неповно, необ`єктивно, необгрунтовано та упереджено. Комісією не враховано, що подія мінометного обстрілу в ніч з 23.12.2022 на 24.12.2022 підтверджується, зокрема, наявними поясненнями його, ОСОБА_2 та інших військовослужбовців. Крім того, первинною медичною документацією підтверджується наявність у нього вибухової травми, у зв`язку з обстрілом спостережного посту.

Також позивач вважає, що відповідач протиправно: 1) не виплатив йому щомісячну додаткову винагороду пропорційно прослуженому часу у розмірі 12580; 2) розрахував компенсацію за невикористану відпустку пропорційно у розмірі 18567,07 грн, що суперечить вимогам закону та має бути розраховано у розмірі 37134 грн; 3) не виплатив премію та додаткову грошову винагороду за січень 2023 року.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов (а.с.30-39 т.2), у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки комісією встановлено, що позивач не отримував вибухову травму під час виконання бойового завдання за обставин, на які він посилається, враховуючи наступне.

Комісія дійшла висновку про непідтвердженість факту обстрілу спостережного посту, на якому вніч з 23.12.2022 на 24.12.2022 вели бойове чергування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки в їх поясненнях та поясненнях інших військовослужбовців наявні протиріччя, в тому числі щодо дати обстрілу (23.12.2022 чи 24.12.2022).

Також сумніви комісії зумовлені внесенням у журнал бойових дій запису про обстріл та травмування позивача з порушенням хронології подій (через 2 дні після ймовірного обстрілу 26.12.2022 року).

Оскільки факт обстрілу спостережного посту не знайшов свого підтвердження, комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не зазнав вибухового травмування.

При цьому, представник відповідача зазначив, що зі скаргами позивач звернувся до командування в/ч НОМЕР_1 лише 26.12.2023 року (через 2 дні після бойового чергування).

В свою чергу, первинна медична картка за формою №100 від 26.12.2023 року, на яку посилається позивач як на доказ акубаротравми, підтверджує лише можливий діагноз, оскільки документація за формою №100 є первинною, яка заповнюється для евакуації військовослужбовця з району виконання бойового завдання на лікування.

Між тим, у виписках стаціонарного хворого ОСОБА_1 зазначається про цілісність барабанних перетинок, розрив яких є безумовною ознакою отримання вибухового травмування (акубаротравми), та відсутні інші ознаки контузії, зокрема, про непритомність позивача. ОСОБА_1 у поясненнях вказував, що під час обстрілу знаходився в укритті, що виключає будь-яку можливість отримання ним такого виду травмування. Подальші дії позивача додатково свідчать про відсутність у нього будь-яких ознак контузії. Водночас, інша травма позивача (артроз лівого плечового суглобу) отримана ним ще у 2013 році, тобто не під час проходження військової служби.

Таким чином, комісія з урахуванням встановлених обставин обґрунтовано дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 не отримано травму під час бойового чергування з 23.12.2022 по 24.12.2022. Заявлені позовні вимоги спрямовані на втручання в дискреційні повноваження відповідача щодо встановлення факту травмування позивача.

Також представник відповідача зазначив, що про розмір належних до виплати позивачу сум грошового забезпечення, в тому числі компенсації днів відпустки, ОСОБА_1 був обізнаний при звільненні 13.03.2023 року та не скористався правом оскарження наказу командира в/ч НОМЕР_1 про звільнення №71 від 13.03.2023.

Серед іншого предстаник відповідача посилався на обізнаність позивача щодо проведення службового розслідування, що свідчить про пропуск ним строку звернення до суду з цим позовом.

Позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с.44-54 т.2), у якій зазначив, що доводи, викладені у відзиві, є необгрунтованими, та просив задовольнити позовні вимоги, додатково зазначивши, що його не ознайомлено з наказом за результатами службового розслідування №7 від 24.01.2023, тому ним не пропущено строк звернення до суду.

Також позивач вказав, що комісією не встановлено причинний зв`язок між порушенням правил несення бойового чергування, що виразилось в залишенні ним спостережного посту, та не враховано наступні обставини: 1) під час несення бойового чергування противником здійснено мінометний обстріл спостережного посту; 2) внаслідок обстрілу ним отримано акубаротравму; 3) будь-які засоби зв`язку з командуванням були відсутні, у зв`язку з чим сповістити про подію обстрілу, окрім як особисто не було можливості; 4) наявність шокового стану та психофізичного порушення здоров`я внаслідок обстрілу.

Крім того, позивач зазначив, що обов`язок ведення бойового журналу покладений на відповідальну посадову особу, призначену наказом командира військової частини. Комісією не досліджено питання внесення такою особою до бойового журналу запису досліджуваної події пізніше в часі, що не спростовує факт отримання ним вибухової травми.

Водночас, комісією не враховано, що лише після прибуття 25.12.2022 року командира роти ОСОБА_3 до місця дислокації в/ч НОМЕР_1 , 26.12.2022 року він отримав дозвіл на увільнення до медичної частини батальйону, де був оглянутий медичним працівником, який склав первинну медичну картку за формою №100 від 26.12.2023 року що засвідчує отримання ним вибухової травми. Вказані обставини також підтверджуються наданою військовій частині випискою №117 від 20.02.2023 року.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.56-59 т.2), у якій наголошував на тому, що позивач ознайомлений з результатами службового розслідування листом від 05.02.2023 №10/5/181. Також представник відповідача зазначив, що викладені позивачем події спростовуються матеріалами службового розслідування, оскільки для перевірки заявлених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обставин, на спостережний пост була відправлена група на чолі з ОСОБА_4 , яка після повернення доповіла обстановку, за наслідком чого було зроблено висновок, що не було конкретно обстрілу спостережного посту, не було слідів прориву ДРГ і прильотів міномету не спостерігалося. З пояснень ОСОБА_5 вбачається, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спостерігався лише переляк, що було оцінено командиром взводу як неготовність ОСОБА_1 до подальшого несення служби через моральний стан, через що його і зняли з чергування.

Всі аргументи позивача ґрунтуються на тому, що він описує події 23.12.2022 року як факт отримання ним поранення, проте факт це подія, що відбулася в дійсності, певним чином зафіксована та істинність якої може бути перевірена чи не викликає сумнівів. Між тим, заявлений позивачем «факт поранення» не відповідає таким ознакам.

Оскільки результати проведеного службового розслідування не підтверджують факт отримання позивачем травмування, відстуні підстави для оформлення довідки, яка видається на підставі наказу командира військової частини.

Серед іншого представник відповідача зазначив, що позивач не вказує у чому саме полягають порушення порядку проведення службового розслідування та як вони вплинули на його результати.

До суду від позивача надійшла відповідь на заперечення (а.с.74-79 т.2), у якій зазначено, що відповідач у запереченні нічим не спростовує низку порушень, допущених службовими особами в/ч НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування. Просив задовольнити позовні вимоги на підставах, викладених у заявах по суті справи.

Ухвалою суду від 19.01.2024 року витребувано у відповідача докази по справі (а.с.66-67 т.2).

Ухвалою суду від 26.02.2024 року витребувано у відповідача докази по справі та зупинено провадження по справі №420/19882/22 до надання доказів (104-106 т.2).

Ухвалою суду від 25.03.2024 року поновлено провадження у справі, продовжено розгляд справи, вирішено подальший розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання у справі (а.с.174-176 т.2).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору, пояснивши, що він є юристом за фахом, після навчання проходив службу в Національній поліції України до 2020 року, в Службі судової охорони до 2022 року. Після повномаштабного вторгнення він пішов добровольцем в Збройні Сили України, пройшов попереднє військове навчання та наказом командира в/ч НОМЕР_1 №24 від 01.04.2022 року його мобілізовано солдатом на посаду водія.

23.12.2022 року він разом із 16 солдатами стрілецького взводу прибув в населений пункт Новотягинка Херсонської області для виконання бойових завдань. По його прибуттю командир роти ОСОБА_3 вибув, на місці дислокації залишився лише командир взводу ОСОБА_5 . Ввечері того ж дня його разом із ОСОБА_2 було направлено в бойове чергування на деокупований спостережний пост Катран-2, який знаходився біля берега річки Дніпро на відстані 1 км від лінії фронту. Поставлена перед ними задача слугувала у спостереженні можливого нападу ворога чи висадки десанту.

Позивач зазначив, що на бойове чергування заступив з автоматом, боєкомплектом (4 магазини, близько 160 патронів), шоломом та бронижилетом. Проте, військова частина не забезпечила його та ОСОБА_2 засобами спостереження, приладами нічного бачення, біноклем. Позивач наголошував, що без вказаних приладів неможливо вночі побачити ворога, особливо враховуючи, що він вперше прибув на вказану позицію та не досліджував її при денному світлі.

Також їх не було забезпечно засобами комунікації з командуванням (рацією або іншими засобами зв`язку), що змусило його залишити спостережний пост та особисто повідомити про мінометний обстріл позиції.

У судовому засіданні представник відповідача в/ч НОМЕР_1 просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у заявах по суті спору, зазначивши наступне.

Позивач разом із ОСОБА_2 отримали наказ командування на бойове чергування, на яке військовослужбовців забезпечено відповідно до штабу та наказу (рації для бойового чергування не передбачені). Спостережний пост розміщувався на відстані 5 хвилин від начальника взводу ОСОБА_5 . Тому за ймовірного обстрілу противником позиції військовослужбовці могли повідомити командування про активність ворога та потребу у підмозі пострілом в повітря.

Представник відповідача наголошував, що військовослужбовці зобов`язані виконувати бойовий наказ навіть у разі критичної ситуації. Самовільне залишення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спостережного посту являється порушенням правил бойового чергування. Комісія під час службового розслідування врахувала всі пояснення військовослужбовців, та дійшла висновку про непідтвердженість факту мінометного обстрілу спостережного посту, тому дії військовослужбовців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є невиправданими за встановлених обставин.

Також представник відповідача звертав увагу, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях зазначав, що побіг з ОСОБА_2 в укриття (підвал будинку), перебуваючи в якому неможливо зазнати акубаротравми, яка на практиці можлива в радіусі 10 метрів до епіцентру детонації, що в такому випадку супроводжується також ушкодженнями від уламків. У позивача відсутні будь-які ознаки контузії, зокрема: втрата свідомості, дезорієнтація в просторі, втрата слуху. В свою чергу, ОСОБА_6 , який перебував разом із ОСОБА_1 , не зазнав вибухової травми, про яку заявляє позивач.

При цьому, в разі ураження військовослужбовця контузією на позицію прибуває бойовий медик, який в даному випадку до спостережного посту ними не викликався. ОСОБА_1 за його рапортом у плановому порядку направлено на медичний огляд через 2 дні після бойового чергування. Позивач, вже після прибуття з медичного закладу, маючи намір встановлення факту наявності у нього вибухової травми, надав комісії відповідні пояснення, які містять протиріччя із поясненнями інших військовослужбовців.

Вислухавши учасників справи, дослідивши надані ними докази, судом встановлено, що солдата запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21 т.1), наказом в/ч НОМЕР_1 №24 від 01.04.2022 призначено водієм 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 (а.с.118 т.2).

25.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира 3 стрілецької роти ОСОБА_3 , яким доповів, що 23.12.2022 року він спільно з ОСОБА_2 заступив на бойове чергування вніч на спостережному пункті. Під час чергування близько 22:00 год вони почули звук літаючого об`єкту, схожого на дрон, який продовжувався протягом 10-15 хв. Приблизно через 10 хв. було чутно звуки пересування в очереті, у зв`язку з чим вони вибігти на вулицю. ОСОБА_2 повідомив, що побачив силует людини та вони відкрили вогонь по силуету, який швидко зник біля річки. За кілька хвилин вони знов почули звуки дрону, свист, та звук схожий на детонацію міни. Вони прийняли рішення бігти до укриття, яке знаходиться близько в 50 м від спостережного посту. По дорозі до укриття було чутно звуки, схожі на міномет. Оцінивши обстановку, вони вирішили відправитись до ОСОБА_4 для повідомлення командування про вказану подію. У рапорті позивач зазначив, що після вказаної події він відчуває головний біль, свист у вухах, запаморочення та забій у зоні ребер після падіння. Вказав, що не готовий до несення служби та просив направити його на медичне обстеження (а.с.121-123 т.2).

Командир роти ОСОБА_3 звернувся до командира в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_7 з рапортом, в якому просив провести службове розслідування по факту події, що відбулась 24.12.2022 року на спостережному пості « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з рядовим ОСОБА_1 (а.с.117 т.2).

Наказом командира в/ч НОМЕР_3 №331 від 25.12.2022 року вирішено провести службове розслідування випадку поранення або травмування солдата ОСОБА_1 , призначено склад комісії для з`ясування вказаних обставин (а.с.119-120 т.2).

Також на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_3 №311 від 26.12.2022 року солдат ОСОБА_1 вибув на лікування до медичного закладу з 26.12.2022 року (а.с.124 т.2).

За результатом службового розслідування комісією складено акт від 23.01.2023, згідно якого встановлено, що в діях ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вбачаються ознаки недбалого ставлення до військової служби та порушення правил несення бойового чергування. Крім того, в діях ОСОБА_1 також вбачаються ознаки ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, при цьому факти отримання травми або поранення, описані ним, при даних обставинах не підтверджуються (а.с.151-161 т.2).

На підставі акту службового розслідування командиром в/ч НОМЕР_1 прийнято наказ №7 від 24.01.2023, яким вирішено:

вважати факт поранення або травмування солдата ОСОБА_1 таким, що не знайшов свого підтвердження;

начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 підготувати довідку про травму солдата ОСОБА_1 , в якій вказати, що травма отримана за невстановлених обставин та у не встановлений час, не внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій та не у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби;

за порушення вимог ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст.11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ внаслідок недбалого виконання своїх функціональних обов`язків та порушення правил несення бойового чергування, а також відповідно до ст.6 та пункту «в» ст.48 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, керуючись ст.54 Дисциплінарного Статуту ЗСУ на солдата ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана»;

за порушення вимог ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст.11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ внаслідок недбалого виконання своїх функціональних обов`язків та порушення правил несення бойового чергування, а також відповідно до ст.6 та пункту «а» ст.48 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, керуючись ст.54 Дисциплінарного Статуту ЗСУ на солдата ОСОБА_2 накласти дисциплінарне стягнення «зауваження» (а.с.162-163 т.2).

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 13.03.2023 №71 солдата ОСОБА_1 , звільненого з військової служби наказом командира в/ч НОМЕР_4 №24-РС від 10.03.2023 відповідно до п.п. «б» (за станом здоров`я) п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключений зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 13.03.2023 року, знятий з котлового забезпечення з 14.03.2023 року (а.с.133 т.1).

Також Приморським районним судом м. Одеси розглянуто матеріали про адміністративне правопорушення, подані представником в/ч НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 за ч.4 ст.172-11 КУпАП (військовослужбовець без поважних на те причин не з`явився з лікувального закладу за місцем несення служби), оскільки ОСОБА_1 згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №605 закінчив стаціонарне лікування в КНП «Одеський обласний очний шпиталь інвалідів війни» Одеської обласної ради 13.01.2023 року та повинен був повернутися до в/ч НОМЕР_1 , однак в розташування в/ч НОМЕР_1 повернувся лише 15.01.2023 року.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2023 року по справі №522/4542/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.172-11 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В свою чергу, позивач, вважаючи протиправними дії в/ч НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування, а також протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ за результатами службового розслідування №7 від 24.01.2023, та наявність у нього права на оформлення довідки про обставини травми і виплату грошового забезпечення в повному обсязі звернувся до суду з цим позовом.

Після повернення даної справи П`ятим апеляційним адміністративним судом для продовження розгляду справи в частині позовних вимог до предмету її розгляду входить дослідження правомірності прийнятого за результатом службового розслідування наказу №7 від 24.01.2023, а також питання оформлення довідки про обставини отриманої травми та виплату грошового забезпечення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ).

Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах додержання військової дисципліни (ст.11 Закону України «Про Збройні Сили України»).

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний Статут Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV (далі Дисциплінарний статут).

Згідно абз.2 преамбули Дисциплінарного статуту усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Статтею 1, 2 Дисциплінарного статут визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Відповідно до ст.6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Згідно з ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі Порядок №608).

В свою чергу, процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України 27.10.2021 №332 (далі Інструкція №332).

Проте згідно з п.3 Інструкції №332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Пунктом 8 Інструкції №332визначено, що у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608.

Наказом командира в/ч НОМЕР_3 №331 від 25.12.2022 року з метою встановлення обставин, що призвели до травмування або поранення солдата ОСОБА_1 вирішено провести службове розслідування випадку поранення або травмування солдата ОСОБА_1 , призначено склад комісії для з`ясування вказаних обставин (а.с.119-120 т.2).

Наказ прийнятий з посиланням на п.3 Інструкції №332, проте за змістом п.3 Інструкції вона, на думку суду, не поширюється на військовослужбовців, які отримали поранення, контузію, травму, каліцтво внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій.

Також вказаний наказ прийнятий з посиланням на Порядок №608, проте жодна з підстав, які визначені у п.1 розділу ІІ Порядку в наказі не зазначені, у тому числі така підстава як порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Між тим, в наказі командира в/ч НОМЕР_1 №331 від 25.12.2022 відсутні посилання на будь-які підстави проведення перевірки, визначені Порядком, наявність ознак дисциплінарного правопорушення будь-якого військовослужбовця (а.с.119-120 т.2).

Проте за результатом службового розслідування комісія дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки недбалого ставлення до військової служби та порушення правил несення бойового чергування.

Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.

Таким чином, наявність дисциплінарного проступку, тобто визначених дій або бездіяльності, невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни, повинна бути доведена саме матеріалами службового розслідування.

Дослідивши матеріали службового розслідування, судом встановлено, що матеріали не містять безспірних доказів в спростування обставин отримання травми під час чергування, які викладені ОСОБА_1 .

Зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали під час службового розслідування пояснення, у яких повідомили про мінометний обстріл спостережного посту.

При цьому ОСОБА_6 пояснив, що після мінометного обстрілу ОСОБА_1 став всти себе «неадекватно», та ним було прийнято рішення пересуватися в укриття (підвал приватного будинку). Під час заходу в підвал пролунав третій вибух та ОСОБА_1 не втримав рівновагу та впав на підлогу підвалу. Оскільки ОСОБА_1 вів себе «неадекватно», а зв`язок був відсутній, він прийняв рішення забрати ОСОБА_1 , знайти старшого та повідомити про подію (а.с.125 т.2).

ОСОБА_1 також пояснив, що після вказаних подій перебував в шоковому стані та доповів ОСОБА_5 , що за станом здоров`я не готовий продовжувати службу (129-133 т.2).

Згідно з поясненнями командира 3 взводу ОСОБА_5 о 23:30 год 23.12.2022 року розпочався мінометний обстріл правого берегу річки Дніпро, прильотів з трьох спостережних постів ніхто не спостерігав, чути було тільки подібні до них звуки. 24.12.2022 року о 0:10 год до нього прибули ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , залишивши другий спостережний пост, повідомили, що по ним ведеться мінометний обстріл та відбувся прорив ДРГ, по яким вони вели вогонь зі своєї автоматичної зброї. ОСОБА_5 прийняв рішення підняти всіх по бойовій тривозі та відправився з групою бійців до сусіднього будинку, де розташовувалась ще частина взводу, щоб повідомити про ситуацію. Обговоривши ситуацію, ОСОБА_5 прийняв рішення відправити відділення на чолі з солдатом ОСОБА_4 на другий спостережний пост для перевірки наявності прориву ДРГ. ОСОБА_5 залишився в будинку з другим відділенням в повній бойовій готовності. Через 40 хвилин відправлена група повернулась та доповіла, що обстрілу другого спостережного посту та слідів прориву не було, ДРГ не виявлено та прильотів мінометного обстрілу не спостерігали. Згідно пояснень командира 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти сержанта ОСОБА_8 та стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_9 , які були у складі даної групи, візуально вони не виявили слідів ДРГ та мінометного обстрілу. Під час спілкування з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було помітно, що вони налякані, при візуальному огляді фізичних ушкоджень останніх не виявлено. ОСОБА_5 прийняв рішення замінити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іншими військовослужбовцями до світанку (а.с.126-127 т.2).

Солдати ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , що несли бойове чергування вніч з 23.12.2022 на 24.12.2022 року на першому спостережному пості та солдати ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що несли бойове чергування вніч з 23.12.2022 на 24.12.2022 року на третьому спостережному пості підтвердили, що близько о 23:30 год почули виходи мінометів, після чого чули вибухи в секторі чергування їхнього взводу в кількості 7 шт (а.с.134-137 т.2).

Незважаючи на вказані пояснення, які наявні у матеріалах службового розслідування, у судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що саме другий спостережний пост не потрапляв під мінометний обстріл, що підтверджує самовільність залишення позивачем позиції під час бойового чергування.

Згідно з матеріалами службового розслідування для перевірки мінометного обстрілу позиції другого спостережного посту в період з 23.12.2022 на 24.12.2022 року відправлена група із трьох військовослужбовців ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та голови групи ОСОБА_14 .

Відповідно до рапортів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , останні доповіли командиру роти, що 24.12.2022 року о 23:30 год візуально не виявили слідів ДРГ та мінометного обстрілу позиції другого спостережного посту (а.с.128, 139 т.2).

В пункті 3.9 акту службового розслідування вказано, що взяти пояснення у голови групи ОСОБА_14 неможливо, оскільки останній загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.158 т.2).

При цьому, при прийнятті рішення комісія також керувалась тим, що записами в журналі реєстрації подій 3 стрілецької роти та в журналі бойових дій в/ч НОМЕР_1 №35/дск по ЖОЖ Ф41 подія мінометного обстрілу не підтверджується хронологією обстрілів за вказані дати (п.3.2-3.3 акту службового розслідування).

До суду на виконання ухвали суду відповідачем надано витяги із журналу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 №1/16/271 та журналу бойових дій в/ч НОМЕР_1 №35/дск по ЖОЖ ф.41 9/2 із зашифрованою секретною інформацією (частина тексту не відображається) (а.с.167-168 т.2).

Згідно з витягом із журналу №1/16/271 у ньому після 25.12.2022 року зроблено наступний запис: « 23.12.2022 року. Докладніше з Катран 2; попали під мінометний обстріл, зв`язку не було. (с-т. ОСОБА_2 , с-т ОСОБА_1 ). Постраждалих немає. Шоковий стан бійців» (а.с.167 т.2).

Відповідно до витягу із журналу бойових дій у ньому відсутні записи з 18:55 год 23.12.2022 року по 7:50 год 24.12.2022 року (в період несення позивачем бойового чергування) (а.с.168 т.2).

Суд вважає, що відсутність запису про мінометний обстріл в журналі бойових дій, та наявність такого запису в журналі подій з порушенням хронології не є безперечним доказом стпростування пояснень ОСОБА_1 та іншіх військовослужбовців про мінометний обстріл.

Згідно з ст.86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. З огляду на спірні правовідносини прийняття оскаржуваного наказу на підставі висновку службового розслідування, яким повинно бути доведено наявність дисциплінарного проступку та вину особи у його скоєнні.

Проте дослідивши матеріали службового розслідування суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень за наслідком проведення службового розслідування не доведено вину позивача щодо порушення військової дисципліни в частині самовільного залишення другого спостережного посту під час бойового чергування в період з 23.12.2022 на 24.12.2022 року та, відповідно, підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Також статтею ст.86 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Тобто обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.

Проте накладення стягнення можливо лише при доведенні належними доказами наявності дисциплінарного проступку та вини особи в його скоєнні, проте у даній справі дослідженням матеріалів службового розслідування, яке проведено неповно, поверхнево, встановлено відсутність належних та допустимих доказів наявності дисциплінарного проступку та вини ОСОБА_1 у його скоєнні.

Між тим, на позивача за порушення вимог ст.4 Дисциплінарного статуту, ст.11 Статуту внутрішньої служби внаслідок недбалого виконання своїх функціональних обов`язків та порушення правил несення бойового чергування, а також відповідно до ст.6 та пункту «в» ст.48 Дисциплінарного Статуту, керуючись ст.54 Дисциплінарного Статуту накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» (п.4 наказу №7 від 24.01.2023 року).

Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування пункту 4 наказу командира в/ч НОМЕР_1 №7 від 24.01.2023 року, що стосується застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Щодо непідтвердженості факту травмування ОСОБА_1 під час виконання завдання, суд дійшов наступного висновку.

В акті службового розслідування зазначено, що у комісії є сумніви стосовно правдивості описаних подій, оскільки згідно пояснення ОСОБА_1 під час вибуху, який на нього нібито вплинув він знаходився в бліндажі на спостережному посту та ліг перед цим на землю, разом з ним в даний час в даному місці знаходився ОСОБА_2 та поводився ідентично перед цим, під час цього та після цього, згідно його пояснення впливу від вибуху на нього такого не було, а ОСОБА_1 після вибуху почав вести себе неадекватно і було схоже, що ця подія психічно негативно вплинула на його стан.

Однак наявність сумнівів у комісії стосовно правдивості описаних подій не може бути підставою для протилежних висновків.

Між тим, ОСОБА_1 в поясненнях зазначив, що по прибуттю командира роти ОСОБА_3 25.12.2023 року він доповів йому рапортом про подію з проханням отримати дозвіл для подальшого обстеження і отримання медичної допомоги. 26.12.2022 року ОСОБА_1 у супроводі командира роти ОСОБА_3 прибув у медичний пункт військової частини (а.с.132 т.2).

Відповідно до Первинної медичної картки за формою 100, виданої Херсонською обласною клінічною лікарнею 26.12.2022 року o 11:00 год солдату ОСОБА_1 міститься наступна інформація: «Діагноз: Вибухова травма (24.12.2022 зі слів) акубаротравма, закрита черепно-мозкова травма (далі ЗЧМТ), струс головного мозку, локалізація голова, евакуювати сидячи» (а.с.140 т.2).

Згідно з витягом із журналу бойових дій, у ньому 26.12.2022 року о 12:45 год зроблено наступний запис: «Солдат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , шпиталізований в ХОКЛ з діагнозом: МВТ (далі мінно-вибухова травма), Акубаротравма, Струс головного мозку. Зі слів ОСОБА_1 : 24.12.22 року (час не пам`ятає) під час мінометного обстрілу позицій, забіг у бліндаж, ударився головою, втратив свідомість. 26.12.2022 року почав відчувати себе погано звернувся до медика роти» (а.с.168 т.2).

Таким чином, після огляду ОСОБА_1 26.12.2022 року його евакуйовано на подальше обстеження із попереднім діагнозом, зокрема, вибухова (мінно-вибухова) травма.

Відповідно до висновку лікаря невролога від 26.12.2022 року діагноз ОСОБА_1 «Вибухова травма (24.12.2022 року), ЗЧМТ, струс головного мозку». За висновком рентгенолога у позивача «КТ ознаки кістково-травматичних змін не виявлені. Помірно виражений набряк речовини мозку» (а.с.141-142 т.2).

Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого №605 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Одеський обласний очний шпиталь інвалідів війни» Одеської обласної ради» з 27.12.2022 по 13.01.2023 з діагнозом: Стан після перенесеної МВТ (24.12.2022). ЗЧМТ. Струс головного мозку з дрібновогнещевою симптоматикою. Цефалгічний синдром, вегетативна нестійкість. Деформуючий артроз лівого плечового суглобу з дефектом суглобової впадини лівої лопатки з больовим синдром і значним порушенням функції. Ангіошитія сітківки. Хронічний кон`юнктивіт (а.с.147-148 т.2).

При таких обставинах висновки комісії під час службового розслідування про неможливість отримання МВТ під час несення позивачем бойового чергування є такими, що побудовані на припущеннях. Медична документація, складена лікарями медичних установ відповідно до їх повноважень, підтверджує факт МВТ ОСОБА_1 .

У той же час суд не приймає до уваги посилання позивача на виписку із медичної картки стаціонарного хворого №117 від 20.02.2023 року (а.с.174 т.1) та виписку із медичної картки хворого від 23.11.2023 року (а.с.26 т.2), оскільки вказана медична документація складена після прийняття відповідачем оскаржуваного наказу №7 від 24.01.2023 року та не могла бути врахована комісією під час службового розслідування.

Згідно з ч.2 ст.260 Статут внутрішньої служби довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

Відповідно до ст.18 Розділу ІІ Інструкції №332 за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: 1) дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; 2) військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; 3) вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я; 4) коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні); 5) перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; 6) порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; 7) заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.

На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що наказ командира в/ч НОМЕР_1 №7 від 24.01.2023 року прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття в частині висновку про непідтвердженість факту травмування ОСОБА_1 під час виконання завдання та оформлення довідки про травму, що отримана за невстановлених обставин та у не встановлений час, не внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій та не у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби. Отже, пункти 2,3 наказу №7 від 24.01.2023 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд вважає, що ефективним захистом порушених прав позивача в цій частині є зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми внаслідок отримання ним вибухової травми 24.12.2022 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу: 1) грошове забезпечення за січень 2023 року (в тому числі додаткову грошову винагороду в розмірі 30000 грн); 2) додаткову винагороду за березень 2023 року у розмірі 12580 грн; 3) компенсацію за невикористану відпустку за 2023 рік із розрахунку 56 днів, а не 28 (до виплати 37134 грн, а не 18567,07 грн) - суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Листом в/ч НОМЕР_1 від 13.03.20223 року №464/1 позивача повідомлено, що 18.01.2023 року командиром в/ч НОМЕР_1 відносно нього складено військово-адміністративний протокол №17 про вчинене правопорушення за ч.4 ст.172-11 КУпАП та наказом командира в/ч НОМЕР_1 №15 від 15.01.2023 року йому припинено виплату грошового забезпечення з 13.01.2023 року по 15.01.2023 року, наказом командира в/ч НОМЕР_1 №63 від 03.02.2023 року вирішено не виплачувати премію та додаткову винагороду за січень 2023 року (а.с.189-190 т.1).

17.06.2023 року листом №1/25/1004 в/ч НОМЕР_1 повідомила позивача, що у зв`язку із отриманням інформації про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за постановою Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2023 року по справі №522/4542/23 військовою частиною буде здійснено перерахунок грошового забезпечення і додаткової винагороди за січень місяць 2023 року та здійснено виплату найближчим часом (а.с.191-192 т.1).

Позивач у позові, посилаючись на лист в/ч НОМЕР_1 №1/25/1004 від 17.06.2023 року, заявляв, що виплат грошового забезпечення за січень 2023 року не отримував (а.с.67 т.1).

Під час розгляду справи до суду відповідачем надано довідку про нарахування грошового забезпечення №1/25/132 від 15.01.2024 року, згідно якої позивачу нараховано та виплачено, зокрема: за січень 2023 року грошове забезпечення у розмірі 12403,83 грн та додаткову грошову винагороду в розмірі 30000 грн (а.с.63 т.2). У судовому засіданні позивач підтвердив отримання вказаних коштів, тобто вимоги в частині здійснення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за січень 2023 року виконані відповідачем.

Також згідно довідки №1/25/132 від 15.01.2024 року позивачу нараховано додаткову винагороду за березнь 2023 року у розмірі 12580,07 грн (без утримання військового збору) та виплачено 12391,94 грн, що підтверджується Реєстром №119 від 06.02.2024 року (а.с.63, 102 т.2). У судовому засіданні позивач підтвердив отримання додаткової винагороди за березнь 2023 року, отже позовні вимоги в цій частині також є виконаними.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 13.03.2023 року №71 про звільнення позивача з військової служби вирішено виплатити останньому грошову компенсацію за 28 днів невикористаної щорічної відпустки за 2022-2023 роки у розмірі 18567,07 грн (а.с.133 т.1).

Довідкою №1/25/132 від 15.01.2024 року підтверджується виплата позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 18567,07 грн (а.с.63 т.2), що не заперечуєтсься позивачем.

Проте ОСОБА_1 не погоджується з розміром грошової компенсації та вважає, що вона підлягає виплаті у розмірі 37134 грн за 56 днів.

Між тим, наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 13.03.2023 року №71 позивачем не оскаржувався (підтверджено ним у судовому засіданні), а отже він є чинним та підлягає виконанню, в тому числі і пункт, який стосується питання виплати грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Тобто, за умови існування діючого наказу від 13.03.2023 року №71, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію у іншому, ніж це визначено наказом, розмірі. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Серед іншого суд не приймає доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки, заявляючи у відзиві на позов про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, представник в/ч НОМЕР_1 не заявляв відповідного клопотання про залишення позову без розгляду у встановленому процесуальним законом порядку.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3, 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №7 від 24.01.2023 року «Про результати службового розслідування щодо поранення або травмування військовослужбовця ОСОБА_1 ».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми внаслідок отримання ним вибухової травми 24.12.2022 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва