Постанова

від 07.09.2023 по справі 607/18384/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/18384/21Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/747/23 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Гірський Б.О.

Суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Панькевич Т.І.

представників сторін

розглянуи у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/18384/21 за апеляційною скаргою дочірнього підприємства - 2 Житлово-експлуатаційної контори 13 Житлово-будівельних кооперативів на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2023 року, ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., в справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства 2 Житлово-експлуатаційної контори 13 Житлово-будівельних кооперативів, третя особа комунальне підприємство теплових мереж Тернопільміськтеплокомуненерго про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою (згодом зменшивши позовні вимоги) до дочірнього підприємства - 2 Житлово-експлуатаційної контори 13 Житлово-будівельних кооперативів (далі ДП - 2 Житлово-експлуатаційної контори 13 Житлово-будівельних кооперативів), третя особа КПТМ Тернопільміськтеплокомуненерго про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка розташована на дев`ятому поверсі дев`ятиповерхового будинку.

Вказана квартира знаходиться на обслуговуванні ДП - 2 Житлово-експлуатаційної контори 13 Житлово-будівельних кооперативів.

09.11.2020 року було виявлено факт затоплення квартири. Вважає, що в результаті несвоєчасного та неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків після включення центрального опалення відбулось протікання з технічного поверху, внаслідок чого було пошкоджено електропроводку, стелі, стіни, підлогу, меблі та речі особистого вжитку, квартира була не придатна для проживання та перебувала в аварійному стані.

Повністю пошкоджено шафу купе, вартість якої складає 36 925 грн.

Зазначає, що 01.12.2020 року нею було отримано складений відповідачем акт обстеження квартири який, в порушення вимог чинного законодавства, складено у відсутності власника та користувачів квартири.

02.12.2020 року член сім`ї - ОСОБА_2 повторно звернувся з письмовою заявою до ДП-2 ЖЕК №13 ЖБК про обстеження квартири АДРЕСА_2 щодо затоплення та складення відповідного акту.

Даний акт від 15.12.2020 року ними було отримано 08.04.2021 року.

Вказує, що їй було завдано матеріальну шкоду у розмірі 70 495 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, їй завдано моральну шкоду, яка виразилась в тому, що змінився її спосіб життя, вони не могли довгий час користуватися квартирою, в ній відпочивати, проводити свій відпочинок та дозвілля, приймати гостей, так як стіни та стеля в квартирі пошкоджені водними потоками, паркет відслоївся від бетонної основи стяжки, в квартирі відчувався запах цвілого та не свіжого повітря. Вказане призвело до дискомфорту, пригнічення та образи.

У зв`язку з цим просила суд стягнути з відповідача в її користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто із Дочірнього підприємства «2» Житлово-експлуатаційної контори-13 Житлово-будівельних кооперативів в користь ОСОБА_1 33570 гривень грошового відшкодування завданої в результаті затоплення матеріальної шкоди.

Стягнуто із Дочірнього підприємства «2» Житлово-експлуатаційної контори-13 Житлово-будівельних кооперативів в користь ОСОБА_1 10000 гривень грошового відшкодування завданої в результаті затоплення моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із Дочірнього підприємства «2» Житлово-експлуатаційної контори-13 Житлово-будівельних кооперативів в користь ОСОБА_1 15101,60 гривень сплачених позивачем за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Стягнуто із Дочірнього підприємства «2» Житлово-експлуатаційної контори-13 Житлово-будівельних кооперативів в користь ОСОБА_1 908 гривень сплаченого позивачем судового збору.

Стягнуто із Дочірнього підприємства «2» Житлово-експлуатаційної контори-13 Житлово-будівельних кооперативів в користь ОСОБА_1 12037,50 гривень понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги.

В апеляційній скарзі ДП - 2 Житлово-експлуатаційної контори 13 Житлово-будівельних кооперативів просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на його незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача, факту заподіяння збитків, причинний зв`язок між ними та вина відповідача.

Вказують, що в період затоплення квартири система опалення в будинку була готова до опалювального сезону, що підтверджується актом від 12.10.2020 р., тому припускають, що мав факт самовільного втручання в систему теплопостачання.

Звертають увагу на те, що ключі від замка технічного поверху має не лише відповідач, але і мешканці квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , які є співвласниками майна багатоквартирного будинку.

Крім того, вважають, що позивачем не надано доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди та судом при прийнятті рішення не обґрунтовано її розмір.

Відзиву на апеляційну скаргу, у визначений судом строк, не подано.

У судовому засіданні представник ДП - 2 Житлово-експлуатаційної контори 13 Житлово-будівельних кооперативів адвокат Снітинський Б.Є. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Онищук М.Б. апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2 ст.367 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80,5 кв. м., житловою 50,4 кв. м., що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.11.2007.

17.11.2020 р. комісією в складі головного інженера ЖЕКу Гніздюх Б. Т., майстрів дільниці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 складено акт про те, що ними було обстежено кв. АДРЕСА_1 на предмет затоплення квартири, та встановлено, що у квартирі є плями жовтого кольору на стелі та стінах в кімнатах, а також здута паркетна підлога в одній кімнат (приблизно 10 кв. м.). Причиною походження цих недоліків є невідомою, так як власник квартири тривалий час не проживав за даною адресою. З його слів, затоплення помешкання відбулося внаслідок витоку гарячої води центрального опалення, яке розташоване на горищі будинку. Проте, на час перевірки 17.11.2020 р. комісією не встановлено жодних пошкоджень та витоків води (а.с.15 т.1).

Згідно з листом №87 від 09.12.2020 р. ДП-2 Житлово-експлуатаційна контора № 13 житлово-будівельних кооперативів, адресованого ОСОБА_2 , запуск системи опалення у м. Тернополі проводився 16-18 жовтня поточного року, заяв від мешканців будинку з приводу затоплень квартир під час проведення вищевказаних робіт не надходило, малоймовірною є причина затоплення запуск системи опалення (а.с.17 т.1).

Відповідно до акту про наслідки затоплення квартири АДРЕСА_1 від 15.12.2020 р., комісією в складі начальника житлово-експлуатаційної контори №13 ЖБК Савули Р.С., заступника начальника відділу управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради Мокляк Я.І. та мешканця квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 при обстеженні квартири встановлено, що внаслідок попадання води з горища будинку в квартиру, яка знаходилася на 9 поверсі, було затоплено одну з кімнат вказаної квартири, загальною площею 11,6 кв. м., одночасно при обстеженні мереж аварійності не встановлено і не виявлено пошкодження покрівлі, що могло стати причиною затоплення.

Під час обстеження встановлено, що в процесі затоплення квартири водою було пошкоджено стелю, стіни та паркетну підлогу кімнати, загальною площею 11,6 кв. м. (а.с.24 т.1).

02.09.2021 ОСОБА_2 звернувся до начальника ДП 2 житлово-експлуатаційної контори №13 ЖБК із вимогою про усунення відшкодування збитків, у якій просив виконати взяті на себе зобов`язання за договором та провести відновлюваний ремонт або виділити кошти для проведення ремонту (а.с.39 т.1).

З висновку експерта №15 судової будівельно-технічної експертизи від 03.08.2022 р., вбачається, що мав місце факт затоплення квартири АДРЕСА_1 .

Ознаки пошкоджень квартири встановлені в результаті проведеного візуального обстеження, характерні для дії води та спричинені внаслідок її затоплення.

Під час проведення візуального обстеження приміщень вказаної квартири встановлено наявність наступних пошкоджень:

- в кімнаті 9, площею11,6 м.кв. спостерігається здуття підлогового покриття з паркету, паркетні дощечки окремими місцями вкриті цвіллю та деформовані. Спостерігається руйнування цементно-піщаної основи під паркетом, площа ушкодження паркетного покриття становить 4,85 м.кв. На стелі та стінах, які оздоблені шпалерами наявні ознаки залиття у вигляді жовтих плям та шпалер, що відклеїлись (відійшли) від основи. На віконному відкосі наявні ознаки залиття у вигляді жовтих плям;

- в кімнаті 10, площею 12,1 м.кв. на стінах, які оздоблені шпалерами наявні ознаки залиття у вигляді жовтих плям та шпалер, що відклеїлись (відійшли) від основи;

- в кухні 3 на стелі та стіні біля входу наявні ознаки залиття у вигляді світложовтих потьоків. В житловій кімнаті 4 на стелі наявні ознаки залиття у вигляді жовтої плями;

- в коридорі 1 на стіні наявні ознаки залиття у вигляді шпалер, що відклеїлись (відійшли) від основи.

Вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення пошкоджень, що утворились внаслідок затоплення квартири АДРЕСА_1 , становить 33 570 грн.

Розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок затоплення вищевказаної квартири становить 33 570 грн. (а.с.143-147 т.1)

Відповідно до положень статей 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди позивачу, а позивач у свою чергу повинен довести наявність шкоди та її розмір.

За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно із положеннями ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає, зокрема, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна).

Пунктами 4,6 ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено, що виконавець комунальної послуги зобов`язаний: своєчасно проводити підготовку об`єктів житлово-комунального господарства до експлуатації в осінньо-зимовий період; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством.

Згідно із п.1 ч.4 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207 визначено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Пунктом 2.8.2. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій передбачено, що під час підготовки житлового фонду до експлуатації в зимовий період виконуються, зокрема, такі роботи: приведення в технічно справний стан прибудинкової території із забезпеченням безперешкодного відведення атмосферних і талих вод від відмостки, спусків (входів) у підвал і їх віконних приямків; забезпечення належної гідроізоляції фундаментів, стін підвалу і цоколю та їх сполучення із суміжними конструкціями, сходових кліток, підвальних і горищних приміщень, машинних відділень ліфтів, справність та утеплення пожежних гідрантів.

Відповідно до п.5.2.7. «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007 року особи, відповідальні за загальний стан теплового господарства та технічний стан і безпечну експлуатацію теплових установок і мереж, повинні забезпечити, зокрема:

- технічно справний стан теплових установок і мереж, іншого устаткування, яке належить до теплового господарства суб`єкта господарювання;

- експлуатацію та обслуговування теплових установок і мереж відповідно до вимог цих Правил, вимог нормативно-правових актів з охорони праці, промислової безпеки, користування тепловою енергією та пожежної та техногенної безпеки, інших нормативних документів.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 . В частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що балансоутримувачем будинку в якому знаходиться квартира позивачки, яку затопило, є ДП - 2 Житлово-експлуатаційної контори - 13 Житлово-будівельних кооперативів, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг щодо теплових установок та внутрішньобудинкових мереж, тому саме на нього покладено обов`язок утримувати їх в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт.

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом встановлено фактичні обставини справи та дано їм належну правову оцінку.

Крім того, судом апеляційної інстанції беруться до уваги посилання експерта у висновку про те, що на момент проведення експертизи є ознаки виконаних ремонтно-експлуатаційних робіт елементів системи опалення частини технічного поверху, розташованого над квартирою позивача, яка була залита водою (стирчить свіжонамотана пакля; ділянки труб відрізняються по кольору), що також може свідчити про обґрунтованість доводів позивача щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по утриманню внутрішньобудинкових мереж в належному технічному стані, що призвело до залиття квартири водою і відповідно усунення ними пошкоджень арматури труб опалення після даного випадку без відома позивача.

Вирішуючи спір в частині вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачкою сума моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. є завищеною, такою, що не відповідає ступеню пережитих нею страждань, та обґрунтовано, з врахуванням вимог розумності та справедливості, прийшов до переконання про необхідність стягнення із відповідача в користь позивачки 10 000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до положень ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог закону, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Що стосується вирішення питання щодо судових витрат то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.33 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

На підставі ст. 141 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує понесені та документально підтверджені судові витрати.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).

Разом із цим, ДП 2 Житлово-експлуатаційної контори 13 Житлово-будівельних кооперативів не подавало до суду заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, які позивачка просила з них стягнути.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

З урахуванням наведеного та конкретних обставин справи, відсутності заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про необхідність стягнення з відповідача в користь позивачки 15 101,60 грн., сплачених нею за проведення судової будівельно-технічної експертизи та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12037,50 грн. (пропорційно до задоволених вимог).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування в межах вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача, в межах сум ним понесених.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства - 2 Житлово-експлуатаційної контори 13 Житлово-будівельних кооперативів залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді покласти на дочірнє підприємство - 2 Житлово-експлуатаційної контори 13 Житлово-будівельних кооперативів в межах сум, ним понесених.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, зазначених у п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2023 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Храпак Н.М.

Хома М.В.