Постанова

від 13.09.2023 по справі 754/13529/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 754/13529/17

провадження № 61-11984св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клумба.УА»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», який є правонаступником Міністерства економіки України (Міністерства економічного розвитку і торгівлі України), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест», фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клумба.УА» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.

Історія справи

Короткий зміст позову

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клумба.УА» (далі - ТОВ «Клумба.УА») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що 10 червня 2010 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2». Одночасно з цим ОСОБА_3 зареєструвала домен ІНФОРМАЦІЯ_7

23 вересня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з однієї сторони, та ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_7 , з іншої сторони, укладений Меморандум (Угода про співпрацю). Згідно з умовами Меморандуму сторони домовилися спільно розвивати інтернет-ресурси з метою додаткового залучення рекламодавців та отримання додаткового прибутку. Згідно з пунктом 3.1.2 Меморандуму ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зобов`язані у строк до 20 жовтня 2010 року переоформити спірну торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_2» в Державній службі інтелектуальної власності на створене ТОВ «Клумба.УА». Відповідно до пункту 3.1.3 Меморандуму ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зобов`язані переоформити на створене товариство доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 у реєстратора доменних імен - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» (далі - ТОВ «Інтернет Інвест»). На виконання вказаного пункту 3.1.1 Меморандуму було створене ТОВ «Клумба.УА».

08 жовтня 2010 року на виконання пункту 3.1.2 Меморандуму між ОСОБА_3 та позивачем укладений договір № 007 про оплатне передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Одночасно з передачею прав на торговельну марку, на виконання вказаного пункту 3.1.3 Меморандуму доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 перереєстровано з ОСОБА_3 на позивача.

У листопаді 2013 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були неправомірно виключені зі складу ТОВ «Клумба УА». Одразу після цього інші засновники ТОВ ( ОСОБА_3 і ОСОБА_7 ) прийняли рішення про зміну директора товариства. Неправомірність виключення та звільнення директора були встановлені господарським судом Запорізької області від 02 вересня 2014 року у справі № 908/1460/14. Вказане рішення залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 березня 2015 року.

У листопаді 2013 року ОСОБА_7 подав позов до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про визнання недійсним Договору № 007 у зв`язку з тим, що він не надавав своєї згоди на укладення його дружиною ОСОБА_3 цього договору, а майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку, передані позивачу, є спільною власністю подружжя, оскільки були набуті під час шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Внаслідок неправомірного виключення двох засновників зі складу тТовариства, інші засновники отримали змогу діяти всупереч інтересів товариства, і це дало їм змогу ініціювати судовий процес про повернення торговельної марки до третьої особи та виграти його. Після прийняття рішення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про визнання договору № 007 недійсним ОСОБА_3 передала свої права на торговельну марку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Крім того, 11 листопада, за 14 днів до прийняття вказаного судового рішення, ОСОБА_3 подала заявку на реєстрацію аналогічної торговельної марки «Клумба», однак в іншому класі Міжнародної класифікації товарів і послуг - у класі 25. Права за цією торговельною маркою ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 . Згідно з даними сервісу пошуку інформації про доменні імені WHOIS реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 . Тобто доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 за невідомих обставин перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 .

Оскільки рішення судів про визнання договору № 007 недійсним скасовані ухвалою Верховного Суду України від 22 червня 2017 року, права на торговельну марку № НОМЕР_1, а також права на доменне ім`я, нерозривно пов`язане з нею, вибули із законного володіння позивача та перейшло до відповідачів, позивач вважає, що має право на витребування майнових прав на торговельну марку № НОМЕР_1 та доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідачі володіють цим майном без правової підстави.

З урахуванням уточнень позову, ТОВ «Клумба.УА» просило:

витребувати майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку № НОМЕР_1 у ОСОБА_1 та повернути їх позивачу;

зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести запис у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг про володіння позивачем торговельною маркою № НОМЕР_1;

витребувати права на користування доменом ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та повернути їх позивачу;

зобов`язати ОСОБА_4 подати заявку до ТОВ «Хостмайстер» на заміну реєстранта домену ІНФОРМАЦІЯ_1 з ім`я ОСОБА_2 на ім`я позивача;

зобов`язати ОСОБА_4 створити обліковий запис та панель управління позивача відповідно до даних, наданих для цього позивачем;

зобов`язати ОСОБА_4 перевести управління доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належить позивачу, відповідно до даних, наданих для цього позивачем.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, у задоволенні позову ТОВ «Клумба.УА» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 ніколи не мав відношення, зокрема не був суб`єктом та не мав виключних майнових прав, до торговельної марки № НОМЕР_1, яка була зареєстрована за ТОВ «Клумба.УА». Так само, як ТОВ «Клумба.УА» ніколи не мало майнових прав на торгівельну марку «Клумба» за № НОМЕР_2, що належить на даний час ОСОБА_2 .

Крім того, при розгляді справи достеменно встановлено, що ОСОБА_2 не придбавав жодним чином, в жодний спосіб за будь-якими правочинами із ОСОБА_3 доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки реєстрація за ним відбувалась заново. Так, ОСОБА_4 зареєстрував відповідно до Регламенту особливостей реєстрації приватних доменних імен другого рівня у домені .UA доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 за ОСОБА_2 , як за власником торговельної марки «Клумба» за № НОМЕР_2 . Це дане доменне ім`я до цього дійсно належало на праві користування ОСОБА_3 та було прив`язано до торговельної марки № НОМЕР_1, але внаслідок припинення прав ОСОБА_3 на вказану торговельну марку та з огляду на те, що це ім`я відповідає назві торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» за № НОМЕР_2 , право на користування доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано за ОСОБА_2 . Реєстрація відбулася 26 грудня 2014 року, що є датою реєстрації нового домену. Крім того, з Договору № 007 від 08 жовтня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Клумба.УА», вбачається, що ОСОБА_3 передає у власність товариства тільки торговельну марку за № НОМЕР_1 без будь-яких доменних імен, зокрема, доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, твердження позивача про порушення прав товариства на користування доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_1 є безпідставними.

ОСОБА_1 не має відношення до доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 та не володіла ним, оскільки з 26 грудня 2014 року незмінним і законним реєстрантом доменного імені є ОСОБА_2 .

Таким чином, доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 не співвідноситься з обґрунтуванням позовних вимог, що викладені позивачем, до доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яке у позивача прав немає.

Позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння та задоволення інших позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, а тому право власності на торговельну марку у нього не може бути витребувано. Обставини протилежного доведені не було, а тому твердження позивача про порушення будь-яких прав товариства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Що стосується заяви представника ОСОБА_2 про застосування позовної давності до позовних вимог ТОВ «Клумба.УА», то суд вважає за недоцільне її розгляд по суті, оскільки відмовляє у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що товариство просило, зокрема, витребувати права інтелектуальної власності на торговельну марку № НОМЕР_1 у ОСОБА_1 . Проте, після відмови у визнанні недійсним договору № 007 позивач до відповідних органів для підтвердження своїх майнових прав на торговельну марку «Клумба» не звертався, відтак на цей час за товариством не оформлено право власності щодо майнових прав торговельної марки № НОМЕР_3, а тому вимоги щодо витребування майна є передчасними. Таким чином, підстави для витребування права інтелектуальної власності на торговельну марку № НОМЕР_1 у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Клумба.УА» на підставі статті 388 ЦК України відсутні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні вимоги щодо витребування майнових прав на користь позивача, вимоги щодо зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України внести запис у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг про володіння позивачем торговельною маркою № НОМЕР_1 задоволенню також не підлягають.

Згідно з договором № 007 від 08 жовтня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Клумба.УА», ОСОБА_3 передала у власність товариству лише торговельну марку за № НОМЕР_1 без будь-яких доменних імен, зокрема, доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 не придбавав жодним чином, в жодний спосіб за будь-якими правочинами із ОСОБА_3 доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки реєстрація за ним відбувалась заново. Реєстрація доменного ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було прив`язане до торговельної марки № НОМЕР_1, припинена ОСОБА_3 , а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про витребування права на користування доменом ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та повернення їх позивачу, оскільки на даний час доменного імені, прив`язаного до торговельної марки № НОМЕР_1, не існує. Посилання апелянта на те, що економічна сутність домену не змінилась, майнові права залишились тими самими після реєстрації, незважаючи на те, що технічно було перереєстровано на іншу особу та іншу аналогічну торговельну марку є необґрунтовані з огляду на те, що вимога про витребування цього домену, якого технічно не існує, є передчасною. Тому колегія суддів погодилась із висновком суду, що твердження позивача про порушення прав товариства на користування доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_1 є безпідставними.

У зв`язку із відсутністю підстав для задоволення вимоги щодо витребування права на користування доменом ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та повернути їх позивачу, не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо зобов`язання ОСОБА_4 подати заявку до ТОВ «Хостмайстер» на зміну реєстранта домену ІНФОРМАЦІЯ_1 з ім`я ОСОБА_2 на ім`я позивача, зобов`язання ОСОБА_4 створити обліковий запис та панель управління позивача, перевести управління доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належить позивачу відповідно до даних наданих для цього позивачем;

Аргументи учасників справи

10 серпня 2020 ТОВ «Клумба.УА» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення у справі з урахуванням доводів касаційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України здійснив реєстрацію прав на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_2» за ОСОБА_1 , якій права на неї передала ОСОБА_3 після того, як Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська задовольнив позов її чоловіка ОСОБА_7 25 листопада 2013 року.

Позивач не має звертатися до органів державної влади, зокрема й до органів реєстрації прав на знак для товарів і послуг, перш ніж буде задоволена вимога про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_1 , яка станом на цей час є зареєстрованим власником торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_12» № НОМЕР_1 .

Суд першої інстанції не розглянув зазначені позовні вимоги позивача та не обставин, пов`язаних з такими вимогами. Уся аргументація в рішенні суду стосується не торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» № НОМЕР_1 та її набувача ОСОБА_1 , а аналогічної торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_12» № НОМЕР_2, яка зареєстрована ОСОБА_3 в іншому класі товарів і послуг та права на які ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 . Однак торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_12» № НОМЕР_2, щодо якої суд навів свою аргументацію у рішенні та у зв`язку з реєстрацією якої та прив`язаного до неї доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 суд відмовив у задоволенні усіх позовних вимог, взагалі не була предметом жодної з позовних вимог позивача.

Основним предметом спору є саме торговельна марка № НОМЕР_1 та доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було прив`язане до вказаної торговельної марки. Основні аргументи ОСОБА_2 , на якого на даний час зареєстроване доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 , полягають у тому, що доменне ім`я прив`язане до іншої аналогічної торговельної марки. Суд взяв ці аргументи за основу в обґрунтуванні відмови позивачеві у задоволенні усіх його вимог, незважаючи на те, що цей аргумент ОСОБА_8 жодним чином не пов`язаний з першою позовною вимогою про витребування майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку № НОМЕР_1 у ОСОБА_1 та повернення їх позивачу. При цьому ця вимога не потребує доведення, адже на час розгляду справи судом апеляційної інстанції набрало законної сили рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, яким суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про визнання договору № 007 недійсним. Тому договір № 007, відповідно до якого позивач є власником майнових прав на торговельну марку № НОМЕР_1, є дійсним. Позивач не просив суд витребувати торговельну марку № НОМЕР_2, до якої позивач справді не має відношення, але яка, в той же час, з 2014 року технічно прив`язана до доменного ім`я ІНФОРМАЦІЯ_7

Торговельна марка № НОМЕР_1 вибула з володіння власника поза його волею внаслідок обставин рейдерського захоплення ТОВ «Клумба.УА» та його неможливості брати участь у розгляді справи про визнання договору № 007 недійсним та наразі зареєстрована на ОСОБА_1 .

Незважаючи на штучну прив`язку доменного імені « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до «нової» торговельної марки № НОМЕР_2, зареєстрованої за ОСОБА_2 , економічна сутність доменного імені, яка є основним критерієм для визнання його майном за практикою Європейського суду з прав людини, не змінилася. У відповіді на відзив позивач вказував та надавав докази, які не були розглянуті судом першої інстанції, а саме:

1. Як до, так і після прийняття рішення Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, а також після реєстрації доменного імені на підставі «нової» торговельної марки № 18437, за вказаним доменним іменем можна було знайти сайт проекту позивача - «ІНФОРМАЦІЯ_2». Цей сайт відіграє роль онлайн-платформи для розміщення оголошень про продаж товарів та реклами, що відповідало класу товарів і послуг, у якому зареєстрована торговельна марка № НОМЕР_1 (клас 38: Послуги щодо електронних оповіщальних дошок (телекомунікаційні послуги); надання телекомунікаційних каналів для замовляння товарів за телевізійною рекламою; комп`ютерне передавання повідомлень і зображень; надавання доступу до баз даних; надання чатів (форумів для дискусій) в інтернеті; посилання повідомлень).

2. До прийняття рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 листопада 2013 року платформа «ІНФОРМАЦІЯ_12» була розміщена безпосередньо за доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_1 . Це підтверджується даними із сайту міжнародної організації Іnternet Аrchive, яка займається зберігання інтернет-сторінок, які були доступні в інтернеті, надає інформацію про встановлення редиректів на веб-сайти і т.п. (див. додаток 4 до відповіді на відзив). Після того, як ОСОБА_8 став формальним реєстрантом «нового» доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 , веб-сайт платформи був переміщений на доменІНФОРМАЦІЯ_3 (див. Додаток 5, де вказано, що був встановлений редирект (перенаправлення) домену ІНФОРМАЦІЯ_1 на домен ІНФОРМАЦІЯ_3 ). При цьому власниками платформи залишалася ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , що підтверджується їх публічними заявами про стан функціонування платформи у соціальних мережах та на самій платформі. ІНФОРМАЦІЯ_4 платформа знову була перенесена на інший домен - ІНФОРМАЦІЯ_5 , на якому платформа функціонує і зараз (див. додаток 6 до відповіді на відзив). При цьому протягом всього цього періоду був встановлений редирект (перенаправлення) доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 спочатку на сайт ІНФОРМАЦІЯ_3 , а від часу перенесення платформи «ІНФОРМАЦІЯ_12» на домен ІНФОРМАЦІЯ_5 аж до постановлення судом ухвали про забезпечення позову у цій справі, на сайт ІНФОРМАЦІЯ_5 . Це означає, що протягом всього періоду зазначення ОСОБА_8 реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 , це доменне ім`я використовувалося виключно з метою направлення користувачів на платформу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка не змінилася, і власниками якої були ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Це підтверджується даними із сайту міжнародної організації Іnternet Аrchive (див. додаток 7 до відповіді на відзив). Це також підтверджується публічними завами ОСОБА_3 та її свідченнями під час офіційних допитів в судах США (див. рядки 1 - 10 на сторінці 98, де на запитання про те, як домен ІНФОРМАЦІЯ_1 використовується зараз ОСОБА_3 відповідає, що він перенаправляє користувачів на веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (див. Додаток 8 до відповіді на відзив).

3. Сама платформа «ІНФОРМАЦІЯ_12» - це платформа, усіма правами на яку до прийняття рішення Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська від 25 листопада 2013 року володів саме позивач. Після прийняття цього рішення суть платформи не змінилася, а доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 до постановлення ухвали про забезпечення позову у цій справі використовувалося для перенаправлення і збільшення потоку користувачів (трафіку) на цю платформу. Це означає, що економічне використання доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою збільшення трафіку, та, як наслідок підвищення ефективності монетизації та отримання доходів від платформи «ІНФОРМАЦІЯ_12» не змінилося. Тобто ОСОБА_8 не використовував доменне ім`я для свого незалежного проекту в межах того класу товарів і послуг, для яких була зареєстрована торговельна марка № НОМЕР_2, власником якої він був. Натомість порядок використання доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 та кінцеві отримувачі доходу від його використання не змінилися, що свідчить про те, що саме майно також не змінилося.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, доменне ім`я, використання якого має економічну цінність, є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції та практики Європейського суду з прав людини. Це розуміння поняття «майно» відображене й у рішеннях вищих судів України. Так Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі 372/4581/14-ц вказав, що «Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і «майном». Зважаючи на те, що сама можливість продажу доменного імені має економічну цінність, а також те, що на веб-сайті з доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщувалася дошка оголошень користувачів та реклама, відповідно до положень Конвенції та практики ЄСПЛ права на використання доменного імені підпадають під категорію майна, якого позивач був безпідставно позбавлений.

При цьому висновок спеціаліста у галузі інтернет-ресурсів та комп`ютерних мереж від 10 липня 2019 року, який ОСОБА_2 долучив до матеріалів справи, повністю ґрунтується на відкритих даних сервісу реєстрації доменних імен та жодним чином не розтлумачує особливостей використання вказаного доменного імені ОСОБА_2 , які б показали, що він має у власності інше майно, яке використовувалося б в будь-якій іншій діяльності та мало будь-яку іншу економічну сутність, не пов`язану з проектом «ІНФОРМАЦІЯ_12», протягом часу, з якого воно було зареєстроване за ОСОБА_2 та чи використовувалося воно як один і той самий економічний актив після реєстрації цього доменного імені на ОСОБА_2 .

Суд вказує, що відповідно до Договору № 007 ОСОБА_9 передала у власність позивача тільки торговельну марку за № НОМЕР_1 без будь-яких доменних імен, однак суди не врахували, що доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 зобов`язувалася передати за іншим договором - Меморандум, якийсторони уклали 10 червня 2010 року та виконали його.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року поновлено ТОВ «Клумба.УА» строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішенняхзастосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 175/2747/15, від 24 червня 2020 року у справі № 520/10709/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 31 жовтня 2020 року у справі № 6-53цс12, від 17 грудня 2014 року у справі

№ 6-140цс14).

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 362/2707/19.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі; у задоволенні клопотання представника ТОВ «Клумба.УА» - Гадомського Д. В. про долучення до матеріалів справи документів відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2023 року залучено державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» до участі у справі як правонаступника Міністерства економіки України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що10 червня 2010 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2». Одночасно з цим ОСОБА_3 зареєструвала домен ІНФОРМАЦІЯ_7

23 вересня 2010 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , з однієї сторони, та ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_7 , з другої сторони, укладений Меморандум (Угода про співпрацю),згідно з умовами якого сторони домовилися спільно розвивати інтернет-ресурси з метою додаткового залучення рекламодавців та отримання додаткового прибутку.

Відповідно до пункту 3.1.1 Меморандуму сторони зобов`язалися в строк до 06 жовтня 2010 року заснувати товариство з обмеженою відповідальністю з розподілом часток по 25 % на кожного із засновників.

Згідно з пунктом 3.1.2 Меморандуму ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зобов`язані у строк до 20 жовтня 2010 року переоформити торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_12» в Державній службі інтелектуальної власності на створене ТОВ «Клумба.УА».

Відповідно до пункту 3.1.3 Меморандуму ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зобов`язані переоформити на створене товариство доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 у реєстратора доменних імен - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест».

На виконання Меморандуму створене ТОВ «Клумба.УА» та 08 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та позивачем укладений договір № 007 про оплатне передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

У листопаді 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були виключені зі складу ТОВ «Клумба.УА», прийнято рішення про зміну директора товариства.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02 вересня 2014 року у справі № 908/1460/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 березня 2015 року, встановлено неправомірність виключення вказаних осіб із числа засновників.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2013 року у справі № 201/14163/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14 вересня 2016 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_7 та визнано недійсним договір № 007, визнано за ОСОБА_3 право володіння торговельною маркою № НОМЕР_1 на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг, а також зобов`язано ТОВ «Інтернет Інвест» подати розпорядження до ТОВ «Хостмайстер» на заміну власника домену та перевести доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідного облікового запису, що належав ОСОБА_3 ; також визнано за ОСОБА_3 право володіння доменом з пов`язаною торговельною маркою № НОМЕР_1 .

Після прийняття вказаного рішення суду ОСОБА_3 передала свої права на торговельну марку № НОМЕР_5 ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

10 квітня 2014 року ОСОБА_3 зареєстровано свідоцтво на знак для товарів і послуг на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_2 та опубліковано інформацію про реєстрацію у бюлетені «Промислова власність» № 7.

21 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за яким всі майнові права на торговельну марку «Клумба» за № 184276 перейшли до ОСОБА_2

26 грудня 2014 року проведено перереєстрацію торгівельної марки «Клумба» за № НОМЕР_2 на ОСОБА_2 .

Відповідно до Регламенту особливостей реєстрації приватних доменних імен другого рівня у домені .UA ОСОБА_4 26 грудня 2014 року зареєстрував доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 за ОСОБА_2 , як суб`єктом прав на торговельної марки «Клумба» за № НОМЕР_2 .

Така реєстрація проведена внаслідок припинення прав ОСОБА_3 на торговельну марку № НОМЕР_1 та припинення ОСОБА_3 прав користування на вказане доменне ім`я, що було прив`язане до торговельної марки № НОМЕР_1.

Постановою Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 201/14163/13-ц (провадження № 6-3058цс16) судові рішення у вказаній цивільній справі скасовані, справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

Відповідно до Висновку спеціаліста у галузі інтернет-ресурсів та комп`ютерних мереж від 10 липня 2019 року:

- доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 створено та зареєстровано 26 грудня 2014 року о 16:35:00 реєстратором ФОП ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 , як за власником торгової марки № НОМЕР_2;

- відповідно до даних, що містяться на Сервісі WHOIS, доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 є знову створеним доменним ім`ям, дата створення вказана як ІНФОРМАЦІЯ_6 о 16:35:00;

- на будь-яких інтернет-ресурсах інформація щодо переходу права користування доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та про внесення будь-яких змін в домен ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня;

- відповідно до інформації, наведеної в інтернет-ресурсах з вільним доступом, ОСОБА_3 користувачем доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого 26 грудня 2014 року, з момент його реєстрації та до теперішнього часу не була і не являється;

- щодо користування доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого 10 червня 2010 року, ОСОБА_2 , то такі дані у відкритих інтернет-ресурсах відсутні;

- на даний час відомості у відкритих офіційних інтернет-ресурсах щодо доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого 10 червня 2010 року на ім`я ОСОБА_3 , та будь-які інші відомості про даний домен відсутні.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про витребування майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку № НОМЕР_1, права на користування доменом ІНФОРМАЦІЯ_1 з чужого незаконного володіння та повернення їх позивачу

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном набувачем без правових підстав, тобто недобросовісним набувачем, передбачено статтею 387 ЦК України, а право власника витребувати своє майно від добросовісного набувача передбачено у статті 388 ЦК України і є обмеженим.

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача в разі, якщо майно, зокрема вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі

№ 6-53цс12, на яку є посилання у касаційній скарзі, сформульований висновок, що права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням статей 215 і 216 ЦК України. Такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

У постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі

№ 6-140цс14 наведено правовий висновок, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18), на яку є посилання у касаційній скарзі, зроблено висновок, що:

«можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) вказано, що «вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66))».

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК Україниу поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палати від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що:

«5.57. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

5.62. Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19)».

Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (див. подібний висновок постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року по справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22) вказано, що:

«ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна (пункт 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження

№ 12-14звг19)). Належна позивачці 1/2 частки нерухомого майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки, є майном, яке може бути витребувано від особи, яка заволоділа ним. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17, а також висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 757/32440/15-ц (провадження № 61-14437св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 723/1983/16-ц (провадження № 61-22402св18) та від 20 січня 2021 року у справі № 2-4440/11 (провадження № 61-5464св20) про те, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі».

Тобто у постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок про допустимість витребування за допомогою віндикаційного позову такого майнового права як частка в праві спільної часткової власності.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами(стаття 190 ЦК України).

Відповідно до статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений прав інтелектуальної власності чи обмежений в його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

До об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг) (частина перша статті 420 ЦК України).

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 ЦК України).

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (частини перша та друга статті 494 ЦК України).

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом (стаття 496ЦК України).

Як в доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, за якого обсяг правової охорони торговельної марки включає в себе предметну, територіальну та часову сферу чинності прав на торговельну марку. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається, за загальним правилом, на підставі свідоцтва. Предметна сфера чинності виключних прав визначається переліком товарів і послуг, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків щодо яких зареєстрована торговельна марка. Територіальна сфера чинності виключних прав проявляється в тому, що торговельна марка підлягає правовій охороні тільки в межах кордонів держави, де було зареєстровано торговельну марку. Тобто набуття правової охорони торговельною маркою на території однієї держави, не отримує автоматичного визнання на території іншої. Як наслідок, необхідно зареєструвати торговельну марку в кожній країні окремо, або здійснити міжнародну реєстрацію, але тільки на основі національної реєстрації (або ж на підставі заявки про реєстрацію торговельної марки). Часова сфера чинності виключних прав охоплює собою строк існування виключних прав на торговельну марку, який визначається державою (стаття 496 ЦК України) або ж міжнародними договорами (наприклад, стаття 6 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 р). Винятком із часової сфери є чинність виключних прав на добре відому торговельну марку (див., зокрема, Крат В.І. Коментар статті 494 Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку [Текст] В.І. Крат // Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців) / За ред. проф. І.В. Спасибо-Фатєєвої. - Х. : Страйд, 2011. - Том 6 : Право інтелектуальної власності. - С. 451 - 454; постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 750/13341/19 (провадження № 61-4644св21).

Доменне ім`я - ім`я, що використовується для адресації комп`ютерів і ресурсів в Інтернеті (стаття 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Європейський суд з прав людини вказав, що власник доменного імені вправі самостійно визначати способи його використання (розмістити рекламу, сайт про послуги і товари, зробити доступ платним або безкоштовним, здавати доменне ім`я в оренду, продати його). Тому виключне право на використання доменного імені має економічну цінність, а відповідно є правом власності за змістом статті першої Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод (PAEFFGEN GMBH v. Germany, № 25379/04, 21688/05, 21722/05, 21770/05, ЄСПЛ, від 18 вересня 2007 року).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК Україниу мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Щодо позовних вимог про витребування майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку № НОМЕР_1.

Колегія суддів враховує, що у цій справі:

ТОВ «Клумба.УА» просило суд витребувати майнові права на торговельну марку № НОМЕР_1 у ОСОБА_1 та посилалось на те, що рішення судів у справі № 201/14163/13-ц про визнання договору № 007 недійсним, на підставі якого права на торговельну марку № НОМЕР_1 зареєстрованої в 38 класі товарів і послуг та пов`язане з нею доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 вибули їх суб`єкта (позивача) із та у подальшому майнові права перейшли до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасовані постановою Верховного Суду України від 22 червня 2017 року;

при відмові в задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції аналізував правомірність реєстрації іншої (схожої) торговельної марки № НОМЕР_2, яка зареєстрована ОСОБА_11 в іншому класі товарів і послуг (клас 25), та права на яку ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 , і зробив висновок про добросовісність набуття прав на неї ОСОБА_2 , а тому майнові права на торговельну марку у нього не може бути витребувано. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, вказав, що після відмови у визнанні недійсним договору № 007 позивач до відповідних органів для підтвердження своїх майнових прав на торговельну марку «Клумба» № НОМЕР_4 не звертався, тому вимоги щодо витребування майна є передчасними;

суд першої інстанції помилково аналізував правомірність реєстрації торговельної марки № НОМЕР_2, суб`єктом прав на яку є ОСОБА_2 , оскільки предметом спору у цій справі є витребування майнових прав на торговельну марку № НОМЕР_1 від ОСОБА_1 ;

апеляційний суд не врахував, що факт скасування судових рішень у справі № 201/14163/13-ц підтверджує обставину, що право на торговельну марку № НОМЕР_1 вибуло з володіння позивача поза його волею на корись ОСОБА_3 , на момент такого скасування ОСОБА_3 передала права на торговельну марку № НОМЕР_5 ОСОБА_1 , і питання їх повернення (витребування) не було предметом спору у наведеній справі;

оскільки майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку № НОМЕР_1 вибули від позивача поза його волею, то за змістом статті 388 ЦК України такі права можуть бути витребувані у останнього набувача, у тому числі добросовісного;

проте суди не звернули увагу, що обсяг правової охорони торговельної марки включає в себе предметну, територіальну та часову сферу чинності прав на торговельну марку, часова сфера чинності виключних прав охоплює собою строк існування виключних прав на торговельну марку, який визначається державою (стаття 496 ЦК України) або ж міжнародними договорами. Згідно публічних відомостей з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послугдата закінчення строку дії реєстрації свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» - 02 червня 2019 року, свідоцтво на торговельну марку діє;

суди не врахували, що на час розгляду справи судом першої інстанції сплинув строк чинності виключних прав на торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_1 та не з`ясували, чи є чинними відповідні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку. Від з`ясування цього питання залежить висновок чи можуть бути витребувані майнові права на торговельну марку за допомогою віндикаційного позову.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову у позові в цій частині.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Щодо позовних вимог про витребування права на користування доменом ІНФОРМАЦІЯ_7

У справі, що переглядається:

ТОВ «Клумба.УА» просило суд витребувати у ОСОБА_2 права на користування доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки до 2014 року воно було створено та прив`язне до торговельної марки № НОМЕР_1, також вибуло із законного володіння позивача за рішеннями судів у справі № 201/14163/13-ц, які скасовані, та у подальшому перейшло до ОСОБА_2 ; до прийняття рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 листопада 2013 року платформа «ІНФОРМАЦІЯ_12» була розміщена безпосередньо за доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_1 , а після того, як ОСОБА_2 став реєстрантом цього доменного імені, веб-сайт платформи «ІНФОРМАЦІЯ_12» був переміщений на домен ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з ІНФОРМАЦІЯ_4 на інший домен - ІНФОРМАЦІЯ_5 , і протягом всього цього періоду був встановлений редирект (перенаправлення) доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1 на вказані сайти, тобто доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 використовувалося виключно з метою направлення користувачів на платформу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », тому його економічна сутність не змінилася;

суди не врахували, що право на доменне ім`я має майнову цінність цінність. Право на доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1 набуто позивачем на підставі Меморандуму від 23 вересня 2010 року із ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , яке створено у зв`язку з реєстрацією торговельної марки Колумба № НОМЕР_1, і також вибуло з володіння позивача за рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 листопада 2013 року, яке у подальшому скасоване. Суди встановили, що реєстрація (перереєстрація) домену ІНФОРМАЦІЯ_1 за ОСОБА_2 відбулась 26 грудня 2014 року внаслідок реєстрації ОСОБА_3 нової торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_12» за № НОМЕР_2 за іншим класом товарів і послуг, відчуження її ОСОБА_2 та припинення ОСОБА_3 реєстрації свого права користування на вказане доменне ім`я. Суди не встановили обставин та характеру використання ОСОБА_2 домену ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо товарів і послуг, зазначених у свідоцтві на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за № НОМЕР_2 , і на такі обставини не вказував і відповідач, не спростували відповідні доводи позивача, що зазначений домен увесь час використовувався для розміщення веб-сайту платформи « ІНФОРМАЦІЯ_2 », спочатку безпосередньо, а після того як ОСОБА_2 став його реєстрантом - з метою перенаправлення (редиректу) користувачів на ту ж платформу «ІНФОРМАЦІЯ_12».

За таких обставин вимога про витребування права на користування доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 , яке з метою застосування статті 388 ЦК України набуто ним безоплатно, підлягає задоволенню.

При цьому підстави для застосування позовної давності за заявою ОСОБА_2 щодо звернутих до нього вимог про витребування права на користування доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні, оскільки право на відповідний позов до ОСОБА_2 виникло у ТОВ «Клумба.УА» з моменту перереєстрації спірного домену на його ім`я 26 грудня 2014 року, а до суду з цим позовом ТОВ «Клумба.УА» звернулось у жовтні 2017 року, тобто в межах загальної позовної давності (стаття 257 ЦК України).

Щодо позовних вимог про повернення позивачу майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку № НОМЕР_1 та права на користування доменом ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів зазначає, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові, і таке рішення є ефективним способом захисту права власника (див. схожий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Тому у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити з цієї підстави. У зв`язку із цим оскаржені судові рішення в цій частині слід змінити в мотивувальній частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», яка є правонаступником Міністерства економіки України (Міністерства економічного розвитку і торгівлі України), внести запис у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг про володіння позивачем Торговельною маркою № НОМЕР_1, зобов`язання ОСОБА_4 подати заявку до ТОВ «Хостмайстер» на заміну реєстранта домену ІНФОРМАЦІЯ_1 з ім`я ОСОБА_2 на ім`я позивача, створити обліковий запис та панель управління позивача відповідно до даних, наданих для цього позивачем, перевести управління доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належить позивачу, відповідно до даних, наданих для цього позивачем.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (Провадження № 12-31гс22).

У цій справі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (перейменоване в Міністерства економіки України), правонаступником якого є Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», та ФОП ОСОБА_4 ,до яких фактично звернуті відповідні матеріально-правові вимоги позивача, залучені ним до участі у справі як треті особи, клопотань про залучення їх співвідповідачами позивач не заявляв. За таких обставин суди правильно відмовили у задоволенні цієї частини позовних вимог, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржені судові рішення в цій частині вимог належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року по справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22), від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21), від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19 (провадження

№ 61-10361св22) та від 26 січня 2022 року у справі № 750/13341/19 (провадження № 61-4644св21), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку № НОМЕР_1 у ОСОБА_1 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування права на користування доменом ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, а в іншій частині - змінити в мотивувальній частині.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клумба.УА» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Клумба.УА» до ОСОБА_13 про витребування майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку № НОМЕР_1 скасувати та справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Клумба.УА» до ОСОБА_2 про витребування права на користування доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клумба.УА» права на користування доменним ім`ям «ІНФОРМАЦІЯ_1».

В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков