Постанова

від 14.09.2023 по справі 554/1380/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1380/21 Номер провадження 22-ц/814/2842/23Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Карпушин Г.Л., Чумак О.В.,

секретар Владіміров Р.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2022 року, постановлене суддею Бугрієм В.М. (повний текст складено 18 листопада 2022 року),

у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання звільнення незаконним та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

16.02.2021 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом, змінивши підстави та предмет позову заявою від 17.09.2021, у якій просить визнати протиправним наказ Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області №14-К від 01.02.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 », а її звільнення з посади начальника забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів - незаконним, стягнувши на її користь моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позову зазначає, що із 01.06.2018 перебувала на посаді начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання БВПД у Полтавській області та звільнена наказом №14-К від 01.02.2021 на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Вважає такий наказ протиправним через відсутність в її діях складу дисциплінарного проступку, а також систематичності, як передумови застосування п.3 ч.1ст.40 КЗпП України, оскільки попередньо застосований до неї захід дисциплінарного стягнення згідно наказу №1-К від 11.01.2021 скасовано в судовому порядку рішенням суду від 24.02.2021 у справі №554/160/21.

Зазначає, що наразі наказ №14-К від 01.02.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » скасований роботодавцем за власної ініціативи, а її, позивачку, поновлено на посаді з 01.08.2021 згідно наказу №83-К від 30.07.2021. Проте такий наказ не містить відомостей про відсутність у її діях дисциплінарних проступків та незаконності звільнення, а тому в повній мірі її права не відновлені. Розмір моральної шкоди обґрунтовує понесеними нею моральними стражданнями, виникненням та тривалістю неприємних почуттів, за яких вона переживає емоційний дискомфорт та стрес, а також душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок протиправних рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності, погіршення відносин з колегами, зниження престижу та ділової репутації.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10.11.2022 позов ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області про визнання звільнення незаконним та стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади начальника забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів.

Стягнуто з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн. та судові витрати в сумі 1908,00 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що вимоги позову в частині визнання звільнення незаконним обґрунтовані належними доказами, не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню, включно зі стягненням моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн., що відповідатиме принципам справедливості та співмірності.

Третя особа ОСОБА_3 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що заява позивача від 17.09.2021 про поновлення строку для подання заяви про зміну предмета та підстави позову подана із порушенням вимог ч.3 ст.49 ЦПК України, а тому її розгляд є недопустимим, що узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справах №916/1764/17 від 13.03.2018, №922/404/19 від 09.07.2020, №910/18389/20 від 22.07.2021.

Крім того, у такій заяві позивач визначила третьою особою ОСОБА_3 , проте судом не була постановлена ухвала про залучення третьої особи, що вважає порушенням ст.53 ЦПК України, унаслідок чого він не змін реалізувати право надати пояснення по суті вимог позову.

Зазначає, що у справі відсутні доказі його належного повідомлення про день, час та місце слухання справи.

Вважає вимоги позову про стягнення моральної шкоди такими, що не ґрунтуються на доказах, зокрема, у чому полягає така шкода та чим обґрунтований її розмір.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.05.2023 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 23.05.2023.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У суді апеляційної інстанції третя особа та відповідач підтримали доводи апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні. Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області від 25.05.2018 №64-К ОСОБА_4 призначено на посаду начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області 01.06.2018 з випробувальним терміном три місяці./а.с.133 т.1/

Із 01.06.2018 ОСОБА_1 установлено неповний робочий день тривалістю 4 години, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу та графіку роботи з 09.00 год. до 13.00 год. згідно наказу від 04.06.2018 №67-К; наказом від 16.10.2018 №133-К із 16.10.2018 установлено повний робочий день./а.с.134,136 т.1/

Наказом Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області від 11.01.2021 №1-К «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » оголошено ОСОБА_1 , начальнику відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, догану. Підстава: службова записка ОСОБА_5 від 24.11.2020; акт №2 від 24.12.2020; службова записка ОСОБА_2 від 02.12.2020; службова записка ОСОБА_5 від 22.12.2020; службова записка ОСОБА_2 від 29.12.2020./а.с.15 т.1/

Актами №№1,3 від 18.01.2021 та 19.01.2021 зафіксовано відсутність працівника ОСОБА_1 на робочому місці: 18.01.2021 з 13-45 год. до 15-43 год.; 13-45 год. до 15-00 год./а.с.107,109 т.1/

29.01.2021 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Координаційного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, у якій просить на підставі ст.149 КЗпП України забезпечити можливість надання письмових пояснень з приводу листа директора про погодження її звільнення з займаної посади по ч.3 ст.40 КЗпП України./а.с.24 т.1/

Актом №7 від 29.01.2021 зафіксовано відсутність працівника ОСОБА_1 на робочому місці: 29.01.2021 з 11-30 год. до 13-00 год. та з 13-45 год. до 15-20 год./а.с.86 т.1/

ОСОБА_1 звернулася до Регіонального центру зі службовою запискою, за змістом якої доводить до відома, що відповідно до кваліфікаційних вимог до займаної посади, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договору про надання правничої допомоги, 29.01.2021 о 11-30 год., 13-45 год. буде відсутня на робочому місці з поважної причини, так як має з`явитися за викликом суду в судове засідання та правоохоронного органу./а.с.87 т.1/

Актом №2 від 01.02.2021 зафіксовано відсутність працівника ОСОБА_1 на робочому місці: 01.02.2021 з 13-45 год. до 15-00 год./а.с.151 т.1/

Наказом Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області від 01.02.2021 №14-К звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області 01.02.2021 у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового порядку, згідно з п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

За змістом такого наказу, у зв`язку з невиконанням у листопаді 2020 року доручення директора Регіонального центру від 01.09.2020 №03.1-27/889 та доручення директора щодо надання пояснення по ситуації викладеної у зверненні адвоката Мізіна В.М. від 25.11.2020 наказом Регіонального центру від 11.01.2021 №1-К було оголошено догану ОСОБА_1 , начальнику відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області.

У подальшому виявлено та зафіксовано систематичне невиконання нею без поважних причин, обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, а саме:

- 13.01.2021 стало відомо про використання робочого часу не для виконання свої посадових обов`язків (зайняття адвокатською діяльністю 29.09.2020 і 19.10.2020), що підтверджується інформацією з ЄДРСР, а також листами Полтавського апеляційного суду і Київського районного суду м. Полтави;

- 14.01.2021 не було дотримано вимог наказу Регіонального центру «Про організаційні заходи для запобігання поширення коронавірусу COVID-19» від 11.01.2021 №3 (о 12:40 год. та о 15:30 год. здійснювала прийом громадян без попереднього погодження з директором Регіонального центру чи особою, яка тимчасово виконує його обов`язки);

- залишено своє робоче місце без дозволу керівництва Регіонального центру 18.01.2021 (з 13:45 по 15:43 год.) і 19.01.2021 (з 13:45 по 15:00 год.);

- несвоєчасно подано інформацію на виконання наказу Координаційного центру з надання правової допомоги «Питання організації моніторингу дотримання адвокатами стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному, цивільному, адміністративному процесі та представництва у кримінальному процесі» від 06.12.2018 №130, що підтверджується листом Координаційного центру з надання правової допомоги.

Враховуючи викладене, у діях (вчинках) начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області ОСОБА_1 вбачається систематичне невиконання без поважних причин своїх посадових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, що порушені, зокрема: ст.139 КЗпП України, п.5,16 Правил етичної поведінки працівників системи надання безоплатної правової допомоги, затверджених наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 29.03.2019 №40, п.п.3.1.,3.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, затверджених наказом Регіонального центру надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області від 28.07.2015 та погоджених зборами трудового колективу (протокол №2 від 27.07.2015), п.8 Положення про відділ забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, затверджене наказом Регіонального центру від 27.03.2019 №10, п.2.3 Посадової інструкції начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, затвердженої директором Регіонального центру 01.06.2018./а.с.25-26 т.1/

Так, за змістом п.5 Правил етичної поведінки працівників системи надання безоплатної правової допомоги, затверджених наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 29.03.2019 №40, під час виконання посадових обов`язків працівники системи надання БПД повинні:

- неухильно дотримуватися Конституції та законів України, указів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, інших нормативно-правових актів, наказів Координаційного центру з надання правової допомоги, а також цих Правил;

- професійно виконувати свої посадові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України;

- своєчасно і в повному обсязі виконувати доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно п.16 цих Правил робочий час працівника системи надання БПД використовується виключно для виконання своїх посадових обов`язків./а.с.80-82 т.1/ Позивач ознайомлена із правилами поведінки 02.04.2019./а.с.83 т.1/

Пунктом п.3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, затверджених наказом Регіонального центру надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області від 28.07.2015 та погоджених зборами трудового колективу (протокол №2 від 27.07.2015), передбачено, що працівники Регіонального центру зобов`язані: працювати чесно, сумлінно, дотримуватися трудової дисципліни, встановленої тривалості робочого часу, працювати високопродуктивно, якісно виконувати свої функціональні обов`язки та доручення ї розпорядження керівництва; уважно ставитися до колег, сприяти створенню нормального психологічного мікроклімату в колективі; бути на робочому місці упродовж робочого часу за винятком перерв на відпочинок і харчування; залишати своє робоче місце для вирішення службових за інших обставин тільки з дозволу свого безпосереднього керівника; тримати на робочому столі лише документи, потрібні для роботи; утримувати в чистоті робоче місце та службові приміщення загального призначення; виходячи з кабінету замикати двері на ключ; у кінці робочого дня вимкнути електричне освітлення, закрити вікна, двері робочої кімнати.

При виконанні службових обов`язків працівники повинні: утримуватися від дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам держави і негативно вплинути на авторитет службовця; систематично підвищувати професійну кваліфікацію, працювати над вдосконаленням стилю , форм і методів роботи; складати документи короткі по формі і вичерпні за змістом, ретельно відредаговані, чіткі та якісні; знати порядок здійснення ділових процесів, викладених у інструкції з діловодства у Регіональному центрі, мати необхідні навики ведення діловодства; дотримуватись вимог техніки безпеки та протипожежної безпеки. (п.3.2)./а.с.146-150 т.1/

Відповідно до п.8 Положення про відділ забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, затверджене наказом Регіонального центру від 27.03.2019 №10, працівники відділу зобов`язані: запобігати порушенням вимог антикорупційного законодавства; дотримуватись трудової дисципліни; вчасно та якісно виконувати покладені на відділ завдання; однаково шанобливо, толерантно, з повагою ставитися до всіх осіб, які звертаються до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги для отримання допомоги або з інших питань; підтримувати партнерські стосунки з адвокатами, які надають безоплатно вторинну правову допомогу, дотримуватись принципу незалежності та конфіденційності адвокатської діяльності, не допускати втручання у професійну діяльність адвоката./а.с.141-144 т.1/

Наведене відповідає положенням п.2.3 Посадової інструкції начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, затвердженої директором Регіонального центру 01.06.2018./а.с.155-158 т.1/

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24.02.2021 (справа №554/160/21) скасовано наказ Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області від 11.01.2021 №1-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів ОСОБА_1 /а.с.220-227 т.1/

Наказом Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області від 30.07.2021 №83-К «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » наказ Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області від 01.02.2021 №14-К «Про звільнення ОСОБА_1 » скасовано; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області з 01.02.2021./а.с.219 т.1/

При постановленні рішення в частині визнання звільнення незаконним, районний суд виходив із підстав доведеності такої вимоги позову належними доказами, як і підставності стягнення моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн., що відповідатиме принципам справедливості та співмірності з огляду на характер понесених позивачем душевних страждань, яких вона зазнала внаслідок протиправних рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності, погіршення відносин з колегами, зниження престижу та ділової репутації.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з таких підстав.

Стосовно порушення норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України).

У цій справі за процесуальним статусом ОСОБА_3 є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (ст.53 ЦПК України), його залучення до участі у справі відбулося за ініціативи позивачки, якою змінено підстави та предмет позову окремою заявою, що не потребує окремого постановлення ухвали про залучення такої третьої особи до участі у справі та підстав її розгляду спочатку.

За змістом ч.2 ст.54 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Отже, апеляційний суд, установивши, що розгляд справи відбувся без повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , не вбачає підстав для скасування рішення відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України.

По суті вимог позову, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40КЗпП України необхідна сукупності таких умов: конкретний факт порушення (дія чи бездіяльність); порушення стосується лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним, тобто не першим, і якщо до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне стягнення; з моменту виявлення порушення до накладення дисциплінарного стягнення минуло не більше місяця.

За визначеними пунктом 3 частини першої статті 40КЗпП України підставами, працівника може бути звільнено лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством, і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

З цієї підстави працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з`ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40КЗпП України необхідна наявність у сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним. При визначенні систематичності як ознаки порушення враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина перша статті 149 КЗпП України). Якщо працівник відмовляється надати таке пояснення, це не може бути перешкодою для застосування стягнення, у тому числі й за пунктом 3 частини першої статті 40КЗпП України - за таких обставин складається відповідний акт.

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що передумовою винесення роботодавцем наказу №14-К від 01.02.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » став наказ від 11.01.2021 №1-К «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », скасований рішенням суду від 24.02.2021 (справа №554/160/21). Указаним судовим рішенням установлено та, за правилами ч.4 ст.82 ЦПК України, не потребує доказуванню безпідставність притягнення позивачки до відповідальності з підстав відсутності конкретних фактів порушення нею трудової дисципліни та наслідків цього дисциплінарного порушення. Наведене виключає підстави застосування п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, положення якої застосовуються за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, не спростованого відповідачем, щодо незаконності звільнення ОСОБА_1 з посади начальника забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів.

Доводи апеляційної скарги третьої особи правильність таких висновків не спростовують та зводяться до довільного тлумачення норм процесуального закону на власну користь.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що заява позивачки від 17.09.2021 про поновлення строку для подання заяви про зміну предмета та підстави позову подана із порушенням вимог ч.3 ст.49 ЦПК України, а отже, недопустимість розгляду заяви про зміну підстав та предмету позову, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за змістом ч.1 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Серед іншого, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України).

Визначення відповідача/відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч.3 ст.49 ЦПК України позивач до закінчення підготовчого засідання має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22.

Водночас, при врахуванні цього висновку, судам слід з`ясовувати, чи входять наведені позивачем нові обставини до предмета доказування за первісними вимогами позову або ці обставини є обґрунтуванням нових чи додаткових позовних вимог у заяві про зміну предмета позову, у тому числі у поєднанні зі зміною чи розширенням кола відповідачів, що може свідчити про подання позивачем у такий спосіб нового позову.

У цій справі необхідність у зміні підстав та предмета позову зумовлена зміною істотних обставин, а саме, скасуванням роботодавцем за власної ініціативи оскаржуваного наказу (№14-Л від 01.02.2021) згідно наказу від 30.07.2021 №83-К. Указані обставини з об`єктивних підстав, які не залежали від волевиявлення позивачки, встановлені після закінчення строку, визначеного ч.3 ст.49 ЦПК України, тоді як початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати та не в повній мірі забезпечать позивачці захист її порушених прав та інтересів. Отже доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження та не можуть бути зумовлені загальним посиланням на практику Верховного Суду, сформовану з відмінних фактичних обставин.

Стосовно доводів апеляційної скарги про недоведеність вимог позову про стягнення моральної шкоди, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за умови порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо підставності відшкодування моральної шкоди, зумовленої порушенням трудових прав позивачки, її незаконного звільнення та необхідності захисту порушеного права в суді. Проте, розмір моральної шкоди постановлений до стягнення є завищеним та підлягає зменшенню із 30000,00 грн. до 10000,00грн.,що відповідатиме критеріям розумності та співмірності.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та є припущеннями. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення районного суду в частині розміру моральної шкоди, постановленої до стягнення, зменшивши її із 30000,00 грн. до 10000,00грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2022 року в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшивши розмір моральної шкоди із 30000,00 грн. до 10000,00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.09.2023

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Г.Л. Карпушин

О.В. Чумак