Постанова

від 13.09.2023 по справі 490/1616/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.09.23

22-ц/812/799/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/1616/22

Номер провадження22-ц/812/799/23 Cуддя-доповідач апеляційногосуду -Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Державного підприємства

«Дослідно проектний центр кораблебудування»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О.А. в приміщенні того ж суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідно - проектний центр кораблебудування» (надалі ДП «Дослідно - проектний центр кораблебудування») про стягнення заробітноїплати та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому остаточно уточнивши просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за період його відсторонення від роботи та моральну шкоду у розмірі 22 000 грн.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 працював на посаді інженера - конструктора 1 категорії в ДП «Дослідно - проектний центр кораблебудування» та згідно наказу директора № 299-к від 08 листопада 2021 року був відсторонений від роботи. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2022 року вказаний наказ було визнано незаконним та скасовано. 3 травня 2022 року на його письмовий запит, відповідач надав копію наказу № 58-к від 25 лютого 2022 року, яким скасовано наказ про його відсторонення, але не на підставі рішення суду, а на підставі наказу МОЗ України № 380, що свідчить про невиконання відповідачем рішення суду. На момент звернення до суду з наказом про поновлення його на роботі після відсторонення він не ознайомлений, заробітна плата за період відсторонення йому виплачена не була. Крім того, неправомірними діями відповідача йому завдано моральних страждань, суму компенсації яких він оцінує у 22 000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд про задоволення позову.

У відзиві на позов ДП «Дослідно - проектний центр кораблебудування» просило відмовити у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність та необґрунтованість.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ДП «Дослідно - проектний центр кораблебудування» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по 25 лютого 2022 року в розмірі 52 965, 92 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів та отриманих за цей період сум виплати та 11 000 грн компенсації моральної шкоди.

Рішення суду мотивовано тим, що період вимушеного прогулу позивача склав 76 дні з 08 листопада 2021 року по 25 лютого 2022 року, середньоденний його заробіток згідно довідки ДП «Дослідно - проектний центр кораблебудування»» складає 696, 92 грн, а тому стягненню підлягає 52 965, 92 грн. Також, з урахуванням обставин справи та принципу розумності, справедливості та пропорційності суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 11 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись із рішенням суду ДП «Дослідно - проектний центр кораблебудування» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду в частині стягнення моральної шкоди скасувати посилаючись на те, що судом першої інстанції допущено неповноту та однобічність у дослідженні обставин та оцінці доказів, невірно застосовано норми матеріального права, що в свою чергу призвело до неправомірного рішення в оскаржуваній частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він дійсно зазнав моральної шкоди, більш того відсутні навіть посилання на такі докази. Крім того, судом першої інстанції взагалі не було встановлено, чи дійсно позивачу було завдано моральних страждань, а також не перевірено чи взагалі такі обставини мали місце.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована, а вимоги в ній не відповідають чинному законодавству, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справа вбачається і таке встановлено судом, що з 08 січня 2020 року ОСОБА_1 працює у ДП «Дослідно - проектний центр кораблебудування»» інженером-конструктором І категорії корпусного відділу.

02 листопада 2021 року ДП «Дослідно - проектний центр кораблебудування» повідомило працівників, що на підставі наказу МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ№ 1236від 09.12.2020 року необхідно надати в строк до 08 листопада 2021 року: документи на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень, затверджених МОЗ, а також попереджено, що у разі ненадання одного з цих документів - працівника буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року.

ОСОБА_1 отримав вказане попередження 02 листопада 2021 року під особистий підпис.

Наказом № 299 -к від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року було відсторонено від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ № 299-кк від 08 листопада 2021 року директора ДП «Дослідно - проектний центр кораблебудування» В. Борисова про відсторонення від роботи ОСОБА_1 . У задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі - відмовлено.

26 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ДП «Дослідно - проектний центр кораблебудування» з письмовою заявою про допуск його до роботи на підставі рішення суду, відповідна заява отримана відповідачем 26 січня 2022 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції ДП.

25 лютого 2022 року Наказом № 58-к директора - генерального конструктора ДП «Дослідно - проектний центр кораблебудування» В. Борисова скасовано наказ від 08 листопада 2021 року № 299-к на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я від 25 лютого 2022 року № 380 «Про зупинення дії наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153».

Таким чином, позивач з 08 листопада 2021 року по 25 лютого 2022 року був відсторонений від роботи.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2023 року оскаржується відповідачем в частині стягнення моральної шкоди, а тому в іншій частині не є предметом апеляційного перегляду в силу положень частини першої статті 367 ЦПК України.

За загальним правилом, передбаченим статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 16 та 23Цивільного кодексуУкраїни передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За частиною першою статті 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення. Подібні висновки висловленні у постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року № 428/7002/14-ц.

Дійшовши висновкупро наявністьпідстав длявідшкодування моральноїшкоди,суд першоїінстанції виходивіз того,що позивачемдоведено фактзаподіяння йомунеправомірними діямивідповідача моральноїшкоди,про щосвідчать дослідженіписьмові доказиу справі,зокрема наказ № 299 -к від 08 листопада 2021 року, яким ОСОБА_1 відсторонення від роботи, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 березня 2023 року, яким визнано незаконним та скасовано наказ № 299-кк від 08 листопада 2021 року директора ДП «Дослідно - проектний центр кораблебудування» В.Борисова про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про допуск його до роботи, наказ від 25 лютого 2022 року №58-к про скасування наказу № 299-к від 08 листопада 2021 року

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони завдані, в якій грошовій сумі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Як встановлено, у період з 08 листопада 2021 року по 25 лютого 2022 року позивача було відсторонено від роботи. Для захисту та відновлення своїх трудових прав ОСОБА_1 вимушений був звернутися до суду.

Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

У той же час колегія суддів звертає увагу, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

До того ж, позивач обсяг завданої йому моральної шкоди пов`язував також з іншими порушеннями його прав, що не стосується його відсторонення від роботи на підставі наказу № 299-к від 08 листопада 2021 року.

Виходячи з обґрунтованості позову щодо наявності такої шкоди саме у зв`язку з порушенням трудових прав позивача відповідачем, засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в цій частині, зменшивши розмір стягнутого морального відшкодування з 11 000 грн до 5000 грн., який є достатнім, співмірним і розумним розміром відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.

За таких обставин, рішення суду в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди на підставі п.п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом зменшення суми компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 11 000 грн. до 5000 грн.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження того, що позивач дійсно зазнав моральної шкоди у зв`язку з його відстороненням від роботи не заслуговують на увагу з огляду на встановлені обставини даної справи.

Інші доводиапеляційної скаргине спростовуютьобґрунтованих висновківсуду щодонаявності підстав длястягнення моральноїшкоди тане можутьбути підставоюдля скасуваннярішення судув оскаржуванійчастині таухвалення новогосудового рішенняпро відмовуу задоволенівимог простягнення моральної шкоди.

Керуючись ст. ст.367,374,376,382 ЦПК Україниколегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідно-проектний центр кораблебудування» - задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2023 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди - змінити, зменшивши суму компенсації моральної шкоди з 11000 грн. до 5000 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 18 вересня 2023 року.