Постанова

від 13.09.2023 по справі 308/9225/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 308/9225/21

провадження № 61-7327св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - «Великолазівський ліцей» Баранинської сільської ради Закарпатської області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року у складі судді Деметрадзе Т. Р. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Мацунича М. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради Закарпатської області (далі - Великолазівський ліцей) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працювала вчителем хімії Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до 23 червня 2021 року. Наказом директора ліцею ОСОБА_3 № 112-к від 18 червня 2021 року вона була звільнена у зв`язку з відмовою від продовження роботи в істотних умовах праці, що змінилися, на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Зазначила, що вона ознайомилася з наказом 24 червня 2021 року та вважає, що звільнення є незаконним, оскільки її не було повідомлено, які саме істотні умови праці зміняться. На підставі заяви позивача від 11 червня 2021 року, ОСОБА_1 14 червня 2021 року фактично отримала від адміністрації Великолазівського ліцею попередження від 22 березня 2021 року № 01-19/74 про зміну істотних умов праці по закінченню двох місяців з моменту такого попередження, а саме: у зв`язку з примусовим переведенням ОСОБА_1 на іншу посаду за рішенням адміністрації відповідача та звільнення, у зв`язку з відмовою працювати у нових умовах праці. Які саме істотні умови праці зміняться та у зв`язку з чим, позивача не повідомили та не роз`яснили.

Наголошувала, що у Великолазівському ліцеї фактично відбулася реорганізація і тому її мали б звільнити на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Також, при звільнені їй не було надано невикористану відпустку.

Позивач просила:

поновити її на роботі на посаді вчителя хімії Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею;

стягнути з Великолазівського ліцею на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 червня 2021 року до дня поновлення на роботі;

стягнути з Великолазівського ліцею на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Великолазівського ліцею про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

ступінь Яроцької гімназії-філії було понижено до Яроцької початкової школи-філії, що мало наслідком зміну істотних умов праці педагогічних працівників, в тому числі і ОСОБА_1 , шляхом зміни місця роботи, замість роботи в Яроцької гімназії-філії на роботу в Яроцькій початковій школі-філії, відповідно змінився б розмір оплати праці. Тобто, зміна режиму роботи, встановлення іншого тижневого педагогічного навантаження, зміна оплати праці і є зміною істотних умов праці, що передбачено частиною третьою статті 32 КЗпП України. Таким чином, дії Великолазівського ліцею по припиненню трудового договору та звільненню ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є законними;

при звільненні позивача відповідачем було компенсовано невикористані нею дні відпустки, при проведенні позапланової перевірки додержання вимог законодавства у сфері охорони праці у Великолазівському ліцеї, порушень трудового законодавства не виявлено;

позовна вимога ОСОБА_1 про поновлення її на роботі в Яроцькій гімназії-філії Великолазівського ліцею не може бути задоволена, оскільки такий навчальний заклад припинив своє існування на підставі наказу № 37-к від 26 лютого 2021 року відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради. У даному випадку вимога про поновлення на роботі суперечить принципу обов`язковості судового рішення, складовою якого є його виконання;

звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України не є звільненням з ініціативи адміністрації, а є припиненням трудового договору з працівником, тому вказане звільнення не потребує попередньої згоди профспілкового органу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

власником (засновником) Баранинською сільською радою прийнято рішення про оптимізацію закладу освіти шляхом пониження ступеню навчального закладу Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до Яроцької початкової школи-філії Великолазівського ліцею до 01 вересня 2021 року.

рішенням ІІ сесії VII скликання Баранинської сільської ради від 19 лютого 2021 року № 23 затверджено в новій редакції статут Великолазівського ліцею, відповідно до пункту 1.9 якого Великолазівський ліцей має у своєму складі філії, зокрема Яроцька початкова школа - філія, Підгорбська початкова школа - філія та інші початкові школи - філії, які не мають статусу юридичної особи та забезпечують здобуття початкової освіти та дошкільної освіти;

внаслідок вище вказаних змін в організації виробництва і праці відповідача змінено освітній процес та педагогічне навантаження, має місце суміщення посад та зміна обсягу прав і обов`язків працівників, їх розміру оплати праці та режиму роботи, що є зміною істотних умов праці працівника Яроцької гімназії-філії ОСОБА_1 . Разом з тим, основна функція позивача (педагогічний працівник) не змінилася;

згідно структури Яроцької початкової школи - філії в ній передбачено 7,6 штатних одиниць педагогічних працівників, з яких: 1 одиниця завідувач філії; 5,6 одиниць - вчителі початкових класів, 1 одиниця - вихователь групи продовженого дня. Однак, вакантною була лише посада вихователя групи продовженого дня, яка була запропонована позивачу ОСОБА_1 , від якої вона відмовилась.

таким чином матеріалами справи доведено, що у зв`язку з пониженням ступеню навчального закладу у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, наслідком яких стала зміна істотних умов праці позивача, про які позивача, у встановлений законом строк - не пізніше ніж за два місяці, було повідомлено. Оскільки позивач відмовилася працювати на нових умовах, її на законних підставах було звільнено з роботи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_2 , в якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норма права, а саме:

суди зробили помилковий висновок, що відбулася зміна істотних умов праці для працівника ОСОБА_1 . Вважає, що відбулася, так звана, оптимізація навчального закладу, внаслідок чого посада вчителя хімії Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею, яку займала позивач, була ліквідована. Тобто трудова функція, яку виконувала позивач була без її волі ліквідована з волі роботодавця. Таким чином, у даних правовідносинах не може йти мова про зміну істотних умов праці, оскільки остання передбачає збереження трудової функції працівника (висновки Верховного Суду викладені у постановах від 01 грудня 2021 року у справі № 761/24929/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19);

документ, який був наданий позивачу не можна вважати повідомленням чи попередженням про зміну істотних умов праці, оскільки не місить жодної істотної умови праці, яка буде змінена для позивача (постанова Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 761/24929/20);

висновки суду про те, що позивачем також не подано жодних доказів, які б підтверджували, що після пониження ступеня навчального закладу до нижчого, бажання та волевиявлення позивача були направлені на продовження трудових відносин з відповідачем на нових умовах, позивач вважає неправильними та такими, що суперечать правовій природі звільнення відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України (постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц, Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц відповідно до висновків, викладених в яких, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю);

зазначає, що порушення процедури звільнення у зв`язку з ненаданням відпустки та звільнення особи не в останній день її відпустки, є достатньою та самостійною підставою для встановлення того, що в даному випадку було порушено установлений законом порядок звільнення особи, що свідчить про незаконність такого звільнення (постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21);

судом апеляційної інстанції порушені вимоги статей 83, 360, 367 ЦПК України, оскільки відзив на апеляційну скаргу та письмові докази, відповідачем подані з порушенням строку (на декілька місяців) та процедури подачі відзиву (подані до суду без направлення його позивачу, про що позивач та її представник заявляли під час розгляду справи). Питання про поновлення пропущеного строку відповідачем не ставилося.

Позиція інших учасників справи

У липні 2023 року Великолазівський ліцей подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що доводи ОСОБА_1 , що Великолазівський ліцей не повідомив, які саме істотні умови праці змінилися є необґрунтованими, та суперечать, зокрема, й обставинам, які ОСОБА_1 виклала у касаційній скарзі. Суди правильно встановили ту обставину, що у зв`язку з пониженням ступеню навчального закладу у відповідача, дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, наслідком яких стала зміна істотних умов праці позивача, про які вона, у встановлений законом строк повідомлена. Оскільки позивач відмовилася працювати на нових умовах, її на законних підставах було звільнено з роботи. Заявлена ОСОБА_1 вимога про її поновлення на посаді вчителя хімії Яроцької гімназії-філії Великолазівський ліцей, не забезпечує реальне поновлення прав, за захистом яких вона звернулася, та у разі задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки Яроцьку гімназію-філію Великолазівський ліцей реорганізовано на Яроцьку початкову школу-філію Великолазівський ліцей. Вважає, що у разі якщо працівник не погоджується із підставами звільнення і водночас відмовляється продовжувати трудові відносини, то належним способом його захисту є звернення до суду з позовом про зміну формулювання причин звільнення, що відповідає положенням частини третьої статті 235 КЗпП України, враховуючи дійсні наміри позивача, який не бажає поновлюватися на роботі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року відмовлено, відкрито касаційне провадження у справі № 308/9225/21, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 308/9225/21.

У червні 2023 року матеріали цивільної справи № 308/9225/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року праву призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 травня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 447/334/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19, від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц, від 01 грудня 2021 року у справі 761/24929/20, від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала вчителем хімії Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до 23 червня 2021 року.

Наказом № 37-к від 26 лютого 2021 року директора Великолазівського ліцею Данко В. С про пониження ступеня гімназії-філії Великолазівський ліцей, на виконання наказу відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради № 20-к/тр від 22 лютого 2021 року «Про пониження ступеня Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею та рішення № 23 ІІ сесії VІІ скликання Баранинської сільської ради від 19 лютого 2021 року «Про пониження ступеня та зміну назви Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею наказано: 1. понизити ступінь Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до Яроцької початкової школи-філії Великолазівського ліцею до 01 вересня 2021 року;7. перевести педагогічних працівників Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до опорного закладу на повне або неповне (за письмовою згодою) тижневе навантаження; 8. перевести інших працівників на наявні вакантні посади, а при їх відсутності - звільнити по статті 36, статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства.

16 березня 2021 року відповідно до витягу із протоколу первинної профспілкової організації опорного закладу освіти Великолазівський ліцей № 3 постановлено надати дозвіл на попередження працівників Яроцької гімназії - філії про зміну істотних умов праці, відповідно до рішення № 23 від 19 лютого 2021 року «Про пониження ступеня гімназії-філії Великолазівського ліцею.

Відповідно до попередження № 01-19/74 від 22 березня 2021 року директором Великолазівського ліцею ОСОБА_3, відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України та наказу відділу освіти культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради № 20-к/тр від 22 лютого 2021 року «Про пониження ступеня Яроцької гімназії - філії Великолазівський ліцей та рішення № 23 ІІ сесії VII скликання Баранинської сільської ради від 19 лютого 2021 року «Про пониження ступеня Яроцької гімназії - філії Великолазівський ліцей Баранинської сільської ради, вчителя хімії Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею, ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов праці; по закінченню 2-х місяців з моменту даного попередження ОСОБА_1 буде переведено на посаду вихователя групи продовженого дня Яроцької початкової школи-філії. Згідно із статтею 32 КЗпП України ОСОБА_1 має право погодитися зі зміною істотних умов праці або відмовитися від продовження роботи в нових умовах. Для подальшої роботи слід надати заяву про згоду працювати у нових умовах праці. Ненадання заяви буде свідчити про відмову працювати у нових умовах праці.

Відповідно до акту № 5 від 22 березня 2021 року Яроцької гімназії - філії Великолазівський ліцей «Про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з попередженням про зміну істотних умов праці від 22 березня 2021 № 01-19/74, комісією у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 складено акт про те, що 22 березня 2021 року о 11:33 год директор Великолазівського ліцею ОСОБА_3 вручила ОСОБА_1 попередження про зміну істотних умов праці від 22 березня 2021 року № 01-19/74, однак ОСОБА_1 не погодилась підписувати попередження.

11 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до директора Великолазівського ліцею із заявою, в якій просила видати їй попередження про зміну істотних умов праці від 22 березня 2021 року та повідомити їй про прав та обов`язки на запропонованій посаді та розмір посадового окладу, в тому числі про наявність шкідливих умов праці на новій посаді.

Наказом директора ліцею ОСОБА_3 № 112-к від 18 червня 2021 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з відмовою від продовження роботи в істотних умовах праці, що змінилися, на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, бухгалтерії здійснити повний розрахунок, нарахувати грошову компенсацію за 48 календарні дні невикористаної щорічної відпустки за період з 15 серпня 2020 року по 22 червня 2021 року та виплатити вихідну допомогу.

Відповідно до акту управління держпраці у Закарпатській області від 16 липня 2021 року № ЗК 298/283/АВ за заявою працівників Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею ОСОБА_11, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 було проведено інспекційне відвідування, згідно з яким порушень законодавства про працю не виявлено.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 частина перша статті 36 КЗпП України). Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України (частина четверта статті 32 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18), зазначено, що: «Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: «Звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. Передбачена частиною третьою статті 252 КЗпП України й частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» гарантія про обов`язкове отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу, а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, який є членом виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, розповсюджується на випадки його звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 161/1147/16-ц (провадження № 61-37720св18) зазначено, що: «Зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15). У статті 32 КЗпП Українинаведено перелік умов праці, які можна вважати істотними, до яких належать, зокрема: система та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад. Наведений перелік не є вичерпним, оскільки істотними можуть вважатися й інші умови праці».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 317/181/19 (провадження № 61-21021св21) зазначено, що: «… зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади не є зміною істотних умов праці. Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини. Про визначену частиною третьою статті 32 КЗпП України зміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України можливо стверджувати тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19 (провадження № 61-1145св20) та від 11 травня 2021 року у справі № 317/182/19-ц (провадження № 61-231св21)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 757/46713/20 (провадження № 61-7253св22) зазначено, що: «У справі, що переглядається: відповідачем ліквідовано Департамент економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця», в якому працював позивач, та створено новий структурний підрозділ - Апарат директора з економічної та інформаційної безпеки, при цьому посада позивача підлягала скороченню, про що його було повідомлено відповідачем; позивача повідомляли про ліквідацію Департаменту економічної та інформаційної безпеки AT «Українська залізниця», скорочення займаної ним посади та запропонували посаду стрільця 3 розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Одеса -Застава-1 виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» із щомісячною зарплатою в розмірі 5 174 грн. За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що позивач не міг продовжувати роботу за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, і йому запропонована нова посада, тому зміни істотних умов його праці не відбулися. Отже позивач був неправомірно звільнено за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 308/9220/21 (провадження № 61-1328св23) зазначено, що:

«Судами встановлено, що директором Великолазівського ліцею ОСОБА_3 було видано наказ «Про пониження ступеня та зміну назви Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею від 26 лютого 2021 року № 37-к, яким понижено ступінь Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до Яроцької початкової школи-філії Великолазівського ліцею та заплановано переведення працівників на наявні вакантні посади, а при їх відсутності звільнення за статтями 36, 40 КЗпП України.

Отже, вказаним наказом передбачалася можливість звільнення працівників з підстав, визначених статтею 40 КЗпП України, пункт перший якої визначає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із попередженням від 22 березня 2021 року № 01-19/71 Великолазівський ліцей попередив позивача ОСОБА_1 , яка працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею про переведення в Підгорбську початкову школу-філію на посаду асистента вчителя.

За таких обставин, для правильного вирішення цієї справи суди мали з`ясувати, чи відбулася зміна істотних умов праці позивача за тією ж посадою, чи посада асистента вчителя пропонувалася позивачу у зв`язку із скороченням посади заступника директора».

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Великолазівського ліцею про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який мотивувала тим, що її звільнення у зв`язку з відмовою від продовження роботи в істотних умовах праці, що змінилися, на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, є незаконним, оскільки її не було повідомлено, які саме істотні умови праці зміняться. Вважала, що фактично у Великолазівському ліцеї відбулася зміна в організації виробництва і праці, а саме: здійснено реорганізацію Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею;

аналіз матеріалів справи свідчить, що:

директором Великолазівського ліцею ОСОБА_3 26 лютого 2021 року видано наказ № 37-к «Про пониження ступеня та зміну назви Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею», яким понижено ступінь Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до Яроцької початкової школи-філії Великолазівського ліцею та заплановано переведення працівників на наявні вакантні посади, а при їх відсутності звільнення за статтями 36, 40 КЗпП України;

відповідно до попередження від 22 березня 2021 року № 01-19/74 Великолазівський ліцей попередив вчителя хімії Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею ОСОБА_1 про переведення на посаду вихователя групи продовженого дня Яроцької початкової школи-філії;

натомість суди при відмові у задоволенні позову не з`ясували, чи могла ОСОБА_1 продовжувати роботу за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, чи відбулася зміна істотних умов праці позивача за тією ж посадою;

крім того, суд першої інстанції, зробивши висновок про те, що звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України не є звільненням з ініціативи адміністрації, а є припиненням трудового договору з працівником, тому вказане звільнення не потребує попередньої згоди профспілкового органу, залишив поза увагою, що вказані висновки суперечать висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18), а також, що вказані обставини, не були підставами позову. Ці обставини залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.

Таким чином суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, тому справу належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду та необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 308/9220/21 (провадження № 61-1328св23), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постановисудом касаційної інстанції рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 рокувтрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук