Постанова

від 14.09.2023 по справі 129/1274/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 129/1274/21

провадження № 61-7171св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Назаров Роман Юрійович, на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2022 року у складі судді Капуша І. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Сопруна В. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який до дня своєї смерті проживав на АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, зокрема, на земельну ділянку № НОМЕР_1 , яка розташована на території Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, площею 2,12 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до заповіту від 02 лютого 2006 року ОСОБА_2 все своє майно заповів ОСОБА_1 .

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2017 року у справі № 129/1964/17 визнано відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та передано вказане майно територіальній громаді Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Після ухвалення вказаного рішення суду Нараївська сільська рада Гайсинського району Вінницької області звернулася до Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» із замовленням на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Технічною документацією із землеустрою від 09 листопада 2017 року встановлено межі спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) і присвоєно кадастровий 0520880900:02:001:0116, уточнено її розмір, який після проведення всіх землевпорядних робіт становить 2,1168 га, а також внесено дану земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 25 березня 2021 року право власності на дану земельну ділянку зареєстровано за Нараївською сільською радою Гайсинського

району Вінницької області. Згідно з інформацією, отриманою з офіційного інтернет сайту Краснопільської об`єднаної територіальної громади (https://gromada.info/gromada/krasnopilka) на підставі Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» село Нараївка Гайсинського

району Вінницької області було об`єднане із селом Краснопілка Гайсинського

району Вінницької області з визначенням центру громади в указаному селі Краснопілка.

Позивач зазначала, що строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущений з поважної причини, оскільки вона не знала про наявність заповіту та дізналась про його існування від односельчан через 15 років після смерті спадкодавця.

На думку позивача, яка не є родичем спадкодавця, останній заповів їй все своє майно, оскільки ОСОБА_1 була його сусідкою, часто допомагала в побуті, купувала продукти харчування, доглядала за ним перед смертю, здійснювала прибирання його житлового будинку та допомагала в обробітку присадибної ділянки, а також за власний рахунок здійснила поховання спадкодавця.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами на підтвердження поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строк.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою не наведено належних та допустимих доказів непереборності чи істотних труднощів для прийняття спадщини в шестимісячний термін з дня смерті спадкодавця, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17 (провадження № 61-48230св18), від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19 (провадження № 61-14663св20), від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18 (провадження №61-13558св19). Причину пропуску вказаного строку через необізнаність про наявність складеного на її ім`я заповіту суд визнає неповажною, тому законних підстав для продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Назаров Р. Ю., просить скасувати рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України). Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18 (провадження № 61-14962св19), від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19 (провадження № 61-13783св21).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано дійшли висновку щодо недоведеності позивачем належними та допустимими доказами поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Суди не прийняли до уваги той факт, що через недобросовісну поведінку посадових осіб Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, правонаступником якої є Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області, позивач не знала про наявність заповіту, що унеможливило своєчасне звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Доводи інших учасників справи

У липні 2023 року Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області подала до Верховного Суду заяву, в якій заперечує проти доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. Вказувала, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Назаров Р. Ю., 15 травня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Гайсинського районного суду Вінницької області.

У червні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який до дня своєї смерті проживав на АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, зокрема, на земельну ділянку № НОМЕР_1 , яка розташована на території Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, площею 2,12 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На день своєї смерті спадкодавець залишив заповіт від 02 лютого 2006 року, за яким все своє майно заповів ОСОБА_1 .

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2017 року у справі № 129/1964/17 визнано відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та передано вказане майно територіальній громаді Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Після ухвалення рішення суду у справі № 129/1964/17 Нараївська сільська рада Гайсинського району Вінницької області звернулася до Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» із замовленням на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Технічною документацією із землеустрою від 09 листопада 2017 року щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), вказаній земельній ділянці № НОМЕР_1 , яка належала спадкодавцю, були встановлені межі в натурі (на місцевості) і присвоєний кадастровий 0520880900:02:001:0116, уточнено її розмір, який після проведення всіх землевпорядних робіт становить 2,1168 га, а також внесено дану земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 25 березня 2021 року право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Нараївською сільською радою Гайсинського району Вінницької області.

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 19 серпня 2021 року № 694 за відомостями Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_1 з 28 червня 1996 року по теперішній час проживає на АДРЕСА_2 .

Згідно з інформацією, отриманою з офіційного інтернет сайту Краснопільської об`єднаної територіальної громади (https://gromada.info/gromada/krasnopilka) на підставі Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» село Нараївка Гайсинського району Вінницької області об`єднане з селом Краснопілка Гайсинського району Вінницької області з визначенням центру громади в указаному селі Краснопілка.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, зазначала, що строк для подання заяви про прийняття нею спадщини пропущений з поважної причини, у зв`язку з тим, що вона не знала про наявність заповіту та дізналась про його існування від односельчан через 15 років після смерті спадкодавця.

Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України в редакції, чинній на час відкриття спадщини).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення справи судами) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Разом з тим, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску такого строку, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом у травні 2021 року, як на підстави поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач посилалась на необізнаність про існування складеного на її ім`я заповіту, та що дізналася про нього від односельців.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керуючись статями 1269-1272 ЦК України, правильно виходив з того, що сама по собі необізнаність про заповіт без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, значний пропущений строк на прийняття спадщини (15 років), та у сукупності з іншими встановленими обставинами справи, не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

ОСОБА_1 , зазначаючи, що про існування заповіту дізналася від односельців, не заявляла клопотання про допит цих осіб як свідків на підтвердження її доводів про те, що ці особи знали про заповіт ОСОБА_2 та повідомили її про його існування лише в січні 2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18 (провадження № 61-14962св19), від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19 (провадження № 61-13783св21), підлягають відхиленню з огляду на таке.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18 (провадження № 61-14962св19) зазначив, що, враховуючи заповіт на користь позивача як спадкоємця майна ОСОБА_9, недобросовісну поведінку відповідачів та нотаріуса, позивач не був спадкоємцем першої черги та не знав про існування заповіту, тому не звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини, протягом визначеного законом строку. При цьому ОСОБА_3 (мати позивача) під час розгляду справи підтвердила ті обставини, що у неї з сином були неприязні відносини, тому вона не повідомляла йому про існування заповіту та наявність у нього спадкових прав щодо майна ОСОБА_4. Допитаний у судовому засіданні нотаріус, вказував, що позивача не було повідомлено про відкриття спадщини, наявність на його ім`я заповіту та, відповідно, наявності у нього спадкових прав.

Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19 (провадження № 61-13783св21) вказав, що позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання ним до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом, а також врахував і те, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини у короткий термін з моменту, коли він дізнався про існування заповіту, а дізнавшись, що він пропустив встановлений законом строк для подання такої заяви, одразу звернувся до суду з відповідним позовом.

Отже, не заслуговують на увагу доводи позивача щодо неоднакового застосування норм права в інших справах № 130/2517/18, № 703/4978/19, оскільки висновки суду касаційної інстанції ґрунтувалися, виходячи з конкретних обставин кожної окремої справи та доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. У наведених позивачем постановах суду касаційної інстанції та в оскаржуваних судових рішеннях встановлено різні фактичні обставини справ.

Крім того, безпідставними є доводи касаційної скарги, що необізнаність позивача про наявність заповіту виникла внаслідок недобросовісної поведінки посадових осіб Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, оскільки посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, перевіряє наявність спадкового договору, заповіту при заведенні спадкової справи. Проте, з огляду на встановлені обставини справи, спадкоємці померлого ОСОБА_2 до Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області із заявою про прийняття спадщини не звертались, спадкова справа не заводилась, що підтверджується інформацією від приватних нотаріусів Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області (листи від 26 травня 2021 року, 27 травня 2021 року, 08 червня 2021 року), Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області (лист від 25 травня 2021 року).

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що про наявність заповіту на її користь, складеного ОСОБА_2 , вона дізналась від своїх односельчан у січні 2021 року.

Вказаним доводам позивача суди попередніх інстанцій надали належну оцінку, врахувавши, що ОСОБА_1 не зазначила, за яких саме обставин та від кого вона дізналась про наявність заповіту. Про її обізнаність також свідчить той факт, що ОСОБА_1 уже тривалий час користувалась земельною ділянкою померлого, про що зазначила голова Краснопільської сільської ради Романенко К. М. у своїх запереченнях щодо позову від 18 серпня 2021 року.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи сторін у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач не надала та не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали їй подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником норм цивільного процесуального законодавства України, переоцінки доказів, незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції і не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Також Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених

у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Назаров Роман Юрійович, залишити без задоволення.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк