Постанова

від 14.09.2023 по справі 916/2492/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2492/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Козолуп М.С., довіреність від 03.01.2023р.

від відповідача Рудаченко А.О, ордер серія ВН №1225635 від 10.07.2023р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РИСОІЛ УКРАЇНА

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2023, повний текст якого складено та підписано 13.04.2023

у справі №916/2492/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РИСОІЛ УКРАЇНА

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ

про стягнення 3 566 714,75 грн,-

головуючий суддя Бездоля Ю.С.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 14.09.2023 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю ,,РИСОІЛ УКРАЇНА звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ, в якій просить суд стягнути з відповідача 3566714,75 грн., з яких: 1941716 грн. неустойки та 1624998,75 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №Р21-661 від 20.06.2022, а тому на думку позивача, наявні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вищевказаних спірних сумах.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.03.2023р. у справі №916/2492/22 (суддя Бездоля Ю.С.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ Україна» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ Україна» 392338 грн. 62 коп. штрафних санкцій та 53500 грн. 72 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором поставки №Р21-661 від 20.06.2022.

Разом з тим, приймаючи до уваги ступінь та пропорційність виконання відповідачем своїх зобов`язань, обставини їх невиконання, дії обох сторін, господарський суд прийняв до уваги обґрунтування відповідача в частині розміру невиконаного ним зобов`язання та зроблені відповідачем розрахунки, враховуючи також не надання позивачем доказів завдання йому збитків саме внаслідок дії відповідача у визначених у цій справі правовідносинах, дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів, господарський суд, застосовуючи надане право, передбачене ст. 233 ГК України, дійшов висновку про доведеність та наявність підстав для зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій та визначення справедливої суми, необхідної до сплати відповідачем за допущене неналежне виконання договору поставки №Р21-661 від 20.06.2022 у даній ситуації, у розмірі 392338,62 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ Україна» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2023 у справі №916/2492/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «РИСОІЛ Україна» задовольнити в повному обсязі; стягнути з ТОВ ,,АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ на користь ТОВ «РИСОІЛ Україна» 1941716 грн. неустойки та 1624998,75 грн. штрафу, 53 500,72 грн судового збору.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим з мотивів невідповідності викладених у рішенні висновків встановленим обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з наступних підстав:

-висновок суду першої інстанції про доведеність і наявність підстав для зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій до суми 392 338,62 грн суперечить встановленим обставинам справи;

-неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, які у даному випадку не підлягають застосуванню через відсутність у матеріалах справи доказів існування виняткових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій;

-оскаржуване рішення всупереч ст..2,7,13,86,238 ГПК України, постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення», фактично містить лише доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, без зазначення мотивів відхилення заперечень позивача з цього питання, а також без мотивованої оцінки наведених сторонами аргументів;

-всупереч ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не були враховані висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 26.02.2020 у справі №924/456/19, від 24.05.2022 у справі №910/19675/21, від 02.11.2022 у справі №910/1459/21, у постанові від 14.12.2022 у справі №920/1190/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РИСОІЛ УКРАЇНА на рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2023, повний текст якого складено та підписано 13.04.2023 у справі №916/2492/22; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РИСОІЛ УКРАЇНА до розгляду на 10 серпня 2023 року об 11:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив у задоволенні апеляційної скарги ТОВ ,,РИСОІЛ УКРАЇНА на рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2023 у справі №916/2492/22 відмовити у повному обсязі, рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2023 у справі №916/2492/22 залишити без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 продовжено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РИСОІЛ УКРАЇНА на рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2023, повний текст якого складено та підписано 13.04.2023 у справі №916/2492/22. на розумний строк; призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РИСОІЛ УКРАЇНА на 07 вересня 2023 року об 11:30 год.

07.09.2023 до початку розгляду справи до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ надійшли додаткові пояснення по справі.

Також 07.09.2023 до початку розгляду справи до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РИСОІЛ УКРАЇНА надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до „14 вересня 2023 року о 15:30 год.

В судовому засіданні 14.09.2023 представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ Україна» (Покупець) було укладено Договір поставки №Р21-661, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити кукурудзу 3 класу, надалі іменований товар, (зерно насипом українського походження, врожаю 2021 року) на умовах поставки в місці (DAP) Рів.А.Холдінг ТОВ (Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Локомотивна, будинок 3), (надалі - термінал) згідно з Інкотермс 2010. (п.1.1 Договору від 20.06.2022).

Відповідно до п.2.1 договору кількість товару, що постачається за договором, складає 1250 метричних тон (допустиме відхилення кількості товару +/-5% від кількості товару у фізичній вазі за вибором покупця).

Згідно з п.п. 3.1-3.3 договору продавець зобов`язаний поставити товар у термін по 30.06.2022 включно. Поставка товару здійснюється продавцем автотранспортом та/або залізничним транспортом. Датою поставки вважається дата приймання товару терміналом, що відображається в електронних реєстрах термінала про приймання товару, які видаються наступного робочого дня після дня приймання товару.

Відповідно до п.3.6 договору покупець має право відмовитись від прийняття товару та/або в односторонньому порядку розірвати договір у випадках, зокрема, порушення продавцем терміну поставки товару, зазначеного в п.3.1 договору.

За п.п. 4.1, 4.2 договору ціна товару за одну метричну тонну у фізичній вазі складає 5701,75 грн. (п`ять тисяч сімсот одна гривня 75 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 798,25 грн. (сімсот дев`яносто вісім гривень 25 копійок), разом з ПДВ 6500 грн. (шість тисяч п`ятсот гривень). Орієнтовна загальна вартість товару складає 7127187,50 грн. (сім мільйонів сто двадцять сім тисяч сто вісімдесят сім гривень 50 копійок) без ПДВ, окрім того ПДВ 997806,25 грн. (дев`ятсот дев`яносто сім тисяч вісімсот шість гривень 25 копійок) разом з ПДВ 8124993,75 грн. (вісім мільйонів сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні 75 копійок) (допустиме відхилення загальної вартості товару +/- 5,0%).

У відповідності до п.5.2.2 договору остаточний розрахунок за поставлений продавцем товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 5 (п`яти) банківських днів за днем приймання покупцем товару за якістю і кількістю на терміналі та надання покупцю: оригіналу рахунку-фактури продавця, на суму розраховану згідно з фактичною кількістю товару, прийнятого на терміналі, з вирахуванням суми попередньої оплати; оригіналу рахунка-фактури продавця на завантажену кількість товару; залізничної накладної в електронному вигляді, з усіма необхідними реквізитами прибуття/видачі вантажу та ЕЦП відповідальних осіб, складеної згідно з вимогами чинного законодавства; оригіналу видаткової накладної, складеної на паперовому носії з дотриманням вимог до обов`язкових реквізитів, які мають містити первинні документи згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні; реєстрації податкових накладних на повну вартість поставленого товару в Єдиному реєстрі податкових накладних, з дотриманням вимог чинного податкового законодавства України.

Згідно з п.п. 6.1-6.8 договору сторона, яка порушила умови договору, відшкодовує іншій стороні завдані своїми діями чи бездіяльністю збитки в повному обсязі в порядку, передбаченому чинним законодавством. За порушення терміну поставки товару продавець зобов`язаний виплатити покупцю неустойку у розмірі 50,00 (п`ятдесят) гривень за кожну метричну тонну не поставленого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення продавцем п.1.2 договору, продавець зобов`язаний відшкодувати покупцю повну вартість оплаченого товару, а також всі збитки, понесені покупцем, протягом 3 банківських днів з моменту виставлення письмової вимоги покупця. У випадку зміни одержувача та/або станції призначення вантажу відповідно до залізничної накладної на товар без дотримання порядку, зазначеного в п.3.7 договору, продавець зобов`язаний сплатити покупцеві штраф в розмірі 25% від вартості непоставленого товару. Сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань. У разі, якщо покупцем отримано податкове повідомлення-рішення на підставі акта перевірки покупця стосовно правовідносин між покупцем та продавцем, в тому числі по всьому ланцюгу контрагентів продавця, покупець має право в односторонньому порядку вирахувати суму, зазначену в такому податковому повідомленні-рішенні (з урахуванням штрафу та пені), з сум, що підлягають оплаті продавцю за будь-яким договором між покупцем та продавцем, а якщо розрахунки між сторонами вже здійснені - продавець зобов`язаний компенсувати покупцю таку суму (з урахуванням штрафу та пені) протягом 7 (семи) календарних днів з моменту направлення покупцем відповідної письмової вимоги продавцю. У разі повної або часткової непоставки товару протягом 5 робочих днів після настання терміну, передбаченого п.3.1 договору, продавець зобов`язаний сплатити покупцю додатково штраф у розмірі 20% від загальної вартості договору протягом 5 банківських днів з моменту виставлення письмової вимоги покупця. У разі відсутності реєстрації/порушення строків реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, наслідком чого є втрата покупцем права на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту, продавець зобов`язується протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання ним відповідної письмової вимоги покупця відшкодувати покупцю суму податку на додану вартість від господарських операцій, щодо яких податкові накладні були складені та/або зареєстровані продавцем з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 договору у випадку настання форс-мажорних обставин, строк виконання зобов`язань за договором відкладається на час, протягом якого діяли форс-мажорні обставини. Сторона, для якої виконання зобов`язань за договором стало неможливим внаслідок настання обставин непереборної сили, зобов`язана негайно, але не пізніше 5 (п`яти) днів з початку їхньої дії, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливу тривалість та передбачуваний час припинення цих обставин. Несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на обставини непереборної сили. Факт настання форс-мажорних обставин має бути в подальшому підтверджено Торгово-промисловою палатою України або відповідними регіональними торгово-промисловими палатами.

За п.8.1 договору договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом дванадцяти місяців, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з договору.

Згідно з п.п. 8.3, 8.4 договору всі додатки, зміни, додаткові угоди до договору повинні бути укладені в письмовій формі, скріплені печаткою і підписом сторін. Договір або додаткові угоди до договору, оформлені у вигляді додатків і підписані, надіслані сторонами за допомогою факсимільного зв`язку та/або електронною поштою, мають юридичну силу до моменту обміну оригіналами. Оригіналами сторони повинні обмінятись не пізніше 10 (десяти) робочих днів після їх підписання. Сторони погодили, що направлення кореспонденції буде здійснюватися за адресами, зазначеними у розділі 9 Реквізити сторін та/або за вказаними контактами.

У Додатку №1 до договору №Р21-661 сторони дійшли згоди, що перерахування 86% вартості поставленого товару на поточний рахунок продавця в строк, встановлений п.5.1.1 договору, здійснюється покупцем за умови надання продавцем документів, вказаних п.5.1.1 договору, а також наступних документів: звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року форми 4-сг з відміткою про прийняття органами статистики або квитанцією про прийняття звіту в електронній формі (засвідчена копія); звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 червня 2022 року форми 37-сг з відміткою про прийняття органами статистики або квитанцією про прийняття звіту в електронній формі (засвідчена копія) або звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01 грудня 2021 року форми 29-сг з відміткою про прийняття органами статистики або квитанцією про прийняття звіту в електронній формі (засвідчена копія); довідка про наявність земельних угідь у власності чи оренді із зазначенням площ земельних угідь, виданою сільською (селищною, міською) радою або відділом Держгеокадастру (засвідчена копія) або витяг про реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної реєстраційної служби (засвідчена копія) або податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік з відміткою про прийняття органами ДФС України або квитанцією про прийняття декларації в електронній формі (засвідчена копія).

В матеріалах справи наявні видаткові накладні за договором поставки №Р21-661, а саме: видаткова накладна №1 від 04.07.2022 на суму 1087969,17 грн.; видаткова накладна №2 від 12.07.2022 на суму 805739,38 грн.; видаткова накладна №34 від 13.07.2022 на суму 909349,31 грн.; видаткова накладна №35 від 23.07.2022 на суму 200069,85 грн.; видаткова накладна №38 від 23.07.2022 на суму 226589,83 грн.; видаткова накладна №37 від 24.07.2022 на суму 403909,70 грн.; видаткова накладна №21 від 01.08.2022 на суму 684839,47 грн.; видаткова накладна №22 від 02.08.2022 на суму 203839,84 грн.; видаткова накладна №24 від 06.08.2022 на суму 188759,85 грн.; видаткова накладна №23 від 05.08.2022 на суму 2135768,36 грн. Також в матеріалах справи наявні податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію. Матеріали справи містять товарно-транспортні накладні.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату ТОВ «РИСОІЛ Україна» на користь ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» грошових коштів за договором поставки №Р21-661, а саме: платіжне доручення №868 від 08.07.2022 на суму 935653,49 грн.; платіжне доручення №899 від 15.07.2022 на суму 692935,87 грн.; платіжне доручення №404 від 18.07.2022 на суму 120040,41 грн.; платіжне доручення №452 від 04.08.2022 на суму 764264,20 грн.; платіжне доручення №711 від 19.07.2022 на суму 662000 грн.; платіжне доручення №750 від 27.07.2022 на суму 172060,07 грн.; платіжне доручення №756 від 28.07.2022 на суму 542229,60 грн.; платіжне доручення №60 від 08.08.2022 на суму 836760,79 грн.; платіжне доручення №500 від 09.08.2022 на суму 1000000 грн.; платіжне доручення №501 від 09.08.2022 на суму 162333,47 грн.

25.08.2022 за вих.№2508-1 позивач скерував на адресу відповідача претензію на суму 3563853,75 грн., в якій вказав, що станом на дату пред`явлення цієї претензії продавець не виконав свої зобов`язання щодо поставки товару в повному обсязі, оскільки в межах договірного строку поставки ним не було поставлено товар в кількості 259,14 метричних тон, як передбачено п.2.1 договору; до чого ж, продавцем товар у кількості 1053,36 метричних тонн було поставлено поза межами терміну, встановленого п.3.1 договору, чим порушено терміни поставки товару, зокрема, товар у вказаній кількості було поставлено в період з 04.07.2022 по 05.08.2022; вимагав сплату заявлених штрафних санкцій передбачених договором, не пізніше 4 робочих днів з дня пред`явлення претензії.

В матеріалах справи наявний лист-відповідь (без дати та номеру) ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» на претензію позивача за вих.№2508-1 від 25.08.2022. У вказаному листі відповідач вказав, зокрема, що:

- свої зобов`язання за договором поставки №Р21-661 від 20.06.2022 ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» виконало частково, поставивши у власність ТОВ «РИСОІЛ Україна» 1053,36 метричних тон кукурудзи 3 класу;

- різниця між фактично поставленою кількістю товару та погодженою договором кількістю складає 196,4 метричних тон, а не 259,14 метричних тон, як ТОВ «РИСОІЛ Україна» зазначає у своїй претензії;

- допустима похибка щодо загального обсягу поставленого товару складає +/- 5%, що становить 62,5 метричних тон, а тому, в даному випадку, мінімально допустимий загальний обсяг товару за договором має складати 1187,50 метричних тон, таким чином, у цьому випадку різниця між кількістю фактично поставленого та договірним обсягу товару складає 134,14 метричних тон;

- введення воєнного стану зумовило значне ускладнення ведення господарської діяльності для ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ», зокрема, щодо забезпечення здійснення поставок зернових власного виробництва на умовах DАР до інших регіонів України та це є форс-мажорною для ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» обставиною, про існування якої в порядку п.п. 7,1, 7,2 договору повідомляє ТОВ «РИСОІЛ Україна», як свого контрагента;

- готова до відвантаження партія товару, яка мала бути направлена до ТОВ «РИСОІЛ Україна» в межах договору №Р21-661, була неправомірно привласнена третіми особам, про що зараз здійснюється ініціювання кримінальних проваджень;

- зі свого боку ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» готове якнайскоріше виконати своє зобов`язання щодо поставки залишку кукурудзи за договором поставки №Р21-661 та просить ТОВ «РИСОІЛ Україна» підтвердити готовність до прийняття залишку недопоставленої продукції в порядку виконання умов договору поставки №Р21-661 від 20.06.2022;

- повідомляє про свою незгоду із здійсненими нарахуваннями збитків та штрафних санкцій, які висловлені у претензії; розмір збитків не є підтвердженим будь-якими документами, а їх наявність не визнає; щодо розміру штрафних санкцій та неустойки, то вони, враховуючи обставини виконання договору, введення в країні воєнного стану, є надмірними по відношенню до збитків ТОВ «РИСОІЛ Україна», їх розмір не відповідає обставинам порушеного зобов`язання та його наслідкам для кредитора, а нарахування цих санкцій може призвести до повної неплатоспроможності ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ», яке і так перебуває на межі платоспроможності через обставини та процеси, включаючи інфляцію, що відбуваються в аграрному секторі та в Україні в цілому.

В матеріалах справи наявний лист-відповідь (без дати та номеру) ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» на претензію позивача за вих.№2608-1 від 25.08.2022 за вих.№2608-2 від 26.08.2022. У вказаному листі відповідач вказав, зокрема, що договори №Р21-670 та №Р-21-677 ніколи не укладались; жоден із відповідних проектів договорів не підписувався уповноваженою особою ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» та в розпорядженні останнього відсутні оригінали таких договорів, обмін ними не здійснювався; в електронному вигляді відповідні договори так само не укладались, електронний підпис на примірниках таких документів директором ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» ніколи не проставлявся; ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» ніколи не здійснювало будь-яких дій щодо виконання умов договорів поставки №Р21-670 та №Р-21-677.

В матеріалах справи наявний лист (без дати та номеру) ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ», який адресований позивачу, наступного змісту:

- 20.06.2022, 29.06.2022 та 13.07.2022 року між ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ «та ТОВ «РИСОІЛ Україна» були укладені договори поставки №Р21-661, № Р21-670 та №Р-21-677;

- ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» не змогло у повному обсязі виконати умови укладених договорів, проте, цим обставинам є цілком очевидне пояснення - в Україні йде війна, що офіційно визнано як Державою Україна, так і Торгово-промисловою палатою України;

- ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» не тільки не відмовляється, а й бажає виконати свої зобов`язання за договорами, з огляду на непередбачувані (форс-мажорні) обставини та у свою чергу просить лише піти підприємству назустріч та переглянути деякі умови договорів, а саме ціну товару, строки поставки та місце поставки товару, про що підписати відповідні додаткові угоди.

05.09.2022 позивач направив відповідачу лист, в якому зазначено, що ТОВ «РИСОІЛ Україна» готове сприяти вирішенню ситуації і з цією метою пропонує укласти угоди про врегулювання договорів №Р21-661 від 20.06.2022, №Р21-670 від 29.06.2022, №Р21-677 від 13.07.2022, які додаються до вказаного листа.

07.11.2022 за вих.№0711/2022 ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» направив позивачу лист наступного змісту:

- ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» в рамках правовідносин за договором поставки №Р21-661 від 20.06.2022 пропонує укласти мирову угоду з приводу судового спору, який є в провадженні Господарського суду Одеської області (справа №916/2492/22);

- на виконання угоди пропонуємо внести зміни до договору поставки №Р21-661 від 20.06.2022 щодо внесення змін до п.3.1 договору, а саме: продовжити термін поставки товару до 31 грудня 2022 з вартістю постачання 6500 грн. за тонну вантажну й на виконання умов договору пропонує прийняти за даною ціною кукурудзу 3 класу 2021 року врожаю;

- щодо факторів, які можуть впливати на поставки товару, просимо врахувати можливу зміну курсу долару США, тому подальші поставки в рамках співробітництва пропонуємо узгоджувати строки поставки та ціни на кожні 500 тон;

- введення воєнного стану зумовило значне ускладнення ведення господарської діяльності, як для нашого підприємства, так й інших сільгоспвиробників, зокрема щодо забезпечення здійснення поставок зернових власного виробництва на умовах DAP до інших регіонів України; з метою уникнення будь-яких штрафних санкцій, готові зробити знижки на подальші поставки продукції.

25.11.2022 ТОВ «РИСОІЛ Україна» надало відповідь на лист ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» 07.11.2022 за вих.№0711/2022 наступного змісту:

- до моменту подання позову представники ТОВ «РИСОІЛ Україна» неодноразово намагалися провести переговори з представниками відповідача щодо належного виконання умов договору поставки, а після відкриття судового провадження - багаторазово приймали участь у переговорах з адвокатом Нестеренко В.В.; позиція позивача у цих переговорах була направлена на мирне врегулювання спору і покриття збитків компанії, які виникли у зв`язку з необхідністю придбання непоставленого обсягу товару у інших постачальників за збільшеною ціною задля належного виконання договірних зобов`язань перед нашими контрагентами;

- по результатам проведених безрезультатних переговорів не отримано від ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» пропозицій, які б відповідали принципу збалансованості інтересів сторін, і в більшій мірі покривали б наші витрати, які були понесені через неналежне виконання умов договору поставки №Р21-661 від 20.06.2022; ініціювання переговорів без надання конкретних пропозицій щодо мирного врегулювання спору, як виявилось, було формальним та по суті є зловживанням процесуальними правами і направлено на затягування розгляду справи №916/2492/22;

- переважна більшість компаній на ринку понесла негативні наслідки у вигляді призупинення господарської діяльності і ускладнення фінансового становища через введення воєнного стану в Україні, проте договір поставки №Р21-661 від 20.06.2022 був укладений через чотири місяці після оголошення воєнного стану; зобов`язання з поставки товару за договором виникло вже після початку військової агресії, а тому посилання на введення воєнного стану в Україні не може бути підставою для невиконання зобов`язань за договором; отже обставини, які зазначені у листі №0711/2022 від 07.11.2022, жодним чином не звільняють ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» від належного виконання договірних зобов`язань за договором поставки №Р21-661 від 20.06.2022.

В матеріалах справи також наявні:

- договір перевезення №45/2 від 01.06.2022, укладений між ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» та ТОВ «Симфонія комфорту»;

- лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1;

- фінансова звітність малого підприємства ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ»;

- договори поставки №Р21-670 від 29.06.2022, №Р21-677 від 13.07.2022 (скан-копії).

Несплата відповідачем заявлених до стягнення штрафних санкцій за договором поставки №Р21-661 від 20.06.2022 стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 Цивільного кодексу України, розділом V Господарського кодексу України.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 пп. 5, 8 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, господарським судом встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що 20.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ Україна» (Покупець) було укладено Договір поставки №Р21-661, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити кукурудзу 3 класу, надалі іменований товар, (зерно насипом українського походження, врожаю 2021 року) на умовах поставки в місці (DAP) Рів.А.Холдінг ТОВ (Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Локомотивна, будинок 3), (надалі - термінал) згідно з Інкотермс 2010.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору поставки №Р21-661 від 20.06.2022р. між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За умовами п.2.1 Договору кількість товару, що постачається за договором, складає 1250 метричних тон (допустиме відхилення кількості товару +/-5% від кількості товару у фізичній вазі за вибором покупця).

Згідно з п. 3.1-3.3 договору продавець зобов`язаний поставити товар у термін по 30.06.2022 включно.

За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

За нормами ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вірно встановлено господарським судом та не заперечується сторонами, ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» частково виконало умови Договору та поставило ТОВ «РИСОІЛ УКРАЇНА» 1053,36 МТ товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, та товарно-транспортними накладними.

Отже, Продавцем допущено порушення умов Договору, що має наслідком настання господарсько-правової відповідальності.

Статтею 218 Господарського кодексу України унормовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п.6.2 Договору за порушення терміну поставки товару продавець зобов`язаний виплатити покупцю неустойку у розмірі 50,00 (п`ятдесят) гривень за кожну метричну тонну не поставленого товару за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до п.6.7 Договору у разі повної або часткової непоставки товару протягом 5 робочих днів після настання терміну, передбаченого п.3.1 договору, продавець зобов`язаний сплатити покупцю додатково штраф у розмірі 20% від загальної вартості договору протягом 5 банківських днів з моменту виставлення письмової вимоги покупця.

За умовами п.4.2 Договору поставки №Р21-661 від 20.06.2022р. орієнтована загальна вартість товару складає 7127187,50 грн. (сім мільйонів сто двадцять сім тисяч сто вісімдесят сім гривень 50 копійок) без ПДВ, окрім того ПДВ 997806,25 грн. (дев`ятсот дев`яносто сім тисяч вісімсот шість гривень 25 копійок) разом з ПДВ 8124993,75 грн. (вісім мільйонів сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні 75 копійок) (допустиме відхилення загальної вартості товару +/- 5,0%).

Місцевим господарським судом перевірені надані позивачем розрахунки пені та штрафу та встановлено, що відповідачем дійсно було допущено порушення в частині строків та кількості поставленого товару.

Разом з тим, господарський суд, оцінивши всі фактичні обставини справи, врахувавши важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, врахувавши заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшив розмір заявленої до стягнення суми пені та штрафу та стягнув з відповідача штрафні санкції у розмірі 392338,62 грн.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

За ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку контрагентів боржника, наявності коштів на рахунках та інше.

Як вже було зазначено вище та не оспорюється відповідачем, останній порушив умови Договору поставки №Р21-661 від 20.06.2022 щодо своєчасної поставки товару.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вже зазначалось, відповідачем в суді першої інстанції було подано клопотання про зменшення розміру пені на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, в якому ТОВ «Аграрне Майбутнє» просило зменшити розмір штрафних санкцій до 392 338,62 грн.

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/101/19.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 27.01.2020р. у справі №916/469/19, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19.

Отже, питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе таке зменшення

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків та обставин, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Разом з цим, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також, слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий (рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013), тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Крім того, варто зазначити, що суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №916/878/20.

Довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач). Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обґрунтовуючи свою позицію стосовно наявності підстав для зменшення неустойки відповідач посилається на наступні обставини:

- відповідно до умов п.2.1 договору поставки кількість товару, що постачається за договором, складає 1250 метричних тон (допустиме відхилення кількості товару +/- 5% від кількості товару у фізичній вазі за вибором покупця); свої зобов`язання за договором поставки №Р21-661 від 20.06.2022 ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» виконало частково, поставивши у власність ТОВ «РИСОІЛ Україна» 1053,36 метричних тон і кукурудзи 3 класу; зазначені поставки товару були здійснені відповідачем із пропуском строку, визначеного п.3.1 договору, однак вказані порушенні зобов`язань були допущені ТОВ АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ через об`єктивні обставини;

- допустима похибка щодо загального обсягу поставленого товару складає +/- 5%, що становить 62,5 метричних тон, а тому, в даному випадку, мінімально допустимий загальний обсяг товару за договором має складати 1187,50 метричних тон; свої зобов`язання за договором поставки №Р21-661 від 20.06.2022 ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» виконало частково, поставивши у власність ТОВ «РИСОІЛ Україна» 1053,36 метричних тон кукурудзи 3 класу, отже, у цьому випадку різниця між кількістю фактично поставленого та договірним обсягом товару складає 134,14 метричних тони, а не 196,64 метричних тони, як заявляє позивач; за таких обставин, на думку відповідача, наведений позивачем розрахунок неустойки, заявлений до стягнення, є невірним;

- відповідач звертає увагу на те, що після допущення порушення зобов`язань за договором поставки №Р21-661 від 20.06.2022 відповідач вживав заходи для виконання умов договору, зокрема направляв на адресу позивача лист, в якому визнано факт порушення і неналежного виконання зобов`язання, а також пропонував прийняти залишок непоставленої продукції, однак у відповідь від позивача був отриманий лист, зі змісту якого стало зрозуміло, що позивач не має наміру щодо мирного врегулювання ситуації, а умови, запропоновані відповідачу, були для нього неприйнятними; так, по-перше, ТОВ «РИСОІЛ Україна» запропонувало укласти угоду про врегулювання до договору поставки №Р21-661 від 20.06.2022 року, згідно якої ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» мало визнати за собою зобов`язання поставити і передати у власність покупця ще 206,47 метричних тон товару, тобто загальна кількість товару за договором зростала з 1250 до 1259,83 метричних тон; по-друге, відповідач мав підписати аналогічні угоди про врегулювання до договорів поставки №Р21-670 від 29.06.2022 та №Р21-677 від 13.07.2022, які ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» взагалі не укладав, тобто ТОВ «РИСОІЛ Україна» намагався змусити відповідача визнати свої зобов`язання за неіснуючими договорами та покласти на нього додаткову відповідальність. Зазначене свідчить, що така позиція позивача, на відміну від позиції відповідача, була спрямована не на вирішення спірної ситуації, а на власне збагачення за рахунок відповідача;

- позивач не надав жодних доказів на підтвердження наявності будь-яких збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної поставки товару за договором №Р21-661 від 20.06.2022, з огляду на наведене сума штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, є несправедливою і такою, що не відповідає обставинам справи;

- часткове невиконання зобов`язань за договором №Р21-661 від 20.06.2022 у вигляді непоставлення покупцю 196,64 метричних тон кукурудзи 3 класу стало наслідком протиправної поведінки перевізника товару (ТОВ «Симфонія комфорту»), однак перевізник, не виконавши свої зобов`язання із перевезення вантажу, протиправно заволодів зерном кукурудзи в зазначеній кількості, призначеним для доставки позивачу, та вивіз його у невідомому напрямку; місцезнаходження вищевказаного вантажу залишається невідомим, а ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» до правоохоронних органів подано заяву про вчинення злочину посадовими особами перевізника; отже, як вбачається з викладеного, відповідач не мав наміру порушувати зобов`язання за договором поставки №Р21-661 від 20.06.2022 у вигляді нездійснення поставки частини товару, а таке порушення сталося внаслідок злочинних дій третіх осіб;

- відповідач також просить прийняти до увагу факт військової агресії російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану, що є для відповідача обставиною, яка спричинила порушення зобов`язання за договором №Р21-661 від 20.06.2022;

- неналежне виконання зобов`язань відповідачем умовами договору була передбачена відповідальність у вигляді штрафу розмірі 20% від загальної вартості договору та розділом 4 договору передбачено, що його орієнтовна загальна вартість складає 8124993,75 грн. (разом з ПДВ), водночас сума заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій становить 3566714,75 грн., тобто майже половину від орієнтовної вартості усього договору. За таких обставин, на думку відповідача, заявлений позивачем розмір штрафних санкцій є очевидно завищеним та несправедливим та з огляду на викладене, на переконання відповідача, розмір штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення, має бути зменшений відповідно до ст. 233 ГК України;

- відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов`язання поставити покупцю 1250 метричних тон товару, однак з урахуванням встановленого договором допустимого відхилення кількості товару на +/- 5% обсяг товару складає лише 1187,50 метричних тон, водночас на момент подання позову відповідачем на користь позивача було поставлено 1053,36 метричних тони товару, що становить майже 89% від загального обсягу товару, що підлягав поставці на користь позивача згідно з умовами договору №Р21-661 від 20.06.2022, тобто розмір невиконаних зобов`язань у відсотковому відношенні становить лише 11% від узятих на себе за умовами договору. За таких обставин розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем і заявлений ним до стягнення, неспівставний з тими наслідками, що настали в результаті порушення умов договору відповідачем шляхом нездійснення поставки частини продукції, адже у даному випадку з боку позивача відсутні будь-які збитки, в розумінні цивільного законодавства України;

- зменшення штрафних санкцій є правом суду, яке випливає безпосередньо з положень норм чинного законодавства та здійснюється судом за наявності конкретних об`єктивних обставин. Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії;

- з огляду на принцип справедливості, добросовісності і розумності, існують виняткові обставини, які є підставою для зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій до 392338,62 грн., у випадку зменшення штрафних санкцій до зазначеного розміру позивач не понесе значних негативних наслідків у своїй господарській діяльності, а їх розмір є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання відповідачем.

Місцевий господарський суд, погодившись з доводами відповідача, приймаючи до уваги ступінь та пропорційність виконання відповідачем своїх зобов`язань, обставини їх невиконання, дії обох сторін, врахувавши також не надання позивачем доказів завдання йому збитків саме внаслідок дії відповідача у визначених у цій справі правовідносинах, дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів, застосовуючи надане право, передбачене ст. 233 ГК України, дійшов висновку про доведеність та наявність підстав для зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій та визначення справедливої суми, необхідної до сплати відповідачем за допущене неналежне виконання договору поставки №Р21-661 від 20.06.2022 у даній ситуації, у розмірі 392338,62 грн.

Апеляційна колегія звертає увагу на те, що:

- Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов`язань.

Тобто, відповідач, посилаючись на існуючий воєнний стан в Україні, має довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Однак, у спірних правовідносинах відповідачем не доведено існування логічного причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією РФ та неналежним виконанням обов`язку відповідача, у встановлений договором строк.

Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Схожа правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Таким чином, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тобто мають бути встановлені причинно-наслідкові зв`язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання у зв`язку з введенням в країні воєнного стану.

Водночас,колегія суддів враховує, що сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних санкцій є досить значною у порівнянні зі ступенем виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Як вірно встановлено господарським судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, відповідачем не заперечується факт часткового виконання договору та поставлення позивачу 1053,36 метричних тон кукурудзи, що також підтверджується позивачем. Крім того, умовами укладеного між сторонами договору передбачене допустиме відхилення кількості товару +/- 5% від кількості товару у фізичній вазі за вибором покупця, що також має враховуватись при обчисленні загальної кількості товару, яка мала бути поставлена відповідачем за договором та за непоставку якої відповідач має нести відповідальність.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З огляду на викладене, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частини першої статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Враховуючи ступінь та пропорційність виконання відповідачем своїх зобов`язань, обставини їх невиконання, дії обох сторін, обґрунтування відповідача в частині розміру невиконаного ним зобов`язання та зроблені відповідачем розрахунки, а також дотримуючись необхідного балансу інтересів сторін у справі, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій та визначення справедливої суми, необхідної до сплати відповідачем за допущене неналежне виконання договору поставки №Р21-661 від 20.06.2022 у даній ситуації, у розмірі 392338,62 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Доводи апелянта з приводу неповно встановлених обставин судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РИСОІЛ УКРАЇНА залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2023р. у справі №916/2492/22 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „18 вересня 2023 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький